Вітаємо!
Раді вітати Вас у електронному репозитарії Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (eNTUKhPIIR) ISSN 2409-5982
Репозитарій є одним з елементів інфраструктури відкритої науки НТУ «ХПІ» відповідно до Політик відкритої науки та відкритих освітніх ресурсів в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут».
Розміщуєте свої публікації та відкриті освітні ресурси (OER) у репозитарії eNTUKhPIIR, сприяйте підвищенню рейтингу університету
Кількість документів у репозитарії: 93703
Для включення публікацій до репозитарію необхідно:
- Ознайомитися з положенням про репозитарій НТУ «ХПІ»
- Заповнити форму для передачі матеріалів
Публікації, розміщенні самостійно автором, проходять обов’язкове рецензування.
З усіх питань стосовно електронного репозитарію Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», звертайтеся:
заступник директора бібліотеки Олена Бреславець, e-mail: olena.breslavec@khpi.edu.ua

Розділи
Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.
- Колекція формується з 2023 р.
- Офіційний сайт http://ct-college.net
- http://vitv.kh.ua
- Офіційний сайт http://web.kpi.kharkov.ua/molnia
- Офіційний сайт http://library.kpi.kharkov.ua
- Науково-технічний журнал
- Офіційний сайт кафедри https://web.kpi.kharkov.ua/daz
Нові надходження
Тип елементу:Документ, Трансформація податкового контролю через впровадження ризик орієнтованих моделей управління(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2025) Грищук, Ганна Валеріївна; Почкай, Катерина МихайлівнаУ статті здійснено комплексне дослідження трансформації податкового контролю в Україні в умовах воєнного стану, посилення економічних ризиків, цифровізації державного управління та зростання масштабів тіньової економіки. Обґрунтовано необхідність переходу від традиційних підходів до податкового контролю, заснованих на суцільних перевірках, до ризик-орієнтованих моделей, що забезпечують вибірковість, цілеспрямованість та підвищення ефективності контрольно-перевірочної діяльності. Розкрито сутність податкового ризику як категорії, що відображає ймовірність порушення платником податкової дисципліни та визначає потребу в аналітичному відборі суб’єктів господарювання для поглибленого контролю. На основі аналізу нормативно-правових актів і сучасних наукових підходів узагальнено напрями вдосконалення ризик-орієнтованого податкового контролю, серед яких – систематизація критеріїв ризику, розвиток інструментів податкового профілювання, запровадження прогнозно-аналітичних технологій, використання цифрових сервісів та інтелектуальних систем. Запропоновано модель комплексної організації податкового контролю суб’єктів господарювання із ознаками ризиковості, що включає етапи виявлення ризикових платників, аналітичної оцінки їх операцій, роботи комісій з ризиковості, моніторингу податкових накладних, опрацювання пояснень та проведення перевірок. Особливу увагу приділено можливостям інтеграції інструментів штучного інтелекту та машинного навчання, зокрема застосуванню чат-бота TaxChecker для автоматизованого аналізу звітності й формування бази ризикових платників податків. Доведено, що модернізація ризик-орієнтованого податкового контролю є ключовою умовою підвищення прозорості бізнес-процесів, мінімізації схем ухилення від оподаткування та формування ефективної моделі державного регулювання у сфері оподаткування.Тип елементу:Документ, Інформаційні технології як основа розвитку сучасної економіки(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2025) Кучинський, Володимир Анатолійович; Крамськой, Олександр ЮрійовичВизначено вплив цифрової трансформації на соціально-економічні системи, зокрема через експоненційне зростання обсягів даних, кількості транзакцій та рівня цифрової взаємодії. Встановлено, що такі процеси зумовлюють необхідність формування нових компетентностей, розвитку цифрової грамотності та адаптації людського капіталу. Окреслено ключові виклики цифрової епохи, серед яких: автоматизація, трансформація ринку праці, загрози кібербезпеці, посилення нерівності, деформація конкурентного середовища та ризики порушення прав людини. Розглянуто еволюцію бізнес-моделей, що базуються на застосуванні Інтернету речей, великих даних, штучного інтелекту, хмарних та краєвих