033 "Філософія"
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Трансформації принципів військового управління: соціально-філософський аспект(2024) Коростильов, Геннадій ЛеонідовичДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (PhD) за спеціальністю 033 ‒ Філософія ‒ Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Харків, 2024. У дисертаційній роботі вирішується науково-прикладна задача ‒ аналіз принципів військового управління, їх генезис в історико-філософському контексті з наголосом на тому, що із зміною соціального устрою держав, під впливом розвитку освіти, науки, техніки, технологій, науково-технічних революцій (НТР) та військо-технічних революцій (ВТР) принципи трансформуються, набувають нового внутрішнього наповнення і змісту. Об’єктом дослідження є принципи військового управління. Предметом дослідження є трансформації принципів військового управління. Метою дисертаційної роботи є соціально-філософське осмислення принципів військового управління та їх трансформацій за умов зрушень суспільного характеру з наголосом на техніко-технологічних і інформаційно-технологічних чинниках, які впливають на характер нових типів військових конфліктів та війн. Для цього: ‒ за допомогою філософської рефлексії соціально-філософського контексту виявити такий феномен в управлінській справі, як принцип військового управління; ‒ спираючись на філософські історичні тексти та соціально-філософський аналіз, описати та зафіксувати подібність та відмінність між ними залежно від різних історично великих етапів, від античного до сучасного періодів існування західноєвропейських держав, підкреслюючи залежність об'єкта, що досліджується, від статусу держави і характеру його управлінських функцій, а також вказати на можливі трансформації самих принципів; ‒ описати та надати визначення принципу військового управління в системі філософського знання, показати фактори, що впливають на появу та оформлення нових принципів та сприяють їх трансформаціям; перерахувати основні для сьогодення, які становлять ядро військової справи; ‒ розкрити роль техніки, технологій, науки та освіти у організації принципів військового управління, указати на можливі траєкторії трансформацій під впливом цих факторів; описати характер військової картини світу та її зв’язки із інженерною картиною світу; ‒ проаналізувати типи сучасної війни, надати її основні характеристики, відштовхуючись від комплексного бачення її різноманітних типів; показати проблематику сучасної війни у роботах представників філософії війни; ‒ розкрити зміст онтологізації та антропологізації військової справи з метою виходу на когнітивне смислове поле мислення військового лідера; вказати на можливі рівні мислення під впливом досвіду, граничний характер якого визначає сутнісну характеристику щільності думки лідера; ‒ показати значення інновацій в освіті для військового інженера і в якості прикладу проаналізувати проблему методології викладання електротехніки, яка традиційно ґрунтується природничими науками. Наукова новизна отриманих результатів полягає в пропозиції філософської рефлексії принципів військового управління, крізь призму соціально-філософського аналізу, як складової державного й військового управління. Основні наукові досягнення здобувача полягають у наступному: уперше: – запропоновано визначення принципу військового управління як філософської категорії; ‒ проаналізована логіка генезису принципів військового управління на основі історико-філософських джерел видатних філософів і теоретиків військової справи від епохи Античності до сучасного періоду, окреслено їх когерентний зв'язок розвитку із устроєм держави, розвитком освіти, техніки, науки, які виступають як основні чинники їх генезису; ‒ виділено основні принципи, які утворюють ядро військового управління і які стали предметом не тільки соціально-філософського аналізу, а й такого напряму у філософії, як філософія війни; ‒ на прикладі декількох принципів військового управління (науково-технічний принцип, принцип головного удару, принцип мінімізації, принцип комплектування війська, принцип плановості та наукового передбачення (футурологічний), морально-психологічний принцип, принцип мотивації) показано характер сучасних трансформаційних процесів; ‒ показано, що онтологізація війни й принципи військового управління знаходяться у когерентному русі із розвитком світогляду людини, за яким науково-технічні, техніко-технологічні характеристики соціуму впливають на зміст поняття “військова картина світу”; – підкреслено зв'язок онтологізації та антропологізації війни у процесі опису можливих рівнів мислення, особливо за умов граничного досвіду військового лідера, де граничний досвід стає точкою відліку у можливостях унаочнити та обґрунтувати етапи мислення й проаналізувати з цієї позиції його когнітивне змістове поле. удосконалено: - ідея про вплив науково-технічної революції та інноваційних техніко-технологічних змін на формування різноманіття типів сучасної війни, за рахунок чого список останніх залишається відкритим для подальшого обговорення; ‒ особливості сучасної війни, аналіз чого спирається на дослідження представників філософії війни, в яких ставляться наголоси не тільки на її технічно-технологічному та емоційно-інформаційному забарвленні, але враховуючи й етичні складові. здобули подальшого розвитку: 5 ‒ позиція пізнання, яка складається з трьох типів мудрості (за Аристотелем) й відкриває можливість застосування її до розуміння мислення військового лідера. За результатами, можна