Вісник № 56
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Вісник № 56 за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 10 з 10
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Діяльність першої Харківської губернської пожежної конференції 1923 року(НТУ "ХПІ", 2015) Харламов, Михайло Іванович; Титаренко, А. В.; Третьяков, В. А.; Олійник, Д. В.У статті розкриваються маловідомі події становлення пожежної справи в Україні на початку 1920-х років. На основі архівних джерел досліджуються питання підготовки та проведення Першої Харківської Губернської Пожежної конференції, що відбулася у лютому 1923 року. В роботі конференції брали участь представники губернського пожежного підвідділу та делегати повітових пожежних підвідділів з повітів Харківської губернії. В результаті роботи даного заходу були прийняті рішення, що в подальшому позитивно вплинули на розвиток протипожежних заходів в країні та сприяли загальній стабілізації боротьби з вогнем на загальнореспубліканському рівні.Документ Селянська боротьба із денікінським режимом на Харківщині (червень-грудень 1919 року)(НТУ "ХПІ", 2015) Резніков, Владислав ВікторовичУ статті розкрто причини встановлення та існування денікінського окупаційного режиму на території Слобожанщини в червні-грудні 1919 року. Аналізується білогвардійське законодавство, насамперед з аграрноного та національного питань і відповідна реакція на нього із боку українського селянства. З’ясовано, що повстанський рух, який охопив всі повіти слобідських земель носив хаотичний, неорганізований "народний" характер. Спроби ж надати повстансько-партизанському руху організованого вигляду під більшовицьким керівництвом, були малоефективними та не мали необхідної масовості. Втім, окупаційний режим А. Денікіна, в свою чергу, не зміг запропонувати сільському населенню Харківщини комплексної програми економічних та соціальних реформ, не кажучи вже про елементарне забезпечення національних прав, а тому селянство не стало міцним тилом для ЗСПР, що разом із контрнаступом Червоної армії призвело до падіння в грудні 1919 року білого режиму.Документ "Населення рухливе ... і кількість його з кожним роком зростає": до постановки проблеми впливу міграції на формування єврейської громади Харкова(НТУ "ХПІ", 2015) Харченко, Артем ВікторовичУ статті автор досліджує роль фактору міграції у формуванні єврейської громади Харкова другої половини XIX – першої чверті XX століття. Формування громади відбувалося на тлі модернізації її традиційних інститутів. Традиційне суспільство Російської імперії протягом означеного періоду переживало великі трансформації, у різних сферах свого життя, однак жоден з цих процесів, навіть наприкінці періоду не було завершено. Втім, протягом досліджуваного періоду в Харкові склалась доволі чисельна єврейська громада, присутність якої як таку годі було заперечувати.Документ Соціально-економічна характеристика селянства Харківської губернії напередодні української революції 1917-1921 років(НТУ "ХПІ", 2015) Мотенко, Ярослав Володимирович; Шишкіна, Євгенія КостянтинівнаПропонована стаття є результатом комплексного дослідження виробничих відносин у аграрній сфері Харківської губернії напередодні Української революції 1917–1921 років. Автори розкривають зв’язок специфіки розвитку сільськогосподарського сектору економіки Харківщини з виникненням місцевого селянського руху. Головними наслідками ринкової трансформації економіки регіону на початку ХХ ст. стало дистанціювання селян, які поєднували працю у сільському господарстві із заробітками у промисловості, від проблем землеробства і становлення господарств фермерського типу. Показано, що погіршення внутрішньоекономічної ситуації в країні внаслідок Першої світової війни посилило прагнення селянства до примусового перерозподілу землі.Документ Дмитро Вишневецький та українське козацтво у зовнішній політиці Московської держави наприкінці 1550-х – на початку 1560-х років(НТУ "ХПІ", 2015) Крамський, В. В.У статті досліджується функціональна роль та значення Д. Вишневецького у зовнішній політиці Москви, як провідника у контактах держави із запорізькою та донською козацькими спільнотами. Зроблено спробу проаналізувати курс уряду Івана IV стосовно пониззя Дніпра через взаємини із українським низовим козацтвом, а також причини та наслідки цих взаємин на тлі військово-політичного середовища Дикого поля. Текст даної роботи може виявитися корисним для дослідження зовнішньої політики московського уряду щодо регіону пониззя Дніпра та Дону.