Кафедра "Безпека праці та навколишнього середовища"

Постійне посилання зібрання

https://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2354

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/safetyofliving

Від 2020 року кафедра має назву "Безпека праці та навколишнього середовища", попередня назва – "Охорона праці та навколишнього середовища", первісна назва – кафедра "Охорона праці".

Кафедра "Охорона праці" була створена в 1963 році. Першим її завідувачем був доцент Наумов С. С., який очолював кафедру протягом 1963-1970 років.

За час існування кафедри, крізь її "стіни" пройшло понад 70 тисяч студентів.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту механічної інженерії і транспорту Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють 25 викладачів, серед яких 2 доктора технічних наук, 17 – кандидатів технічних, біологічних та психологічних наук, 1 – доктор філософії, 3 співробітника мають звання професора, 14 – доцента.

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 1170

Creation of a safe educational environment for ukrainian youth during war conditions
(Ха́рківський націона́льний педагогі́чний університе́т імені Григорія Сковороди, 2024) Tverdokhliebova, Natalia; Yevtushenko, Nataliіa
The migration processes in Ukraine have become especially intense in recent years. On the one hand, they are a serious challenge for the education of young people, but, on the other hand, they represent an opportunity for their development, although they require legal support and regulation. The purpose of this article is to study the main psychological reactions to life threatening situations that can affect the psychological well-being of children and youth under martial law in order to develop recommendations for overcoming stress in the process of adaptation to new conditions of existence in a new country and integration into a new educational environment.
Проблеми імплементації базових європейських екологічних понять у водне законодавство України
(Національний університет "Одеська юридична академія", 2020) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила Антонівна
У статті досліджено співробітництво України та ЄС із питань охорони навколишнього середовища, а саме проблеми імплементації в українське екологічне законодавство базових еколого-правових категорій і визначень законодавства ЄС. Проаналізовано перші кроки співпраці у сфері «якість води й управління водними ресурсами». Зазначено, що ця діяльність почалася не з гармонізації базових понять, до яких належать «забруднення», «забруднюючі речовини», «якість води», а одразу перейшла на рівень еколого-правових інститутів. Виявлено, що такий перехід ігнорує принципові відмінності в понятійних засадах, які можуть негативно вплинути на здійснення державної політики у сфері охорони вод, спричинити її дивергентний розвиток відносно європейських вимог. Стверджується, що подолання змістовних відмінностей згаданих понять є однією з головних наукових проблем апроксимації Водного кодексу України (ВКУ) та відповідних підзаконних актів до Директиви 2000/60/ЄС (ВРД). Метою статті є виявлення правових відмінностей між ВРД і ВКУ щодо зазначених понять, а завданням – аналітичне порівняння їх застосування. Дослідження ґрунтувалося на тому, що норми стосовно забруднення та якості вод утворюють у водному законодавстві України та в екологічному законодавстві ЄС еколого-правові структури, європейським центром яких є ВРД. Доведено, що принципові відмінності між базовими поняттями водних законодавств ЄС й України щодо забруднення, забруднюючих речовин, якості вод і її регулювання визначаються різною цільовою спрямованістю цих законодавств, водоохоронною й господарською відповідно. Досліджено деякі наслідки розбіжностей, які негативно позначаються на законодавчому регулюванні скидання забруднюючих речовин. Зроблено висновок, що усунення відмінностей вимагає зміни парадигми української охорони вод з господарської на екологічну, яку слід починати з рецепції зазначених базових понять ЄС. Альтернативою глибокій зміні ВКУ може стати розроблення й прийняття спеціального Закону України «Про охорону вод».