окреслити рівні мислення і, враховуючи граничний досвід, поставити наголоси на практичному характері третьої складової мудрості (поезис (техне)); ‒ модель викладання навчального предмету електротехніки у військових університетах з урахуванням мови комп’ютерної математики, що дає можливість посилити методологію викладання предметів електротехнічного напрямку, який безпосередньо здійснює вплив на якість, швидкість та надійність сучасного військового управління; ‒ теоретико-методологічні основи класичної концепції війни як соціально-політичного явища в класичному філософському дискурсі та в контексті філософії війни. Ідея про її зв'язок із розвитком суспільства, системою державного управління, політико-економічних зрушень із виходом на розуміння сучасної гібридної війни як соціально-політичного явища в соціально-філософському дискурсі й в контексті філософії війни; – рефлексія характерних ознак сучасної війни й філософське обґрунтування впливу техніко-інформаційних технологій на кардинальну зміну її типів і підтипів, методів ведення, стратегій та тактик; – ідеї про основні фактори, які впливають не тільки на принципи військового управління, але й на трансформації самої війни у XXI ст. Такими факторами залишаються державна система управління, освіта, техніка, наука, технології тощо. У роботі обґрунтовано актуальність досліджуваної теми. Описано зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами, наведено наукову новизну, а також сформульовано практичне значення отриманих результатів. Орієнтуючись на давні тексти, прослідковано філософське-історичне й соціальне-філософське підґрунтя становлення й генезису принципів військового управління від Стародавніх часів до сьогодення. Проаналізовано наукову літературу державного та військового характеру з метою дати визначення принципу військового управління. Збудований логічний ланцюг залежності внутрішнього змісту військового управління від становлення й розвитку держави, від розвитку освіти, науки, техніки, технологій і соціуму в цілому. Дані методологічні лінії дослідження усього тексту дисертації. Виокремлено основну суть принципів управління. Систематизовано питання онтології війни, на ґрунті чого проаналізовано поняття військова картина світу і показана залежність військової картини світу від інженерної. Підкреслено, що на перший план виходять питання онтологізації і антропологізації військової справи в цілому за рахунок, перш за все, нового розуміння техніки й технічного. Проаналізовано характер розуміння війни, зокрема сучасної війни, у такому напрямку філософії, як філософія війни, показано, що сучасний стан суспільства, науки, техніки й технологій наповнили новим змістом поняття “сучасна війна”, яка отримала статус гібридної війни, надано її типи й зроблено аналіз траєкторій трансформації окремих принципів військового управління. Визначені питання онтологізації і антропологізації військової справи у вигляді аналізу простору мислення когнітивно-змістовного характеру військового лідера й проаналізовано особистий досвід лідера як граничну ситуацію в прийнятті управлінських рішень. Доведено, що всі досягнення технічного, інформаційно-технологічного характеру не тільки впливають на трансформацію військового управління, але й вказують на необхідність методологічних змін у викладанні фундаментальних дисциплін військового університету. Показано, що вже в стінах університетів розробляється тактична складова системи «людина-техніка» й зовсім по-новому вибудовується освітня програма майбутнього військового керівника. На прикладі дисципліни електротехніка показано можливий варіант удосконалення методологічної складової для підвищення якості освіти військових кадрів. В роботі вперше отримано такі результати: ‒ надано філософський аналіз появи та генезису принципів військового управління, показано їх зв’язок із державним управлінням, а також зв'язок із розвитком освіти, науки, техніки і технологій; ‒ розглянуто принцип військового управління як філософську категорію, дано його визначення в системі філософського знання; ‒ показано логіку розвитку принципів, названі основні фактори, що впливають на ці процеси. Проаналізовано феномен техніки як прояву не тільки особливого становища людини у світі, що визначається намаганням самоутвердитись у бутті через опанування останньої, але і як основного чинника в оформленні трансформаційних процесів військового управління; ‒ перераховані основні типи сучасної війни, на ґрунті чого пояснений статус сучасної війни, як гібридної. Проаналізована змістовна складова військової картини світу, вказано на її зв'язок із інженерною картиною світу і підкреслено її світоглядний характер; ‒ зроблено рефлексію пошукового характеру щодо мислення військового лідера в когнітивно-змістовній площині; підкреслено значення граничного досвіду у формуванні такого принципу, як лідерство; ‒ поглиблено значення ролі освіти для військового інженера. На прикладі викладання електротехніки запропоновано удосконалити методологію її викладання. Практичне значення отриманих результатів, що отримані у дисертації: наукові результати сприяють філософсько-соціологічному розумінню принципу військового управління. Результати роботи можуть бути використані при викладанні курсів з філософії, філософії викладання, окремого авторського курсу із філософії становленням та функціонування військового управління, із філософії війни, у методології викладання електротехніки. Korostylov G. L. Transformations of the Principles of Military Governing: Socialand Philosophical Aspect. Qualifying scientific work as a manuscript. A dissertation submitted for the degree of Doctor of Philosophy (PhD) in specialty 033 – Philosophy – National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", Kharkiv, 2024. The object of research is the principles of military Governing. The subject of the study is the transformation of the principles of military Governing. The aim of the dissertation is a socio-philosophical understanding of the principles of military Governing and their transformations under the conditions of technical-technological and information-technological changes that "generate" new types оf military conflicts and wars. For this aim it is necessary: ‒ with the help of philosophical reflection of the socio-philosophical context to identify such a phenomenon in management affairs as the principle of military Governing; ‒ relying on philosophical-historical texts and socio-philosophical analysis, to describe and record the similarities and differences between them depending on various historically large stages, from ancient to modern periods of the existence of Western European states, emphasizing the dependence of the object under investigation on the status of the state and the character its management functions, as well as to indicate possible transformations of the principles themselves; ‒ to describe and to provide a definition of the principle of military Governing in the system of philosophical knowledge, show the factors that influence the emergence and design of new principles and contribute to their transformation; to list the main ones for today, which constitute the core of military affairs; ‒ to reveal the role of engineering, technology, science and education in organizing the principles of military Governing, point out the possible trajectories of transformations under the influence of these factors; to describe the nature of the military picture of the world and its connections with the engineering picture of the world; ‒ to analyze the types of modern war, provide its main characteristics, starting from a comprehensive vision of its various types; to show the problems of modern war in the works of representatives of the philosophy of war; ‒ to reveal the meaning of ontologization and anthropology of military affairs in order to enter the cognitive meaning field of the military leader's thinking; ‒ to show the importance of innovations in education for a military engineer and, as an example, analyze the problem of the methodology of teaching electrical engineering, which is traditionally based on natural sciences. The scientific novelty of the obtained results consists in offering a philosophical reflection of the principles of military Governing, through the prism of socio-philosophical analysis, as a component of state and military Governing. The main scientific achievements of the winner are as follows: for the first time: – the definition of the principle of military governing as a philosophical category is proposed; ‒ analyzed the logic of the genesis of the principles of military Governing on the basis of historical and philosophical sources of outstanding philosophers and theorists of military affairs from the era of Antiquity to the modern period, outlined their coherent development connection with the state system, the development of education, technology, science, which act as the main factors of their genesis; ‒ the main principles that form the core of military Governing and which became the subject not only of socio-philosophical analysis, but also of such a direction in philosophy as the philosophy of war are highlighted; ‒ on the example of several principles of military Governing (scientific and technical principle, the principle of the main strike, the principle of minimization, the principle of equipping the army, the principle of planning and scientific prediction (futurological), the moral and psychological principle, the principle of motivation) the nature of modern transformational processes is shown; ‒ it is shown that the ontologization of war and the principles of military Governing are in a coherent movement with the development of a person's worldview, according to which the scientific-technical, technical-technological characteristics of society influence the content of the concept of the military picture of the world; – the connection between the ontologization and anthropologizing of war is emphasized in the process of describing the possible levels of thinking, especially under the conditions of the extreme experience of a military leader, where the extreme experience becomes a point of reference in the possibilities of visualizing and justifying the stages of thinking and analyzing its cognitive content field from this position. improved: – the idea of the impact of the scientific and technological revolution and innovative technical and technological changes on the formation of the variety of types of modern warfare, due to which the list of the latter remains open for further discussion; ‒ features of modern war, the analysis of which is based on the research of representatives of the philosophy of war, in which emphasis is placed not only on its technical-technological and emotional-informational aspects, but also taking into account the ethical components. gained further development: ‒ a position of knowledge that consists of three types of wisdom (according to