У статті аналізуються бездуховність, як одна із першооснов дестабілізації соціально-економічних, політичних і загальнокультурних відносин в суспільстві. Зроблена спроба визначити духовність, як об'єднуючу субстанцію соціуму, яка втілюється в життя у вигляді сконцентрованих моральнісних цінностей. Аргументовано доведено місце і визначальну роль в цьому процесі педагога, а також те, що соціальний прогрес, значною мірою, визначається духовною якістю простору-часу в якому перебувають одухотворені люди країни.
Analysed philosophical problem of forming of new administrative paradigm taking into account plugging of духовнонравственного aspect in the system of the socially-oriented management. Osnovne problems are considered, with which meets today social познане and management philosophy
