08.00.04 "Екoнoмікa тa упрaвління підприємствaми (зa видaми екoнoмічнoї діяльнoсті)"
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Теоретико-методологічні засади формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Величко, Володимир АнатолійовичВеличко В. А. Теоретико-методологічні засади формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)». – Харківський технічний університет «Харківський політехнічний інститут», 2022. У першому розділі «Теоретико-методологічні підходи до визначення стейкхолдерів будівельних підприємств» систематизовані теоретичні положення щодо визначення стейкхолдерів будівельних підприємств, їх видів, узагальнено міжнародний досвід взаємодії зацікавлених осіб. У результаті систематизації теоретичних положень обґрунтовані підходи та запропоновано авторське визначення стейкхолдерів будівельних підприємств, які характеризуються як фізичні й юридичні особи, що взаємодіють у будівельній сфері на основі стратегічних контурів і соціальних напрямів та визначаються функціональними, результуючими, структурними, процесними, стратегічними, комплексними ознаками, взаємовідносини яких мають певний рівень ризику й загроз, що дозволяє сформувати підрядні відносини у капітальному будівництві, здійснити архітектурний контроль, відповідні розрахунки, що забезпечено проектною документацією, матеріальними й трудовими ресурсами. Визначені групи стейкхолдерів будівельних підприємств та запропонована економіко-математична модель їх формування, яка включає фактори їх функціонування та дозволяє побудувати кількісне підґрунтя для оцінки рівня взаємодії зацікавлених осіб. Визначені моделі управління взаємодією стейкхолдерів, узагальнені методи оцінки та управління стейкхолдерами підприємств, що застосовуються у міжнародній практиці. У результаті дослідження визначені елементи теоретико-методологічної платформи формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, які характеризуються науковими положеннями щодо визначення стейкхолдерів, їх груп, сучасних методів і моделей. У другому розділі «Характеристика функціонування та трансформаційних процесів, що відбуваються на будівельних підприємствах» визначено напрями функціонування будівельної сфери, узагальнено міжнародний досвід, виявлені основні напрями та особливості функціонування будівельних підприємств, взаємодії стейкхолдерів. Доведена необхідність зростання ефективності взаємодії між групами стейкхолдерів будівельних підприємств задля забезпечення їх розвитку, формування основи для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, застосовуючи сучасний прикладний економіко-управлінський інструментарій, методи та моделі, положення методологічного підходу до оцінки рівня взаємодії між зацікавленими особами. У результаті аналізу стану та виявлених особливостей взаємодії будівельних підприємств зі стейкхолдерами визначена неоднозначність змін при формуванні та використанні власного капіталу, грошових коштів, виконанні контрактних зобов’язань, основна увага фокусується на взаємодії із замовниками при зниженні або ігноруваннями напрямами взаємовідносин із іншими групами зацікавлених осіб. Результати дослідження стану та виявлених особливостей розвитку будівельних підприємств, напрямів взаємодії зі стейкхолдерами надають можливість сформувати кількісну основу для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Визначені чинники включаються в аналітично діагностичну систему показників, що використовується для розробки методологічного підходу до оцінки рівня взаємодії із зацікавленими особами. У третьому розділі «Формування напрямів розробки стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств» систематизовані теоретико-методичні підходи до визначення стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, сформовані методи її розробки, охарактеризовані напрями застосування методів оцінки стратегічної позиції будівельних підприємств. Розроблено теоретико-методологічну платформу формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, що характеризується системою взаємопов’язаних дій, спрямованих на прийняття обґрунтованих управлінських рішень відносно забезпечення взаємодії між замовниками, органами державної влади, громадськими та профспілковими організаціями в будівництві та архітектурі, підрядниками, зовнішніми та внутрішніми контролюючи органи, що впливають на функціонування будівельних підприємств, власниками і управлінцями різного рівня, робітниками та іншими стейкхолдерами, які формуються на кількісній основі і спрямованих на розвиток будівельних підприємств та зростання їх інвестиційної привабливості, враховуючи функціональні особливості, стратегічні відносини і напрями. Запропоновані методи розробки стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, як сучасний інструментарій формування та визначення чинників, що впливають на рівень взаємодії зацікавлених осіб. У результаті дослідження запропоновані чинники, що впливають на формування та реалізацію корпоративного управління для забезпечення взаємодії зі стейкхолдерами. Для формування стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, формування кількісної основи прийняття обґрунтованих рішень та визначення відповідних чинників застосовуються методи оцінки стратегічних позицій. У рамках стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств запропоновано застосовувати сучасні методи і моделі, що створює методологічну основу прийняття обґрунтованих управлінських рішень, що забезпечує зростання інвестиційної привабливості. Визначені напрями реалізації процесів економіко-математичного моделювання впливу інтегрального чинника рівня стейкхолдерних відносин на інтегральний показник інвестиційної привабливості. Запропоновані критерії адекватностіекономіко-математичної моделі: коефіцієнти кореляції та детермінації, t-критерій Стьюдента, F–критерій Фішера, критерії перевірки на гомо- або гетероскедастичність, Дарбіна – Уотсона, перевірки на мультиколінеарність. У четвертому розділі «Методологічний підхід до інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств» визначені етапи розробки методологічного підходу до інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств, запропоновані напрями його реалізації, визначені процеси економіко-математичного моделювання впливу системних чинників на інтегральний показник рівня стейкхолдерних відносин. Запропоновані етапи розробки та реалізації методологічного підходу до інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств. Побудована аналітично діагностична система показників