Вісник № 02. Економічні науки
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Управління інноваційною компонентою промислового потенціалу підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Станасюк, Наталія Степанівна; Грицай, Ольга Іванівна; Шпак, Юрій Несторович; Дорошкевич, Катерина ОлегівнаІнноваційна компонента позиціонується як конкуренційний потенціал, що зумовлює необхідність дослідження об’єктивності її оцінювання та закономірностей активізації. Для цього необхідно раціонально організувати облікове відображення та аналізуванняінновацій, що є запорукою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. З огляду на обмеженість інформаційних та фінансових ресурсів виникає потреба у ефективному управлінні інноваційною компонентою промислового потенціалу підприємства. Одним із факторів, що гальмують розвиток промислового потенціалу є недостатнє інформаційне забезпечення інноваційної діяльності. При цьому необхідно, щоб користувачі отримували своєчасну та об’єктивну інформацію з мінімальними витратами на її підготовку. Наявний науковий доробок потребує акцентування уваги на вивченні інструментарію для обліково-аналітичного забезпечення інновацій та їх впливу на промисловий потенціал підприємства. Стаття спрямована на аналізування обліково-аналітичного забезпечення інновацій та формування інструментарію щодо їх оцінювання з метою управління промисловим потенціалом підприємства. У статті розроблено методичний підхід до оцінювання стану та рівня розвитку інноваційної компоненти промислового потенціалу, який дозволяє виявити наявність деформаційних процесів у інноваційному розвитку окремих видів промислової діяльності, що має прикладне значення. В науковому дослідженні зроблено акцент на виокремленні полікритеріальної системи показників оцінювання рівня розвитку інноваційної компоненти промислового потенціалу (показники масштабу, рівня інноваційної активності, її результативності та ефективності ), які дозволяють здійснити якісно-кількісну оцінку його стану та рівня розвитку. Проведено аналіз інноваційної компоненти промислового потенціалу на прикладі видів переробної діяльності. У результаті виявлено носіїв як відтворювального так і реалізованого потенціалу для впровадження інноваційних ініціатив. Для управління розвитком інноваційної компоненти промислового потенціалу запропоновано інструментарій її обліково-аналітичного забезпечення, використання якого для задоволення потреб управління розвитком інноваційної компоненти промислового потенціалу є дієвим шляхом побудови ефективної системи управління.Документ Науково-методичні аспекти прийняття рішення щодо вибору найбільш привабливого об'єкта реального інвестування(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Соколова, Людмила Василівна; Колісник, Ольга Володимирівна; Верясова, Ганна МиколаївнаУ статті розглянуті питання дослідження та аналізу існуючих науково-методичних підходів до оцінки показника інвестиційної привабливості машинобудівних підприємств – об’єктів реального інвестування з метою прийняття відповідного обґрунтованого інвестиційного рішення. Інвестиційна привабливість підприємства характеризується, перш за все, сукупністю показників його фінансово-економічного стану, на основі аналізу яких потенційний інвестор може прийняти управлінське рішення щодо доцільності вкладення вільних засобів у розвиток цього підприємства без значного ризику їх втрати або неотри мання очікуваного доходу на інвестований капітал. На практиці прийняття рішення щодо вибору моделі оцінки інвестиційної привабливості суб’єкта господарювання дозволить оптимізувати процес моделювання оцінки інтегрованого показника інвестиційної привабливості машинобудівного підприємства за критерієм адекватності обраної математичної моделі отриманим результатам оцінки. Було розроблено поетапну технологію вирішення задачі, яка базується на загальній схемі прийняття інвестиційного рішення і містить 12 змістовних етапів. Експериментальну апробацію запропонованого підходу було реалізовано на прикладі застосування трьох апріорі обраних дескриптивних жорстко детермінованих змішаних математичних моделей і на фактологічній основі трьох вітчизняних машинобудівних підприємств. Було розраховано інтегральний показник інвестиційної привабливості підприємств, оцінено їх ранги, зроблено відповідні висновки. Порівняльний аналіз отриманих результатів показав, що використання авторської математичної моделі, яка базується на використанні ряду основних темпових фінансових показників, буде сприяти більш глибокому аналізу інвестиційної привабливості підприємств машинобудування, розкривати найбільш повну низку переваг потенційних інвестиційних альтернатив підприємств для залучення інвестицій.