Єврейське населення Харкова в період пізньої Російської імперії у працях Дмитра Багалія
Вантажиться...
Дата
2022
Автори
DOI
doi.org/10.20998/2227-6890.2022.1.14
Науковий ступінь
Рівень дисертації
Шифр та назва спеціальності
Рада захисту
Установа захисту
Науковий керівник
Члени комітету
Видавець
Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут"
Анотація
Дмитро Багалій – важлива для регіональної харківської пам’яті постать. Плідний історик та активний громадський діяч, більшість своїх досліджень він присвятив локальній історії – Слобідській Україні. Опинившись в Харківському університеті до певної міри випадково, дослідник до кінця життя вже не розлучався з містом. Він був дієвий у політичному житті, і одночасно був віддалений від радикальних позицій. Його помірковані публічні погляди перегукувались з академічними інтересами. Не торкаючись політичних процесів, він був дослідником міграційних рухів, культури і побуту населення регіону. Традиційно, в оптиці свого часу він бачив регіон і його головне місто – Харків як територію, де взаємодіяли дві спільноти – українці та росіяни – «малороси» та «великороси», у термінології Дмитра Багалія. Дмитро Багалій опинився у Харкові в період стрімкого зростання міста, його швидкої модернізації. Дослідник не міг не помітити, що одним з акторів у цих процесах була єврейська спільнота. Дмитро Багалій сам відзначав, що чисельність єврейського населення міста постійно і неухильно зростала. Тим не менш, в основних своїх працях дослідник відводить євреям мінімальне місце. Він легко використовує стереотипи щодо євреїв, характерні для тогочасного дискурсу Російської імперії. Можливо, це мовчання було спробою обійти «єврейське питання», яке вже з моменту прибуття Дмитра Багалія до Харкова набуло серйозної гостроти. У 1881-1882 рр. на півдні імперії прокотилася хвиля антиєврейського насильства. В Харкові не мали місце так звані погроми, але антисемітський дискурс був достатньо поширеним, зокрема, серед колег Дмитра Багалія у політичній діяльності. Надалі ситуація не ставала кращою, період єврейської емансипації, який тривав з 1859 р., було завершено. Дмитро Багалій, безперечно, не мав намірів писати про зародження сіонізму в Харкові, або про революційну діяльність євреїв, але у своєму описі єврейської громади він не вийшов за межі офіційних переписів.
Dmytro Bahaliy is an important figure for Kharkiv regional memory. Being a prolific historian and active public figure, he devoted most of his works to local history, that is Slobid Ukraine region. Having found himself at Kharkiv University, accidentally to some extent, he became the part of local community until the end of his life. He was active in public life, and at the same time, he was distant from radical positions. His moderate public views corralated with academic interests. Bahaliy was beyond political processes, he was a researcher of migration, culture and everyday life of the population of the region. Traditionally, in the optics of his time, he saw the region and its main city - Kharkiv, as a territory where two communities - Ukrainians and Russians - "Little Russians" and "Great Russians", in Bahaliy's terminology, interacted. Bahaliy moved to Kharkiv during the period of rapid growth of the city. The researcher could not but notice that one of the actors in these processes was the Jewish community. Bahaliy noted that the number of the Jewish population in the city was constantly and steadily growing. Nevertheless, in his main works, the researcher gives a minimal place to the Jews. He easily used stereotypes about Jews, characteristic of the discourse of the Russian Empire at the time. Perhaps this silence was an attempt to ignore the "Jewish question", which had become serious problem since Bahaliy's arrival in Kharkiv. In 1881-1882, a wave of anti-Jewish violence swept through the south of the empire. There were no so-called pogroms in Kharkiv, but anti-Semitic discourse was quite widespread, among Bahaliy's colleagues in political activity in particular. In the future, the situation did not get better, the period of Jewish emancipation, which lasted from 1859, was finished. Bahaliy certainly did not intend to write about the birth of Zionism in Kharkiv, or the revolutionary activity of the Jews, but in his description of the Jewish community he did not go beyond the official censuses.
Dmytro Bahaliy is an important figure for Kharkiv regional memory. Being a prolific historian and active public figure, he devoted most of his works to local history, that is Slobid Ukraine region. Having found himself at Kharkiv University, accidentally to some extent, he became the part of local community until the end of his life. He was active in public life, and at the same time, he was distant from radical positions. His moderate public views corralated with academic interests. Bahaliy was beyond political processes, he was a researcher of migration, culture and everyday life of the population of the region. Traditionally, in the optics of his time, he saw the region and its main city - Kharkiv, as a territory where two communities - Ukrainians and Russians - "Little Russians" and "Great Russians", in Bahaliy's terminology, interacted. Bahaliy moved to Kharkiv during the period of rapid growth of the city. The researcher could not but notice that one of the actors in these processes was the Jewish community. Bahaliy noted that the number of the Jewish population in the city was constantly and steadily growing. Nevertheless, in his main works, the researcher gives a minimal place to the Jews. He easily used stereotypes about Jews, characteristic of the discourse of the Russian Empire at the time. Perhaps this silence was an attempt to ignore the "Jewish question", which had become serious problem since Bahaliy's arrival in Kharkiv. In 1881-1882, a wave of anti-Jewish violence swept through the south of the empire. There were no so-called pogroms in Kharkiv, but anti-Semitic discourse was quite widespread, among Bahaliy's colleagues in political activity in particular. In the future, the situation did not get better, the period of Jewish emancipation, which lasted from 1859, was finished. Bahaliy certainly did not intend to write about the birth of Zionism in Kharkiv, or the revolutionary activity of the Jews, but in his description of the Jewish community he did not go beyond the official censuses.
Опис
Ключові слова
Дмитро Багалій, Російська імперія, євреї, спільнота, Харків, Dmytro Bahaliy, Russian empire, jews, сommunity, Kharkiv
Бібліографічний опис
Харченко А. М. Єврейське населення Харкова в період пізньої Російської імперії у працях Дмитра Багалія / А. М. Харченко // Вісник Національного технічного університету "ХПІ". Сер. : Актуальні проблеми розвитку українського суспільства = Bulletin of the National Technical University "KhPI". Ser. : Actual problems of Ukrainian society development : зб. наук. пр. – Харків : НТУ "ХПІ", 2022. – № 1. – С. 83-88.