Наближення понять еколого-правового лімітування скидання речовин законодавства ЄС та України
(Національний університет "Одеська юридична академія", 2021) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила Антонівна
У статті досліджено еколого-правовий підінститут регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) у поверхневі води європейського екологічного законодавства і здійснено його порівняння з подібним підінститутом у законодавстві України. Наголошено, що цей елемент інституційної структури водного законодавства є найбільш дієвим щодо впливу на якість вод. Визначено, що законодавче ядро РСЗР утворюється вимогами до обмеження скидання (емісії) у воду речовин, зокрема, із точкових джерел скиду, тобто до лімітаційного регулювання. Виявлено співвідношення поняттєво-категоріальних апаратів РСЗР у джерелах екологічного законодавства ЄС та України. Запропоновано пріоритетні кроки наближення українських еколого-правових понять до європейських та надано зміни деяких термінологічно некоректних перекладів. Для цього в обох законодавствах визначено джерела загальних та спеціальних вимог (норм), релевантних РСЗР. Виявлено, що у законодавстві ЄС до загальних стосовно РСЗР належать чотири директиви та один регламент, а до спеціальних – чотири директиви. В українському законодавстві загальними стосовно РСЗР слід вважати два закони та шість підзаконних актів, а спеціальними – шість законів. Розглянуто поняттєвий апарат, який стосується лише загальних вимог директив ЄС та законів України, утворюється як нормами-дефініціями, так і поняттями з окремих статей. Використано методику порівняльного дослідження, яка ґрунтується на системному аналізі поширення забруднювального впливу за структурою ланцюга дії емітованих речовин на склад та властивості поверхневої води. Ланцюг забруднювального впливу складається із 9 ситуаційних структурних елементів (ланок). Визначено, що найбільш важливими поняттями, які відсутні у Водному кодексі України і підлягають рецепції задля наближення, є: «пріоритетна речовина», «специфічна речовина», «комбінований підхід», «найкраща доступна техніка», «зона змішування» та «стандарт якості довкілля». Стверджується, що зона змішування у масиві води, безпосередньо прилегла до скиду забруднювальної речовини, де здійснюється найбільш значна зміна її концентрації, є об’єктом правовідносин у сфері забезпечення екологічної безпеки водокористування.
Проблеми імплементації європейських стандартів якості довкілля у водне законодавство України
(Запорізький національний університет, 2020) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила Антонівна
Досліджено перші кроки співробітництва України та ЄС з імплементації в українське водне законодавство базових еколого-правових категорій та визначень законодавства ЄС, зокрема стандарту якості довкілля для поверхневої води. Виявлено принципові відмінності у відповідних поняттях, причиною яких є різне спрямування законодавств ЄС та України: водоохоронне та господарське відповідно. Розглянуто еколого-правові наслідки відмінностей. Зроблено висновок, що усунення невідповідностей слід починати з рецепції зазначеного базового європейського поняття.
Понятійні відмінності законодавчого регулювання скидання речовин у Європейському Союзі та в Україні
(Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, 2020) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила Антонівна
У статті досліджуються еколого-правові поняття українського та європейського водних законодавств щодо регулювання скидів (емісій) хімічних речовин у поверхневі води з точкових джерел. Актуальність такого порівняльного аналізу пов’язана з імплементацією європейських законодавчих інструментів охорони вод і забезпечення їх якості, передбачених у Директиві 2000/60/ЄС, інших водних і загально екологічних директивах ЄС. Наголошено на принципові відмінності українського та європейського законодавчого регулювання скидання хімічних речовин.Визначено, що головним інструментом Водного кодексу України, спрямованим на обмеження скидання хімічних речовин у водні об’єкти, є нормативи гранично допустимого скидання, які орієнтовані на можливості водних об’єктів і не мають дієвих важелів щодо спроможності обмеження негативного впливу джерел хімічних речовин. Еколого-правові вимоги до гранично допустимого скидання розосереджено в не узгоджених між собою та застарілих актах нижчого рівня, якими створюються юридичні колізії щодо вимог до гранично допустимого скидання. Відповідним поняттям європейського законодавства є комбінований підхід і методи регулювання емісії, які базуються на найкращих доступних технічних рішеннях. Директива 2000/60/ЄС відрізняється від Водного кодексу України змістом принципу обмеження скидання та забезпеченням його реалізації. З комбінованим підходом пов’язані поняття: граничні величини емісії, стандарти якості довкілля, зони змішування тощо. Зазначено,що перепоною імплементації європейських вимог є різне цільове спряму-вання базових актів: господарське для Водного кодексу України й водоохоронне в Директиві 2000/60/ЄС. Визначено відмінності в поняттях, які зумовлюють розбіжності європейської та української водоохоронної та правозастосовної діяльності щодо регулювання скидання хімічних речовин. Виявлено принципові розбіжності між поняттями Директиви 2000/60/ЄС і Водного кодексу України щодо стандартів якості довкілля поверхневих вод і нормативів екологічної безпеки водокористування, а також між інструментами законодавчого регулювання граничних величин емісії та гранично допустимого скидання відповідно. Наголошено на необхідності зміни парадигми української охорони вод із господарської на екологічну, яку слід починати з рецепції базових європейських понять щодо поділу хімічних речовин на пріоритетні й специфічні й вимог до регулювання їх скидання, щодо комбінованого підходу, стандартів якості довкілля та його похідних.