Документ Перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні з залученням закордонного досвіду(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Погорєлов, Микола Іванович; Погорєлов, Сергій МиколайовичУ Світі, як і в Україні, спостерігається скорочення фінансування інноваційної діяльності комерційними банками, зумовлене світовою фінансовою кризою. Комерційні банки охочіше фінансують інноваційні проекти на етапах впровадження, а не на етапах розроблення, а також існуючі підприємства, а не ті, що недавно створені. Саме тому важлива роль стимулювання інноваційної діяльності у сучасних умовах господарювання належить безпосередньо державам. Незважаючи на те, що в останні роки спостерігалися певні позитивні зміни в економіці України, питома вага високо- та середньо технологічних галузей у промисловості залишається набагато нижчою, ніж у розвинутих країнах Західної Європи та в більшості країн-кандидатів на вступ до ЄС. Крім того ці темпи, на жаль не зумовлені інноваційним розвитком галузі. Зростання капіталовкладень не супров оджується адекватною технологічною модернізацією та структурною перебудовою, обсяги виробництва високотехнологічної продукції залишаються вкрай низькими. На загальнодержавному рівні спостерігається стійка тенденція до скорочення частки ВВП, що виділяється на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), що не відповідає стратегії розвинутих країн, яка спрямована на збільшення значень відповідного показника.Документ Оценка комплаенс-рисков в системе экономической безопасности промышленного предприятия(Национальный технический университет "Харьковский политехнический институт", 2019) Перерва, Петр Григорьевич; Кобелева, Татьяна АлександровнаВ статье рассмотрены вопросы создания на предприятии эффективных механизмов по выявлению и анализу коррупционно-опасных сфер деятельности, оценка и управление правовыми, материальными и финансовыми рисками при возникновении коррупционных отношений, обеспечение комплексной защиты предприятия или организации от самых различных правовых, налоговых, экономических, репутационных, санкционных и иных угроз. Результаты проведенных исследований показывают, что наличие комплаенс нарушений и, соответственно, комплаенс-рисков возникает при проведении исследовании материальных, финансовых и технологических процессов на предприятиях. При проведении таких исследований возникают различные частные или корпоративные интересы, удовлетворение которых может принести отдельным личностям или группам материальные, финансовые или имиджевые преференции. Естественно, что именно эта сфера экономической деятельности промышленного предприятия изобилует комплаенс-рисками, которые нуждаются в выявлении, идентификации, оценке и устранении (уменьшении). Проведенная экспертным методом оценка уровня комплаенс-риска свидетельствует о том, что для украинских промышленных предприятий характерен повышенный комплаенс-риск (4,89 балла) развития коррупционных отношений, мошенничества, отмывания денег и нарушений корпоративной этики. Причем наибольший комплаенс риск связан с понижением общехозяйственной конъюнктуры Украины вследствие существования значительного уровня коррупции, из-за неправомерного лоббирования личных интересов отдельных личностей или групп, а также существенным снижением жизненного уровня населения нашей страны. Процедура проведения экспертизы основана на использовании метода парных сравнений объектов, согласно которому все они попарно сравниваются между собой, причем каждая последующая оценка не связана с предыдущей; все эти парные оценки составляют матрицу парных предпочтений, при специальной обработке которой получают числовые параметры показателей приоритетности объекта для конкретного предприятия. Метод парных сравнений предполагает каждым из экспертов сравнения между собой 120 пар факторов риска и выбор среди каждой пары более весомого фактора риска (или указать их равноценный вес) ухудшение комплаенс-безопасности промышленных предприятий. Таким образом, проведенное экспертным методом оценки уровня комплаенс-риска свидетельствует, что для отечественного рынка характерен повышенный комплаенс риск (4,89 балла) понижение условий его функционирования. Причем наибольший комплаенс-риск связан с понижением общехозяйственной конъюнктуры Украины вследствие существования значительного уровня коррупции, из-за неправомерного лоббирования личных интересов отдельных личностей или групп, и существенным снижением жизненного уровня населения нашей страны.