Вісник № 01. Актуальні проблеми розвитку українського суспільства

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/56369

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 18

Діяльність Харківського політехнічного інституту під час німецької окупації
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Журило, Дмитро Юрійович; Ларін, Андрій Олексійович
Розглядається діяльність співробітників Харківського політехнічного інституту, які залишилися в Харкові під час окупації у роки Великої Вітчизняної війни.. Ці співробітники не змогли вчасно покинути місто через неналежну організацію евакуації інституту. інституту. Важкі обставини змусили багатьох співробітників інституту співпрацювати з окупаційною владою, однак це співробітництво не дуже багато дало загарбникам, проте допомогло вижити більшості науковців ХПІ та зберегти будівлі інституту, бібліотечні фонди та лабораторне обладнання. Наведено прізвища видатних науковців та викладачів, які були в окупації. Показані жахи нової влади: голод, холод, загибель мирного населення. Більшість викладачів і співробітників Харківського політехнічного інституту змушені були міняти на продукти харчування власні речі, прикраси, будівельні матеріали. Наведено факти порушення німецькими військами міжнародного права. Показано, що німецька влада сприяла дрібному кустарництву, роздрібній торгівлі, наданню побутових послуг. Однак, основною метою німецьких військ було забезпечення німецької армії продуктами харчування, спорядженням, транспортом, житлом, а також відправка молоді та працездатного населення на примусові роботи до Німеччини. Німецька преса займалася дезінформацією, поширюючи брехливі запевнення про щасливе життя східних робітників у Німеччині, про залучення їх до європейської культури, про їх відпочинок і дозвілля. Описано, що завдяки діяльності видатного хіміка, професора Павла Дідусенка, вдалося налагодити випуск сірників і мила. Завдяки реалізації цих дефіцитних у воєнний час предметів першої необхідності, вдалося зберегти життя великій кількості співробітників Харківського політехнічного інституту.
Травматична пам'ять про Чорнобиль та Фукусіму (слідами біографічних наративів)
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Телуха, Світлана Степанівна
Дана стаття зосереджена на висвітленні травматичної пам’яті про техногенні катастрофи, що сталися в іcторії людства у XX ст. та на початку XXI ст. У статті використано метод усної історії, який базується на біографічних свідченнях людей, які були в епіцентрі вибуху на Чорнобильській атомній електростанції та на аварії на Атомній електростанції Фукусіма-1. Зазначено, що травма та її вивчення сьогодні стають більш частими у колі наукових інтересів дослідників різних наук, а само поняття травми – продовжує розширювати свої значення та фокус дослідження. Так, за визначенням Барбари Мішталь: «Травматична пам’ять – це така пам’ять, витоки якої криються в певному жахливому досвіді; найчастіше вона є особливо виразною, нав’язливою, неконтрольованою, стійкою та соматично виявленою». Усні історичні свідчення про події аварії на ЧАЕС та АЕС Фукусіма-1 дають нам достатньо прикладів для підтвердження тези про наявність травми в їхніх наративах. Травма має чіткий прояв та не завжди чітке та свідоме проговорення. Негативний досвід має свої певні сигнали, що вказують на наявність травми в наративі. Заслуговує уваги класифікація Гаді Бенезера, який сформулював певні маркери – сигнали травми, згідно яких можемо відстежити наявність чи відсутність травми в наративі. Цими сигналами є: самоусвідомлення травми; травма як прихована подія; тривале мовчання під час запису інтерв’ю; вибух емоцій; емоційне відчуження; заціпеніння; повторення травматичних спогадів неодноразово; поринання в події минулого, згадування однієї події чи картини, образу декілька разів під час розмови; виправдання оповідача; нездатність розповідати; зміни голосу; мова тіла. Використана класифікація надає можливість виявити наявність травми в усних історіях та мати змогу аналізувати травму, досліджувати її, знаходити механізми та шляхи для її подолання.