Еколого-правові особливості європейських та українських критеріїв хімічної якості води
(Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, 2020) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила Антонівна
У статті досліджено перші кроки імплементації Україною базових еколого-правових категорій і визначень законодавства Європейського Союзу у сфері «якість води й управління водними ресурсами». Зазначено, що ця діяльність почалася не з гармонізації засадничих понять, до яких належать «забруднення», «забруднювальні речовини», «якість води», як слід було б для збереження концептуальної єдності, а одразу перейшла на рівень еколого-правового інституту інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом. Такий стрибковий перехід ігнорує принципові відмінності в поняттєвих засадах, зокрема щодо критеріїв якості води, стандартів якості довкілля та пов’язаних із ними понять. Неузгодженість викликає дивергентний розвиток державної політики у сфері охорони вод відносно європейських вимог. Подолання змістовних відмінностей згаданих понять є однією з головних наукових проблем апроксимації Водного кодексу України й підзаконних актів до вимог Директиви 2000/60/ЄС. Дослідження виходило з того, що норми стосовно якості вод і засобів її регулювання утворюють в обох законодавствах відповідні інститути. Європейські стандарти якості довкілля та українські показники якості води порівнюються за шістьма їх структурними компонентами. Водночас використовуються два поняття з Водного кодексу України: «хімічний стан масиву поверхневих вод» і «гранично допустима концентрація речовини у воді». Виявлено, що принципові відмінності між цими поняттями й стандартами якості довкілля виникають через різне цільове спрямування: господарське для Водного кодексу України й водоохоронне в Директиві 2000/60/ЄС. На першому етапі імплементації стандарти якості довкілля не отримали відбиття в системі базових понять Водного кодексу України. Відмова від поняття стандарти якості довкілля у Воднім кодексі України має наслідком правові некоректності й істотні прогалини у сфері регулювання підзаконними актами, зокрема щодо так званих специфічних речовин. Зазначено про необхідність зміни парадигми української охорони вод із господарської на екологічну, яку слід починати з рецепції базових європейських понять, зокрема стандартів якості довкілля. Усунення розбіжностей вимагає імплементації в українське водне законодавство європейського механізму поділу забруднювальних речовин за небезпекою для довкілля, черговістю боротьби з ними й за вимогами до регулювання їхнього скидання, а також включення поняття стан-дарти якості довкілля та його похідних у Водний кодекс України.
