Кафедра "Внутрішні хвороби і сімейна медицина"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/64920

Офіційний сайт кафедри https://web.kpi.kharkov.ua/medicine/uk/vnutrishnih-hvorob-i-simejnoyi-medicini

Кафедра "Внутрішні хвороби і сімейна медицина" заснована в 2021 році (наказ 317 ОД від 14 липня 2021 року).

Кафедра входить до складу Навчально-наукового медичного інституту Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". Клінічною базою кафедри є КНП Харківської обласної ради "Обласна клінічна лікарня". Співробітники кафедри, окрім забезпечення навчального процесу та виконання наукових досліджень, надають консультативно-профілактичну допомогу населенню, розробляють та впроваджують нові медичні технології.

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 2 доктора медичних наук, 2 кандидата медичних наук; 1 співробітник має звання професора, 2 – доцента.

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 22

Age-associated features of oxidative stress as marker of vascular aging in comorbid course of hypertension and type 2 diabetes mellitus
(OAE Publishing Inc., 2018) Nemtsova, V. D.; Bilovol, Olexander; Ilchenko, Irina; Shalimova, Anna
Aim: To evaluate activity of oxidative stress (OS) as marker of vascular aging in different age groups of patients with combined course of arterial hypertension (HT) and type 2 diabetes mellitus (T2DM). Methods: 126 patients (average age 57.8 ±6.2 years) with stage II HT and compensated T2DM were divided into 2 subgroups: 2a (n= 59) - aged 45-60 years; 2b (n= 97) - aged 61-75 years; 30 patients with isolated stage II HT (comparison group), 20 practically healthy individuals (control group). The activity of antioxidative [glutathione peroxidase, sulfhydryl groups (SH-groups)] and oxidative [malonic dialdehyde (MDA)], 8-hydroxy-2-deoxyguanosine (8-OH-dG) systems in blood serum, were studied. Results: A significant increase in MDA levels (P< 0.05) and SH-groups (P< 0.05) compared with healthy volunteers was observed. Patients in 2b group had lower MDA values than in 2a (6.25 ±0.33 μmol/L, 7.07 ±0.44 μmol/L, respectively, P> 0.05). In the 2b group, in comparison with 2a patients, a decrease in thiol status was observed (P> 0.05). The level of 8-OH-dG was increased in patients with HT and T2DM, but there was also an age-associated increase in the average 8-OH-dG in the 2b group. Conclusion: The age-associated changes in the OS in comorbid course of HT and T2DM did not have significant differences. Nevertheless, the presence of correlations between various indexes that are included in the concept of “vascular aging” and indicators of oxidant-antioxidant systems in different age groups allows us to make an assumption about the significant influence of the oxidative status on the status of vascular age, especially in the older age group persons.
Changes in energy metabolism of mitochondria in pulmonary diseases and their importance in the pathogenesis of communityacquired pneumonia
(2021) Bereznyakov, V. I.; Korzh, A. N.; Savytskyi, I. V.; Pavlov, S. B.; Tsypoviaz, S. V.; Savytskyi, V. I.; Badiuk, N. S.
The article presents the results of studying the energy metabolism of mitochondria and the antioxidant system in patients with community -acquired pneumonia. It was established that community-acquired pneumonia is an energy-dependent process, which manifests in the form of decreasing the concentration of adenosine triphosphate, against the background of increasing the concentration of adenosine diphosphate and adenosine monophosphate, relative to the indicators of a group of practically healthy humans. It has been proved that changes in the parameters of the lipid peroxidation system serve as markers of the severity of the inflammatory process and the effectiveness of the treatment of community-acquired pneumonia. Decrease of the catalase concentration against the background of increase of the TBA-reactants content and a significant decrease in the antioxidant-prooxidant index (6.5 times) are not only energy -saving mitochondrial mechanisms, but also oxygen -dependent processes. The obtained results expand the possibilities of diagnosing community-acquired pneumonia, which must be considered in establishing the diagnosis. All human studies were conducted in compliance with the rules of the Helsinki Declaration of the World Medical Association "Ethical principles of medical research with human participation as an object of study". Informed consent was obtained from all participants.
