Вісники НТУ "ХПІ"
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2494
З 1961 р. у ХПІ видається збірник наукових праць "Вісник Харківського політехнічного інституту".
Згідно до наказу ректора № 158-1 від 07.05.2001 року "Про упорядкування видання вісника НТУ "ХПІ", збірник був перейменований у Вісник Національного Технічного Університету "ХПІ".
Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" включено до переліку спеціалізованих видань ВАК України і виходить по серіях, що відображають наукові напрямки діяльності вчених університету та потенційних здобувачів вчених ступенів та звань.
Зараз налічується 30 діючих тематичних редколегій. Вісник друкує статті як співробітників НТУ "ХПІ", так і статті авторів інших наукових закладів України та зарубіжжя, які представлені у даному розділі.
Переглянути
7 результатів
Фільтри
Налаштування
Результати пошуку
Документ Трансгуманізм як технологія до безсмертя: історико-філософські розвилки(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Косс, Андрій МиколайовичУ статті використовується аналітико-системний, антропологічний, концептуальний, порівняльно-емпатичний, історико-хронологічний, історико-компаративістський та інші підходи, які дають можливість спиратися на терміни: теогуманізм, класичний гуманізм, механістично-функціональний гуманізм, постгуманізм, неогуманізм. В античний період починають з’являтися різні джерела та підходи щодо розуміння людини як природної істоти. Виникають різноманіття джерел та течій розуміння гуманізму. У той час існував рабовласницький лад, в якому розглядали рабів як знаряддя праці, які мають здатність розмовляти, на відмінну від биків, візків, лопат та плугів. Такі стосунки не можна назвати емпатичними взаємовідносинами, в той самий час рабовласники проявляли емпатію до рівних своєму соціальному класу. В епоху Середньовіччя виникає гуманізм, який базується на сутності обожнювання людини, її взаємозв'язків із себе подібними та світом через призму теоцентризму. Цей підхід сформував теорію теогуманізму, на базі якого сформувався теотрансгуманізм, який застосовував релігійно-духовні технології для вдосконалення душі. На цьому еволюційному етапі гуманізму тіло розглядається як джерело низинних егоїстичних бажань та гріхів. Теотрансгуманізм відкриває шлях до безсмертя через порятунок від гріховних думок та вчинків, а взаємини між людьми базуються на любові через божественну іскру в кожному індивіді. В епоху Відродження відбувається повернення до природності людини, але вже на біологічній основі. Цей гуманізм базується на антропоемпатії та застосовує тілесно спрямовані технології для вдосконалення індивіда. Антропогуманізм, на відмінну від теогуманізму, розглядає тілесні потреби людини не як гріховну природу, а джерело, яке дозволило підкорити тварин та природу своїй волі. Цей еволюційний етап гуманізму базується на антропоцентризмі та антропоемпатії та вбачає вдосконалення людини через тілесно спрямовані технології. Завдяки активному розвитку різноманіття технологій з'являються заводи та фабрики, робиться акцент на необхідності задоволення постійно зростаючих потреб суспільства, а людина починає розглядатися як природно-функціонуюче явище. Виникає механістичний гуманізм, у рамках якого індивід ототожнюється з механізмом, годинником та вічним двигуном, та використовує для вдосконалення своєї тілесності особливості роботи верстатів, машин та інших механізмів. Застосування механістичних технологій дозволяє підвищити функціональні можливості людини, а тілесність виступає її просторово-часовим обмеженням. На цьому етапі починають виникати постгуманістичні тенденції. Якщо механістичний гуманізм розглядає технології для поліпшення процесів функціонування, то постгуманізм їх застосовує в аспекті вдосконалення якості тілесного вмістилища, яке є межею буття людини. З’являється більш глибинне розуміння можливостей людського функціонування та перспектива реалізації давньої мрії людства набуття безсмертя. У рамках постгуманізму постає проблема установлення меж буття людини. Адже їх технотрансгуманістичне порушення веде до деформування антропоцентризму та ставить до провідних позицій технології та егоїзму. У рамках постгуманізму формується нове ставлення до розуміння людини як біологічно-штучного явища. При використанні біоетики межа розуміння людини постійно змінюється та залежить від прогресу науки та технологій. Все це призводить до формування нового еволюційного етапу гуманізму – неогумагнізму, який базується на антропобіоцентризмі та біоантропоемпатії, та має вплив на формування сучасного планетарного світогляду.