Кафедра "Українознавство, культурологія та історія науки"

Постійне посилання зібрання

https://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/4372

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/ukin

Кафедра "Українознавство, культурологія та історія науки" створена в 2018 році на основі об’єднання кафедр: "Етика, естетика та історія культури" (від 1977), "Історія науки і техніки" (від 2004) і "Політична історія" (1920-ті рр.).

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарних технологій Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". Основою концепції виховної роботи є гуманізація й гуманітаризація всього навчального процесу.

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 1 доктор історичних наук, 8 кандидатів історичних наук, 3 – філософських, 2 – технічних, 1 філологічних; 1 співробітник має звання професора, 13 – доцента.

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 842

Креативні (культурні) індустрії в сучасному суспільстві
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2016) Міщенко, Марина Миколаївна
The benefits of introducing multiculturalism for Ukraine
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2016) Malikov, V. V.
History of Science and Technology
(National technical university "Kharkov politechnical institute", 2024-02) Gutnyk, Maryna; Tverytnykova, Olena; Radohuz, Serhii
In the modern world, filled with profound changes and global interdependence, humanitarian knowledge has gained fundamental importance. Humanities disciplines play a crucial role in shaping not only professional competencies but also a deep understanding of the essence of modern challenges. The study of humanitarian aspects, including the course “History of Science and Technology,” becomes an integral element of the educational process. This course not only repeats what is already known from school programs but conducts in-depth and systematic analysis of historical and cultural aspects. An important feature is that it reveals the history and science of Ukraine in the context of their interaction with world civilization. This course provides students with the opportunity to develop not only technical skills but also contributes to the disclosure of their deeper understanding and analysis of various aspects of the modern world. The study of the history of science and technology helps create a harmonious personality that carries a significant correlation between technical capabilities and humanitarian understanding. At the same time, this course helps overcome narrow technocratic thinking, expanding the horizons of students and making them more comprehensively prepared for the challenges of the present. The study of the history of science and technology contributes to the creation of intellectually mature individuals with a higher sense of conscious responsibility and dignity. They are capable of seeing more than just technical aspects and understand how their actions affect the global community. The course “History of Science and Technology” illustrates how technological development is related to social context, cultural values, and historical circumstances. This helps create graduates who not only possess technical knowledge but also understand their consequences for humanity as a whole. The study of the history of science and technology is a necessary element in forming a deep and comprehensive approach to education, promoting the creation of future leaders capable of making informed and morally justified decisions in the modern globalized world. The exam tasks are composed of individual variants and contain questions of various levels of complexity, allowing for the most objective assessment of the students' level of preparation. The recommended preparation time is 1 week. The student needs to review the lecture notes provided by the teacher and master the necessary knowledge assigned for independent study. The literature necessary for this is presented at the end of the guidelines.
Можливості мобільних додатків знайомств для профілактики ВІЛ-інфекції серед уразливої групи ЧСЧ
(Планета-Прінт, 2020) Маліков, Василь Володимирович
Одним з ключових викликів для українського суспільства залишається протидія ВІЛ / СНІДу з особливою увагою до вразливої групи чоловіків, які практикують секс з чловіками (ЧСЧ),Найбільш популярний серед ЧСЧ в Україні мобільний додаток для знайомств Хорнет наразі позиціонує себе як світова онлайн соціальна мережа, яка надає можливість геям єднатися зі своєю спільнотою. Соціальна відповідальність компанії проявляється і в існуванні програми «Посол здоров’я» (Health Ambassador), що заохочує користувачів до спілкування на теми сексуального здоров’я, життя з ВІЛ, профілактики ЗПСШ. У доповідіаналізуються можливості і бар'єри платформи для соціальної діяльності у сфері профілактики ВІЛ.
Публічний простір в історії ЛГБТ+ людей Харкова 1991–2013 років (до постановки питання)
(Харківський національний медичний університет, 2019) Маліков, Василь Володимирович
Публічний простір міста визначається як відкритий і загальнодоступний, такий, в якому відбуваються зібрання і політична репрезентація всіх громадян. Він є безпосереднім матеріальним виразом концептуального простору, в якому громадяни вільно обговорюють суспільно важливі питання. Метою статті є визначити проблематику, умови і межідослідження можливостей і способів саморепрезентації ЛГБТ+ спільноти в історичному часі і публічному просторі Харкова.