обчислень, блокчейну, віртуальної і доповненої реальності. Виокремлено цифрові платформи, сервісні та краудсорсингові моделі, а також моделі, орієнтовані на результат. Підкреслено значення цифрової трансформації у промисловості, зокрема в управлінні життєвим циклом продукції та виробничими процесами, а також необхідність розвитку відповідної інфраструктури та інвестицій у кібербезпеку й людський капітал. Визначено роль інформаційних технологій як ключового чинника трансформації сучасної економіки, що охоплює всі сфери бізнесу та суспільного розвитку. Установлено, що застосування ІТ сприяє оптимізації виробничих процесів, підвищенню продуктивності праці, розширенню ринків збуту, створенню нових продуктів і послуг, а також поліпшенню якості взаємодії із споживачами. Акцентовано на зростанні значущості даних як стратегічного ресурсу, що забезпечує прийняття ефективних управлінських рішень на основі цифрової аналітики. Розкрито значення розвитку цифрової інфраструктури та інтернет-технологій у забезпеченні комунікації між суб’єктами економіки. Підкреслено необхідність організаційної трансформації, діджиталізації бізнес-процесів, формування нових управлінських підходів і розвитку людського капіталу в умовах цифрової економіки.Тип елементу:Документ, Гібридна та віртуальна співпраця: дослідження нових підходів до організації праці та управління командами(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2025) Загірняк, Денис Михайлович; Пєвнєв, Сергій ОлександровичСтаттю присвячено комплексному аналізу гібридних та віртуальних форм співпраці як сучасних моделей організації праці, що набули широкого поширення внаслідок цифрової трансформації робочого середовища. Дослідження спрямоване на визначення основних моделей організації віддаленої та гібридної праці, оцінювання їхнього впливу на такі показники, як продуктивність, задоволеність працею, баланс між роботою та особистим життям, а також на ефективність командної комунікації в організаціях. Метою статті є дослідження гібридних і віртуальних форм співпраці, визначенню їхніх переваг та обмеження для організації праці та управління командами. У роботі використано комплекс наукових методів: теоретичні методи (аналіз, синтез, порівняння, систематизація), аналіз наукової літератури з менеджменту, а також емпіричні методи (опитування модельної вибірки та описова статистика). Застосовано порівняльний підхід до аналізу чотирьох моделей організації праці віртуальної команди: повністю віддаленої, гібридної з фіксованим графіком, гібридної з гнучким графіком та віддаленої роботи за потреби. Результати дослідження полягають у визначенні специфічних відмінностей між моделями за визначеними показниками. Встановлено, що гібридні моделі з елементами гнучкості демонструють найвищі показники продуктивності та задоволеності працівників. Виявлено, що повністю віддалені команди мають нижчі показники ефективності комунікації, що зумовлено обмеженнями синхронної взаємодії. Здійснено системний аналіз впливу різних моделей на баланс робота–життя, який вказує на переваги гнучких та віддалених режимів у зменшенні конфлікту робота–сім’я. Доведено, що гнучкі гібридні моделі поєднують автономію працівників з можливостями офлайн-взаємодії, забезпечуючи оптимальний баланс між індивідуальною продуктивністю та командною координацією. У висновках висвітлено основні тенденції розвитку гібридної та віртуальної співпраці, наголошено на важливості формалізованих регламентах комунікації, розвитку технічної інфраструктури та адаптації управлінських практик до умов віртуальної взаємодії. Результати ілюстровано гістограмами, обговорено практичні наслідки для управління командами.