Cytokines as mediators of the immune system and their role in the pathogenesis of community-acquired pneumonia
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Berezniakov, V. I.; Korzh, A. N.; Pavlov, S. B.; Yeroshenko, G. A.; Shevchenko, K. V.; Pyvovar, N. M.
The clinical and immunological examination of patients with community-acquired pneumonia has been carried out that included the study of the IL-2, IL-4, IL-6, IL-8 and TNFα cytokines’ system. Immune system disorders that determine the severity of pneumonia, the amount of inflammatory damage to the lung tissue, disrupted elimination of the immune complexes have been found. These tendencies to a decrease in the immunoglobulins M and G result in a moderate course of community-acquired pneumonia and lobar lesions of the lungs, and the immune system disorders are reliably associated with imbalance of cytokines, with a predominance of their pro-inflammatory activity and a decrease in regulatory functions. The findings of the immunological monitoring indicate that standard antibiotic therapy in patients with community-acquired pneumonia leads to its clinical and radiological resolution, though it is not accompanied by the normalization of immunity parameters. The imbalance of the cytokine component of immunity justifies the need for further development of pathogenetic, as well as immunocorrective therapy, in patients with community-acquired pneumonia.
Effects of biological age and aging rates on the expression of risk factors in patients with arterial hypertension and type 2 diabetes mellitus
(Полтавський державний медичний університет, 2019) Nemtsova, V. D.
Objective: biological age has been given a large role in determining the significance and contribution to the general concept of risk factors in recent years. The relevance of determining the rate of aging is also due to the fact that the rate of aging may have a real prognostic value for assessing the health of both an individual and groups exposed to one or another risk factor. The aimof the present paper was to study the biological age, to assess the rate of aging in persons with high cardiovascular risk (CVR), as well as to carry out search for possible correlations of agerelated indices of aging and some risk factors. Methods: During 2016-2018, 96 patients (42 men and 54 women), whose mean age was 62.66 ± 4.21 years, with AH stage II (disease duration of 10.2 ± 3.7 years) and DM2T, disease duration of 4.1 ± 2.4 years) were included in the study. The biological age and rate of aging was investigated by the method of V.P. Voitenko et al. Results: Physiological aging was observed in 9.38% (9/96) patients, in 31.25% (30/96) therewas a delayed rate of aging, in 59.38% (57/96) -an accelerated rate of aging (ARA). ARA was characterized by a more pronounced body mass index, fasting blood glucose level, insulin resistance degree. In men, ARA was observed 2 times more frequently than in women. The most significant correlations between the indices characterizing the biological age and the rate of aging were recorded with systolic, diastolic and pulse arterial pressure. Conclusion: Thus, the complex ofanthropometric and metabolic disorders can act as an initiating syndrome of accelerated aging, thereby aggravating the existing cardiovascular risk.
Impact of prooxidant-antioxidant imbalance on the biological age and the rate of aging in arterial hypertension with type 2 diabetes mellitus
(Запорізький державний медико-фармацевтичний університет, 2020) Nemtsova, V. D.
Purpose:to study the state of oxidative-antioxidative balance and its influence on the biological age (BA) and the features of aging in patients with a comorbid course of arterial hypertension (AH) and type 2 diabetes mellitus (T2DM). Materials and methods.In 96 patients with II stage AH and T2DM and 40 patients with isolated II stage AH (IAH), a BA, rate of aging (according to the method of V. P. Voytenko et al.) and oxidative stress (OS) indexes (activity of glutathione peroxidase, serum levels of sulfhydryl groups, malonic dialdehyde, 8-hydroxy-2-deoxyguanosine) were investigated. Results. In IAH patients, physiological aging (PhA) was detected in 12.5 %, delayed type of aging (DTA) – in 55.0 %, accelerated type of aging (ATA) – in 32.5 %. In AH and T2DM, PhA was in 9.4 %, DTA – in 31.3 %, ATA – in 59.4 % of patients. Only 5 patients (12.5 %) with IAH and 3 patients (3.13 %) with AH and T2DM had no signs of OS. The patients with ATA in comorbid pathology were characterized by a significant activation of oxidative and stimulation of antioxidant systems compared to those with DTA, which was less common among IAH patients. The presence of correlations between the antioxidant system indicators and age parameters characterizing the degree of aging was found. Conclusions. OS, which is one of the significant factors resulting in premature aging, was more enhanced in AH and T2DM than in IAH. OS manifestations were more significant in ATA regardless of nosology, but were more pronounced in AH and T2DM. Therefore, OS evaluation together with age-related characteristics can be used both to assess an organism state and as an integral indicator characterizing the effectiveness of therapeutic and preventive measures.