Історія науки й техніки
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024-02) Гутник, Марина Валеріївна
У сучасному світі наука та техніка відіграють визначальну роль. Умови глобалізації та інтеграції призводять до потреби переосмислення методів і підходів у викладанні природничих, технічних і гуманітарних наук. В історії освіти найбільш значущим завданням стає відродження історичних подій та досягнень, надаючи їм глибокого сенсу та відчуття живої спадщини. Сучасна політехнічна освіта має на меті не тільки сформувати певний набір знань, навичок і забезпечити фахівця у вузький предметно-практичний галузі, але й сприяти формуванню високорозвиненої, гармонійної особистості. У напрямку міждисциплінарного синтезу та інтеграції, які набувають актуальності у сучасній науці, важливо закласти підвалини цілісного наукового світогляду студента, завдяки яким можна здолати розрив між соціогуманітарними, природничими та технічними дисциплінами. Курс історії науки й техніки покликаний дати цілісну картину пізнавальної діяльності, теоретичних здобутків і практичних втілень в історії розвитку людської культури і цивілізації. У межах курсу розглядаються основні етапи наукових уявлень із найдавніших часів до сучасності. Наявні дослідження у галузі природознавства мають широкий контекст і нерозривно пов'язані з гуманітарною проблематикою. Знання, набуті студентами, впливають на виховання спеціалістів вищої кваліфікації, на формування духовно багатих особистостей, на розуміння ними природи інтелектуальної діяльності та розвивають їхнє критичне мислення. Також, важливо врахувати роль хімічних технологій у сучасному світі. Харчові технології відносяться до прадавніх технологій. Перші люди розвивали методи приготування їжі, що включали обробку їжі на відкритому вогні, живлення рослинами, ягодами, м’ясом та рибою. У Середньовіччі харчі стали важливою частиною культури та суспільства. Тут виникли перші рецепти та методи консервації їжі, включаючи соління, копчення та використання спецій. З періоду великих географічних відкриттів та контакту із новими культурами прийшли нові продукти та страви, що вплинули на харчування у різних регіонах світу. Впровадження технологій, таких як консервація, заморожування, пастеризація та інші, змінило способи обробки та зберігання їжі. Треба зазначити, що біотехнологічні процеси здавна використовуються у виробництві їжі, виготовленні кисломолочних продуктів, виноробстві та інших галузях. Проте, з середині 19 ст. Луї Пастер своїми дослідженнями підкріпив ці традиційні процеси науковими обґрунтуваннями, встановивши зв’язок між процесами бродіння та діяльністю мікроорганізмів, тим самим надав біотехнології наукову основу. У 1940–1950-ті рр. був досягнутий значний прорив з біосинтезом пеніцилінів шляхом ферментації, що відзначилось початком ери антибіотиків. Цей досягнутий прогрес стимулював розвиток мікробіологічного синтезу та створення мікробіологічної промисловості. У 1960–1970-ті рр. почався активний розвиток клітинної інженерії, що відкрив широкі можливості для операцій з клітинами та генами, сприяючи створенню нових видів клітин і мікроорганізмів для виробництва корисних речовин. У сучасному світі харчові технології це використання біотехнології для покращення врожаю, генетично модифікованих організмів, виробництво штучних добавок та підсилювачів смаку, а також суворий контроль якості та безпеки харчових продуктів. Треба додати, що історія розвитку хімічних технологій, таких як переробка нафти і газу, а також виробництво та переробка твердого палива, є важливою частиною науково-технічного прогресу. Періоди нагромадження та інтенсивного використання кам’яновугільних видів не мають собі рівних за тривалістю порівняно з існуванням людства. Кам’яновугільні родовища, що формувалися мільйони років, можуть бути оцінені на десятки, а навіть сотні мільйонів років. Активне використання кам’яновугільних ресурсів розпочалося менше ніж 270 років тому. Історія світової нафтовидобувної промисловості обмежується всього лише близько 150 років, а газової промисловості – менше 100 років. Ці технології здебільшого здобули надзвичайного значення у ХХ ст. й продовжують посідати чільне місце і надалі. Вони сприяють виробництву пального, що є важливим для енергетики та інших галузей промисловості. Розвиток цих технологій важливий для забезпечення сучасного суспільства енергією та хімічними продуктами, і вивчення їхньої історії сприяє розумінню сучасних економічних та технологічних викликів.