Тип елементу:Документ, Управління корпоративною культурою в системі стратегічного менеджменту організації(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2025) Угрімова, Ірина Володимирівна; Ткаченко, Віталій ВікторовичУ статті досліджено теоретичні засади формування та управління корпоративною культурою організації як цілісного, багаторівневого та динамічного явища, що виступає важливим внутрішнім чинником стратегічного розвитку, адаптивності та конкурентоспроможності підприємства в умовах сучасних соціально-економічних трансформацій. Обґрунтовано, що корпоративна культура перестає виконувати виключно фонову або регулятивну функцію та трансформується у стратегічний ресурс, здатний забезпечувати узгодженість управлінських рішень, поведінки персоналу та довгострокових цілей розвитку організації. У процесі дослідження узагальнено підходи до трактування поняття «корпоративна культура», що дозволило визначити її як інтегровану систему цінностей, норм, моделей поведінки, управлінських підходів і соціально-психологічних характеристик колективу, які формують внутрішнє середовище підприємства та визначають його здатність до ефективного функціонування і розвитку. Показано еволюцію наукових поглядів на корпоративну культуру – від нормативно-поведінкових інтерпретацій до системного розуміння культури як інструменту стратегічного управління та джерела конкурентних переваг. Особливу увагу приділено управлінню корпоративною культурою як цілеспрямованому процесу, що охоплює формування, підтримання та трансформацію культурних установок відповідно до стратегічних орієнтирів організації. Доведено, що ефективність управління корпоративною культурою безпосередньо залежить від рівня внутрішніх комунікацій, залученості персоналу, лідерського впливу та здатності менеджменту поєднувати ціннісні й поведінкові аспекти управління. Систематизовано сучасні тенденції розвитку корпоративної культури, зокрема орієнтацію на інноваційність, гнучкість, цифрову взаємодію, сталий розвиток і психологічне благополуччя персоналу. У статті запропоновано узагальнену алгоритмічну модель процесу формування та трансформації корпоративної культури, яка включає діагностику поточного культурного профілю, виявлення розривів між наявною та бажаною моделлю, вибір типу корпоративної культури, розроблення комплексу управлінських заходів, їх упровадження та оцінювання результативності змін. Обґрунтовано циклічний характер цього процесу, що забезпечує можливість постійного коригування культурних орієнтирів та їх узгодження зі стратегією розвитку організації.Тип елементу:Документ, Туристична географія світу: провідні дестинації, моделі використання туристичних ресурсів та розвиток іммерсивного туризму(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2025) Якименко-Терещенко, Наталія Василівна; Носирєв, Олександр Олександрович; Чайка, Тетяна ЮріївнаУ статті вивчено сучасні тенденції розвитку світового туризму з акцентом на провідні туристичні дестинації, які формують глобальні стандарти сервісу, цифровізації, маркетингу та сталого розвитку. Проаналізовано географічну структуру міжнародного туризму за класифікацією UNWTO, згідно з якою виокремлюють п’ять основних туристичних регіонів світу: Європу, Азійсько-Тихоокеанський регіон, Америку, Близький Схід і Африку. У центрі уваги перебувають ТОП-5 світових туристичних лідерів – Франція, Іспанія, США, Китай і Туреччина, які демонструють найбільш динамічні моделі використання туристичних ресурсів у поєднанні з інноваційними підходами до управління. Особливу увагу приділено досвіду Франції як дестинації, що активно впроваджує іммерсивний туризм як новий інструмент залучення відвідувачів. Доведено, що успішність французької туристичної моделі забезпечується діяльністю національного агентства Atout France, яке поєднує стратегічне просування бренду країни, підтримку TravelTech-стартапів, розвиток креативного сектору й організацію подієвих ініціатив. Вивчено приклади іммерсивного туризму, зокрема Les Bassins de Lumières, Le Puy du Fou, Dôme des Invalides, які ілюструють перехід від пасивного споглядання до активного емоційного досвіду. Доведено, що іммерсивний туризм стає вагомим чинником конкурентоспроможності дестинації, особливо для покоління нових туристів, орієнтованих на автентичність, цифрову взаємодію та культурну глибину. Проаналізовано ключові фактори успішності туристичних дестинацій: інфраструктура, культурна спадщина, безпека, рівень цифровізації, брендинг і екологічна відповідальність. Зроблено висновок, що поєднання цих елементів із розвитком іммерсивного туризму забезпечує дестинаціям новий рівень привабливості, стійкості та глобальної впізнаваності, що є особливо актуальним в умовах нових викликів – таких як overtourism, кліматичні ризики, кадрова нестача й геополітична нестабільність.