Aristotle) and opens up the possibility of applying it to understanding the thinking of a military leader. Based on the results, it is possible to outline the levels of thinking and, taking into account limited experience, emphasize the practical nature of the third component of wisdom (poesis (techne)); ‒ a model of teaching the subject of electrical engineering in military universities, taking into account the language of computer mathematics, which makes it possible to strengthen the methodology of teaching electrical engineering subjects, which directly affects the quality, speed and reliability of modern military management; ‒ theoretical and methodological foundations of the classical concept of war as a socio-political phenomenon in the classical philosophical discourse and in the context of the philosophy of war. The idea of its connection with the development of society, the system of public administration, political and economic changes with a view to understanding the modern hybrid war as a socio-political phenomenon in the socio-philosophical discourse and in the context of the philosophy of war; – reflection of the characteristic features of modern war and philosophical justification of the influence of technical and information technologies on the radical change of its types and subtypes, methods of conduct, strategies and tactics; - ideas about the main factors that affect not only the principles of Governing management, but also the transformation of war itself in the XXI century. Such factors remain the state management system, education, technology, science, technology, etc. The work substantiates the relevance of the researched topic. The connection of the work with scientific programs, plans and topics is described, scientific novelty is given, and the practical significance of the obtained results is formulated. Focusing on ancient texts, the philosophical-historical and social-philosophical background of the formation and genesis of the principles of military Governing from ancient times to the present is traced. Analyzed scientific literature of a state and military nature in order to define the principle of military Governing. A logical chain of dependence of the internal content of military administration on the formation and development of the state, on the development of education, science, engineering, technology and society as a whole has been built. These methodological lines of research of the entire text of the dissertation. The main core of management principles is highlighted. The issue of the ontology of war is systematized, on the basis of which the concept of the military picture of the world is analyzed and the dependence of the military picture of the world on the engineering picture is shown. It is emphasized that the issues of ontologization and anthropologizing of military affairs as a whole come to the fore due, first of all, to a new understanding of technology and the technical. The nature of the understanding of war, in particular modern war, in such a direction of philosophy as the philosophy of war is analyzed, it is shown that the modern state of society, science, technology and technology filled the concept of modern war with a new meaning, which received the status of a hybrid war, its types are provided and an analysis of trajectories is made transformation of certain principles of military Governing. The issues of ontologization and anthropologization of military affairs are determined in the form of an analysis of the thinking space of the cognitive-content character of the military leader, and the personal experience of the leader as a borderline situation in making managerial decisions is analyzed. It is proven that all achievements of a technical, informational and technological nature not only affect the transformation of military administration, but also indicate the need for methodological changes in the teaching of fundamental disciplines of a military university. It is shown that already within the walls of universities, the tactical component of the "man-machine" system is being developed, and the educational program of the future military leader is being built in a completely new way. The example of the discipline of electrical engineering shows a possible option for improving the methodological component to improve the quality of education of military personnel. The following results were obtained for the first time in the work: ‒ provides a philosophical analysis of the emergence and genesis of the principles of military Governing, shows their connection with state administration, as well as the connection with the development of education, science, technology and technology; ‒ the principle of military Governing as a philosophical category is considered, its definition in the system of philosophical knowledge is given; ‒ the logic of the development of the principles is shown, the main factors affecting these processes are named. The phenomenon of technology is analyzed as a manifestation of not only the special position of man in the world, which is determined by the effort to assert himself in being through the mastery of the latter, but also as the main factor in the design of transformational processes of military Governing; ‒ the main types of modern war are listed, on the basis of which the status of modern war as hybrid is explained. The content component of the military picture of the world is analyzed, its