Європейське законодавче регулювання скидання забруднюючих речовин та проблеми його імплементації Україною
(Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", 2019) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила Антонівна
У статті досліджено європейський еколого-правовий інститут регулювання скидання забруднюючих речовин із точкових джерел у поверхневі води та проблеми його імплементації в українське водне законодавство. Визначено, що в сучасних українських умовах головним європейським інструментом дотримання стандартів якості довкілля щодо пріоритетних для Європейського Союзу забруднюючих речовин є зони змішування зворотної води, за характеристиками яких мають встановлюватися нормативні (граничні) обмеження на скидання забруднюючих речовин: граничні значення виділення водокористувачами. Використання зон змішування як природного регулятора скидання пріоритетних забруднюючих речовин для визначення граничних значень скидів забезпечує дотримання вимог головних екологічних директив Європейського Союзу. Нині зони змішування як правовий регулятор скидання забруднюючих речовин в екологічному та водному законодавстві України de jure не використовуються. Зони змішування використовуються в Україні de facto як інженерне поняття гідравліки водних об’єктів у методичних засобах для встановлення граничних значень виділення речовин із метою дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій речовин у воді поза зонами змішування. Визначено, що українські граничні значення концентрацій принципово відрізняються від європейських стандартів якості довкілля за своїм цільовим призначенням, формою та змістом. Для першочергової імплементації європейського регулювання скидання забруднюючих речовин в українське водне законодавство треба здійснити в останньому законодавче поділення забруднюючих речовин за їхнім значенням для охорони вод; визначити та включити у Водний кодекс України та підзаконні акти європейське поняття стандарту якості довкілля як критеріальної бази регулювання скидання забруднюючих речовин; запровадити списковий підхід до предмета регулювання скидання забруднюючих речовин, виходячи з ризику шкідливого впливу забруднюючої речовини; кодифікувати вимоги щодо охорони вод від забруднення з різних актів у складі Водного кодексу України. Шляхом порівняння правових джерел європейського й українського регулювання скидання забруднюючих речовин за 14-ма головними ознаками визначено наявність значних відмінностей між європейськими й українськими еколого-правовими вимогами до зон змішування під час скидання забруднюючих речовин та необхідність їх усунення у процесі імплементації.
Особливості спільного використання асимілювальної спроможності водних об'єктів
(Яроченко Я. В., 2022) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила Антонівна
Безпека праці в надзвичайних умовах
(Видавництво "Факт", 2024) Райко, Валентина Федорівна; Янчик, Олександр Григорович; Масікевич, Юрій Григорович; Масікевич, Андрій Юрійович; Семенов, Євгеній Олександрович; Ільїнська, Ольга Ігорівна; Толстоусова , Оксана Валеріївна
Наведено теоретичні основи та практичні заняття за програмою дисципліни «Безпека праці в надзвичайних умовах» по організації безпечних умов праці та з питань запобігання можливих аварійних ситуацій при виконання робіт підвищеної небезпеки на потенційно небезпечних об’єктах, під час аварій та у звичайних умовах. Призначено для здобувачів вищої освіти вищих навчальних закладів.
Відповідність екологічному законодавству басейнового регулювання скидання забруднювальних речовин
(Видавничий дім "Гельветика", 2023) Уберман, Володимир; Васьковець, Людмила Антонівна
Досліджується головна компонента еколого-правового механізму нормативного регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) з точкових техногенних джерел у поверхневі води України – «басейновий принцип» розрахунку гранично допустимих скидів (БПРГДС). Метою статті є визначення відповідності українському законодавству термінологічних, базових екологічних та еколого-правових особливостей чинного БПРГДС. Дослідження БПРГДС, який є складовою комплексного еколого-правового інституту якості вод та її регулювання, здійснюється методами порівняльного правознавства. Актуальність дослідження визначається документами державної екологічної політики та екологічної безпеки, Водною стратегією України тощо. Виявлено, що у назві БПРГДС використовується некоректний прикметник «басейновий», який пропонується змінити на «каскадний». Визначено, що асиміляційна спроможність (АС) водного об’єкта, яка використовується водокористувачами для екологічної реалізації правового регулювання, має не басейнову, тобто подільну між всіма скидами, а локальну – точкову для одного скиду, еколого-правову природу. Відсутність подільності не дозволяє розподіляти властивість АС між окремими водокористувачами розрахункового басейну. Головний результат полягає у виявленні порушення вимоги екологічного законодавства щодо загальнодержавної «єдиності» обмежень концентрацій ЗР у поверхневій воді в межах розрахункового басейну. Також виявлено, що т. зв. «право водокористувача на квоту АС», на якому ґрунтується БПРГДС, у законодавстві відсутнє, спільна діяльність водокористувачів з реалізації БПРГДС водним законодавством не передбачена, а її здійснення створює умови для погіршення якості води. Зроблено висновки, що запровадження БПРГДС створило законодавчі протиріччя з початку свого існування (з 1977 р.), а вимоги до найбільш дієвих інструментів РСЗР, якими є нормативи ГДС, не відповідають екологічному (з 1992 р.) та водному (з 1995 р.), а також цивільному та господарському законодавствам.