Документ Інноваційний та науковий потенціал України(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Новік, Ірина ОлексіївнаІнноваційний та науковий потенціал є важливою частиною розвитку держави. Фінансування інноваційного та наукового потенціалу досить складне і актуальне питання. Розглянуто статистичні дані щодо кількості науковців, які забезпечують розвиток економіки та покращення рівня життя населення. Систематизовано статистичну інформацію, яка демонструє динаміку розподілу кількості дослідників за статтю, віком та вченим ступенем. Виявлено проблеми, які існують на сучасному етапі розвитку пов’язані з науковим потенціалом розвитку країни. Запропоновано аналіз розвитку промисловості та вплив інноваційного та наукового потенціалу на розвиток економіки України. Виявлено яким чином розподілялися фінансові ресурси, в якій кількості та в регіональному аспекті. Розглянуто основні регіони, які є лідерами в розвитку інноваційного та наукового потенціалу та одночасно регіони, які потребують більшої кількості капіталовкладень задля сталого розвитку регіонів. З метою удосконалення управління наукою в Україні створено п’ять територіальних наукових центрів: у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі та Львові, які координують роботу академічного, вузівського, галузевого і заводського секторів, проводять дослідження з урахуванням місцевої специфіки. Зроблено висновки та запропоновано, що головною метою інноваційного процесу в Україні є підвищення соціально-економічної ефективності виробничої сфери на базі системного удосконалення всіх елементів та матеріалізації наукових знань і підвищення соціального забезпечення. В підсумку слід відзначити, що в умовах прискорення темпів НТП і глобалізації економічних процесів саме інновації повинні бути основою забезпечення економічної незалежності і переходу економіки країни до фаз економічного пожвавлення і зростання, сприяти інтеграції в співтовариство цивілізованих країн.Документ Конкурентні бізнес-перспективи туристичної індустрії: економіка, маркетинг, менеджмент(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Носирєв, Олександр Олександрович; Кобєлєва, Тетяна Олександрівна; Ілляшенко, Сергій Миколайович; Кармінська-Бєлоброва, Марина Володимирівна; Глізнуца, Марина ЮріївнаВ статті доведено, що наша країна має високий потенціал для розвитку різних видів туризму, що має усі шанси створити вагомі передумови для його перетворення на дієвий чинник соціально-економічного розвитку України, джерело поповнення її бюджету. Але матеріальна база туризму, яка завжди повинна бути на висоті, катастрофічно слабка. Це супроводжується зниженням якості надання послуг. Спираючись на вищесказане, вивчення досвіду програм організації туризму у країнах Центральної Європи і впровадження його в практику здійснення українського національного і міжнародного туризму є актуальним науково-практичним завданням, що заслуговує на всебічну увагу. Подальший розвиток туризму в Україні потребує застосування нетрадиційних інноваційних підходів до організації управління галуззю як на державному рівні, так і на рівні підприємства. Для забезпечення сталого розвитку туристичної галузі України в умовах посилення конкуренції, збільшення попиту як на міжнародні, так й на внутрішні туристичні продукти, зростання вимог споживачів до наповнення, різноманітності та якості туристично-рекреаційних послуг дедалі більшого значення для суб’єктів туристичної діяльності набуває необхідність розробки науково-обґрунтованої маркетингової стратегії. В Україні темпи розвитку туристичної галузі послуг розвиваються не так динамічно, як у світі. На тлі бурхливого розвитку світового туризму закономірно постає питання про роль України на світовому ринку туристичних послуг. Слід зазначити, що об'єктивно вона має всі передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму: особливості географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалів. На тлі світового туризму, який набирає потужність фантастично швидкими темпами, Україна виглядає досить скромно. На сьогодні українські громадяни є своєрідними інвесторами зарубіжних країн. Туризм, за розрахунками фахівців, лише у вигляді податків міг би щороку приносити в державну скарбницю до 4 млрд. дол.Документ Управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Назарова, Тетяна Юріївна; Гінзбург, ЮліаннаУ статті розглядаються проблеми невизначеності та ризику у діяльності підприємств. Узагальнені теоретичні підходи до ідентифікації ризиків зовнішньоекономічної діяльності підприємства. На основі дослідження теоретичних основ оцінювання ЗЕД було виділено критерії, принципи інформації, а також основні компоненти інформаційно - аналітичного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Розроблені практичні рекомендації щодо вдосконалення системи управління ризиками ЗЕД підприємства. Виділені основні недоліки у формуванні переліку груп та видів ризиків зовнішньоекономічної діяльності