Role of proinflamatory and anti–inflamatory cytokines in the pathogenesis of community-acquired pneumonia
(International Science Group, 2022) Bereznyakov, Vladyslav
The effect of statin therapy on oxidative stress indices in patients with arterial hypertension and type 2 diabetes mellitus
(Запорізький державний медико-фармацевтичний університет, 2018) Nemtsova, V. D.
Objective: to study the effect of statin therapy on the oxidative and antioxidant systems parameters in patients with arterial hypertension (AH) and cocomitant type 2 diabetes mellitus (DM2T). Materials and methods. 126 patients (55 males and 71 females, average age was 57.8 ± 6.2 years) with AH stage II and compensated DM2T were divided into 2 groups: the 1 group – with AH and DM2T (n = 69), who were constantly taking statins (rosuvastatin 10 mg/day or atorvastatin 20 mg/day) for at least 1 year; the 2 group – patients with AH and DM2T (n = 57) who did not take statins. The control group included 20 healthy volunteers. The parameters of lipid and carbohydrate metabolism, the degree of insulin resistance (HOMA-IR), the state of the oxidant system (malonic dialdehyde level –MDA), the antioxidant system (the activity of glutathione peroxidase (GPO) and the level of sulfhydryl groups-SH-groups) were evaluated. The statistics was carried out using the Statistica software package, version 8.0. Results.In the 1st group only the levels of LDL cholesterol significantly differed from the control group (P < 0.05). In the 2nd group the levels of total cholesterol and LDL cholesterol were expected to be higher than in the 1st group (P < 0.05) and the control group (P < 0.05). Despite the higher level of fasting glucose in the 2nd group than in the 1st group, HOMA-IR in the 1st group was higher than in the 2nd group (7.48 ± 1.76 and 7.17 ± 1.54, respectively, P > 0.05). In the 1st group in comparison with the 2nd group unreliable increase in GPO and SH-groups levels on the background of the increase in MDA levels (P > 0.05) were observed. Conclusions. The use of statins in low doses in AH combined with DM2T was accompanied by a nonsignificant improvement of antioxidant protection parameters on the background of increased insulin resistance and increased activity of lipid peroxidation.
Анализ представлений врачей-терапевтов Украины о диагностике и лечении острого бронхита
(ТОВ "Медікс Груп", 2019) Березняков, И. Г.; Иманова, Н. И.; Березняков, Владислав Игоревич; Сидоров, Д. Ю.; Лебединская, М. Н.; Левадная, Ю. В.
