Comprehensive study of the systemic formation "object–environment" safety state

Abstract

Стаття присвячена актуальним питанням екологічної оцінки стану природно-техногенних об’єктів дослідження з урахуванням його взаємодії з оточуючими системами навколишнього середовища і необхідних внутрішніх механізмів урегулювання цих впливів для підтримки відповідної рівноваги і стаціонарності щодо динаміки таких взаємодій. Увага приділена дослі дженням в галузі екологічної безпеки як головної складової безпеки людини і запоруки його здоров’ю, забезпеченню зваженого рішення щодо завдань охорони здоров’я людини та його навколишнього середовища. Розглянуті основні тенденції у становленні системних об’єктів виду «природно-техногенна система–навколишнє середовище». Надані пріоритети у створенні комплексних основ дослідження таких систем. Обґрунтовані переваги кооперативної методології з оцінки стану «система–навколишнє середовище». Запропоновано використання ентропійної функції для оцінки відповідності стану й функціональності складних систем вимогам рівноваги «система –навколишнє середовище», використання теоретичної бази структурних матриць щодо розв’язання задач моделювання складних систем (системни х об’єктів) для оцінки їх стану і функціональних відповідностей, програмного забезпечення реалізації такої оцінки відповідно методичних засад названих підходів. Показані переваги зазначених методів при дослідженні складних об’єктів с позицій їх універсальності та можливостей використання при створенні необхідної бази знань і отримання комплексних моделей системних об’єктів та роботи з ними щодо виявлення оціночних характеристик стану і тенденцій розвитку взаємодіючих з навколишнім середовищем систем. Надано результати практичного застосування запропонованих пропозицій вирішення питань безпеки саме для системних об’єктів «організм – навколишнє середовище» на прикладі співвідношення роботи мозку і властивостей навколишнього середовища. Наведено алгоритм поступового оцінювання екологічності стану цільових систем і їх взаємодій з довкіллям за ентропійною функцією, що дозволяє співвідносити стани і процеси.