Комунікативні наміри дискурсивної стратегії несхвалення (на матеріалі англомовного кінодискурсу)

Abstract

У статті подані результати аналізу реалізації комунікативних намірів дискурсивної стратегії несхвалення в англомовному кінодискурсі. Методологічним підґрунтям дослідження є когнітивно-дискурсивний підхід до тлумачення мови, в рамках якого дискурсивна стратегія несхвалення тлумачиться як висловлення негативної оцінки певного об’єкта, особи, дії або ситуації. Гіпер-комунікативний намір несхвалення реалізується через гіпонімічні комунікативні наміри презирства, осудження / самоосудження, докору / самодокору та скарги. Основними критеріями розмежування комунікативних намірів несхвалення є: конфліктність (презирство, осудження, докір) :: неконфліктність (самоосудження, самодокір, скарга); спрямованість несхвалення на користь мовця (презирство, осудження, скарга) :: на нормалізацію сосунків комунікантів (докір). Теоретична значущість роботи визначається втіленням когнітивно-дискурсивного підходу до аналізу мовленнєвої стратегії як когнітивного феномену, а практична цінність – можливістю використання запропонованої методики для аналізу інших мовленнєвих стратегій.The article represents the results of the analysis of the discursive strategy of disapproval realized in the English cinema discourse. The research is done within the methodological framework of the cognitive-discursive approach to language interpreting where the disapproval discursive strategy is viewed as a verbal expression of negative assessment of a certain object, person, action or situation. Hyper-communicative intention of disapproval is realized through hyponimic communicative intentions of contempt, dispraise / self-censure, reproach/ self-reproach and complaint. The basic criteria of differentiating hyponimic communicative intentions of disapproval are: conflict (contempt, dispraise, reproach) :: nonconflict nature (self-censure, self-reproach, complaint); intention to benefit the speaker (contempt, dispraise, complaint) :: intention to benefit both the speaker and the addressee through normalizing their relationship (reproach). The theoretical value of the research is determined by the implementation of the cognitive-discursive approach which makes it possible to analyze a speech strategy as a cognitive phenomenon, and its practical value is determined by the possibility of using the methodical technique developed in the paper to analyze other communicative strategies.