connection with the engineering picture of the world is indicated, and its outlook character is emphasized; ‒ an exploratory reflection on the thinking of the military leader in the cognitive-content plane was made; the importance of marginal experience in the formation of such a principle as leadership is emphasized; ‒ deepened the importance of the role of education for a military engineer. Using the example of teaching electrical engineering, it is proposed to improve the methodology of its teaching. The practical significance of the obtained results, that the scientific results obtained in the dissertation contribute to the philosophical and sociological understanding of the principle of military Governing. The results of the work can be used in teaching courses on philosophy, philosophy of teaching, a separate author's course on the philosophy of the formation and functioning of military administration, on the philosophy of war, in the methodology of teaching electrical engineering.Документ Християнський концепт любові в сучасній культурі: філософсько-антропологічний аналіз(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Фідровська, Марія ГеоргіївнаДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 033 «філософія». – Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Харків, 2023. У роботі досліджується питання любові, як базової складової людської природи на прикладі християнського концепту любові, як одного з оптимальніших та авторитетніших концептів у сьогоденні у його різних аспектах – культурному, сцієнтичному, соціальному. Об’єктом дослідження - концепт любові в філософсько-антропологічному аспекті. Предмет дослідження – християнський концепт любові в практичній площині культури, зокрема сучасної. Робиться акцент на дослідах середньовічного православного та католицького напрямів християнської філософії, у яких любов є одним із трьох фундаментальних Божественних основ людини, які є проявами її духовної природи. Окрім любові іншими двома основами середньовічна філософія називає інтелект та свободу, а у представники сучасного православ’я основними частинами душі називаються: свобода(воля), розум та почуття (любов). Ці досліди є підґрунтям для наголошення значущості почуттів у існуванні людини та соціуму. В дисертації аналізується по-перше змістовне значення концепту любові. По-друге аналізується підґрунтя почуттів людини на основі даних медичних наук і психології[72], [147], [148], [220], [225], [247], [254], [128], [108], [109], [107], [90], [82] [64]. Оскільки зустрічаються тези про недостатню значущість почуттів і навіть їх негативну оцінку, вибір теми зумовлений необхідністю дати обґрунтування значущості почуттів у світлі сучасних наукових відкриттів та думок, та акцентувати значущість почуттів у природі людини. Тому одним з завдань цієї роботи є відмова від нелегітимної критики та нівелювати розуміння почуттів, як гріховного, тваринного, афективного. В психології одна з таких теорій називається рудиментарною, у ній почуття протиставлялися інтелекту. Рудиментарна теорія нещодавно перестала бути однією з головних теорій сучасної психології і втратила свою значущість. Тому пригнічення почуттів вже не є доцільною з точки зору сучасної науки. Любов є такою ж базовою складовою духовної людської природи, як і пізнання. На любові будуються сім’ї та будь-які стосунки, саме любов до ближнього – запорука толерантного гуманного суспільства. Наукова новизна полягає в тому, що на підставі багатодисциплінарного аналізу проблематизується концепт любові. Пропонується концепт любові, джерелом якого є християнська філософія та доводиться його продуктивність у сучасному світі. У роботі людська природа, а особливо її духовний вимір був досліджений і осмислений на предмет того, чим є почуття щодо людського існування. Сфера почуттів у суспільстві аналізується у головних сферах своїх маніфестацій. Ніцше зауважував, що філософія та європейська цивілізація з самого початку максимально тяжіла до раціональності та раціонального обґрунтування світу. З історії філософії можна побачити, що раціональне певний час замість важливого вважалося єдиним головним у природі людини. Звичайно не можна не погодитися з Декартом та багатьма іншими філософами, які вважали здатність мислити фундаментальною в природі людини. Тим не менш багатоманіття філософських робіт та наукові дослідження кажуть про те, що духовна природа людини багатоскладена і почуття також відіграють одну з найважливіших ролей у ній. У роботі пропонується концепт почуттів, який багато в чому спирається на християнську думку, що почуття – так само, як і інтелект, є першоосновою душі. У роботі це обґрунтувати трьома основними шляхами. Через загально-логічні методи, які використовують у будь-якому філософському дослідженні, і які були винайдені у самій філософії. По-друге, це історико-філософський метод – ми провели пошук співзвуччя цієї гіпотези у історії філософії. Такі ідеї були перш за все в християнській філософії багато отців церкви пишуть про визначальність любові у християнстві та у житті людини, оскільки головними двома заповідями християнства є дві заповіді: любов до Бога і любов до ближнього. Третій шлях, через який аргументується концепт – це аналіз основних фундаментальних досліджень почуттів у медичних дисциплінах. Ми аналізуємо дані досліджень з клінічної психології, біології та нейронаук, де також можна побачити, що почуття та любов є ессенціальними та важливими у нашій психічній діяльності. Важливо також