Конспект лекцій з навчальної дисципліни "Історії та культура України"
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024-02) Гутник, Марина Валеріївна; Дворкін, Ігор Володимирович; Демочко, Ганна Леонідівна; Красіков, Михайло Михайлович; Маліков, Василь Володимирович; Міщенко, Марина Миколаївна; Мотенко, Ярослав Володимирович; Робак, Ігор Юрійович; Телуха, Світлана Степанівна; Фрадкіна, Наталя Володимирівна; Шишкіна, Євгенія Костянтинівна
Навчальна дисципліна «Історія та культура України» визначається як комплексне вивчення двох ключових гуманітарних наук – історії та культурології. Цей курс не лише розглядає події, що визначали розвиток українського суспільства протягом різних етапів його історії, але також аналізує вплив цих подій на формування та розвиток української культури. Однією з ключових особливостей цього курсу є міждисциплінарний підхід, який сполучає методологічні підходи історії та культурології для глибокого розуміння динаміки культурного та історичного розвитку України. Вивчення матеріалів курсу відбувається на основі хронологічного поділу, який враховує не лише внутрішні етапи розвитку країни, але й взаємозв’язок з загальноєвропейською історією та культурою. Зміст курсу «Історія та культура України» включає в себе розгляд подій від найдавніших часів до сучасності, охоплюючи періоди розквіту та стрімкого розвитку, а також труднощі й випробування, з якими стикнулася українська нація. Важливою складовою курсу є аналіз ключових історичних подій та їхній вплив на розвиток культури, що сприяє розумінню взаємозв’язку історії та культури як взаємозалежних аспектів. Метою курсу є формування комплексного уявлення про еволюцію українського суспільства та його культурних традицій, розкриття основних тенденцій історії та культури України в контексті світового розвитку. Такий підхід дозволяє студентам розуміти не лише фактичні події, але й глибше аналізувати їх в контексті культурного сенсу та ідентичності. Основна мета курсу «Історія та культура України» – подвійна: по-перше, викликати у студентів-першокурсників стале зацікавлення українською історією та культурою, спроможне і після завершення курсу надихати їх поглиблювати свої знання у цій царині, та, по-друге, надати їм початкові навики осмислення історичних і культурних явищ і процесів, які б сприяли оптимізації подальшого самостійного опанування ними різних дисциплін що викладаються у НТУ «ХПІ».
Історія науки і техніки (XV–XXІ ст.)
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Гутник, Марина Валеріївна; Тверитникова, Олена Євгенівна
Сучасний світ переживає еру великих змін, що визначаються рядом ключових тем, серед яких особливе місце займає науково-технічний прогрес. Історія розвитку науки та техніки свідчить про те, як вона невпинно вдосконалюється та впливає на всі сфери життя суспільства. У даному конспекті лекцій ми зосередимо увагу на ключових темах: «Наукова революція у природознавстві», «Розвиток науки та технічний прогрес у XVIII ст.», «Наука на етапі промислової революції» та «Розвиток технологій у період НТР». Наукова революція, яка розгорнулася у XVI–XVII ст., визначила новий підхід до розуміння природи. Досягнення в галузі астрономії, фізики, хімії та біології визначили фундаментальні принципи, які ще довго залишалися основою для подальших досліджень. В нашій лекції ми аналізуємо ключові поняття та відкриття цього періоду та їх вплив на подальший розвиток природознавства. XVIII ст. вважається епохою Просвітництва, коли вчені та філософи активно працювали над розширенням знань та впровадженням їх у суспільство. З цього періоду почав активно розвиватися промисловий та технічний сектор. У лекції ми вивчимо основні досягнення та зміни, які відбувалися у науці та техніці XVIII ст., а також їхній внесок у розвиток освіти та інженерної науки. Епоха промислової революції, що настала у ХVІІІ–ХІХ ст., стала ключовим етапом у розвитку науки та техніки. Вперше в історії людства технологічні новації суттєво змінили спосіб виробництва та повсякденного життя. Парові машини, залізниці та інші винаходи розширили можливості людини та взаємодії суспільства. У нашій лекції ми розглянемо ключові досягнення цього періоду та їхні наслідки для розвитку науки та технічних галузей. У контексті сучасності, науково-технічна революція включає в себе значний вплив інформаційних технологій на всі сфери життя. Інформаційна революція розпочалася в середині ХХ ст., з появою персональних комп’ютерів та широкого використання електроніки в різних галузях. У нашому конспекті ми розглянемо, як цей новий виток технологічного розвитку взаємодіє із сучасними вимогами та як впливає на навчання студентів технічних закладів. Студенти, особливо ті, які вивчають технічні дисципліни, повинні розуміти коріння і причини сучасних технологічних та наукових досягнень. Вивчення цього періоду надає широкий інсайт в історію та етапи розвитку науки й техніки, формуючи глибоке розуміння того, як сучасний світ став тим, чим він є сьогодні.