інтегральної оцінки стейкхолдерних відносин будівельних підприємств, розроблені локальні й інтегральні моделі. Запропоновано структурно-функціональний алгоритм стратегічного управління на основі розробки варіативного адаптивного мобільного алгоритму стратегій управління стейкхолдерними відносинами будівельних підприємств, який включає комплекс спеціалізованих показників, які формують інформаційно-аналітичне забезпечення щодо взаємодії стейкхолдерів й інтегральної оцінки, що дозволило сформувати моніторингову систему і здійснювати превентивні заходи протидії негативним явищам. У результаті оцінки визначено інтегральний показник рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств, який дозволяє встановити, що найбільшим значенням цього критерію характеризувалось АТ «ХК «Київміськбуд». Запропоновані напрями здійснення економіко-математичного моделювання впливу системних чинників на інтегральний показник рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств. У результаті економіко-математичного моделювання впливу системних чинників на інтегральний показник рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств визначено високий або суттєвий вплив рівня взаємодії досліджених будівельних підприємств із різними групами стейкхолдерів й напрямів формування та реалізації корпоративного управління будівельних підприємств для забезпечення взаємодії зі стейкхолдерами на рівень стейкхолдерних відносин. На помірному рівні впливає системний чинник якості та рівня виконання договірних зобов’язань на інтегральний показник рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств. На низькому рівні визначається вплив стратегічних напрямів функціонування будівельних підприємств на їх стейкхолдерні відносини. У результаті дослідження запропоновані заходи щодо формування та зростання ефективності здійснення стейкхолдерних відносин будівельних підприємств. Основні зусилля спрямовуються на збільшення системних чинників рівня взаємодії досліджених будівельних підприємств із різними групами стейкхолдерів та формування та реалізації корпоративного управління будівельних підприємств для забезпечення взаємодії зі стейкхолдерами на 45% та у 3 рази, відповідно. Для забезпечення позитивних зрушень інтегрального показника рівня стейкхолдерних відносин необхідно забезпечити суттєве зростання системного чинника якості та рівня виконання договірних зобов’язань будівельних підприємств в 4 рази й необхідно змінити напрями та створити можливості для зростання ефективності формування та реалізації стратегічних напрямів більш ніж у 4 рази. Запропоновано економіко-прикладний інструментарій управління будівельних підприємств в рамках формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління на основі методологічного підходу щодо інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин, сучасних методах і моделях економіко-математичного моделювання та побудованої аналітико діагностичної системи локальних й інтегральних стейкхолдерних показниках. У п’ятому розділі «Науково обґрунтовані рекомендації та практика реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств» визначені теоретичні та практичні аспекти визначення інвестиційної привабливості будівельних підприємств, представлені результати економіко-математичного моделювання впливу узагальнюючого чинника рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств на інтегральний показник їх інвестиційної привабливості, здійснено прогнозування інтегрального показника інвестиційної привабливості, враховуючи напрями та особливості взаємодії стейкхолдерів, із застосуванням методу нейронних мереж, розроблені заходи її підвищення, запропоновано аналітико-практичний підхід до розробки структурно-логічної моделі формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств. Інвестиційна привабливість будівельних підприємств розглядається як системна категорія, що визначається сукупністю факторів, характеристик і ознак, які характеризують потенційні можливості, інвестиційні та економічні переваги, формують кількісну основу для прийняття обґрунтованих управлінських рішень і забезпечення розвитку підприємств. На основі застосування методу групування визначені будівельні підприємства за рівнем інвестиційної привабливості: 1 група (ТОВ «Житлобуд–2», Українська державна будівельна корпорація «УкрБуд», Будівельна група «Фундамент» – низький рівень; 2 група (АТ «ХК «Київміськбуд», ВАТ АТ «КДБК», АТ «Трест Житлобуд–1», ТОВ Будівельна компанія «Міськжитлобуд») – несуттєвий; 3 група (ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій», ПрАТ «Нерухомість столиці») – помірний. Результати дослідження свідчать про низький або несуттєвий рівень інвестиційної привабливості більшості будівельних підприємств. Помірні значення інтегрального показника наближаються до межі несуттєвого його рівня. Це потребує формування та реалізації системних дій щодо зростання інвестиційної привабливості шляхом підвищення ефективності взаємодії зі стейкхолдерами будівельних підприємств у рамках стейкхолдерноорієнтованої стратегії їх управління. У результаті дослідження розроблена економіко-математична модель залежності між узагальнюючим чинником рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств та інтегральним показником їх інвестиційної привабливості. Значення коефіцієнтів кореляції та детермінації свідчать про низький їх взаємозв’язок, узагальнюючий чинник рівня стейкхолдерних відносин всього на 2% обумовлює зміни інтегрального показника інвестиційної привабливості будівельних підприємств. На основі економіко-математичного моделювання встановлено неоднозначність впливу узагальнюючого чинника рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств на інтегральний показник їх інвестиційної привабливості. У результаті застосування методу нейронних мереж, встановлено хвилеподібний характер змін інтегрального показника інвестиційної привабливості у короткостроковій перспективі, де періоди зростання змінюються на періоди зниження. Подібна динаміка свідчить про відсутність стабільності в сфері формування інвестиційної привабливості, неоднозначність інвестиційного клімату та політики держави, відношення вітчизняних і зарубіжних вчених до будівельних підприємств. Забезпечуючи зростання рівня ефективності стейкхолдлерних відносин більш ніж у 2,1 раз, рівень інвестиційної привабливості збільшується у середньому у 7,5 рази. Причому збільшується значення стейкхолдерних відносин у системі формування інвестиційної привабливості будівельних підприємств (коефіцієнт детермінації дорівнює 