дослідити, чому та внаслідок чого у філософії почуття почали розглядатися, як гріх та пристрасті, які приводять до гріха. Така думка паралельно починає складатися у середньовіччя. У відповідь вищезазначеному висувається гіпотеза, що неправильні почуття можуть призводити до гріха, але за аналогією до гріха можуть призводити і неправильні думки та упередження. І те, і те є помилка і патологія духовного життя. Тобто у роботі розділяються почуття на правильні та неправильні, істинні та помилкові, так само, як розділені думки та умовиводи на істині та помилкові. Акцентується, що християнський концепт любові є актуальним і зараз, тому що християнство багато в чому є одним з базисів європейської цивілізації і тому що він дійсно відображає важливу сторону людської природи. У роботі робиться висновок про те, що почуття дійсно є важливою стороною людської духовної природи, а любити – є не менш важливим, ніж пізнавати світ та мислити. Ця робота може дати підґрунтя для необхідних подальших досліджень феномену почуттів у майбутньому та допомогти нам нарешті, зрозуміти себе та свої духовні потреби. У подальшому це дослідження може дати матеріал християнській антропології, онтології та іншим наукам для подальших досліджень та послужить базою для нових філософських творів та роздумів. За результатами дослідження отримано такі наукові результати: 1. Вперше зауважується необхідність доповнення Декартівської раціональної парадигми людини ще одним першопочатком, а саме – чуттєвим. 2. Вперше пропонується оригінальний еволюційний підход до розуміння почуттів. 3. Вперше пропонується авторський концепт «реальне – механіка божественого» для розуміння співвідношення матеріального та ідеального. 4. Показано, що християнський концепт любові не має протиріч з розумінням концепту любові в інших сферах сучасної суспільної свідомості, таких як філософія, наука та культура, а християнство так само є релігією αγαπή, що підсилює значення концепту любові сьогодні. 5. Проаналізовано, у яких сферах соціальної діяльності людини можуть бути реалізовані маніфестації почуттів у сьогоднішньому суспільстві й робляться пропозиції щодо їхнього функціонування в межах цих сфер. 6. Наголошено необхідність постпросвітницького та пост постмодерністського проєкту стосовно любові, який вже почав з’являтися в рамках феноменологічних та наукових сучасних досліджень. 7. Удосконалено розуміння християнського концепту любові. Практична значущість роботи: практична значущість полягає не лише в значенні для філософії. Філософія тісно пов’язана з суспільством, як елітарна культура пов’язана із масовою. Новомодні філософські ідеї швидко потрапляють у культуру через багато механізмів, як наприклад сьогодні концептуальне мистецтво. Ця робота дає нову оцінку значенню почуттів у житті людини й суспільства, акцентує джерело християнської думки для поновлення студій любові в сучасній науці. Ця робота покликана допомогти очищенню почуттів від критики, яка нещодавно звучала від рудиментарної й супутніх провідних теорій. У цій роботі буде реалізована спроба показати важливість визнання й прийняття любові, як того, що є субстанційним для людської духовної природи.Документ Інтелектуально-моральна духовність в технотронному суспільстві(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Міщенко, Віктор ІвановичДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (PhD) за спеціальністю 033 – філософія. – Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Харків, 2023. Метою дисертаційної роботи є визначення концепту нового типу духовності як стратегії виживання людства на стадії переходу до планетарно-космічної цвілізації. Об’єкт дослідження: духовність як феномен культури. Предмет дослідження: інтелектуально-моральна духовність в процесі трансформації технотронного суспільства. У вступі обґрунтовано формування інтелектуально-моральної духовності, представлено зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами, наведено наукову новизну, представлено практичне значення отриманих результатів, надано інформацію щодо особистого внеску здобувача, представлено перелік публікацій за темою дисертації. У першому розділі дисертації «Історичний вимір духовності в контексті цивілізаційного розвитку людства» проаналізовано етапи духовного розвитку людства в історичному контексті, починаючи з давнього світу. Досліджено становлення духовності як інтелектуально-моральної в історії філософії й культурі античності, середньовіччя, Нового часу. Доведено, що в античній культурі та в середньовічної філософії відбулося становлення та формування духовності як інтелектуально-моральної. У другому розділі «Концептуальні основи інтелектуально-моральної духовності» виявлено теоретичні засади інтелектуально-моральної духовності з використанням міждисциплінарної методології. Проаналізовано засади критичного раціоналізму в інтелектуально-моральній духовності, доведено, що раціоналізм є досягненням людської цивілізації, концептуальною основою перетворення світу, основою формування культури і смисловим вираженням духовності як інтелектуально-моральної. Виведено соціальні засади науки в контексті постпозитивізму на тлі розвитку духовних процесів. Виділено культурологічні аспекти інтелектуально-моральної духовності, проаналізовано поняття духовності в контексті культури. Виявлено взаємозв'язок духовності і культури, показано вплив культури на інтелектуальне і моральне вдосконалення особистості. Проаналізовано духовно-інтелектуальні аспекти філософії космізму. В третьому