Документ Світогядні засади палеоастрономії культури европейських неоліту та бронзового віку(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Тарароєв, Яків ВолодимировичУ статті розглянута проблема світоглядних засад культури європейського неоліту та бронзового віку. Описані та проаналізовані матеріальні артефакти, які стосуються палеоастрономії, тобто пов’язані тим чи іншим чином з астрономічними спостереженнями, або якось відображали об’єкти спостереження та цілі, для чого це робилося. Аналіз усіх артефактів вказує на те, що основним об’єктом спостереження було Сонце та особливі точки його річного руху: весняне та осіннє рівнодення, зимове та літнє сонцестояння. З урахуванням особливостей клімату в Європі, а саме, великих сезонних коливань, великої відмінності зими від літа та неможливості протягом зими займатись вирощуванням рослин (все це пов’язано з положенням Сонця на небі), у статті висувається гіпотеза про те, що світогляд представників цієї культури, який функціонував у рамках релігії, носив космоцентричний характер, у центрі якого було Сонце, а Луна виконувала певні допоміжні функції рахування руху Сонця. Враховуючи загальну властивість перших, і подальших релігій, які робили спробу вирішити проблему людської смерті та безсмертя, та спираючись на розглянуті артефакти, можна з високою долею вірогідності сказати, що культ Сонця не носив антропоморфного характеру, тобто Сонце не персоніфікувалось у людину. Представники цієї культури поклонялися Сонцю як природному явищу у тому вигляді, в якому вони сприймали його органами почуттів безпосередньо. Це пов’язано з тим, що сили природи, на відміну від культур, які знаходились південніше, були більш могутніми на відміну від сил організації людського суспільства. У більш південних культурах організація суспільства впливала на вирощування рослин, і організаційні здібності набували сакрального змісту у персонах богів, а не героїв. Кінець цієї культури, вірогідно, пов’язано кризою та загибеллю світ-системи бронзового віку, куди ця культура була інтегрована.Документ Трансгуманістичне майбутнє інформаційного суспільства: збереження людської природи та духовності(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Кіпенський, Андрій ВолодимировичУ статті розглянуто перспективи існування людини у суспільстві майбутнього на підставі певних тенденцій його розвитку. На підставі аналізу літературних джерел інформації, зроблено висновок стосовно того, що сучасне інформаційне суспільство формує людину на певний кшталт машини для переробки інформації, оскільки вона втрачає смисли свого буття, перестає бути духовною істотою. Показано, що найбільшою загрозою стосовно можливої реконструкції природи людини виступає сучасна медична наука, яка у майбутньому буде здатна до перетворення людини на кіборга. Розглянуто можливість впливу на мозок людини фізичними чинниками з метою отримання заданих властивостей. Зроблено висновок про формування нової інтелектуально-моральної духовності як нової ідеології буття, а також розвиток сучасної гуманології як науки про збереження людини духовної.Документ Людина як межа: в пошуках власної істини(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Городиська, Ольга МиколаївнаСтаття націлена на вивчення форм особистісної істини та буття згідно із нею, які були актуальні в умовах, що їх формували, а також на обґрунтування певних з них як найбільш актуальних та дієвих в умовах теперішньої антропологічної кризи. Метою статті є загальний аналіз трансформацій у формуванні та розумінні особистісної істини і життя людини згідно з цією істиною, тобто огляд та інтерпретація різноманітних практик, «технологій себе» (у фукольдіанському тлумаченні), які мали місце в європейському культурному просторі і були спрямовані на побудову того, що називається «людина».Документ Феномен свободи в онтогенетчному й філогенетичному контекстах(НТУ "ХПІ", 2008) Дзьобань, О. П.; Мелякова, Ю. В.У статті аналізується феномен свободи з точки зору її філогенетичного й онтогенетичного розвитку. Показано, що на рівні людини свобода проявляється у вигляді системної якості, яка містить у собі особливості фізичної, біологічної й психічної взаємодії людини зі світом та іншими людьми. Доводиться, що ці особливості акумулюють сукупну свободу індивіда через об’єктивування, вписаність механізмів індивідуального реагування в просторово-часову структуру світу.Документ На зламі тисячоліть(НТУ "ХПІ", 2011) Вандишева-Ребро, Надія ВалентинівнаІнформація у сучасному суспільстві стала четвертим великим економічним фактором, поряд із сировиною, працею та капіталом. Сьогодні людина стає залежною від світу речей, але ще більше вона стала залежною від інформації, яка розповсюджена скрізь. От і виходить, що знання та інформація, які повинні були б служити людині, навпаки, роблять людину своїм рабом.Документ Умови, чинники та резерви підвищення ефективності використання трудового потенціалу(НТУ "ХПІ", 2011) Побережна, Наталія Миколаївна; Куліш, І. В.В статті розглядаються питання пов’язані з необхідністю визначення шляхів та напрямків підвищення ефективності використання трудового потенціалу України. В роботі дана класифікація резервів за місцем їх утворення.