Вплив типів електродів на утворення оксиду вуглецю в процесі зварювання
(Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці, 2023) Березуцький, Вячеслав Володимирович; Левченко, О. Г.; Хондак, Інна Іванівна; Пятова, А. В.
Проведено дослідження залежності концентрації оксиду вуглецю в робочій зоні від величини зварювального струму і часу зварювання при застосуванні електродів різних типів з метою вибору методів і засобів захисту зварників. Виконано аналіз останніх досліджень і публікацій щодо забруднення повітря робочої зони аерозолями і газами, що утворюються при дуговому зварюванні. Для експериментального визначення концентрацій оксиду вуглецю в зоні зварювання використано індивідуальний сигналізатор-аналізатор газів. Наведено результати проведених досліджень при дуговому зварюванні в лабораторних умовах з використанням повного факторного планування експерименту типу ПФЕ2. На основі отриманих моделей регресії побудовано графічні залежності концентрації оксиду вуглецю в робочій зоні від зварювального струму і часу зварювання при застосуванні найбільш поширених марок електродів. Встановлено, що найбільша кількість оксиду вуглецю утворюється при зварюванні на струмі 200 А електродами з рутилово-целюлозним покриттям, на другому місці − електродами із основним покриттям, на третьому – з рутиловим покриттям. Через 5 хвилин зварювання на електричному струмі 100 А більша кількість оксиду вуглецю утворюється при використанні основних електродів. Отримані залежності дають можливість практичного вибору режимів зварювання, які забезпечують мінімальні рівні виділень оксиду вуглецю. Наведено комплекс сучасних рішень щодо зниження забрудненості повітря робочої зони оксидом вуглецю, що полягає у використанні методів нейтралізації, засобів вентиляції та використанні відповідних засобів індивідуального захисту органів дихання, а також контролю стану повітряного середовища в процесі роботи.
Поняття "забруднення" у водному законодавстві України і ЄС та вимоги повоєнної екологічної безпеки
(Видавничий дім "Гельветика", 2023) Уберман, Володимир; Васьковець, Людмила Антонівна
Досліджуються базові еколого-правові поняття українського та європейського водних законодавств, які стосуються їх цільової водоохоронної спрямованості та інститутів регулювання скидання (емісії) хімічних речовин: «забруднення» (З) та «забруднюючи речовини» (ЗР). Метою статті є виявлення головних особливостей законодавчих визначень понять ЗР і З, їх зв’язку із загальноекологічними поняттями, можливостей зближення з відповідними визначеннями законодавства ЄС і врахування особливостей повоєнного часу. Вперше виявлено, що в українському водному законодавстві поняття ЗР має релятивний (відносний) характер, який вимагає спеціальних попередніх досліджень для визнання статусу речовини як ЗР. Зазначено, що поняття З порівняно з іншими українськими законодавствами та усіма європейськими визначеннями є значно звуженим через відсутність посилань на властивості, якість та можливий вплив води. Такі визначення ЗР і З перешкоджають правозастосовчій діяльності. Виявлено, що разом з важливими поняттєвими відмінностями від законодавства ЄС українське водне законодавство базується на застарілих еколого-політичних принципах регулювання скидання ЗР. Стверджується, що для гармонізації водного законодавства України і ЄС потрібні зміни української парадигми охорони вод від задоволення господарських потреб у напрямі екологічної якості, яка вимагає глибинних поняттєвих змін. Умови та вимоги повоєнного відновлення передбачають реформу регулювання промислового забруднення. Остання разом з переходом до європейських технік повинна враховувати ризики збільшення транскордонного надходження ЗР, збільшення попиту та обмеження пропозицій води кращої якості. Зроблено висновки що: чинні українські поняття ЗР і З вимагають змін у бік створення окремих змістовних визначень; зміни поняття З шляхом розширення спектра факторів впливу та зазначення про шкідливі властивості речовин.