розділі «Інтелектуально-моральна духовність як стратегія виживання та розвитку технотронного суспільства» розглянуто інтелектуально-моральну духовність як духовність перехідного періоду людства до планетарно-космічної цивілізації. Зроблено висновок про те, що у процесі еволюційного розвитку соціуму виникає складна суперечлива структура: антропо-інфо-техно-екосфера. Через складність та нерівномірність розвитку вона ініціює певні «девіаційні хвилі», що негативно впливають на духовний світ людини та стан екосистеми. Виходячи з необхідності гармонізації цієї структури, запропоновано стратегію розвитку технотронного суспільства та розроблена концепція інтелектуально-моральної духовності. У четвертому розділі «Духовний образ особистості: антропологічні виміри інтелектуально-моральної духовності» інтелектуально-моральна духовність розглянута вв аспекті духовного розвтку людини. Розроблена комплексна модель духовного образу особистості, яка складається з трьох компонентів: відкритості світу, інтелектуальності та здатності до творення. Розглянуто чотири етапи духовного розвитку особистості, які вона проходить протягом життя від усвідомлення власного існування як людини до найвищих етапів духовної зрілості. Виділено чотири форми девіації духовності особистості – бездуховність, гіпертрофована форма духовності, антидуховність, квазідуховність та можливість духовної ентропії – руйнування духовності особистості. У висновках наведено основні результати наукової роботи щодо вирішення поставлених наукових задач дослідження. Наукова новизна отриманих результатів. У результаті виконання дисертаційної роботи набув подальший розвиток науковий напрям, пов'язаний з осмисленням ролі духовності у цивілізаційному розвитку, формуванням духовної особистості. Вперше: розглянуто умови формування інтелектуально-моральної духовності, показано її зв’язок з духовними вимірами, які існували в історичному розвитку людства. Визначено її концептуальні основи на підставі узагальнення та систематизації ідей різних філософських напрямків та визначено теоретичні, методологічні й аксіологічні засади; Запропоновано: цивілізаційний підхід з еко-антропологічним виміром, який дозволив сформувати модель розвитку духовності в процесі її історичного становлення, виявлено її онтологічний статус як основи існування та виживання людства, що дозволило вийти на проблему взаємодії природа-розум в еволюційно-історичному та культурному становленні людства Удосконалено: концепцію розвитку технотронного суспільства на основі пріорите-тного розвитку техносфери для вирішення екологічних проблем та всебічної гармонізації антропо-інфо-техно-екосфери: подальшої трансформації інформаційної сфери в інформаційно-аналітичну, безперервного інтелектуального саморозвитку людства та терраформації планети; Виявлено: онтологічний зміст інтелекту в створенні імітаційної моделі управління середовищем існування, яка передбачає можливості активної співпраці людського інтелекту з мислячим штучним інтелектом в імітаційних інтелектуальних системах аналізу біосферних процесів та формування мораль-них основ глобального колективного управління; Запропоновано та досліджено: основні етапи духовного розвитку особистості, смислові конотації структурних елементів «духовного образу» як форми прояву інтелектуально-моральної духовності в антропологічному вимірі, запропоновано теоретичні підходи формування духовного образу в контексті вищої освіти в умовах антропологічної кризи; Дістали подальшого розвитку: концепція формування глобальної загальнопланетарної моралі та духовного виховання особистості.Документ Сучасна Йога: рецепції та практики (філософсько-антропологічний аналіз)(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Лобас, Вікторія ВолодимирівнаДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (PhD) за спеціальністю 033 – Філософія – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2021. Об'єктом дослідження є феномен сучасної Йоги. Предметом дослідження є рецепції та практики сучасної Йоги у філософсько-антропологічному дискурсі. У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної теми. Описано зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами, наведено наукову новизну, а також, сформульовано практичне значення отриманих результатів. В першому розділі здійснено аналітичний огляд стародавніх текстів, аналіз праць сучасних фахівців в області історії, формування і розвитку Йоги з метою дати визначення Йоги і показатити складність цього процесу. Орієнтуючись на давні тексти, можна тільки окреслити можливі її загальні значення, бо кожна наступна давня книга давала свої уточнення або ставила наголоси на деяких нових аспектах її тлумачення. Була зроблена спроба вийти на загальні характеристики раціональності Йоги, звернувшись до давніх текстів і міфологічних джерел. Розглянуто сотеріологічне та онтологічне значення тіла в практиках ритуалу у вигляді "інструкцій" для подолання людського стану і конструювання нового. Доведено, що тіло має особливу цінність для людини, бо виступає фізичною базою у процесі здійснення, з одного боку, будь-яких дій (соціального та індивідуального характеру), в іншому, ‒ для реалізації зв'язку із космічними процесами. Обидва напрями можна характеризувати як вертикальні та горизонтальні реалізації життя йога, які здійснюються водночас і які неможливо уявити відокремленими один від іншого. В другому розділі було розглянуто питання взаємовпливу культур Сходу і Заходу на рубежі ХІХ і ХХ століття з метою проаналізувати