Актуальность. Врачебные ошибки в диагностике и лечении острого бронхита (ОБ) ведут к неоправданным затратам на лекарства и могут негативно влиять на распространение резистентности бактерий к антибиотикам. Цель исследования – предложить подходы к улучшению диагностики и лечения больных ОБ в Украине на основе анализа врачебных представлений. Материалы и методы. Для опроса врачей были сформулированы 8 вопросов, на каждый из них предлагалось 5 вариантов ответов. Врачи самостоятельно определяли правильные ответы на каждый из вопросов. На протяжении 2018 г. на врачебных конференциях и циклах усовершенствования врачей был опрошен 201 терапевт. Результаты. На отсутствие нужды в проведении лабораторных и инструментальных исследований для обоснования диагноза ОБ указали 29,4 % опрошенных, в то время как 36,8 % респондентов посчитали необходимым клинический анализ мокроты, а 59,2 % врачей – рентгенологическое исследование органов грудной клетки. Среди классов антибиотиков чаще всего упоминались макролиды (56,2 %), аминопенициллины (54,7 %) и ингибиторозащищенные пенициллины (39,3 %). Среди классов медикаментов, которые врачи используют для лечения больных ОБ, чаще всего (95,5 %) респонденты отмечали мукоактивные препараты (отхаркивающие, противокашлевые, муколитики, мукокинетики и др.). Выводы. Среди распространенных врачебных заблуждений в отношении диагностики и лечения ОБ можно выделить: 1) переоценку значимости инструментальных и, в меньшей степени, лабораторных исследований для верификации диагноза; 2) чрезмерное увлечение мукоактивными препаратами, не располагающими доказательной базой для использования по данному показанию, а также 3) антибиотиками группы пенициллинов, в том числе «защищенными», которые не активны в отношении ключевых бактериальных возбудителей ОБ. Препаратами выбора в лечении больных ОБ являются растительные лекарственные средства, прежде всего – экстракт из корня южноафриканской герани EPs 7630 (Умкалор).
Влияние функционального состояния щитовидной железы на эндотелиальную дисфункцию у больных с артериальной гипертензией и эндокринопатиями
(Витебский государственный медицинский университет, 2018) Немцова, Валерия Данииловна; Беловол, А. Н.; Ильченко, И. А.
Вплив гормонального дисбалансу на зміну швидкості старіння у хворих на артеріальну гіпертензію і коморбідні ендокринопатії
(Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, 2019) Немцова, Валерія Даниілівна; Ільченко, І. А.; Златкіна, В. В.
У зв'язку зі зростанням кількості хворих з вік-асоційованими захворюваннями, метою дослідження було вивчення змін темпів старіння (ТС) у хворих із коморбідним перебігом артеріальної гіпертензії (АГ), цукрового діабету 2 типу (ЦД2Т) та субклінічним гіпотиреозом (СГ) і вивчення особливостей змін залежно від гормонального дисбалансу. 118 пацієнтів (63 жінки і 55 чоловіків, середній вік - 53,6±4,3 років) були розподілені на 3 групи: 1 група (n=37) з ізольованою АГ; 2 група (n=42) - з АГ і ЦД2Т; 3 група (n=39) - з АГ, ЦД2Т і СГ. Програма дослідження включала: вимір антропометричних показників (артеріальний тиск, зріст, маса тіла (МТ), індекс маси тіла (ІМТ)), показників вуглеводного та тиреоїдного обміну за стандартними методами, біологічного віку (БВ) за методом Войтенко В. П. та співав. Статистична обробку проводили за допомогою пакета програм Statistica for Windows 8.0. При оцінці ТС фізіологічне старіння було встановлено у 8 пацієнтів (21,6%) 1-ї групи, 4 (9,5%) пацієнтів 2-ї групи і 3 (7,7%) пацієнтів 3-ї групи. У переважної більшості обстежених пацієнтів було відзначено передчасне старіння (ПС), однак прискорення ТС між групами хворих 2 та 3 групи достовірно не відрізнялося (p>0,05). Підвищення ТС у пацієнтів 2 групи супроводжувалося збільшенням БВ на 7,2 роки, у пацієнтів 3 групи - на 7,3 роки в порівнянні з їх календарним віком. Проведений кореляційний аналіз встановив позитивний зв'язок між ІМТ і коефіцієнтом швидкості старіння (КШС) (r=0,679; p<0,05); ІМТ і БВ (r=0,562; p<0,05), КШС і рівнем ТТГ (r=0,050; p=0,388) у 3-й групі. Таким чином, наявність АГ і коморбідних ендокринопатій - ЦД2Т і СГ значно підвищує ТС організму людини, а при оцінці впливу ендокринних порушень більше значення має наявність ЦД2Т, ніж СГ.