Укриття для населення - завдання держави
(2023) Березуцький, Вячеслав Володимирович
Правові особливості спільного регулювання скидання забруднювальних речовин
(ФОП "Ященко", 2023) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила Антонівна
Досліджено еколого-правовий підінститут регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) з точкових техногенних джерел у поверхневі води України і його головний інструмент – басейновий принцип розрахунку нормативів гранично допустимих скидів (БПРГДС). Метою статті є виявлення законодавчих можливостей чинного українського РСЗР для його використання у планах управління річковими басейнами (ПУРБ), оцінка правових наслідків такого використання. Актуальність дослідження визначається документами державної екологічної політики, стратегіями екологічної безпеки та повоєнного відновлення України. БПРГДС досліджується методами еколого-правового аналізу. Доведено, що головною правовою особливістю БПРГДС, який біля півстоліття залишається незмінним, є спільне спеціальне водокористування (ССВ) в частині скидання ЗР в межах розрахункової ділянки суб’єктами господарювання. У сучасному водному законодавстві категорії ССВ не визначено. Виявлено поняттєву колізію між об’єктом та методом регулювання, яка усувається шляхом зміни визначення «басейновий» у назві БПРГДС на «каскадний» – КПРГДС. З екологічного боку використання БПРГДС як правового інструменту засновано на припущенні про можливість поділення асиміляційної спроможності (АС) усього розрахункового басейну між спільнотою водокористувачів. Зазначено, що АС має неподільну природу, яка створює екологічну перепону для застосування БПРГДС. Крім того, забороною для басейнового використання АС є еколого-правова вимога територіальної єдиності нормативних обмежень концентрацій ЗР у поверхневих водах держави. З правового боку БПРГДС ґрунтується на т. зв. «праві на квоту АС», якого у чинному законодавстві не існує. Визначено, що категорія ССВ є законодавчим рудиментом, а її використання задля реалізації БПРГДС залишає відкритими можливості для погіршення якості води. Зроблено висновок, що БПРГДС не може використовуватися як правовий інструмент у складі українських ПУРБ в умовах гармонізації із законодавством ЄС.
Базові елементи структури правових механізмів регулювання скидання забруднювальних речовин у водному законодавстві ЄС та України
(Видавничий дім "Гельветика", 2021) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила Антонівна
У статті досліджено структуру та базові норми правових механізмів регулювання скидання (РС) забруднювальних речовин (ЗР) із точкових техногенних джерел у поверхневі води, зазначені у законодавствах ЄС та України. Дослідження спрямовано на визначення шляхів апроксимації водного законодавства України до екологічного законодавства ЄС і створення першочергових змін в українському законодавстві. Показано, що концептуальними відмінностями європейського та українського РСЗР є відповідно: 1) фактори впливу на якість води: хімічні речовини vs зворотна вода; 2) реципієнти забруднювального впливу: людина та всі складники водних екосистем vs певне водокористування. Виявлено структуру та головні елементи базової частини правового механізму регулювального впливу інституту РСЗР у законодавстві ЄС та визначена їхня відмінність від українських відповідників. Запропоновано шкалу ознак для порівняння предметно-функціонального значення норм інститутів РСЗР обох законодавств. Визначено головні розбіжності інститутів РСЗР за п’ятьма значеннями ознак відповідності: «відповідає повністю», «не суперечить», «відповідає частково», «не відповідає», «не врегульовано законодавством ЄС». Із 35 отриманих оцінок розбіжності значення «не відповідає» мають 18 (51%), а значення «не суперечить» – 12 (34%). Зроблено висновок, що європейське еколого-правове РСЗР за системною побудовою і змістом базових елементів регулювального впливу принципово відрізняється від українського. Наголошено, що головний нормативний вплив європейських вимог спрямовано на найкращі доступні технології для джерел скидання всіх ЗР, а додатковий – на створення у приймальному масиві води зон змішування (ЗЗ) і використання їхніх властивостей для зменшення вмісту певних пріоритетних ЗР, тоді як в українському законодавстві головним інструментом обмежувального впливу на техногенні джерела ЗР є ЗЗ. Визначено першочергові зміни, потрібні у водному законодавстві України для імплементації вимог законодавства ЄС щодо РСЗР.
