Цільові інструменти законодавчого регулювання скидання забруднюючих речовин у поверхневі води в Україні та ЄС

Abstract

Досліджено еколого-правовий механізм регулювання скидання забруднюючих речовин (РСЗР) у поверхневі води України в умовах трансформації законодавства у 2025 р. Прийняття Закону про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення (ЗУІЗКПЗ), який є версією європейського відповідника, стало ключовим етапом екологічної євроінтеграції. В умовах тривалих воєнних дій та повоєнного відновлення РСЗР набуває стратегічного значення для забезпечення екологічної безпеки та якості водних ресурсів. Метою дослідження є виявлення правових особливостей цільових інструментів, що визначають критерії РСЗР, та в аналізі колізій, які виникли при поєднанні українського традиційного підходу з вимогами ЗУІЗКПЗ та Водної рамкової директиви ЄС. Методологія включає порівняльно-аналітичний метод для зіставлення українського та європейського інструментарію правового регулювання, а також метод кейс-стаді, у межах якого розглянуто склад зворотної води підприємств з обробки чорних металів, що використовують найкращі доступні технології. Визначено, що сучасна архітектура українського РСЗР є гетерогенною і базується на чотирьох складових: положеннях Водного кодексу України, нормах ЗУІЗКПЗ, фрагментах водного менеджменту ЄС та специфічних вимогах до пріоритетних речовин. Доведено, що поточний інструментарій РСЗР є еклектичним і потребує подальшого вдосконалення нормотворчої бази. Виявлено фундаментальну правову колізію між принципами «емісія – іммісія» та «комбінований підхід». Доведено, що колізія викликається різним правовим та еколого економічним трактуванням «зон змішування» – ділянок водних об’єктів у безпосередній близькості до скидів. На прикладі зазначеної промисловості підтверджено, що механістичне поєднання цих принципів у чинному законодавстві створює правову невизначеність для суб’єктів господарювання, компетентних та контролюючих органів. Результати можуть використовуватися у законотворчій діяльності для усунення виявленої колізії, у розробці підзаконних актів, а також у практиці еколого правової експертизи, у правозастосуванні при видачі інтегрованих дозволів.

The environmental and legal mechanism for regulating the discharge of pollutants (RPP) into surface waters of Ukraine in the context of the transformation of legislation in 2025 has been studied. The adoption of the Law on Integrated Prevention and Control of Industrial Pollution (LIPPC), which is a version of the European counterpart, has become a key stage of ecological European integration. In the context of prolonged military operations and post-war reconstruction, the LIPPC is gaining strategic importance for ensuring environmental safety and quality of water resources. The aim of the study is to identify the legal features of target instruments that determine the criteria for the IPPC and to analyze the collisions that arose when combining the Ukrainian traditional approach with the requirements of the LIPPC and the EU Water Framework Directive. The methodology includes a comparative analytical method for investigating the Ukrainian and European legal regulatory tools, as well as a case-study method, within which the composition of the return water of ferrous metal processing enterprises using the best available techniques is considered. It is determined that the modern architecture of the LIPPC version is heterogeneous and is based on four components: the provisions of the Water Code of Ukraine, the norms of the LIPPC, fragments of EU water management, and specific requirements for priority substances. It is proven that the current LPPC toolkit is eclectic and requires further improvement of the regulatory framework. A fundamental legal collision between the principles of “emission – immission” and “combined approach” is revealed. It is proven that the collision is caused by different legal, environmental, and economic interpretations of “mixing zones” (areas of water bodies in closest proximity to discharges). Using the example of the specified industry, it is confirmed that the mechanistic combination of these principles in the current legislation creates legal uncertainty for business entities and for competent and regulatory authorities. The results can be used in legislative activities to eliminate the identified collisions, in the development of bylaws, as well as in the practice of environmental and legal expertise, and in law enforcement wh en issuing integrated permits.