підприємства, принципи та етапи класифікаційного процесу. Висвітлено проблемні питання оцінки та страхування ризиків, обґрунтовано доцільність облікового відображення втрат від них. Доведено доцільність розвитку системи самострахування ризиків суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Обґрунтувано складові комплексної системи оцінки ризиків зовнішньоекономічної діяльності підприємств і на основі чого оцінити рівень ризикозахищеності зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Розглянуто концептуальні засади необхідності формування організаційно-економічного механізму управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Зазначено, що організаційно-економічний механізм управління ризиками ЗЕД підприємства являє собою складову частину системи управління ризиками ЗЕД підприємства, яка призначена для практичного здійснення управління ризиками ЗЕД задля досягнення поставлених цілей перед підприємством та має визначенуструктуру, методи, важелі, інструменти впливу на об’єкт управління з відповідним правовим, нормативним, фінансовим, кадровим, програмно-технічним та інформаційним забезпеченням. У статті визначено ключові завдання відділу ризик-менеджменту зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві, основні вимоги та варіанти його формування.Документ Сутність маркетингу зовнішньоекономічної діяльності підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Назарова, Тетяна Юріївна; Мягкова, Катерина АндріївнаСтаття розкриває проблему формування маркетингової стратегії підприємства при виході на зовнішні конкурентні ринки. В ній розглянуто основні теоретичні положення та проаналізовано наукові позиції вітчизняних та зарубіжних вчених щодо сутності поняття «маркетингу зовнішньоекономічної діяльності» та на підставі використання методу порівняння і аналізування відокремлено уточнене трактування досліджуваної категорії. Виділено ряд особливостей, які притаманні маркетингу зовнішньоекономічної діяльності сучасних підприємств та чинники, які впливають на вибір тієї чи іншої стратегії. Визначено основні завдання, що підлягають вирішенню в процесі розробки маркетингової стратегії. Досліджено основні етапи її формування та особливості, що виникають під час цього процесу. Управління маркетингом у сфері зовнішньоекономічної діяльності включає дослідження основних характеристик сучасного світового ринку, його динаміки, тенденцій розвитку і пріоритетів; визначення суб’єктів міжнародних зв’язків та особливостей поведінки і мотивації під час проведення ними маркетингової діяльності; характеристику основних параметрів середовища міжнародного маркетингу, у тому числі конкурентної ситуації; розробку стратегії виходу і діяльності на потенційному зарубіжному ринку; визначення проблем і специфіки технології маркетингової діяльності на зовнішніх ринках. Запропоновано алгоритм формування управлінського рішення міжнародного маркетингу, що ґрунтується на формуванні стратегії, розробці програм та заходів щодо підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств сфери послуг під впливом глобалізаційних процесів світової економіки.Документ Управління діяльністю сільськогосподарських підприємств на засадах діагностики їх маркетингової активності(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Морохова, Валентина Олександрівна; Бойко, Ольга Вікторівна; Булавчик, Максим ІвановичУ статті розглянуто сутність управління маркетинговою активністю підприємства. Проаналізовано підходи до трактування призначення та суті маркетингової активності підприємства. Встановлено, що функціонування агропромислових формувань ринкової орієнтації в умовах вільної ринкової економіки і зв’язок їх із ринком диктують необхідність застосування чіткої економічно обґрунтованої системи маркетингу і потребують інноваційного розвитку вітчизняного аграрного сектору й адаптації його до ринкових умов. Обґрунтовано методичні підходи до оцінки маркетингової активності сільськогосподарських підприємств. На цій основі запропоновано методичні положення визначення рівня маркетингової активності на сільськогосподарському підприємстві. Доведено, що ця методика в певній мірі може бути використана для оцінювання маркетингової діяльності сільськогосподарського підприємства. З’ясовано, що складність проведення оцінки рівня ефективності маркетингових заходів зумовлюється неможливістю при розгляді наслідків більшості управлінських рішень дати їм кількісну оцінку. Виявлено потребу у формуванні дієвої структури управління маркетингом в сільськогосподарських підприємствах, запропоновано схему взаємодії управління маркетингом із зовнішнім і внутрішнім середовищем функціонування підприємства та структуру управління маркетинговою діяльністю сільськогосподарського підприємства. Розкрито поняття конкурентного середовища аграрних підприємств, механізм та особливості його формування. Акцентовано увагу на аналізі сучасного стану формування конкурентного середовища та шляхах подолання проблемних питань. Обґрунтовано, що успішна організація розвитку сільськогосподарського підприємства можлива лише за умови системного і комплексного моніторингу факторів зовнішнього середовища та внутрішнього стану, своєчасного корегування маркетингової стратегії і тактичних дій в системі організаційно-економічного механізму управління його маркетинговою активністю.