Розуміння та тлумачення в психоаналізі: філософсько-герменевтичний підхід

Abstract

Дисертація присвячена виявленню теоретико-методологічних засад герменевтичності психоаналітичного процесу. На основі аналізу психоаналітичних знаків, що формують "психоаналітичний текст", символоутворення у сфері несвідомого, процедур тлумачення та розуміння й застосування психоаналізом герменевтичної логіки запропоновано обґрунтування психоаналізу як особливого типу герменевтичної практики. Поєднання класичної гносеології з гносеологією гуманітарного знання представлено як основну особливість психоаналізу. Встановлено, що в практично-технологічному арсеналі психоаналіз є конкретно-науковою герменевтикою, а на рівні філософського узагальнення свідомого, несвідомого, проблем комунікації, інтеракції, логіки психоаналіз володіє характеристиками особливої філософської герменевтики, в якій є онтологічний, гносеологічний, феноменологічний рівні аналізу. В дисертації здійснена філософсько-герменевтична рефлексія відносно проблем розуміння та тлумачення в психоаналізі. Психоаналітичне розуміння репрезентує психоаналіз як герменевтичну практику з особливою герменевтичної логікою, яка організує психоаналітичне знання, формує механізми пошуку смислу та схему інтерпретативної діяльності. Психоаналітичну герменевтику виокремлено відносно інших герменевтик з визначенням її семіотичних, лінгвістичних, логіко-герменевтичних особливостей.This thesis elicits theoretical / methodological foundations for the hermeneuticity of the psychoanalytical process. Substantiation of psychoanalysis as a specific form of hermeneutical practice is based on the analysis of psychoanalytical signs which form the "psychoanalytical text", are responsible for sense-formation in the sphere of the unconscious, interpretation and understanding procedures as well as on applying hermeneutical logic in psychoanalysis. A combination of the classic gnoseology with the gnoseology of humanitarian knowledge is presented as the main gnoseological feature of psychoanalysis. It is established that in its practical and technological arsenal psychoanalysis is a hermeneutics of a particular discipline and at the level of the philosophic generalization of the conscious, the unconscious, as well as of communication, interpretation and logic, psychoanalysis has characteristics of a particular philosophical hermeneutics with ontological, gnoseological, and phenomenological levels of analysis. This thesis also presents philosophical / hermeneutical reflection upon the problems of understanding and interpretation in psychoanalysis. Psychoanalytical understanding represents psychoanalysis as a hermeneutic praxis with its specific hermeneutic logic that organizes psychoanalytical knowledge, forms the mechanisms of searching for sense and the scheme of interpretation activities. Psychoanalytical hermeneutics is set out among other hermeneutics with a specification of its semiotic, linguistic and logical hermeneutic features