0,73). Запропоновані заходи підвищення інвестиційної привабливості будівельних підприємств шляхом зростання ефективності напрямів та реалізації стейкхолдерних відносин, визначення та системне врахування чинників територіального розташування будівельних підприємств, забезпечення протидії корупційним ризикам, інфляційної стабільності; системне формування та застосування нормативно-правового забезпечення, конкурентних переваг в будівельній сфері, розвиток виробничо-господарської бази, маркетингової діяльності, забезпечення повноти та достовірності управлінського обліку й контролінгу, зростання показників фінансового стану, розробка та реалізація стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління. Розроблена схема формування стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств дозволяє сформувати інформаційно-аналітичне та нормативно-правове забезпечення й створити кількісне підґрунтя для прийняття управлінських рішень щодо зростання ефективності стейкхолдерних відносин будівельних підприємств, спрямованих на підвищення їх інвестиційної привабливості. Розроблена дорожня карта забезпечення ефективності рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств, яка дозволила об’єднати локальні стейкхолдерно-орієнтовані стратегії їх управління та результати інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин. Запропонована структурна логічна модель формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, яка включає комплекс взаємопов’язаних етапів та інструментів, локальних стратегій, спрямованих на зростання їх інвестиційної привабливості, враховуючи напрями та особливості рівня стейкхолдерних відносин. Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному: вперше:- запропоновано аналітично-діагностичну систему локальних та інтегральних стейкхолдерних показників, що базується на чинниках, формування яких здійснювалось шляхом застосування квазиметричних моделей та використанні сукупності методів для розробки теоретико-методологічного підходу інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин; - розроблено теоретико-методологічний підхід інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств на основі застосування комплексу аналітичних і експертних методів, локальних й інтегральних моделей, що дозволяє сформувати кількісне підґрунтя економіко-прикладного інструментарію управління будівельними підприємствами; - розроблено теоретико-методологічну платформу формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, яка ґрунтується на наукових положеннях щодо типологізації видів стейкхолдерів, системі взаємопов’язаних дій, спрямованих на формування кількісної основи прийняття обґрунтованих управлінських рішень, інформаційно-аналітичного забезпечення щодо підвищення інвестиційної привабливості, що дозволяє виокремити стейкхолдерні відносини у системі стратегічного управління будівельних підприємств, як важливий елемент забезпечення їх ефективності; удосконалено: - визначення поняття «стейкхолдери будівельних підприємств», що на відміну від усталених виокремлює особливості функціонування підрядних відносин у капітальному будівництві та здійснення архітектурного контролю і відповідних розрахунків, забезпечених проектною документацією, матеріальними й трудовими ресурсами, що дозволяє враховувати сукупність функціональних, результуючих, структурних, процесних, стратегічних ікомплексних ознак при формуванні типологічних засад визначення видів стейкхолдерів; - типологічні засади видів стейкхолдерів будівельних підприємств,що на відміну від наявних враховують особливості характеристик і взаємодії замовників будівельної продукції, працівників, топ-менеджменту, власників, державних органів, органів корпоративного управління, проектних організацій та інших стейкхолдерів, що дозволяє сформувати аналітично-діагностичну систему показників для розробки та реалізації інформаційно-аналітичного забезпечення інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств; - інформаційно-аналітичне забезпечення інтегральної оцінки рівня взаємодії та взаємовідносин стейкхолдерів будівельних підприємств, що на відміну від існуючих базується на оцінюванні даних бухгалтерської й фінансової звітності, рівня виконання контрактних зобов’язань, з урахуванням особливостей формування та застосування матеріально-технічної бази, напрямів взаємовідносин між різними групами зацікавлених осіб, що є підґрунтям формування аналітично-діагностичної системи стейкхолдерних чинників; - економіко-прикладний інструментарій управління будівельними підприємствами, що на відміну від наявних ґрунтується на результатах інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин шляхом застосування економіко-математичного моделювання чинників у контексті формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління, що дозволяє обґрунтувати напрямки збільшення ефективності рівня взаємодії стейкхолдерів;- структурно-функціональну систему реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, що на відміну від існуючих ґрунтується на формуванні варіативних адаптивних мобільних напрямків побудови та дозволяє розвинути теоретико-методологічну платформу теорії стейкхолдерів, стратегічного управління будівельних підприємств; набули подальшого розвитку: - науково-методичний підхід до визначення впливу стейкхолдерних відносин на рівень інвестиційної привабливості будівельних підприємств шляхом економіко-математичного моделювання, що на відміну від існуючих дозволяє прогнозувати зміни інтегрального показника інвестиційної привабливості при формуванні та реалізації структурно-функціональної системи управління будівельними підприємствами; - методичний підхід до прогнозування інтегрального показника інвестиційної привабливості будівельних підприємств з урахуванням зміни рівня стейкхолдерних відносин на основі застосування методу нейронних мереж, що на відміну від наявних враховує напрями та особливості взаємодії стейкхолдерів та дозволяє запропонувати заходи щодо підвищення інвестиційної привабливості в контексті аналітико-практичного підходу до реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств; - аналітико-практичний підхід до розробки структурно-логічної моделі формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств на основі застосування сучасного економіко-аналітичного інструментарію, що на відміну від існуючих дозволяє визначити напрямки забезпечення ефективності рівня стейкхолдерних відносин, та сформувати системне середовище для зростання рівня їх інвестиційної привабливості. Методичні та практичні рекомендації, представлені у дисертаційній роботі, використовуються у діяльності будівельних та інших підприємств, органів місцевого самоврядування, у навчальному процесі Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова.Документ Теоретико-методологічні засади формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Величко, Володимир АнатолійовичДисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2022. У дисертації систематизовано теоретичні положення щодо визначення стейкхолдерів будівельних підприємств та їх типологічних характеристик, узагальнено міжнародний досвід взаємодії зацікавлених осіб, визначено напрями функціонування будівельної сфери, виявлені основні напрями та особливості функціонування будівельних підприємств, взаємодії стейкхолдерів. Розроблено теоретико-методологічну платформу формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств. Запропоновано методи розробки стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, як сучасний інструментарій формування та визначення чинників, що впливають на рівень взаємодії зацікавлених осіб. Сформовано інформаційно-аналітичне забезпечення інтегральної оцінки рівня взаємодії та взаємовідносин стейкхолдерів будівельних підприємств. Визначені напрями розробки теоретико-методологічного підходу до інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств, запропоновані напрями його реалізації, визначені процеси економіко-математичного моделювання впливу системних чинників на інтегральний показник рівня стейкхолдерних відносин. Охарактеризовано економіко-прикладний інструментарій управління будівельними підприємствами. Обґрунтовано теоретичні та практичні аспекти визначення інвестиційної привабливості будівельних підприємств, представлені результати економіко-математичного моделювання впливу узагальнюючого чинника рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств на інтегральний показник їх інвестиційної привабливості, здійснено прогнозування інтегрального показника інвестиційної привабливості, враховуючи напрями та особливості взаємодії стейкхолдерів, із застосуванням методу нейронних мереж, розроблені заходи її підвищення. Розроблено структурно-функціональну систему реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, запропоновано аналітико-практичний підхід до розробки структурно-логічної моделі формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств.Документ Інвестиційне забезпечення впровадження інновацій на промисловому підприємстві з урахуванням ризиків(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Івахненко, Андрій ВолодимировичДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2021. Дисертацію присвячено дослідженню актуальної наукової проблеми – інвестиційному забезпеченню впровадження інновацій на промисловому підприємстві з урахуванням ризиків. В роботі доведено, що вирішальними факторами розвитку світової економіки стають інноваційні й інвестиційні процеси, які в умовах глобалізації набувають все більшої значущості. Глибинна інтеграція економіки України на світові ринки вимагає розробки нових підходів щодо формування інвестиційного забезпечення впровадження інновацій, зважаючи на необхідність інтенсифікації модернізації промислових підприємств з урахуванням недостатності внутрішніх джерел інвестиційного забезпечення, що зумовлює доцільність уточнення понятійно-категоріального апарату щодо інвестиційного забезпечення впровадження інновацій підприємства. В роботі доведено, що основною формою впровадження інновацій на підприємствах виступає трансфер інновацій, що відображає комплекс взаємовідносин суб'єктів інноваційно-інвестиційної діяльності, визначає струмуючі бар'єри та ефективність її здійснення з урахуванням високого рівня ризиків. Визначено, що трансфер інновацій. Обґрунтовано основні види трансферу інновацій та відповідні форми: управлінські (інжиніринг; франчайзинг; аутсорсинг; консалтинг та ін.), технологічні (передача патентів на винаходи; патентне ліцензування; торгівлю безпатентними винаходами та ін.), організація спільної діяльності (спільні НДКР, наукові та виробничі консорціуми, стратегічні альянси, придбання прав власності у нових технологічних компаніях та ін.). Доведено, що найбільш загальною характеристикою підприємства, що відображає спроможність до прийняття інвестицій в інновації є "інноваційність" – рівень готовності соціально-економічної системи до інноваційних змін, нових ідей, здатність підтримувати і реалізовувати нововведення у всіх сферах діяльності та залучати інвестиції. Таким чином, рівень інноваційності відображає спроможність підприємства щодо подолання бар‘єрів з залучення інвестицій у трансфер інновацій з урахуванням ризиків інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства. Все це є підґрунтям щодо удосконалення класифікації ризиків інвестиційного забезпеченням впровадженням інновацій на промисловому підприємстві, яка є узагальненою та такою, що об’єднує в систему додатково виокремлені ознаки залучення та впровадження інновацій, дозволяє обрати організаційні та економічні інструменти інвестиційного забезпечення впровадження інновацій залежно від характеру ризиків, здійснити більш точну оцінку інноваційності підприємства. Для оцінки інноваційності промислового підприємства в роботі було запропоновано методичний підхід за запропонованою системою комплексних показників, які враховують вплив факторів та ризиків інвестування при впровадженні інновацій на промисловому підприємстві за удосконаленою класифікацією ризиків. Для визначення рівня ризику інвестицій під час впровадження інновацій за допомогою шкали Харрінгтона для Kr було визначено три інтервали: високого (0< Kr ≤0.6), середнього (0.6< Kr ≤ 0.8) та низького (0.8< Kr ≤1) рівня ризику відповідно. Розрахунки показника інноваційності та рівня ризику інвестування в інновації на промислових підприємствах за роками. У відповідності до значень показника інноваційності та рівня ризику сформовано напрями зниження ризиків інвестиційного забезпечення впровадження інновацій на промисловому підприємстві. Для аналізу економічної ефективності діяльності підприємства та прогнозування тенденцій щодо її зміни було запропоновано методичні положення щодо оцінки та прогнозування фінансово-економічного стану підприємства з використанням трендових моделей та методу ARIMA. Положення включають дворівневу систему діагностики: оцінку та аналіз динаміки капіталізації й показників, що відображають ефективність використання капіталу підприємства; оцінку та аналіз достатності наявних та можливість залучення