Документ Методичний підхід до управлiння основними засобами крупного промислового підприємства на засадах системного підходу(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Мордовцев, Олександр Сергійович; Шмакова, Юлія АндріївнаУ статті проаналізовано економічна сутність такої важливої для будь-якого підприємства, особливо крупнопромислового, як основні засоби. Виявлено необхідність постійного моніторингу наявності та стану основних засобів, а також ефективного управління даними активом. Визначено роль основних засобів у виробничому процесі, а також чинники, які впливають на використання цих основних засобів. Проаналізовано підхід, який основано на взаємозв’язку ефективної оцінки та управління основними засобами з іншим центральним завданням сучасного періоду розвитку суспільства – підвищенням якості продукції, оскільки в сучасних умовах ринкової конкуренції швидше реалізується і користується більшим попитом високоякісна продукція з натуральних речовин. Побудовано на основі проведеного дослідження універсальну, ефективну та дієву систему планування необоротного капіталу на крупному промисловому підприємстві, яка ґрунтується на удосконалені управління ефективним розвитком та оптимальним використанням необоротного капіталу. Такий методичний підхід дo трактування данoгo прoцеcу дoзвoлить чіткo вcтанoвити йoгo cкладoві та взаємoзв’язки між ними, а отже, oпиcати механізм управління основними засобами на крупному промисловому підприємстві. Доведено, що важливим етапом управління необоротним капіталом підприємства є прогнозування величини оновлення основних засобів. Це дозволить оцінити тенденцію загальної потреби підприємства в основних засобах для підтримки обсягів виробництва продукції на рівні платоспроможного попиту з урахуванням динаміки цін на ринку України та світу. Доказано, що реалізація ефективної стратегії управління оновленням і використанням необоротного капіталу підприємства неможливо без врахування фінансової складової господарської діяльності крупного промислового підприємства. Наявність різних джерел фінансування процесу оновлення, до яких відносяться як власні кошти підприємства, так й позикові, дозволяють сформувати умови їх залучення і можливі тенденції зміни. Зроблено висновок, що ефективність управління основними засобами знаходить відображення у збільшенні виробництва продукції, поліпшенні її якості, підвищенні продуктивності праці, зниженні витрат виробництва.Документ Теоретичні положення стратегічного контролінгу та основні методи його здійснення(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Ястремська, Олена Миколаївна; Малярець, Людмила МихайлівнаАктуальність тематичної спрямованості статті зумовлюється підвищенням значущості аналітичного забезпечення для прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо визначення напрямів подальшого розвитку підприємств. В якості такого аналітичного забезпечення запропоновано використовувати контролінг як явище та процес в цілому та стратегічний контролінг зокрема. Метою дослідження є аналіз теоретичних положень щодо змістовного наповнення стратегіного контролінгу та визначення найбільш дієвих методів його практичного застосування на підприємствах. Завданнями статті є узагальнення визначення контролінгу та стратегічного контролінгу, виявлення основних методів стратегічного контролінгу, умов їх успішного використання, переваг і недоліків, обґрунтування найбільш дієвих методів стратегічного контролінгу підприємств в сучасних умовах. В якості об’єкта дослідження обрано процес контролінгу діяльності підприємств, предмета – теоретичне забезпечення, методи, способи та прийоми застосування стратегічного контролінгу у діяльності підприємств. Основними методами дослідження стали аналіз, синтез, індукція, дедукція, теоретичне узагальнення, монографічний. Доведено, що контролінг не обмежується лише контролем, а включає в себе управління, регулювання, контроль, нагляд, тобто його функціональне застосування набагато ширше і передбачає: інформування про події на підприємстві, консультування, координування, формування управлінських рішень відповідно до поставлених цілей