Дослідження апріорних ознак ризику війни
(Видавнича група "Наукові перспективи", 2023) Березуцький, Вячеслав Володимирович; Березуцька, Наталія Львівна
У статті розглядається актуальна проблема виявлення ознак ризику війни, із використанням соціальної стурбованності, яка відбивається у частоті згадувань або цитувань слів притаманних війнам або військовим конфліктам. Усі війні мають негативні наслідки, які у світовому соціумі починають частіше обговорювати при наближенні війн. У пам’яті людей вже багато сотен років загартувалося, що війни приносять хвороби, голод, економічні негаразди в економіку та життя людей тощо. Все це згадується у засобах масової інформації, статтях тощо. Але до появи інтернету все це систематизувати та обробляти не було можливості через складность цих процесів. Тільки із появою Інтернету та пошукових систем людство отримало можливість робити прогнози та визначати апріорні ознаки ризиків війн. Виконаний у цій статті аналіз проблеми війн та військових конфліктів довів важливість вивчення цієї проблеми цих ознак, особливо у напрямку попередження війн на підставі ризиків, які виникають апріорно в умовах підготовки країн до цій подій. Дослідження було виконано за допомогою пошукової системи Ngram Google Books. Розглянуто можливість використання дослідження триплету: війна, імовірність та наслідки. Показано що дослідження, які виконуються із застосуванням пошукових програм інтернету, мають невисокий показник вірогідності через неточність визначення початку (мінімуму) зростання згадувань ключових слів та настання максимуму цього процесу через брак інформації погодинам, дням та місяцам. З’являються похибки від одного року до двох і більше. Але навіть при таких похибках, загальна характеристика отриманих у дослідженні залежностей, вказує на те, що суспільство реагує на усі процеси, які відбуваються у світі напередодні війн і ці реакції людей відбиваються у зрості згадування ключових слів, що притаманні вивчаємому сценарію свідчить про ймовірність початку війни. Таким чином, можна рекомендувати пошукову систему інтернету щодо використання при дослідженні апріорних ознак ризику світових та локальних війн войн.
Еколого-правові принципи і тенденції українського регулювання скидання забруднювальних речовин
(Видавничий дім "Гельветика", 2021) Васьковець, Людмила Антонівна; Уберман, В. І.
У статті розглянуто еколого-правові проблеми екологічної безпеки скидання забруднювальних речовин (ЗР) у поверхневі води із точкових джерел, яке здійснюється за спеціального водокористування. Досліджено базові принципи водної політики, на яких будується законодавче регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) в Україні та в ЄС. Виконано огляд головних напрямів українського державного управління у сфері охорони вод і забезпечення якості води, за якими нині здійснюється реформування українського водного сектору. Наголошено, що провідну роль у досягненні доброго стану якості води відіграє підінститут РСЗР. Здійснено аналіз еколого-правових принципів, за якими будувалося українське РСЗР із часу визнання проблеми якості вод і донині. Виявлено незмінність таких принципів протягом майже 70 років. Зазначено, що матеріальне ядро РСЗР утворюється зонами змішування (ЗЗ) зворотної води від техногенних джерел із приймальною водою. Визначено, що найважливішою властивістю ЗЗ є її асиміляційна спроможність, яка забезпечує зменшення шкідливого впливу ЗР на довкілля і спричинює створення відповідних еколого-правових інструментів РСЗР (нормативи скидання, нормативи вмісту тощо). Констатовано, що наразі такі принципи не відповідають сучасній світовій екологічній політиці та науковій думці, не попереджають шкідливий вплив ЗР на довкілля. Імплементація європейського екологічного законодавства вимагає оновлення принципових засад забезпечення якості вод, внесення змін у директивні документи екологічної політики щодо нинішніх принципів РСЗР. Зазначено, що сучасна європейська політика щодо якості вод ґрунтується на інших принципах, зокрема на обережності і пріоритетному очищенні джерела забруднення, здійснення яких в Україні вимагає нових еколого-правових інструментів. Задля здійснення змін запропоновано такі першочергові заходи щодо РСЗР: європейська категоризація ЗР, створення законодавчих підстав для визначення і встановлення українських стандартів якості довкілля щодо найпоширеніших ЗР для запровадження української системи найкращих і доступних технологій.
