155 Список джерел інформації 1. Мороз В.М. Мотиваційний механізм стимулювання трудової активності: державно-управлінський аспект: монографія. Х. : С.А.М., 2012. 408 с. 2. Романовський О.Г., Грень Л.М., Грибко О.В. Грабар Н.С, Хмиров І.М., Черкашин А.І. Управління професійним розвитком кадрового потенціалу органів державної влади. Х., 2022. 330 с. МІРОШНИК Катерина Володимирівна здобувач другого (магістерського) рівня вищої освіти, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (Україна, м. Харків); ПІДБУЦЬКА Ніна Вікторівна д.психол.н., проф., Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (Україна, м. Харків) ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ Сучасне українське суспільство переживає значні соціокультурні зміни, які неоднозначно впливають на соціалізацію дітей. З одного боку, зростають вимоги до їхньої освіти, культурного розвитку та вміння адаптуватися до нових реалій. З іншого боку, нестабільність суспільства ускладнює процес соціалізації, призводячи до труднощів у спілкуванні та взаємодії. Зміна традиційних цінностей призводить до формування у дітей спотвореного світогляду, невірних уявлень про соціальні ролі, що стимулює агресію та цинізм. Внаслідок цього діти важко адаптуються до суспільства, їхній соціальний досвід накопичується повільно або набуває негативного спрямування. Молодший шкільний вік характеризується інтенсивним розвитком особистості, індивідуалізації та соціалізації. Важливо враховувати особливості соціального та морального розвитку для оптимізації виховання. Головною особливістю цього віку є зміна соціальної позиції дитини, яка починає систематично навчатися та стає частиною шкільного колективу. Це розширює її зв’язки з навколишнім світом і підвищує роль спонтанної соціалізації. Дорослі, особливо батьки, висувають нові вимоги та очікування, пов’язані з інтеграцією дитини в шкільне життя. Від дитини очікують більшої самостійності, відповідальності та витривалості, а також збільшення обсягу обов’язків. Водночас дитина усвідомлює важливість навчання в школі як етапу підготовки до дорослого життя, а вчитель стає для неї найавторитетнішою фігурою. Ключовими новоутвореннями в молодшому шкільному віці є суб'єктність та індивідуалізація. Суб'єктність передбачає здатність до рефлексії – усвідомлення власного мислення, діяльності, комунікації та кооперації, що дозволяє дитині займати позицію спостерігача та координатора спільних дій. 156 Вона також охоплює самосвідомість – розуміння внутрішніх орієнтирів і меж між «Я» та «не-Я». У процесі соціалізації дітей важливо, наскільки дорослі визнають і підтримують їхню суб'єктність у взаємодії із соціальним оточенням, а також наскільки самі діти мають можливість її виявляти [1, с. 674]. Водночас молодші школярі сприймають соціальний світ у співпраці з дорослими та однолітками, проте вибірково засвоюють лише той досвід, який вважають корисним для себе [3, с. 280]. Індивідуалізація проявляється в прагненні дитини виділити своє «Я» та заявити про себе. Це приводить до нового рівня самоусвідомлення в суспільстві. «Образ себе» формується через аналіз внутрішнього світу. Дитина засвоює культуру через власні зусилля. Індивідуалізація включає позиції «я в суспільстві» (пізнання себе) та «я і суспільство» (засвоєння норм). Молодші школярі ідеалізують світ, що ускладнює соціалізацію. Необхідно наповнювати соціальні явища реалістичним змістом. У цьому віці діти починають глибше усвідомлювати власні почуття, проте їхня емоційна сфера залишається фрагментарною. Важливо допомагати їм коригувати неадекватні емоційні реакції. «Образ себе» поступово наповнюється уявленнями про власні якості, хоча усвідомлення моральних рис ще недостатнє [3, с. 287]. Діти потребують постійного схвалення та оцінки з боку дорослих. Особистісний розвиток відбувається у тісній взаємодії з батьками, вчителями та однолітками, причому вчитель є ключовою авторитетною фігурою – його ставлення значною мірою впливає на взаємини дитини з однолітками та формування адекватної самооцінки, тому важливо створювати ситуації успіху [2, с. 124-125]. У цей період починають формуватися мікрогрупи, а моральна поведінка поступово ускладнюється. Неприйняття в групу негативно впливає на соціалізацію [2, с. 126]. Необхідно допомагати дітям, які мають труднощі у спілкуванні. У молодшому шкільному віці змінюються ціннісні орієнтації, виникають суперечності між мотивами та потребами. Діти виділяють особисті цінності, але не усвідомлюють їх соціальну значущість. Наприкінці цього віку формується стійка система цінностей. Важливо враховувати ціннісні орієнтації дітей у вихованні. Сучасна освіта розглядає виховання як створення умов для розвитку потенціалу дитини. Важливо розвивати потреби самовираження та пізнання. Нестійкість моральних норм та обмежений соціальний досвід ускладнюють соціалізацію молодших школярів. Важливо організовувати виховний процес, який передбачає передачу знань та демонстрацію поведінкових правил. Необхідна психологічна підтримка для формування емоційно-усвідомленого ставлення до моральних норм [1, с. 672]. Важливо враховувати інтереси та потреби дітей, створювати гуманне середовище, розвивати впевненість у собі та поглиблювати соціальні знання. Список джерел інформації 1. Бех І. Д. Виховання особистості. Київ : Либідь, 2008. - 848 с. 2. ДуткевичТ. В. Дитяча розвивально-корекційна психологія (теоретичний курс) : навчальний посібник. К. : КНТ, 2017. 265 с. URL : 157 http://elar.kpnu.edu.ua:8081/xmlui/bitstream/handle/123456789/5705/Dutkevych-T.-V.- Dytiacha-rozvyvalno-korektsiina-psykholohiia-teoretychnyi- kurs.pdf?sequence=1&isAllowed=y 3. Коробко С.Л. Робота психолога з молодшими школярами : методичний посібник. К. : Літера ЛТД, 2016. 426 с. 4. Люблинська Г.О. Дитяча психологія. К. : Вища школа, 2014. 354 с. НАРБЕКОВА Дар’я Сергіївна здобувач першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (Україна, м. Харків); ПІДБУЦЬКА Ніна Вікторівна д.психол.н., проф., Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (Україна, м. Харків) СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОЯВУ АКАДЕМІЧНОЇ ПРОКРАСТИНАЦІЇ У СТУДЕНТСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ Сучасне суспільство висуває високі вимоги до особистості, зокрема щодо її психологічної стійкості, відповідальності та здатності до саморегуляції. На противагу цьому, явище прокрастинації є доволі поширеним і негативно впливає на емоційну та мотиваційну сфери, а також є перешкодою на шляху до успішного розвитку особистості. Студентські роки є ключовим етапом у житті, коли людина визначає свій професійний шлях, формує почуття відповідальності, усвідомлює свою ідентичність і планує майбутнє [1]. Водночас багато студентів стикаються з відкладанням виконання важливих завдань, що може мати серйозні наслідки для їхньої академічної успішності та психоемоційного стану. Це особливо важливе питання в сучасному студентському середовищі, оскільки воно пов’язане з низкою соціальних і психологічних факторів, які впливають на академічну успішність, рівень стресу та загальну продуктивність студентів. Індивідуальні особливості студента відіграють ключову роль у схильності до прокрастинації, і варто детальніше розглянути основні психологічні фактори, які впливають на це явище. Низький рівень саморегуляції проявляється насамперед у складнощах із плануванням свого дня, коли студенти не можуть правильно оцінити необхідний для завдання час та встановити пріоритети між різними справами. У таких випадках часто спостерігається імпульсивність у виборі занять, коли перевага надається миттєвим задоволенням замість важливих справ [2]. Відповідно до цього, ще однією з причин особистої академічної прокрастинації є відсутність інтересу студента до завдання. Через це студенти відкладають завдання на потім; і оскільки воно їм не цікаве, вони можуть не відчувати задоволення під час виконання завдання. Майбутні негативні