та переконань управлінців. Контролінг забезпечує успішне функціонування підприємства у довгостроковому періоді завдяки реалізації стратегічних цілей на основі використання даних управлінського обліку. Результати дослідження полягають у тому, що на основі узагальнення найбільш розповсюджених визначень контролінгу запропоновано уточнене його визначення, що полягає у такому: контролінг є системою управління, оскільки здійснює координацію діяльності підприємства, що передбачає формалізацію алгоритму, здійснення самоаналізу ухвалених рішень, та означає керування процесом їх прийняття загалом. Розглянуто особливості стратегічного контролінгу, зроблено висновок, що він формує цілісний погляд на діяльність підприємства в минулому, на сучасному етапі та в майбутньому, забезпечуючи, таким чином, комплексний підхід до вирішення проблем, що ставлять перед підприємством динамізм зовнішнього середовища та час. Визначено, що метою стратегічного контролінгу є забезпечення виживання підприємства. Узагальнено основні методи стратегічного контролінгу, серед яких виділено: свот-аналіз, збалансована система показників, формування стратегічних карт, система розподілу непрямих витрат, стандарт якості «шість сигм», політика відкритої звітності, теорія обмежень, аналіз стратегічних відхилень, аналіз сценаріїв, портфельний аналіз, аналіз потенці алу, бенчмаркінг, функціональна калькуляція витрат, функціонально-вартісний аналіз. Урахувавши переваги та недоліки методів стратегічного контролінгу, запропоновано здійснювати його за допомогою використання такого методу як аналіз стратегічних відхилень, що зумовлено наявними перевагами та специфікою діяльності сучасних підприємств.Документ Зовнішньоекономічна політика України та її вплив на стан внутрішнього споживчого ринку(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Яхно, Тетяна Петрівна; Гусаковська, Тетяна ОлександрівнаЗовнішньоекономічна політика є важливою складовою економічної політики держави, що забезпечує її вплив на розвиток національної економіки в цілому та споживчого ринку зокрема. Незважаючи на велику кількість досліджень в даній області та розгляд зовнішньоекономічної політики країни науковцями в різних аспектах, недостатньо розробленими залишаються питання розгляду її в пливу на функціонування споживчого ринку всередині країни. Метою статті є розробка рекомендацій щодо аналізу ефективності зовнішньоекономічної політики через оцінку стану споживчого ринку. При дослідженні впливу зовнішньоекономічної політики на функціонування внутрішнього споживчого ринку запропоновано зосереджувати увагу на забезпеченні потреб споживачів та конкурентоспроможності вітчизняних виробників на внутрішньому ринку. При цьому з позицій досягнення соціального розвитку країни та добробуту населення пріоритетним визначено реалізація потреб споживачів за рахунок виробництва вітчизняних товарів при за безпеченні конкурентного рівня якості. Розроблено стратегічну карту та визначено сукупність стратегічних цілей зовнішньоекономічної політики держави щодо впливу на внутрішній споживчий ринок. Для оцінки ефективності зовнішньоекономічної політики визначено набір ключових показників функціонування споживчого ринку, які відображають ступінь досягнення стратегічних цілей. Такими показниками є частка імпортних товарів на внутрішньому споживчому ринку України, індекс динаміки обсягів імпорту та індекси динаміки обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку України. Зазначені показники були розраховані щодо основних галузей промисловості, які забезпечують задоволення потреб населення на споживчому ринку. Проведені розрахунки та аналіз показників дозволив зробити висновок про те, що серед розглянутих сегментів ринку лише у сфері продовольчих товарів та друкованої продукції спостерігаються позитивні результати щодо досягнення стратегічних цілей. Щодо і нших галузей на даний момент констатуємо негативні тенденції, що вимагають застосування інструментів політики імпортозаміщення. Серед цих інструментів найбільшого значення набувають заходи державної цільової підтримки, спрямованої на розширення виробництва та інноваційного розвитку вітчизняного бізнесу шляхом створенн я умов для залучення іноземних інвестицій, а також імпортні тарифні квоти та технічні стандарти для товарів, що ввозяться.Документ Інноваційні технології в економіці та менеджменті персоналу туристичного підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Гармаш, Сергій Володимирович; Проскурня, Олена Михайлівна; Маслак, Марія Володимирівна; Долина, Ірина Володимирівна; Попов, Микола ОлексійовичУ статті розглядається поняття інноваційних технологій в сфері управління персоналом сучасних організацій. Визначено основні фактори-каталізатори, що викликають необхідність впровадження інноваційних підходів в управлінні персоналом. Особлива увага приділяється інноваційним технологіям, затребуваним для різних сфер управління персоналом компанії, а також ресурсів і ризиків, без урахування яких отримання позитивних результатів від впровадження інноваційних технологій в управління персоналом буде складним. В статті проаналізовано основні методи управління персоналом, представлені в працях вітчизняних та закордонних вчених. Зазначено про необхідність пошуку інноваційних методів управління персоналом як стратегічним ресурсом підприємств індустрії гостинності в сучасних умовах господарювання. Запропоновано ряд методів активізації творчості та пошуку інноваційних ідей серед персоналу з метою диверсифікації послуг підприємств індустрії гостинності та підвищення їх конкурентоспроможності. Зроблено висновки щодо необхідності переходу на нове бачення ролі працівників в діяльності сервісних організацій і пошуку методів активізації їх потенціалу. Сьогодні, як данина моді, поширюються терміни іноземного походження. Одним з них є коучинг. Коучинг стає модним, не існує його однозначного сприйняття в Україні. Багато людей вважать коучинг звичайним тренінгом або прсихотерапією, наставництвом. Коучинг – це інструмент для оптимізації людського потенціалу та ефективної діяльності. Як вид менеджменту, коучинг – це цілеспрямований процес розвитку потенціалу співробітників на кожному організаційному рівні, що сприяє максимізації особистої продуктивності та ефективної діяльності всієї організації. В статті доведено, що в умовах ринку результативність господарчої діяльності організації залежить від здатності її персоналу адекватно реагувати на зміни внутрішнього та зовнішнього середовищ. Ступінь такої реакції залежить, перш за все, від певних людей, їхніх знань, досвіду, вмінь, мотивації, здатності вирішувати поточні проблеми. Якщо коучинг, як вид менеджменту – це цілеспрямований процес розвитку потенціалу співробітників на кожному організаційному рівні, що сприяє максимізації особистої продуктивності та ефективної діяльності всієї організації, а НЛП - методологія ефективної комунікації, яка має практичне спрямування з швидким досягненням ефективних результатів, то слід зазначити, що застосування інноваційних технологій у менеджменті та управлінні персоналом є дієвим засобом розвитку як особистості, так і організації (підприємства) в цілому, а впровадження накопиченого досвіду на вітчизняних підприємствах є доцільним з точки зору ефективного розвитку в умовах швидкозмінного зовнішнього та внутрішнього середовищ.Документ Сутність та методика оцінки потенціалу еколого-економічної безпеки лісогосподарського підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Черчик, Артур ОлеговичУ дослідженні набули подальшого розвитку трактування та змістовне наповнення потенціалу еколого-економічної безпеки лісогосподарського підприємства як сукупності усіх його можливостей (ресурсів, компетенцій, прав) забезпечити захист власних інтересів, стійкість до загроз, стабільність розвитку, досягнення поточних та стратегічних цілей без нанесення шкоди оточуючому середовищу, збереження природно-ресурсного потенціалу в тих економічних, політичних, соціальних умовах, які склались. Складовими потенціалу еколого-економічної безпеки лісогосподарського підприємства є: потенціал економічної безпеки (ресурсний, кадровий, інвестиційно-інноваційний, фінансовий, техніко-технологічний), потенціал екологічної безпеки (потенціал відновлення лісових ресурсів, потенціал використання лісових ресурсів, потенціал лісоохоронної діяльності), управлінський потенціал безпеки (система менеджменту підприємства загалом, управління еколого-економічною безпекою зокрема, компетенції працівників, організаційний потенціал). Оцінка потенціалу еколого-економічної безпеки здійснена за такими підгрупами показників: економічної складової – фінансового, ресурсного, техніко-технологічного, інноваційного, кадрового та інтелектуального потенціалу безпеки; екологічної складової – потенціалу відновлення лісових ресурсів, потенціалу використання лісових ресурсів, потенціалу відновлення лісових ресурсів, потенціалу лісоохоронної діяльності; управлінського потенціалу – результативності діяльності. Розроблена методика оцінки потенціалу еколого-економічної безпеки лісогосподарського підприємства дозволяє виявити рівень потенціалу еколого-економічної безпеки загалом і в розрізі функціонально-ресурсних складових, ідентифікувати ситуацію, визначити стратегічну прогалину, сильні та слабкі сторони в діяльності підприємства, що слугуватиме основою для обґрунтування стратегії забезпечення еколого-економічної безпеки лісогосподарського підприємства.