Документ Взаємодія митрополита Київського та Галицького Антонія (Храповицького) з гетьманом П. П. Скоропадським(НТУ "ХПІ", 2015) Телуха, Світлана СтепанівнаУ статті на основі джерел та наукової літератури досліджуються особливості взаємовідносин, що склалися в результаті революційних подій 1917-1920-х років між двома відомими особистостями - Гетьманом Павлом Скоропадським і митрополитом Київським і Галицьким Антонієм (Храповицьким). Розглянуто ставлення П. Скоропадського до призначення Владики на Київську митрополичу кафедру, проаналізовано зміни у відносинах між двома керівниками. Охарактеризовано їх головні ініціативи в державно-церковних справах.Документ Акультурація євреїв Галичини в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття: реформовані синагоги і братства для поховання(НТУ "ХПІ", 2015) Вовчко, М. І.У статті розглянуто окремі аспекти процесу акультурації (як прийняття мови та культурних особливостей оточення), які відбувалися у середовищі прогресивних євреїв Галичини, що вважалися спадкоємцями ідеології маскілів. Релігійна реформа, запропонована прихильниками Гаскали, найбільш виразно втілювалася у діяльності реформованих синагог та у трансформаціях обряду поховання. Такі нові елементи як проповіді, музика, правила поведінки під час літургії мали на меті підкреслити естетичні смаки прогресивних євреїв, які, однак, не бачили нічого дивного у тому, щоб водночас зберегти традиційний порядок молитов та заборону використання музичних інструментів у суботу. Хоч ідеологія Гаскали і передбачала певну акультурацію, проте її послідовники закладали, що таким чином єврейське суспільство збереже свою самостійність і навіть зможе вийти на новий етап у своєму культурному та духовному розвитку.Документ Соціальна стратифікація в театральних трупах Наддніпрянської України другої половини ХІХ – початку ХХ століття(НТУ "ХПІ", 2015) Єремєєва, Ірина ВікторівнаУ статті на основі списків театральних акторів, виявлених в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ, Державному архіві Харківської області, а також опублікованих списків Харківських театрів визначено склад театральних труп Наддніпрянської України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Виявлено співвідношення в трупах предста вників основних станів Російської імперії: селянства, міських обивателів, дворянства та духовенства. Детально розглянуто представленість в акторських колах таких суспільних прошарків із середовища міських обивателів як власне міщани, купці, почесні громадяни, цехові. Показано співвідношення у трупах представників інтелігенції, студентства, військових чинів, іноземних підданих.Документ До біографії Івана Переверзєва харківського історика та мовознавця кінця XVIII ст(НТУ "ХПІ", 2015) Маслійчук, Володимир ЛеонтійовичІван Панасович Переверзєв (бл. 1750 – літо 1796) – автор "Кратких правил Российского правописания" (1782) та ймовірний автор "Топографічного опису Харківського намісництва" (1788), керівник відкриття народних училищ у Харківському намісництві 1789 – 1796 рр. Наявні біографічні дані про цю постать містили низку помилок. Завдяки архівному пошуку вдалося виявити приблизний рік народження та дату смерті цієї постаті, родинний стан та подробиці його кар’єри. Діяльність Івана Переверзєва – приклад переходу від схоластичної освіти до світських новацій та появи перших творів з історії та мовознавства, пов’язаних із Харковом.Документ Володимир Амвросійович Менчиць (1837-1916): історіографічний огляд напередодні сотих роковин з дня смерті(НТУ "ХПІ", 2015) Гордійчук, Мирон ГригоровичУ статті наведено історіографічний огляд діяльності В. Менчиця (1837-1916) - видатного етнографа, власника мережі книгарень, де поширювалася зокрема і українофільська література, члена Петербурзької, Київської та Єлисаветградської громад. Його постать є цікавою для дослідників, зокрема й через його родинні зв’язки із М. Грушевським. Проаналізовано фактори недостатньої уваги дослідників до колоритної постаті В. Менчиця. На жаль, його постать і надалі залишається поза увагою дослідників громадівського руху і потребує актуалізації як цікавий і непересічний приклад життєвого шляху українофіла в ХІХ столітті.