Вплив гіпофункції щитовидної залози на маркери судинного старіння у пацієнтів з коморбидною патологією
(Друкарня Мадрид, 2018) Немцова, Валерія Даниілівна
Вплив замісної терапії на маркери судинного старіння у пацієнтів з коморбідною патологією
(Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут", 2019) Немцова, Валерія Даниілівна; Сємятічко, Г. Е.
Вплив комбінованої терапії статинами та левотироксином на динаміку ліпідного профілю у пацієнтів з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2 типу та субклінічного гіпотиреозу
(Національний фармацевтичний університет, 2019) Немцова, Валерія Даниілівна; Євтушенко, О. М.; Чайковська, В. В.
До теперішнього часу немає достатньо чітких рекомендацій щодо ведення пацієнтів з рівнем тиреотропного гормону (ТТГ) між верхньою межею контрольного діапазону та 10,0 мМО/л і наявністю високого кардіоваскулярного ризику (КВР). Мета дослідження. Оцінити вплив комбінованої терапії статинами та левотироксином на стан ліпідного обміну та загальний КВР у пацієнтів з коморбідним перебігом артеріальної гіпертензії (АГ), цукрового діабету 2 типу (ЦД2Т) та субклінічним гіпотиреозом (СГТ). Матеріали та методи. Включено 67 пацієнтів у віці від 44 до 75 років з АГ II стадії, ЦД2Т та СГТ. Всі пацієнти приймали статини до включення в дослідження. При рівні ТТГ більше 6,0 мкМОд/мл додатково був призначений L-тироксин в індивідуально підібраних дозах від 12,5 до 50 мкг/добу. Вимірювали показники ліпідного та тиреоїдного обміну за стандартними методами, концентрацію С-реактивного протеїну (СРП) та фактора некрозу пухлин-α (ФНП-α). Термін спостереження – 12 місяців. Результати. У пацієнтів з рівнем ТТГ > 6,0 мкМОд/мл, незважаючи на статинотерапію, присутня більш виражена дисліпідемія, більш високі значення СРП (р < 0,05) та тенденція до росту ФНП-α (р > 0,05). Додаткове застосування левотироксину привело до достовірного зниження рівнів загального холестерину (р = 0,011), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (р = 0,025), високодостовірного зниження рівнів СРП і ФНП-α (р < 0,001). Висновки. Комбінована терапія, що включає статини та левотироксин, приводить до більш значущого, ніж статини без застосування замісної терапії поліпшення ліпідного профілю, зниження ознак системного запалення, що в сукупності позитивно впливає на сумарний КВР у даної категорії хворих.
Вплив левотироксину на стан ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2 типу та субклінічного гіпотиреозу
(Чорноморський національний університет ім. Петра Могили, 2020) Немцова, Валерія Даниілівна
Мета – оцінити вплив додаткового призначення левотироксина на стан ендотелія судин та маркери хронічного системного запалення у пацієнтів з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2 типа та субклінічного гіпотиреозу. Включено 32 пацієнта (середній вік 59,3±3,5 років) з артеріальною гіпертензією II стадії в поєднанні з цукровим діабетом 2 типу та субклінічним гіпотиреозом. Критерій включення – рівень тиреотропного гормону більш 6,0 мкМОд/мл при скрінінговому дослідженні. Левотироксин був призначений в індивідуально підібраних дозах від 12,5 до 50 мкг/добу з поступовим титруванням дози до досягнення еутиреозу. Термін спостереження – 1 рік. Визначення рівня васкулоендотеліального фактору росту (VEGF–A), С–реактивного протеїну, фактору некрозу пухлин–α (ФНП–α) в плазмі крові проводили імуноферментним методом, кількість десквамуючих циркулюючих ендотеліальних клітин в крові – за методом Hladovec J. в модифікації Rajec J. і співавт. методом фазово–контрастної мікроскопії. Статистичну обробку даних проводили за допомогою комп'ютерної програми SPSS 21.0. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом 2 типу та субклінічним гіпотиреозом на фоні зниженої функції щитоподібної залози були виявлені ознаки хронічного системного запалення та дисфункції ендотелія. Кореляційний аналіз виявив наявність позитивного зв'язку між рівнями VEGF–А та тиреотропного гормону (r=0,421, р=0,001). Лікування левотироксином супроводжу-валося поліпшенням функціонального стану щитоподібної залози, достовірним зниженням рівня VE-GF–А (до лікування 585,67±35,08 пг/мл, після лікування – 462,58±32,18 пг/мл, р<0,001 відповідно), але не було відзначено істотного зниження рівня десквамуючих циркулюючих ендотеліальних клітин (до лікування – 10,28±0,61 (кл./100 мкл), після лікування – 10,16±0,59 (кл. /100 мкл), р=0,083 відповідно), достовірним зниженням рівня С–реактивного протеїну (р<0,001) та ФНП - α(р<0,001). Кореляційний аналіз після лікування виявив наявність позитивного зв'язку між рівнями вільного Т3 та VEGF–А(r=0,481, р=0,015), і негативного зв'язку між кількістю десквамуючих циркулюючих ендотеліальних клітин та рівнем вільного Т4 (r= –0,457, р=0,022). Застосування левотироксину в комплексному лікуванні хворих з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2 типа та субклінічним гіпотиреозом супроводжується поліпшенням функціонального стану ендотелія, що в сукупності зі зниженням рівнів маркерів хронічного системного запалення може розцінюватися як позитивний вплив на кардіо–васкулярний ризик, що покращує прогноз у цієї когорти хворих.
Вплив левотироксину на стан оксидантно-антиоксидантного балансу у пацієнтів з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2 типу та субклінічного гіпотиреозу
(Полтавський державний медичний університет, 2019) Немцова, Валерія Даниілівна
У 40 пацієнтів з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії (АГ), цукрового діабету 2 типу (ЦД2Т) та субклінічного гіпотиреоза (СГТ) при рівні ТТГ в діапазоні 6.0-10,0 мкМОд/мл має місце виражена стимуляція окислювальних процесів на тлі пригнічення антиоксидантної системи. Призначення левотироксину супроводжувалось недостовірним зниженням рівнів малонового діальдегіду та 8-гідроксі-2-дезоксигуанозину наприкінці терміну спостерігання (1 рік), та вірогідним підвищенням рівня глутатіонпероксидази (р=0,016) та сульфгідрильних груп (р=0,001), що свідчить про покращення оксидантно-антиоксидантного балансу за рахунок інтенсифікації захисних антиоксидантних механізмів в більшій мірі, ніж за рахунок пригнічення окислювальних процесів.
Вік-асоційовані особливості оксидативного стресу при різному перебігу артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу
(Державна установа "Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України", 2019) Немцова, Валерія Даниілівна; Ільченко, І. А.; Євтушенко, О. М.
Гендерні особливості порушень ліпідного обміну в осіб літнього віку із субклінічним гіпотиреозом на тлі артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2-го типу
(Буковинський державний медичний університет, 2019) Немцова, Валерія Даниілівна
Мета роботи — дослідити гендерні особливості порушень ліпідного обміну в осіб літнього віку із субклінічним гіпотиреозом (СГТ) на тлі артеріальної гіпертензії (АГ) та цукрового діабету 2-го типу (ЦД2 Т). Матеріал і методи. Обстежено 89 пацієнтів (28 чоловіків та 61 жінка) віком від 60 до 75 років з АГ II стадії та ЦД2 Т, які були розподілені на дві групи: 1-ша група — пацієнти із АГ з ЦД2 Т та нормальною функцією щитоподібної залози (ЩЗ) (n=48), 2-га група — пацієнти з АГ, ЦД2 Тта СГТ (n=41). Всім хворим проводилося вимірювання рівня артеріального тиску, визначення стану вуглеводного, ліпідного та тиреоїдного обміну за загальноприйнятими методами. Результати. Відзначено збільшення рівнів загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ) та холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) за наявності СГТ. При значеннях ТТГ більше 6,1 мкМОд/мл мало місце достовірне збільшення рівнів ЗХС (р<0.05), ТГ (р<0.05), але рівні ХС ЛПНЩ підвищувалися, а ХС ЛПВЩ — знижувалися недостовірно. Однофакторний дисперсійний аналіз виявив значущий вплив ТТГ на рівні ЗХС (р=0,005), ХС ЛПНЩ (р=0,005), ХС ЛПВЩ (р=0,018) у 2-й групі хворих. У жінок 2-ї групи виявлена більш виражена дисліпідемія, ніж у 1-й групі, що проявлялося збільшенням всіх атерогенних фракцій ліпідів, хоча ці зміни носили недостовірний характер. У чоловіків подібної залежності не виявлено: у 1-й групі спостерігалися значно більші рівні ХС ЛПНЩ, а в 2-й групі — більш високі значення ХС ЛПВЩ. Висновки. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2-го типу наявність субклінічного гіпотиреозу призводило до більш вираженої дисліпідемії порівняно з особами з нормальною функцією щитоподібної залози. Виявлено виражені гендерні відмінності ліпідного спектра крові у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом 2-го типу та субклінічним гіпотиреозом: у жінок спостерігалися достовірно вищі рівні проатерогенних фракцій ліпідів, в осіб чоловічої статі функціональний стан щитоподібної залози практично не впливав на показники ліпідного обміну.
Застосування сучасних педагогічних підходів для викладання клінічної фармакології студентам, що навчаються англійською мовою
(Харківський національний медичний університет, 2018) Біловол, О. М.; Князькова, І. І.; Немцова, Валерія Даниілівна; Златкіна, В. В.
Кейс-методи як перспективний напрямок підвищення ефективності викладання предмету "Клінічна фармакологія" студентам ХНМУ
(Харківський національний медичний університет, 2019) Біловол, О. М.; Немцова, Валерія Даниілівна; Златкіна, В. В.; Ільченко, І. А.; Тихонова, І. А.
Особливості змін антиоксидантного захисту в залежності від функціонального стану щитоподібної залози у пацієнтів різного віку з коморбідною патологією
(Чорноморський національний університет ім. Петра Могили, 2018) Немцова, Валерія Даниілівна; Біловол, О. М.; Ільченко, І. А.
Метою роботи стала оцінка впливу функціонального стану щитоподібної залози на стан антиоксидантного захисту у хворих з коморбідним перебігом артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2 типу та субклінічного гіпотиреозу різних вікових груп. 127 хворих від 45 до 75 років з артеріальною гіпертензієюII стадії та компенсованим цукровим діабетом 2 типу, у 48 з них – субклінічний гіпотиреоз, були розподілені на 4 групи: 1 група (n = 33) – пацієнти з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу від 45 до 59 років, 2 група (n = 35) – з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу від 60 до 75 років, 3 група (n = 30) – пацієнти з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом 2 типу та субклінічним гіпотиреозом від 45 до 59 років, 4 група (n = 29) – пацієнти з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом 2 типу та субклінічним гіпотиреозом від 60 до 75 років. Антиоксидантну систему оцінювали за активністю глутатіонпе-роксидази, рівнем сульфгідрильних груп (SH-груп). Рівень малонового діальдегіду використовували як маркер оксидативного стресу, 8-гідроксі-2-дезокси-гуанозин (8-OH-dG) – як маркер оксидантного пошкодження ДНК. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом 2 типу та субклінічним гіпотиреозом спостерігалось більше пригнічення антиоксидантного захисту, ніж у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу, вікові зміни антиоксидантного захисту З характеризувалися стійкою тенденцією до зниження, але не були достовірними (p > 0,05). Рівень малонового діальдегіду був найбільшим у пацієнтів 3 групи, в групах з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу мав незначні вікові зміни (p > 0,05). Значення 8-OH-dG більш виражені у осіб старших вікових груп. Дослідження показало, що наявність субклінічного гіпотиреозу у пацієнтів з коморбідною патологією супроводжувалось збільшенням проявів оксидативного стресу незалежно від віку на тлі зниження активності антиоксидантного захисту, більш вираженого в старшої вікової групі.