характер становлення Йоги як практичної діяльності та Йоги як феномену, характерному для дискурсу інтелектуальної культури Заходу того часу. Ґрунтовний аналіз відведено для розуміння реалізації ідей Свамі Вівеканади, особливостей розуміння його релігійних ідей. Підкреслено, що його ідеї мали масштабні відгуки з боку американського, британського, російського наукових товариств. Були описані гілки сучасної йоги у американо-європейському середовищі. В розділі була реалізована мета по аналізу статистичних даних і зроблено соціально-аналітичні висновки про причини популярності та зацікавленості Йогою у сучасний час. Тому було виконане завдання по пошуку детермінант розвитку сучасної Йоги, відштовхуючись від соціологічної статистики і загальних характеристик розвитку суспільства. У третьому розділі було показано, як культура споживання сучасного Заходу сприяє пошукам духовних основ, спрямованих до розвитку людини як у фізичному вимірі, так і в духовному. Показано, як змінюється відношення до тіла у сучасних урбаністичних контекстах, підкреслюється його феноменологічний аналіз. Підкреслено загострення опозицій соціальне-асоціальна і тілесне-духовне. Опозиції, які стали репрезентувати себе в режимі протиріч, загострили і прискорили пошуки шляхів їх вирішення, що й активізувало бажання гармонізувати їх. Культура тіла і техніка зміни свого не тільки внутрішнього, а і зовнішнього "Я" з метою вдосконалення реальності і, отже, соціуму здійснюється в контексті соціального замовлення на нову інтелектуальну чутливість. Аналізується робота школа сучасної Йоги Asaṅga (असङ्ग) Yoga, описується її програма, яка формується на ґрунті певних принципів. Таким чином, у дисертаційній роботі вирішується науково-прикладна задача, за якою ми знайомимося із феноменом сучасної Йоги і підкреслюємо, що формула "Роби себе і постійно рухайся далі", яка є основою Йоги, в сучасному суспільстві набирає обертів як її практична реалізація. В роботі вперше отримано такі результати: проаналізовано характер розповсюдження Йоги на теренах простору культури Сходу на ґрунті стародавніх текстів за умов її діахронічного і географічного розвитку і обґрунтовано авторське тлумачення її парадигмального розвитку; встановлено корені і характер раціонального в традиційній Йозі, розкрито його антропологічно-релігійне смислове навантаження у якості чинника інтеграційної цілісності космічного, антропологічного, аксіологічного; виявлені детермінанти розвитку сучасної Йоги, які виникають на грунті нового відчуття культури, часу і під впливом певних викликів суспільства споживання; обґрунтовано розуміння габітусу сучасної людини в нових контекстах, який змінюється залежно від якісних процесів роботи із тілом на ґрунті не тільки його функціонального удосконалення, але і з метою дотику до духовного і реалізації соціального як нерозривних процесів у формуванні загального розуміння "людяності"; запропоновані принципи, на ґрунті яких людина, яка займається Йогою, орієнтується у вирішенні проблеми збереження і пошуку самоідентичності як процесу комплементарного поєднання внутрішніх і зовнішніх смислів свого існування в складному і насиченому великою кількістю інформації світі з метою не загубити свою ідентичність та індивідуальність; розроблена і верифікована комплексна методологічна програма викладання сучасної Йоги школи "Асанга (असङ्ग) Йога", яка сприяє розкриттю вітальноонтологічного потенціалу людини, враховуючи її мікро-, макро- та мезорівні (буденний, граничний та понадграничний виміри) буття. Набуло подальшого розвитку: ідея унікальності феномену сучасної Йоги у забезпеченні входження особистості в урбанізовану культуру, відтворюючи і розвиваючи її одночасно, а функціональний потенціал соціального в Йозі отримує нове розуміння, яке детермінує, живить і відтворює конструктивні процеси сучасного міста; транскультурний характер сучасної Йоги, яка стала платформою для удосконалення міжнаціональних, міжкультурних, міжрелігійних відносин і активно застосовується у міжнародних організаціях, націлених на співдружність і співіснування націй; теоретична та практична рефлексія того, що феномен сучасної Йоги є універсальним феноменом існування та історичного розвитку людства, який репрезентується за рахунок багаточисленних шкіл, студій і виступає в якості синтезатору в процесі формуванні світоглядної та просвітницької бази сучасної людини. Поглиблено значення ролі культурних антропотехнік в обґрунтуванні активізації занять Йогою з метою удосокналення не тільки фізичних, але й інтелектуальних, і духовних складових людини, що підкреслює не тільки їхню вітальну направленість, але і відкриває комплексний характер націленості на трансцендентну складову; розуміння ролі неформальної освіти у вигляді практичної діяльності студій, шкіл, секцій з Йоги, мета яких ‒ формувати смислові орієнтири життєтворчості на основі комплементарного поєднання різних методологічних можливостей в рамках зближення культур Сходу та Заходу; доцільність використання запропонованої методології викладання сучасної Йоги, яка відтворює характерні особливості функціонування формотворчих принципів не тільки в антропо-культурному середовищі для унаочнення гармонії тілесного, ментального, соціального, але і посилює інтерес до філософії Йоги, до філософії взагалі, підкреслюючи її практичне значення в особистому просторі людини. Дисертація є частиною науково-дослідних робіт, виконаних на кафедрі Філософії "Філософські проблеми людини та культури" (2017/2018 р., No ДР 0117U004726).