Проблема співвідношення віри та наукових знань

Abstract

У статті підкреслюється, що науково-технічна революція була зумовлена не лише накопиченням нових знань і технологічних можливостей, а й певним станом духовної культури. Але культурний прогрес людства не забезпечує вирішення важливих духовних проблем, які залишаються таємницями, недосяжними для раціонального мислення. З усвідомленням такої проблеми пов’язане нове бачення феномена віри. Зазначено, що віра протилежна не знанню, а науковому доведенню, котре, своєю чергою, є самостійним способом отримання знання. Автори зазначають, що у світовій філософії є тенденція розмежування знання і віри за критерієм раціональності. Насправді, принципової суперечності між вірою і знанням немає, а є причинно-наслідковий зв'язок. Автори розглядають наукові підходи та досліджують вплив віри та наукових знань на цьому етапі. Основною ознакою релігійної віри є людський інтерес до надприродного (трансцендентного), яке знаходиться з іншого боку чуттєвого сприйняття об'єктів. У сучасну епоху через глобальні кризи виникає проблема пошуку нових світоглядних орієнтирів людства, що і підштовхує до переосмислення функцій науки. Очевидним стає, що лише синтез наукового пізнання та релігії, мистецтва, традиційної моралі, тобто гармонійний розвиток духовної культури, можуть забезпечити подальше існування людства та нівелювати зазначені небезпеки. Автори зазначають, що філософію не завжди приймали як у сфері науки, так і в християнському світі, і це має відповідні пояснення. Від панування філософії в античності, теології у Середні віки, науки починаючи від XVII ст., так у соціальному вимірі ці три складники час від часу змінювали свої позиції на щаблях суспільного статусу. Це пов'язано з тим, що джерелом релігійної віри є одкровення, феномен, сприйняття якого має більш суб'єктивний характер (справді, у релігії суб'єкт пізнає особливості буття іншого суб'єкта, прояв його свободи), аніж сприйняття та інтерпретація результатів наукового пізнання, хоча й останнє теж досить суб’єктивне (адже закономірності, які досліджує наука, сприймає саме наділений свободою суб’єкт).The article emphasizes that the scientific and technological revolution was caused not only by the accumulation of new knowledge and technological capabilities, but by a certain state of spiritual culture. However cultural progress of mankind doesn’t provide the solution of important spiritual problems which remain secrets, inaccessible for rational thinking. Awareness of the problem is associated with a new vision of the phenomenon of faith. There is a tradition in a world philosophy to consider the rationality as a criterion of division of belief and knowledge. Actually, there is no principal contradiction between belief and knowledge, but there is a cause-and-effect connection. The authors review scientific approaches and examine the impact of faith and scientific knowledge at this stage. In the current era of global crises, the problem of finding new worldviews of humanity arises, which leads to a rethinking of the functions of science. The authors note that philosophy has not always been adopted both in the field of science and in the Christian world, and this has a corresponding explanation. From the rule of philosophy in antiquity, theology in the Middle Ages, science – from the XVII century, so in the social dimension, these three components from time to time changed their positions on the social status swords. The miracle as the phenomenon unknown from the point of view of the final reasons is the way to an irrational way of receiving new knowledge of revelation. Revelation as result of belief is deprived of any advantages in comparison with science data. Thus, belief and knowledge differ among themselves; however they meet in a person, partly supplementing each other.