Розмежування типів непрямого директивного мовленнєвого акту в німецькомовному діалогічному дискурсі
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Таєм, Мар'ям Джавад
Стаття присвячена дослідженню непрямих директивних мовленнєвих актів та розмежування їх типів у німецькомовному діалогічному дискурсі. Дано визначення авторитарним або суттєвим непрямим мовним актам як актам, що мають на меті спонукання до дії, яке частково викликане бажанням відповідача; зазначено, що неавторитарні чи ввічливі непрямі мовні акти мають на меті спонукання до дії у ввічливій, ненав'язливій формі.
Чисельність та етнічний склад населення Колонтаївського району Харківської округи (за матеріалами перепису населення 1926 року)
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Скляр, Володимир Миколайович
На основі аналізу статистичних матеріалів перепису населення 1926 року проведено дослідження чисельності населення та етнічного складу населення Колонтаївського району Харківської округи. Встановлено чисельність та етнічний склад населення кожної із 10-ти сільських рад цього району. Визначено чисельність населення у 1926 році кожного із 31-го населеного пункту району, середню чисельність населення однієї сільської ради, одного сільського населеного пункту та одного сільського домогосподарства. Доведено, що ключовою ознакою населення Колонтаївського району та всіх його 10-ти сільських рад залишалася його етнічна однорідність – абсолютне домінування за чисельністю українців на тлі мінімального територіального представництва етнічних меншин, розселених дисперсно.
Електронна інформація як докази
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Сємко, Михайло Олександрович; Крахмальов, Олександр Вікторович
Широке використання цифрової техніки як у повсякденному житті, так і у правоохоронній діяльності, ставить питання про використання цифрової інформації у доведенні у кримінальному упровадженні. Проте, єдиного визначення до цього часу не існує. Так, досить часто термін «цифрова інформація» визначається як інформація у вигляді сигналів будь-якої фізичної природи, що зафіксована на машинних носіях, зміст та/або властивості якої встановлюють наявність або відсутність обставин, що підлягають доведенню у кримінальному упровадженні. Важливо розуміти, що така інформація може створюватися, передаватися, зберігатися тощо не лише за допомогою комп’ютерної техніки, а й з використанням іншої апаратури (диктофони, цифрові фотоапарати, відеокамери, смартфони тощо). Цифрова інформація має об’єктивний характер. Це обумовлено тим, що її фіксування на цифровому носії відбувається без перероблення свідомістю людини – у тій формі, в якій вона об’єктивно існувала незалежно від сприйняття особи, яка її закріплює. Найчастіше ця інформація створюється поза рамками кримінального упровадження не для доведення її до відома органів досудового розслідування або суду, а зовсім з іншою метою. Наприклад, камери відеоспостереження можуть встановлюватися з охоронною метою або з метою профілактики і боротьби з правопорушеннями. Здійснення відеозапису виключає участь людського чинника, оскільки фіксація події відбувається в автоматичному режимі. Як наслідок, інформація, отримана подібним чином, має об’єктивний характер. Чинний КПК поняття «електронні докази» не містить, проте аналіз інших процесуальний кодексів (зокрема, КАС, ГПК та ЦПК) дозволяє встановити, що під цим поняттям розуміється інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі.
Формування соціокультурної компетентності особистості
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Сергіна, Світлана Володимирівна; Вергун, Володимир Григорович
У статті проаналізовано наукові праці вчених, у яких висвітлюються проблеми соціокультурного розвитку особистості в сучасному суспільстві. Зокрема, наголошено на проблемі соціокультурної компетентності як ціннісного аспекту життєдіяльності людини і ключового показника готовностіособистості до професійної діяльності. Проведено дослідження соціокультурної (життєвої) компетентності як багатоаспектного і багатокомпонентного явища. З'ясовано важливість формування соціокультурної компетентності особистості у процесі професійної підготовки, обґрунтовано місце та роль соціокультурної компетентності у структурі професійної підготовки майбутнього фахівця. Проаналізовано основні підходи, принципи, форми, методи і засоби формування соціокультурної компетентності особистості. Сконцентровано увагу на системному, діяльнісному, професійно орієнтованому, особистісно орієнтованому та культурологічному аспектах методики реалізації соціокультурного змісту освітніх програм. Розкриваються умови сучасного розвитку суспільства України, які загострюють соціокультурний аспект освітніх реформ. Соціокультурна компетентність може розглядатися як нова освітня стратегема. Виявлено, що формування соціокультурної компетентності сприяє розвитку основних цілей освіти, а саме: практичної, розвиваючої та виховної. Сучасна освіта орієнтована на стимулювання «особистісного зростання» (саморозвитку), на розвиток внутрішнього (творчого) потенціалу індивіда, на створення і розвиток індивідуальності. Доведено, що освіта відіграє головну роль у вирішенні проблеми, по-перше, професійної освіти, по-друге, соціокультурного відтворення і, по-третє, формування особистості. Явище соціокультурної компетентності нерозривно пов'язане з процесом формування людини в сучасному суспільстві, засвоєння нею норм і технологій виконання певної соціальної ролі.
