Occasional words as a linguistic phenomenon and expression of authors’ selves

Abstract

This article is devoted to occasionalisms – speech units unknown to common vocabulary and used only in a certain context as an individual author’s stylistic means. The features of occasional words are: belonging to speech, nonce use, non-repeatability, expressiveness, nominative optionality, word-formation productivity, non-normativity, and so on. Occasionalisms can be formed not only according to existing word-formation models but also with violations of the rules of word-formation inherent in a language; and also using occasional means: inter-word overlap, contamination, graphical derivation, etc. Occasionalisms should be distinguished from neologisms because of their different functions: neologisms are meant to enrich a language lexicon while occasionalisms or nonce words merely have a stylistic function. The article attempts to provide a selection of occasionalisms (nouns, adjectives, verbs, participles and adverbial participles, adverbs) occurred in the poetic works of Russian symbolists, acmeists, futurists and consider such means of their formation as: suffixation, interfixation, use of singularia tantum in plural and vice versa, pluralia tantum in singular – for nouns; suffixation, interfixation, incorrect forms of comparatives – for adjectives; affixation – for verbs; use of archaic suffixes, occasional combinatory power, incorrect forms – for participles and adverbial participles; derivation not only from adjectives but also from nouns and verbs, stem-composition – for adverbs. From the analysis of occasionalisms in the poetic discourse of the brightest literary trends of the last century, it follows that even this insignificant quantitatively, but qualitatively unique segment of poetic speech makes it possible to understand the essential individuality of authors, to fully feel the expression of the authors’ selves.Статтю присвячено оказіоналізмам – мовленнєвим одиницям, що не містяться в загальновживаному словнику, а використовуються лише в певному контексті як індивідуальні авторські стилістичні засоби. Ознаками оказіональних слів є: належність до мовлення, уживання в єдиному разі, невідтворність, виразність, номінативна факультативність, словотворча продуктивність, ненормативність тощо. Оказіоналізми можуть утворюватись не лише за наявними словотвірними моделями, але й із порушеннями законів словотвору, що діють у мові; а також за допомогою оказіональних засобів: міжслівного накладення, контамінації, графічної деривації тощо. Варто відрізняти оказіоналізми від неологізмів, бо вони виконують різні функції: неологізми мають на меті збагачення мовнного лексикону, тоді як оказіоналізми мають тільки стилістичну функцію. У статті зроблено спробу надати добірку оказіоналізмів (іменники, прикметники, дієслова, дієприкметники та дієприслівники, прислівники) з поетичних творів російських символістів, акмеїстів, футуристів, розглянути такі засоби їх утворення, як: суфіксація, інтерфіксація, уживання singularia tantum у множині і, навпаки, pluralia tantum в однині – для іменників; суфіксація, інтерфіксація, некоректні форми компаративів – для прикметників; афіксація – для дієслів; уживання архаїчних суфіксів, оказіональна сполучуваність, некоректні форми – для дієприкметників та дієприслівників; деривація не тільки від прикметників, але й від іменників і дієприкметників, складання основ – для прислівників. З аналізу оказіоналізмів у поетичному дискурсі найяскравіших літературних течій минулого століття випливає, що навіть лише цей незначний кількісно, але якісно унікальний сегмент поетичного мовлення дає змогу зрозуміти суттєву індивідуальність авторів, повною мірою відчути вираження авторської самості.