Роль музеїв у формуванні компетенцій майбутніх фахівців-політехніків (на прикладі Харківщини)
(Громадська наукова організація "Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління", 2024-03) Гутник, Марина Валеріївна
Досліджується роль музеїв Харківщини у формуванні фахових компетенцій. Україна сьогодні стоїть перед важливим вибором у сфері вищої освіти, зосереджуючи увагу на концепції «укрупнення» університетів. Спільно з цим виникає питання про існування закладу вищої освіти, який буде конкурентоспроможним та адаптивним до сучасних викликів, таких як пандемія та військові дії. Дискусії сфокусовані на необхідності створення освітніх установ, здатних швидко адаптуватися до змін у навколишньому середовищі, надавати якісні освітні послуги та відповідати потребам ринку праці. Трансформація в освіті розглядається як частина глобального процесу модернізації, зокрема застосування компетентнісного підходу. Політехнізація освіти, інтеграція знань та навичок, розвиток м’яких навичок та використання інноваційних методів визначають стратегії управління та організації освітніх закладів для забезпечення високого рівня підготовки студентів до викликів сучасного суспільства і технологій. Стверджується що вимогам формування фахових компетенцій відповідає підготовка у політехнічному університеті. Наведено відомості з історії формування курсу, а потім і окремої кафедри з вивчення історії науки і техніки. Окрім загального університетського курсу для студентів НТУ «ХПІ» пропонуються спеціалізовані курси, а силабуси містях інформацію з історії галузей. Проаналізовано роль музеїв Харківщини під час війни та яку роль вони відіграватимуть у повоєнний час. Наведено відомості про експозиції історичного музею ім. М.Ф. Сумцова, WOOM-музею, літературного музею та інших. Досліджується вплив вивчення експозицій музеїв у збагаченні культурного та інтелектуального капіталу студента, зокрема формуються компетентності та навички для успішної реалізації у сучасному світі, що швидко змінюється. Розглядається концепція STEAM освіти як міждисциплінарної підготовки студентів. Так, для студентів які вивчають історію науки і техніки в НТУ «ХПІ» обов’язковим стало відвідування Software and Computer» музею, щоб прослідковувати розвиток комп’ютерної техніки у світі завдяки наочним прикладам. Для підкріплення наукової складової лекцій з розвитку інформаційних технологій в університеті було захищено відповідну дисертацію, здійснюються й інші дослідження у галузі історії та археології. Стверджується що саме поліосвіта забезпечить конкурентоспроможну унікальну особистість з набутими фаховими компетенціями. Водночас, визнається важлива роль музеїв у цьому процесі, що виступають керівними структурами у культивуванні інтелектуального, культурного та соціального розвитку особистості. Музеї не лише стимулюють поглиблення знань, але й виконують провідну функцію у вихованні та формуванні освіченої особистості, сприяючи розвитку критичного мислення та творчих здібностей.
Україна у "довгому" ХІХ столітті: історія, наука та культура
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Фрадкіна, Наталя Володимирівна; Дворкін, Ігор Володимирович; Журило, Дмитро Юрійович
Навчальний посібник присвячений розгляду української культури та науки ХІХ століття як цілісного явища в широкому світовому та європейському контексті. Включає текст лекції та контрольні завдання – питання до вивченої теми нормативної дисципліни, тести, творчі завдання. Призначено для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання, а також може бути корисним аспірантам.
Харків. Втрата архітектурної спадщини міста
(ФОП Жукова Ірина Віталіївна, 2024-02) Гутник, Марина Валеріївна
Розглянуто проблему втрати архітектурної спадщини міста Харкова. Місто одним із перших опинилося під масованим ударом росіян і сьогодні залишається у постійній небезпеці. Втрати як військових так і мирного населення відбуваються у місті майже не щодня. На сьогодні на Харківщині частково або повністю знищені понад 170 культурних пам’яток. Серед них: 20 релігійних споруд; чотири музеї, серед яких Музей Сковороди та Куп’янській краєзнавчий музей; два театри, серед яких Харківський театр опери та балету; шість навчальних закладів та будинок творчості; п’ять будинків культури; 18 історичних будівель, серед яких харківський будинок «Слово». Представлено аналіз останніх публікацій за темою, а також питання що підіймалися авторами щодо збереження пам’яток архітектури. Серед одних із перших втрат це будівлі в історичному центрі міста. Насамперед старовинні, деякі початку ХХ ст., але є такі що були збудовані у ХІХ ст. Наведено відомості про архітекторів та замовників цих будівель. Подана інформація про стан будинків напередодні знищення росіянами. Разом із тим показана проблема реставрації. Іноді після реставраційних робіт пам’ятка архітектури втрачає свій статус. Чимало харківських архітекторів та громадських діячів виступають проти такої «реставрації», тобто вже мова йде про руйнацію. Харків славиться своїми архітектурними школами. Чимало архітекторів закінчили Харківський технологічний інститут, згодом заснували свої архітектурні школи. Харків’яни пишаються своїм містом і всіляко намагаються зберегти його архітектурний стиль. На прикладі Берліну показано шляхи повоєнного відновлення об’єктів архітектури, зокрема наведені суми та час що витрачає керівництво держави на відтворення пам’яток архітектури. Стверджується, що іноді у Харкові чи області, на місці вчорашнього будинку ХІХ ст. виникає розважальний центр. Війна йде на руку таким нечесним забудовникам. Підсумовується необхідність залучення міжнародних фондів для збереження культурної спадщини. Наголошується що діяти потрібно негайно, вже зараз.
Етнографічний предмет у музейному та парамузейному просторі
(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2022) Красіков, Михайло Михайлович
У статті аналізується специфіка використання етнографічних артефактів у музейному просторі (історичних, краєзнавчих, етнографічних, художніх, літературних музеях) та у парамузейному (музеєподібному) просторі (вітринах магазинів, кав’ярень, ресторанів, ярмаркових ятках, художніх виставках тощо). Звертається увага на полісемантичність етнографічних предметів та використання їх в якості культурних (етнічних) маркерів, метафор, символів, брендів або атрактивних принад.
Локації українського Харкова: музеєфікаційний аспект. Проблеми дослідження, збереження, популяризації
(Національний заповідник "Києво-Печерська лавра", 2023) Красіков, Михайло Михайлович
Образ мірошника у поезіях Якова Щоголева
(Видавець Олександр Савчук, 2019) Красіков, Михайло Михайлович
У статті аналізується амбівалентний образ мірошника (як чесного працівника і як людини, схильної до авантюр, до пошуку "легких грошей") у творах українського поета ХІХ ст. Якова Щоголева "Мірошник" та "Климентови млини" в контексті слобожанського фольклору. З’ясовується доля оспіваних класиком української літератури млинів, що близько двох століть існували у селі Климентовому (нині – Охтирський район Сумської області), наводяться репродукції картин і фотографії, де їх зображено. Деякі з них публікуються вперше.