Психолого-педагогічні умови формування ціннісного ставлення до здоров'я у студентів хімічних фахів
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Родигіна, Віта Петрівна
У статті розглянута проблема формування ціннісного ставлення до здоров'я у студентів хімічних фахів, виділяються психолого-педагогічні умови даного процесу. Доведено, що у даний час проблема збереження і зміцнення здоров'я підростаючого покоління займає одне з провідних місць в системі соціальних цінностей й пріоритетів суспільства. Будучи своєрідним показником суспільного прогресу та відображенням соціально-економічного благополуччя країни, здоров'я людини представляється потужним соціальним та економічним потенціалом суспільства. Здоров’я виступає інтегральним показником якості життя. Показано, що проблеми якості життя та здоров’я населення, особливо молоді, є предметом значної уваги багатьох науковців, суспільних діячів та держави, що знайшло своє відображення в законодавчих документах, а саме: Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», («Україна ХХІ століття»), Національній програмі «Діти України», Концепції «Здоров’я через освіту», Концепції гуманітарного розвитку України». Акцентовано увагу на несприятливі умови життя, що призводять до різних відхилень у моральному і фізичному здоров'ї підростаючого покоління, появи соціальних проблем, пов'язаних із захопленням молоді наркотичними і психічно активними речовинами, алкоголем та тютюнопалінням, які набувають катастрофічних масштабів. Розкрито необхідність формування ціннісного ставлення до здоров’я, що спонукає до осмислення позитивної педагогічної практики, аналізу наявних педагогічних ідей для надання допомоги підростаючому поколінню в пошуку ціннісних орієнтирів для ведення здорового способу життя. Обґрунтовано психолого-педагогічні умови формування ціннісного ставлення до здоров'я студентів хімічних фахів за допомогою використання активних методів навчання, спеціальних занять з оволодіння знаннями про здоров'я, що сприяють його підтримці, зміцненню та збереженню, широкого застосування методів емоційного впливу, спрямованих на формування ціннісного ставлення майбутніх фахівців до здоров'я.
Від масової культури до культурної індустрії (про поєднання культури та економіки наприкінці ХХ та початку ХХІ століття)
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Міщенко, Марина Миколаївна
Дана стаття присвячена поняттю креативної економіки і ролі творчості та інновацій в сучасному світі. Розглянуто креативну економіку, що розмежовується на ряд окремих галузей – креативних індустрій, однією з яких є культурна індустрія, що є об’єктом даного дослідження. Витоки культурної індустрії сягають ще ХІХ століття і пов’язані з можливістю тиражування мистецтва і поширенням масової культури. Чисельні недоліки поєднання промисловості та культури були осмислені багатьма філософами ХХ століття, але сьогодні можливо відмітити і позитивні моменти, пов’язані з цим. Проаналізовано концепцію «креативного міста», яка продовжує вивчення великих міст після урбаністики. За Ч. Лендрі це свого роду філософія сучасного міста, в якому творчість і творчий потенціал є головною рушійною силою. Культурні мапи регіонів країни пов’язані із долею інноваційності і креативності в економіці та формуванням нових культурних стандартів. Розглянуто хаби, коворкінги, кластери як сучасні простори для продукування нових ідей. Наведено приклади їх функціонування в Харкові. Публічний простір є основою креативного міста. Підкреслено потребу генерування творчих ресурсів в економічне зростання міст із залученням інвестицій. Доведено, що рівень «креативності» міста спирається на такі показники, як: культурне життя, креативна економіка та сприятливі умови для розвитку культури та креативності, а також те, що позитивними наслідками розвитку креативних індустрій є використання прикладних творчих практик, інновацій, що змінюють соціальний простір ззовні і зсередини, генерація прибутку, створення робочих місць та повага до інтелектуальної власності. Розкрито актуальність креативної економіки та культурних індустрій для майбутніх досліджень з урахуванням збільшення культурного сектору в економіці. Констатовано, що «креативність» стає основним поняттям сучасної економіки, незалежно від галузі.