Дослідження застосування ризик-орієнтованого підходу в закладах вищої освіти
(ПП "Технологічний центр", 2022) Березуцький, Вячеслав Володимирович; Ільїнська, Ольга Ігорівна
Аналіз захисту життя населення міст та селищ під час війни
(Видавнича група "Наукові перспективи", 2022) Березуцький, Вячеслав Володимирович; Березуцька, Наталія Львівна
У статті розглянуто сучасні питання пов’язані із недоліками організації цивільного захисту в Україні, показано негативні наслідки цього та пропонується дотримання певних алгоритмів при плануванні майбутніх систем захисту цивільного населення від уражень артилерійськими та реактивними системами залпового вогню. Також розглянуто концептуальні підходи щодо організації та будівництва сховищ та укриттів. Запропоновано класифікацію груп населення за ризиками під час військових дій та вказані критичні точки щодо прийняття рішень про необхідність евакуації з території, яка стає потенційно небезпечною (високого ризику) через відстань до джерела небезпек. Наведено, що систему цивільного захисту за останні 10 років було практично зруйновано, якщо її аналізувати відповідно до тих завдань які висуваються на час війни або військового нападу. Як показали перші дні війни в Україні, системи оповіщення спрацьовували не у всіх районах міст та селищ. Сховища та укриття, які так були необхідні у перші години бомбардувань населених пунктів, були не готові до розміщення в них людей та домашніх тварин. Система евакуації не могла працювати через те, що міський транспорт перестав працювати, а таксі у більшості було приватним, а тому швидко евакуювалось в інші міста та подалі за кордон. Метро у великих містах не могло вмістити усіх хто бажав укритися в ньому, а інші не мали можливості добратися до нього. На теперішній час вже можна зробити аналіз і врахувати ці недоліки та зробити укриття, як це показано у статті, на кшталт Ізраїлю. Але при цьому необхідно враховувати українські реалії та економічні можливості країни. В статті показані новітні проекти які пропонує держава щодо забудови міст та селищ. Так показано, що нові Державні будівельні норми (ДБН) "Планування та забудова територій" вводить нові містобудівні терміни, які мають на меті не тільки підвищити якість забудови, але і зробити населені пункти безпечнішими та комфортнішими для проживання. Змінюються вимоги до пожежно - рятувальних підрозділів, а після подій 2022 року їх треба ще раз переглянути, особливо щодо розташування цих підрозділів у населених пунктах або об'єднаних територіальних громадах. Війна показала, що їх оперативна робота допомагає врятувати життя та майно людей. Зроблено аналіз утворення та знаходження зон підвищеного ризику у містах та селищах. Розроблено та запропоновано класифікацію груп населення яке знаходиться у небезпечних зонах та визначено критичні відстані, які визначають нагальну потребу в евакуації.
Electric treatment and regulation of biotoxic properties of drilling waters
(UNIVERSITAS Publishing, Romania, 2022) Berezutskyi, V. V.; Berezutska, N. L.; Khalil, V. V.; Ilinska, O. I.
Well drilling is accompanied by the formation of significant volumes of water that contain mechanical and biological impurities. The purpose of the work is to investigate the possibility of regulating the biological properties of drilling and other types of water that using the technologies of electrical processing (electrooxidation). The analysis of methods and technologies for the disinfection of aqueous solutions and emulsions is carried out. The process of electrooxidation of bacteria in contact with the surface of the electrode plates is considered. The determination of the electrokinetic charge of the surface of particles (bacteria) is carried out, which must be taken into account when calculating the processes and equipment for the electrooxidation of bacteria in technological aqueous solutions such as emulsions. The processes of electrooxidation of aqueous emulsions such as Ukrinol and Triethanolamine which are widely used in cutting, grinding, etc., are considered. Physical and mathematical models of disinfection processes at different values of electric current and surface area of oxidizing electrodes are studied. The factors influencing the disinfection process have been determined. Conceptual approaches to the creation of electrooxidizing devices for the disinfection of emulsions directly in the channels through which aqueous technological solutions move are proposed. Aspects of practical application of electrooxidation technology are considered.

Переглянути

Нові надходження