У статті досліджується функціональна роль та значення Д. Вишневецького у зовнішній політиці Москви, як провідника у контактах держави із запорізькою та донською козацькими спільнотами. Зроблено спробу проаналізувати курс уряду Івана IV стосовно пониззя Дніпра через взаємини із українським низовим козацтвом, а також причини та наслідки цих взаємин на тлі військово-політичного середовища Дикого поля. Текст даної роботи може виявитися корисним для дослідження зовнішньої політики московського уряду щодо регіону пониззя Дніпра та Дону.