Розвиток науки та навчання через призму міжнародної конференції з компютерної лінгвістики та інтелектуальних систем CoLInS
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Купріянов, Євген Валерійович; Оробінська, Олена Олександрівна; Шаронова, Наталія Валеріївна
Стаття присвячена міжнародній науковій конференції CoLInS, яка стала платформою для обміну досвідом та новими знаннями в галузі компютерної лінгвістики та інтелектуальних систем між науковцями, студентами та аспірантами. Мета статті – висвітлити роль конференції у вдосконаленні навчального процесу та розвитку наукової думки на кафедрі інтелектуальних компютерних систем. Однією з головних проблем конференції є розробка інтелектуальних систем, призначених для опрацювання природної мови, що набула особливої актуальності у світлі того, що процес обміну інформації між учасниками освітнього процесу відбувається у глобальному середовищі з використанням різних засобів та месенджерів. Здебільшого неформальне навчання здійснюється у соціальних мережах, де обмін знаннями між учасниками з різними спеціальними знаннями відбувається спонтанно в межах неформальних груп та співтовариств за інтересами. Електронне навчання сприймається цифровою спільнотою як основний елемент соціального прогресу, що знаходить своє відображення у темах курсових робіт бакалаврів та магістрів, а також дипломних робіт магістрів спеціальності «Прикладна та компютерна лінгвістика». У свою чергу, це впливає на формування наступних напрямків майбутніх конференцій. Відзначено, що колектив кафедри ІКС піклується за просування своїх найбільш значних результатів науково-дослідної діяльності у навчальний процес та збереження індивідуального обличчя, яке має існуюча на кафедрі наукова школа.
Соціологічний аналіз реклами як соціального інституту
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Козлова, Олена Аркадіївна
Стаття присвячена соціологічному аналізу реклами як соціального інституту. Зазначається, що поняття «соціальний інститут» широко використовується в соціології ще з ХІХ сторіччя і є одним із найважливіших елементів соціальної структури суспільства. Реклама як соціальний інститут – це стійкі типи та форми соціальної практики, за допомогою яких упорядковується процес формування індивідуальних, групових і суспільних уявлень про ідеальну модель соціальної практики у сфері споживання, а також пропонуються шляхи реалізації цієї моделі для даної людини, групи, суспільства в цілому. Інституціональний підхід в соціології, передбачає аналіз структури, функцій (як явних, так і латентних, а також дисфункцій) того чи іншого соціального інституту. Проаналізовані функції реклами (до яких належать економічна – стимулювання споживачів до придбання товарів, що тим самим сприяє зростанню ділової активності, підвищенню обсягів капіталовкладень і кількості робочих місць; соціальна – інструментарій реклами дедалі частіше використовується для вирішення гострих соціальних проблем; політична – засоб боротьби за голоси виборців; світоглядна – реклама стає одним із найважливіших факторів формування світогляду людини; психологічна – реклама впливає на бажання та мрії покупця; освітня – у процесі перегляду реклами, а також упровадження нових технологій товарів і послуг, про які вона розповідає, людина може черпати для себе інформацію абсолютно з усіх сфер життя; естетична – кращі зразки рекламних звернень із часів їх першої появи і до наших днів можна вважати творами прикладного мистецтва). Також розглянуто дисфункції реклами в сучасному суспільстві. Дисфункція соціального інституту - явища невідповідності діяльності соціального інституту наявним соціальним потребам або негативні наслідки його функціонування. Дисфункції реклами проаналізовані автором під двома кутами зору – із соціальної та етичної точки зору й з економічної точки зору. Автором розкрито основні характеристики та тенденції, які визначають сучасний розвиток реклами у глобальному масштабі.