традиційних інвестиційних джерел фінансування впровадження інновацій. Такий підхід дозволяє як визначати дієвість заходів, спрямованих на зниження ризикованості інвестицій в інноваційну діяльність підприємства, так і достатність власного та традиційного залученого капіталу при формуванні інвестиційного забезпечення впровадження інновацій та надасть можливість у подальшому визначати їх практичну реалізацію за кожним прогнозним періодом. В роботі обґрунтовано, що формування інвестиційного забезпечення впровадження інновацій на підприємствах вітчизняної машинобудівної промисловості потребує удосконалення організаційних форм та розробки підходів до визначення економічної доцільності впровадження інновацій, імплементації інноваційних бізнес-моделей організації діяльності з формування інвестиційного забезпечення впровадження інновацій. Інтеграція вітчизняних підприємств у світовий ринок та децентралізація й дерегуляція інвестиційної і інноваційної діяльностей, необхідність технологічної модернізації та оновлення номенклатури продукції передбачає утворення нових форм взаємодії підприємств з суб'єктами ринку капіталу (ризикованого, венчурного) та знань. Запропонований підхід щодо організаційного забезпечення з залучення ризикованого капіталу для фінансування інноваційної діяльності передбачає запровадження організаційної матричної структури щодо управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємства. Для прогнозування результатів організаційних та фінансово-економічних змін щодо формування інвестиційного забезпечення впровадження інновацій у дисертаційній роботі запропоновано застосування сценарного підходу, який передбачає формування 3-х сценаріїв (еволюційного, найбільш вірогідного та оптимістичного), що відрізняються параметрами запровадження змін та відповідно впливають на фактори, що обумовлюють обсяг та вартість залучення ризикованого капіталу з урахуванням оцінки достатності капіталу. Для цілей економічної оцінки та здійснення прогнозування на період середньострокової перспективи доцільності формування інвестиційного забезпечення впровадження інновацій, обґрунтовано використання визначення модифікованої величини зміни чистої поточної вартості підприємства, що відображає вплив запропонованих заходів на величину додаткового чистого фінансового потоку та ставки дисконтування, що дозволяє її коректувати в залежності від наявного рівня ризику інвестування щодо впровадження інновацій (основою визначення є інновативність підприємства). Запропоновані в дисертації теоретичні положення, методичні підходи та практичні рекомендації забезпечать обґрунтованість управлінських рішень у процесі інвестиційного забезпечення впровадження інновацій на промисловому підприємстві з урахуванням ризиків.Документ Інвестиційне забезпечення впровадження інновацій на промисловому підприємстві з урахуванням ризиків(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Івахненко, Андрій ВолодимировичДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). − Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2021. Дисертацію присвячено комплексу питань, пов’язаних з інвестиційним забезпеченням впровадження інновацій на промисловому підприємстві з урахуванням ризиків. Для цього уточнено понятійний апарат щодо інвестиційного забезпечення впровадження інновацій, удосконалено класифікацію ризиків, пов’язаних із інвестиційним забезпеченням впровадження інновацій на промисловому підприємстві. Визначено, що найбільш загальною характеристикою підприємства, що відображає його здатність до сприйняття інвестицій в інновації є «інноваційність». Для оцінки інноваційності промислового підприємства в роботі було запропоновано методичний підхід на основні запровадження системи комплексних показників, що відображають вплив факторів та ступень ризикованості інвестування щодо впровадження інновацій на промисловому підприємстві. В роботі запропоновано методичні положення щодо оцінки та прогнозування рівня забезпеченості підприємства інвестиційними ресурсами впровадження інновацій, що поєднує результати оцінки та аналізу капіталізації підприємства, визначеності достатності власного капіталу та можливості залучення традиційних інвестиційних джерел, з подальшим прогнозуванням їх зміни на основі використання адаптивної авторегресії – інтегрованого плинного середнього (ARIMA) з визначенням найбільш вірогідних довірчих інтервалів за детермінованими факторами впливу на інвестиційно-інноваційну діяльність. Запропоновано теоретико-методичний підхід щодо формування інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності в умовах ризиків, удосконалено організаційне забезпечення залучення ризикованого капіталу для фінансування інноваційної діяльності. Розроблено сценарний підхід щодо визначення зміни капіталізації та структури капіталу підприємства при розширенні джерел інвестицій при впровадженні інновацій та диверсифікації ризиків.Документ Формування механізму управління ризиками переробних підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Жадан, Юлія ВолодимирівнаДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2020. Дисертацію присвячено розробці і науковому обґрунтуванню теоретичних і науково-методичних підходів до формування механізму управління ризиками переробних підприємств України. На підставі аналізу еволюції поглядів на сутність поняття "ризик" виокремлено чотири етапи становлення і розвитку теоретичної концепції управління ризиками та її методичного інструментарію: I етап (XIII ст. – друга третина XVIII ст.) – перші спроби осмислити поняття "ризик", який асоціюється з небезпекою настання негативних наслідків; II етап (остання третина XVIII ст. – кінець XIX ст.) – становлення уявлень про ризик як чиннику формування прибутку; III етап (кінець XIX ст. – середина XX ст.) – формування концепції ризиків у підприємницькій діяльності; IV етап (50-60-ті роки ХХ ст. по теперішній час) – формування сучасних концепцій управління ризиками (теорія портфельних інвестицій, теорія нечітких множин і нечіткої логіки та ін.). Така періодизація дає змогу в більш раціональний спосіб впорядкувати масив емпіричної та теоретичної інформації стосовно становлення уявлень про економічну природу ризику. Узагальнення та систематизація сучасних наукових підходів до розуміння економічної сутності понять «ризик» та "управління ризиками", дозволило виділити найістотніші ознаки та властивості ризиків (об'єкт, суб'єкт, джерело, наслідки, причини й умови виникнення та існування), які конкретизують особливості їх виникнення, існування та запобігання в умовах невизначеності, та запропонувати їх авторські дефініції. Це сприяє подоланню неоднозначності розуміння їх економічної сутності та розпливчастості термінології теорії управління ризиками. На основі критичного аналізу основних переваг та недоліків існуючих класифікацій ризиків розроблено фасетно-їєрархічну класифікацію ризиків переробних підприємств, що передбачає одночасне їх групування на трьох ієрархічних рівнях джерел походження (глобальному, галузевому та рівні самих підприємств) за екзогенними і ендогенними причинами та об'єктивною і суб'єктивною природою виникнення. Запропонована класифікація враховує специфіку, характер та умови діяльності переробних підприємств та сприяє спрощенню процесу ідентифікації ризиків для цілей їх якісної і кількісної оцінки. Розроблено структурно-логічну схему формування механізму управління ризиками переробних підприємств та обґрунтовано її складові елементи, що є сукупністю суб'єктів, об’єктів, мети, завдань, принципів, функцій, методів та інструментів, які забезпечують управлінський вплив на ризики залежно від рівня їх виникнення. Такий підхід дозволяє встановити рівень ризикованості діяльності переробних підприємств, сформувати склад організаційно-економічних заходів, спрямованих на мінімізацію та нейтралізацію ризиків, та оцінити ефективність їх впровадження. Доведено, що олійно-жирові підприємства відіграють надзвичайно важливу роль в економіці України, експортний потенціал яких є джерелом валютних надходжень, стимулом розвитку аграрних підприємств та підприємств харчової промисловості. Встановлено, що чинником економічного зростання підприємств олійно-жирової галузі, щорічного збільшення їх переробних потужностей та обсягів виробництва є інноваційний розвиток, який характеризується високою конкурентоспроможністю готової продукції та її експортною орієнтацією; впровадженням новітніх технологій комплексної переробки олійної сировини, виробництво нерафінованої і рафінованої соняшникової олії, маргарину, майонезу і побічних продуктів – шроту та лушпиння, останній з яких є альтернативним джерелом енергії. Розвинуто науково-практичний підхід до якісної оцінки впливу екзогенних та ендогенних, об'єктивних і суб’єктивних ризиків на господарську діяльність переробних підприємств олійно-жирової галузі шляхом проведення експертного опитування та економіко-статистичної обробки його результатів. Використання такого підходу надає можливість здійснити ранжування ідентифікованих ризиків за відносною вагомістю впливу та визначити найбільш ризиковані напрями діяльності підприємства. Розроблено методичний підхід до кількісної оцінки фінансових ризиків переробних підприємств олійно-жирової галузі на основі використання нормативного методу. Запропоновано оцінювання майнових ризиків, ризиків втрати ліквідності, платоспроможності, ділової активності та прибутковості підприємства здійснювати на основі співставлення науково-обґрунтованої системи фінансово-економічних коефіцієнтів та відповідних їм динамічних, порівняльних, статичних і комбінованих нормативів. Використання такого підходу дає змогу визначати частоту появи та ступень впливу фінансових ризиків на діяльність олійно-жирових підприємств у короткостроковій перспективі та використовувати зазначені результати для інформаційної підтримки процесу підготовки та прийняття управлінських рішень. Вдосконалено методичний підхід до інтегральної оцінки ризиків переробних підприємств олійно-жирової галузі, який базується на результатах логіт-моделювання ризикованості діяльності олійно-жирових підприємств в динаміці, побудованої на головних компонентах за групами фінансових ризиків підприємства. Запропонований підхід дає можливість отримати узагальнюючу оцінку рівня ризикованості діяльності олійно-жирових підприємств та використати зазначені результати для розробки складу організаційно-економічних заходів, спрямованих на його мінімізацію. Удосконалено методичний інструментарій маржинального аналізу діяльності переробних підприємств олійно-жирової галузі з урахуванням невизначеності реалізації господарських рішень. Для оцінювання рівня ризику в умовах стохастичної невизначеності класичного типу запропоновано використання геометричної ймовірності та її емпіричні оцінки. За результатами імітаційного моделювання основних показників CVP-аналізу (costs-volume-profit) сформовано множину сценаріїв беззбиткового обсягу виробництва соняшникової олії з урахуванням фактору ризику, поведінки цін і змінних витрат. Запропонована імітаційна модель є основою для розв'язання оптимізаційних завдань беззбиткового обсягу виробництва олійно-жирової продукції та прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності і ризику. Для мінімізації можливих втрат у фінансово-господарській діяльності переробних підприємств олійно-жирової галузі, що виникають внаслідок дії найбільш небезпечних ризиків (зокрема, фінансових, техніко-технологічних, кадрових та ін.), рекомендовано передавати відповідальність за них третім особам шляхом страхування. Встановлено, що одним із вирішальних факторів укладання договору страхування ризиків для підприємства (страхувальника) та страхової компанії (страховика) є розмір франшизи, оптимальний рівень якої запропоновано визначати на основі рівномірного розподілу випадкових збитків підприємства з урахуванням ступеню ризикованості його діяльності та схильності / несхильності керівництва до ризику. Даний підхід рекомендовано для використання переробними підприємствами олійно-жирової галузі при трансфері фінансових, виробничих, комерційних та інших ризиків. Обґрунтовано систему організаційно-економічних заходів, спрямованих на формування здатності переробних підприємств олійно-жирової галузі протистояти впливу негативних наслідків прояву ризиків на їх поточну діяльність, практична реалізація яких передбачає впровадження ризикозахисного механізму та удосконалення його організаційно-ресурсного забезпечення. Удосконалення організаційно-ресурсного забезпечення потребує чіткої координації між його організаційно-управлінською, кадровою, фінансовою, інформаційно-аналітичною, матеріально-технічною та нормативно-правовою складовими. Організаційно-управлінське забезпечення спрямоване на організацію процесу управління ризиками на підприємстві, формування єдиної методологічної бази з управління ризиками, розробку функціонально-посадових обов'язків фахівців з ризик-менеджменту, застосування сучасних технологій управління ризиками; кадрове – на підготовку висококваліфікованих фахівців з ризик-менеджменту; фінансове – на створення резервів для фінансування заходів з управління ризиками та компенсацію збитків від наслідків їх прояву; інформаційно-аналітичне – на збір, аналіз та обробку інформації про ризикованість фінансово-господарської діяльності підприємства; матеріально-технічне – на наявність сучасної комп’ютерної техніки та ліцензійних програм з управління ризиками; нормативно-правове – на розробку та впровадження норм, правил, регламентів з управління ризиками підприємства. Запропоновано оцінку ефективності впровадження механізму управління ризиками на переробних підприємствах олійно-жирової галузі здійснювати на підставі використання чинника NPV. Доведено, що удосконалення складових елементів організаційно-економічного механізму управління ризиками переробних підприємств є підґрунтям для прийняття раціональних і обґрунтованих управлінських рішень, спрямованих на мінімізацію та упередження виникнення ризиків, досягнення високого рівня фінансової стійкості, прибутковості і конкурентоспроможності промислових підприємств.Документ Управління економічною стійкістю підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Сітак, Ірина ЛеонідівнаДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2021. Дисертацію присвячено аналізу, розробці і науковому обґрунтуванню теоретичних і науково-методичних підходів щодо управління економічною стійкістю підприємств. Обгрунтовано сутність дефініції "економічна стійкість", яке враховує особливості функціонування підприємств у динамічних умовах зміни зовнішнього оточення і визначена мета забезпечення економічної стійкості. Визначено основні відмінні риси економічної стійкості як об'єкту управління. Встановлено основні складові процесу управління економічною стійкістю: внутрішні складові й зовнішні чинники впливу, що можуть бути прогнозовані при проведенні зовнішнього моніторингу; виробнича, фінансова, соціальна та інноваційна складова діяльності підприємства; адаптація та гнучкість задля можливості підприємства мати здатність до реагування на слабкі сигнали мінливого середовища. Розглянуто існуючі підходи до управління економічною стійкістю, її класифікації, оцінки і аналізу, з урахуванням особливостей функціонування підприємств машинобудування. Дослідження існуючих методів та підходів забезпечення стійкості промислових підприємств довело, що найбільш перспективним є підхід до формування стійкості підприємства на основі виробничої, фінансової, соціальної, маркетингової та управлінської складових, які дають змогу враховувати основні зміни, що відбуваються в процесі діяльності підприємства. Для прийняття рішень на основі системного і комплексного підходу забезпечення економічної стійкості розроблено елементи системи управління економічною стійкістю підприємства, що дозволяють сформувати базу даних, котра сприяє прийняттю ефективних управлінських рішень щодо реалізації стратегічних і тактичних цілей підприємства в умовах невизначеності зовнішнього середовища. Визначено фактори ефективної реалізації системи управління стійкістю. Розроблено методичний підхід до прийняття управлінських рішень щодо вибору стратегій забезпечення економічної стійкості, який базується на системному підході та дозволяє всебічно розглядати поточну і перспективну управлінську діяльність підприємства на основі різних внутрішніх факторів, а також враховувати зміну очікувань з боку інститутів фінансового ринку стосовно подальших перспектив фінансової та економічної стійкості досліджуваного підприємства. Обґрунтовано використання збалансованої системи показників для інтегральної оцінки економічної стійкості, що надає можливість відстежувати зміни в проміжних і кінцевих результатах діяльності, встановлювати і корегувати цілі, визначати напрям і зміст дій, спрямованих на забезпечення належного рівня економічної стійкості підприємства. Розроблено матричний підхід до обґрунтування управлінських рішень стосовно забезпечення стійкості машинобудівного підприємства. Встановлено джерела інформаційних потоків, котрі дають змогу побудувати діючу систему управління стійкістю відповідно до запропонованого матричного підходу та завчасно приймати рішення як на оперативному так і на стратегічному рівнях управління. Досліджено підходи щодо прийняття рішень у сфері управління економічною стійкістю машинобудівних підприємств і запропоновано систему раннього попередження та реагування, котра базується на проведені перманентного моніторингу показників економічної стійкості підприємства. Дану систему запропоновано впровадити до завдань служби контролінгу або департаменту стратегічного розвитку на підприємствах досліджуваного комплексу, які одночасно з виконанням традиційних функцій повинні займатися питаннями управління економічною стійкістю підприємства, проведенням внутрішнього моніторингу та модифікацією організаційно-інформаційного забезпечення розрахунку запропонованих показників економічної стійкості. Запропонована система доповнює вдосконалені організаційні засади управління економічною стійкістю машинобудівних підприємств та забезпечує обґрунтованість, релевантність та ефективність рішень.Документ Формування механізму управління ризиками переробних підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Жадан, Юлія ВолодимирівнаДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2021. Дисертацію присвячено розробці і науковому обґрунтуванню теоретичних і науково-методичних підходів до формування механізму управління ризиками переробних підприємств України. Узагальнено наукові погляди на економічну сутність понять "ризик" і "управління ризиками" та удосконалено їх дефініції. Запропоновано фасетно- їєрархічну класифікацію ризиків переробних підприємств, що враховує специфіку їх діяльності та включає одночасне групування ризиків за причинами та природою виникнення на трьох ієрархічних рівнях джерел їх походження (глобальному, галузевому та рівні самих підприємств). Обґрунтовано складові елементи формування механізму управління ризиками переробних підприємств та побудовано його структурно-логічну схему. Розвинуто науково-практичний підхід до якісної оцінки ризиків переробних підприємств олійно-жирової галузі на основі класифікації ризиків переробних підприємств та експертного оцінювання. Запропоновано методичні підходи до кількісної оцінки фінансових ризиків переробних підприємств олійно-жирової галузі на основі нормативного та інтегрального методів. Розроблено методичний інструментарій маржинального аналізу діяльності переробних підприємств олійно-жирової галузі з урахуванням невизначеності реалізації господарських рішень. Обґрунтовано систему організаційно-економічних заходів, спрямованих на мінімізацію та нейтралізацію ризиків переробних підприємств олійно-жирової галузі.Документ Управління економічною стійкістю підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Сітак, Ірина ЛеонідівнаДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2021. Дисертація присвячена аналізу, розробці і науковому обґрунтуванню теоретичних і науково-методичних підходів до управління економічною стійкістю підприємств. В роботі проведено аналіз існуючих підходів до управління економічною стійкістю, її класифікації, обліку і аналізу, визначено особливості функціонування підприємств машинобудування. Охарактеризовано основні відмінні риси економічної стійкості як об’єкту управління. Встановлено основні складові процесу управління економічною стійкістю. Розроблено методичний підхід до прийняття управлінських рішень щодо вибору стратегій забезпечення економічної стійкості. Обґрунтовано застосування збалансованої системи показників для забезпечення стійкості. Доведено до практичної реалізації можливість застосування інтегральної оцінки економічної стійкості на основі збалансованої системи показників. Розроблено матричний підхід до обґрунтування управлінських рішень стосовно забезпечення стійкості машинобудівного підприємства. Досліджено підходи щодо прийняття рішень у сфері управління економічною стійкістю машинобудівних підприємств і запропоновано систему раннього попередження та реагування на появу кризових явищ для забезпечення стійкості підприємства.Документ Просування продукції промислових підприємств за допомогою інструментарію цифрового маркетингу(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Дериколенко, Анна ОлександрівнаДериколенко А.О. – Просування продукції промислових підприємств за допомогою інструментарію цифрового маркетингу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 "Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)" (галузь знань – "Економічні науки"). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2021. Дисертація присвячена вирішенню важливого науково-прикладного завдання розроблення теоретико-методичних положень щодо просування продукції промислових підприємств за допомогою інструментів цифрового маркетингу. В дисертаційній роботі удосконалено методичні положення щодо використання інструментів просування продукції промислових підприємств, які на відміну від існуючих, ґрунтується на застосуванні інтернет-платформ для більш результативного пошуку нових партнерів, впровадження технологічних рішень у виробничо-збутову діяльність та скорочення витрат часу, що дозволяє підвищити ефективність діяльності, покращити ринкові позиції серед конкурентів та забезпечує вихід на нові ринки. Удосконалена класифікація інструментарію цифрового маркетингу, що відрізняється від існуючих диференціацією ознак за технологічними, організаційними та загальними характеристиками, а також виокремленням нових ознак: "за технологією виготовлення та поширення", "за видом посередництва", "за ступенем спеціалізації", "за типом відносин", що дозволяє визначити форми співпраці, конкретизувати характеристики цифрових інструментів, визначати напрямки найбільш ефективного їх застосування, формалізувати процес інструментального забезпечення та управління процесами просування продукції промислових підприємств. Удосконалений теоретичний базис концептуальних основ просування продукції промислових підприємств, що на відміну від наявних, ґрунтується на уточненні та доповненні передумов забезпечення, принципів, переваг діяльності, вимог ринку, а також на розширенні й систематизації методичного апарату та інструментарію. Це дозволяє формалізувати змістовну складову діяльності підприємств з використанням технологій та інструментарію цифрового маркетингу. Набули подальшого розвитку методичні рекомендації щодо оцінювання економічної ефективності використання Digital-засобів, що, на відміну від інших дають змогу врахувати негрошові показники важливості заходів в довгостроковій перспективі, які складно формалізувати в монетарних термінах. Це дозволяє розширити інструментальне забезпечення програм просування продукції. Поглиблено методичний підхід до створення програми просування продукції ПП, в якому, на відміну від існуючих, оптимізація комунікаційних витрат здійснюється на основі плаваючого бюджету з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що дозволяє забезпечити максимальну кількість контактів з цільовою аудиторією та вибір маркетингових інструментів відповідно до комплексних оцінок перспективності їх застосування (з позицій отримання комерційного результату у майбутньому). Набув подальшого розвитку методичний підхід до формування медіа-плану просування продукції промислових підприємств, який, на відміну від існуючих, ґрунтується на психологічних патернах сприйняття і запам’ятовування інформації споживачами із застосуванням інструментарію передачі специфічних особливостей інформації, що створює можливості коригування маркетингової та виробничої діяльності на основі онлайн-аналізу засобами Web-аналітики (Google Analytics, Unit-economics аналітики, Yahoo Web Analytics, meta.ua тощо). Це дозволяє за рахунок відстеження і регулювання показників (у першу чергу, частоти впливу на споживачів) оптимізувати ефективність комунікаційної кампанії. Основні положення і висновки дисертаційної роботи доведені до рівня теоретико-методичних розробок і практичних рекомендації, що підтверджується актами про їх впровадження у діяльність промислових підприємств машинобудівної та хімічної галузей: ТОВ "Турбомаш", ПП "Завод ПЕМ", ТОВ "Сумський машинобудівний завод", ТОВ "Азовський механічний завод", ТОВ КБ "Укрспецмаш", а також у навчальний процес СумДУ. Пропозиції автора дозволять у комплексі вирішити завдання просування продукції вітчизняних промислових підприємств в сучасних умовах господарювання.Документ Просування продукції промислових підприємств за допомогою інструментарію цифрового маркетингу(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Дериколенко, Анна ОлександрівнаДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2021. У дисертації розроблено та науково обґрунтовано теоретико-методичні організаційно-економічні положення щодо просування продукції промислових підприємств за допомогою інструментарію цифрового маркетингу. Удосконалено методичні положення щодо використання інструментів просування продукції промислових підприємств що ґрунтуються на застосуванні інтернет-платформ. