Сатер, Набіль АбдельГригоров, Андрій Борисович2022-09-082022-09-082022Сатер Н. А. Метод прогнозування напрямку переробки вуглеводневої сировини / Н. А. Сатер, А. Б. Григоров // Інтегровані технології та енергозбереження. – 2022. – № 1. – С. 44-51.https://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/57888В статті запропоновано раціоналізувати роботу установок з переробки вуглеводневої сировини, за рахунок її класифікації за типами, використовуючи критерій прогнозування (КП) напрямку переробки. Такий підхід у загальному випадку буде сприяти раціональному використанню технологічного обладнання, зниженню металоємності апаратів та схем переробки, зниженню енергетичних витрат за рахунок рекуперації надлишкового тепла та зниження теплообміну з навколишнім середовищем, ефективному використанню насосного обладнання. При цьому, також буде підвищуватися загальна культура виробництва та буде спостерігатися зменшенням шкідливого навантаження на довкілля. Експериментальні дослідження показали, що показники відносної діелектричної проникності (ε), кінематичною в’язкістю (ν20, мм2/с) та коксівністю за Конрадсоном (хк, %) вуглеводневої сировини, суттєво залежать від її хімічного та фракційного складу. Зважаючи на це,запропонований КП повинен базується на урахуванні означених вище показників. Експериментальні дослідження дозволили визначити певні граничні значення КП у відповідності до яких, вуглеводневу сировину можна віднести до певного типу: тип 0 – КП≤1,50; тип 1, 2 – 1,50 ≤ КП≤ 5,50 ; тип 3 – 5,50 ≤ КП≤11,00 ; тип 4 – КП ˃11,00. На підставі розрахованих значень КП, в подальшій перспективі, можна розробити раціональні схеми технологічної переробки вуглеводневої сировини, які будуть відноситися до паливного, оливного та комбінованого напрямку (варіанту). В залежності від потреби у певних видів нафтопродуктів, цільовими компонентами, які отримують при реалізації даних схем є вуглеводневі гази, моторні і котельні палива, змащувальні оливи, нафтовий кокс, бітуми, побічні продукти – гази деструкції, парафін, смоли і асфальтени.In the article it is offered to rationalize work of installations on processing of hydrocarbonic raw materials, at the expense of its classification on types, using criterion of forecasting (KP) of the direction of processing. This approach will generally contribute to the rational use of technological equipment, reducing the metal consumption of devices and processing schemes, reducing energy costs by recovering excess heat and reducing heat exchange with the environment, efficient use of pumping equipment. At the same time, the general culture of production will increase and the harmful load on the environment will be reduced. Experimental studies have shown that the relative dielectric constant (ε), kinematic viscosity (ν20, mm2 / s) and Conradson coking (хk,%) of hydrocarbons, significantly depend on its chemical and fractional composition. In view of this, the proposed CP should be based on the above indicators. Experimental studies have allowed determining certain limit values of KP in accordance with which, hydrocarbons can be attributed to a certain type: type 0 – КП ≤ 5,50; type 1, 2 – 1,50 ≤ КП ≤ 5,50 ; type 3 – 5,50 ≤ КП ≤ 11,00 ; type 4 – КП ˃11,00. On the basis of the calculated values of KP, in the future, it is possible to develop rational schemes of technological processing of hydrocarbons, which will be related to the fuel, oil and combined direction (option). Depending on the needs of certain types of petroleum products, the target components obtained in the implementation of these schemes are hydrocarbon gases, motor and boiler fuels, lubricating oils, petroleum coke, bitumen, by-products – degradation gases, paraffin, resins and asphaltenes.ukвуглеводнева сировинакласифікаціясхема переробкикритерій прогнозуваннядіелектрична проникністькінематична в'язкістькоксівністьhydrocarbon raw materialsclassificationprocessing schemeforecasting criteriadielectric constantkinematic viscositycokingМетод прогнозування напрямку переробки вуглеводневої сировиниMethod of forecasting the direction of processing hydrocarbonsArticledoi.org/10.20998/2078-5364.2022.1.05