Дві картини з вітряками з колекції етнографічного музею "Слобожанські скарби" імені Г. Хоткевича НТУ "ХПІ"
(Видавець Олександр Савчук, 2019) Красіков, Михайло Михайлович
У повідомленні описано дві роботи із зображеннями вітряків з фондів Етнографічного музею "Слобожанські скарби" імені Гната Хоткевича Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". Перша робота – наївна картина невідомого художника-аматора кінця ХІХ – початку ХХ століття, де змальовано сільську ідилію. Друга – графічний твір відомого художника Дениса Чернова початку ХХІ ст.
Валерій Романовський – пам'яткознавець, пам'яткоохоронець, захисник України
(Курсор, 2023) Красіков, Михайло Михайлович
Козак Невмирака і його невмирущі праці
(Курсор, 2023) Красіков, Михайло Михайлович
Музейна складова галереї "ART KhPІ"
(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2022) Красіков, Михайло Михайлович
У статті йдеться про художню спадщину викладачів та колишніх студентів Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", що був заснований у 1885 році і готував не тільки інженерів, а й архітекторів, у звʼязку з чим в його стінах опинилася низка прекрасних художників. Висвітлюється діяльність галереї "ART KhPІ" з вивчення та популяризації художніх традицій НТУ "ХПІ".
Перші харківські пам'ятники як маркери регіональної ідентичності
(ДВНЗ "Ужгородський національний університет", 2022) Красіков, Михайло Михайлович
У статті аналізуються історичні події, пов'язані зі встановленням та існуванням двох перших харківських пам'ятників – Тарасові Шевченку (1900) та Олександрові Пушкіну (1904), під кутом зору виявлення специфічної локальної ("слобожанської") ідентичності. Виявляється хибність категоричних тверджень за принципом "або – або": «Харьков – городок, Москвы уголок» (чи простіше: "Харьков – русский город") та "Харків – українське місто". Діалог та взаємопроникнення, а не конфліктне зіткнення культур характерне для "слобожанської ментальності", і майже одночасне встановлення мешканцями Харкова пам'ятників знаковим постаттям української та російської культури є ще одним доказом рівноцінності для освічених городян столиці Слобожанщини початку ХХ століття і двох геніїв, і двох мов, і двох культур. У роботі також аналізується позиція українських радикалів щодо пам'ятника О. Пушкіну як утвердження моноетнічної та монокультурної ідентичності мешканців Слобожанщини і України в цілому: підрив монумента через п'ять місяців після встановлення і аргументування доцільності саме такого акту Миколою Міхновським, ідейним натхненником терористів, а також нанесення фарбою патріотичних знаків та антиросійських написів 6 червня 2014 р.
Формування пам'яткоохоронної діяльності на території Харківщини в повоєнний період (1945–1953 рр.)
(Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, 2023) Ліхолєтов, Ярослав Володимирович
Розглянуто історію розбудови пам’яткоохоронної діяльності на території Харківщини в повоєнний період у контексті загальноукраїнської системи охорони пам’яток культурної спадщини. Проаналізовано основні архівні джерела та наукові праці, розглянуто організаційні операції становлення, напрями та форми діяльності державних органів охорони культурної спадщини, їх взаємодію з органами місцевого самоврядування сектору культури, архітектури та мистецтва. Акцентовано на правових засадах функціонування державних структур, а також стані системи охорони культурної спадщини в означений хронологічний період на загальнодержавному рівні загалом та на території Харківщини зокрема. Висвітлено ідеологічні позиції радянського режиму щодо збереження пам’яток після Другої світової війни, а також пропагандистські ідеї під час спорудження нових об’єктів, які надалі стали пам’ятками. Досліджено інформацію про перші реставраційні та відновлювальні роботи на пам’ятках культурної спадщини в цей період. Розглянуто практичну діяльність місцевих органів охорони культурної спадщини в контексті чинних нормативно-правових актів. Визначено, що протягом першого повоєнного десятиріччя Харківщина була флагманом з виявлення, обліку та збереження об’єктів культурної спадщини. Визначено, що дослідження динаміки формування пам’яткоохоронної справи в повоєнний період важливе в контексті визначення помилок і здобутків фахівців окресленого періоду, зокрема для створення єдиного дослідження з історичного пам’яткознавства, а також для подальшої послідовної реалізації новітніх заходів щодо вдосконалення українського пам’яткоохоронного законодавства.

Переглянути

Нові надходження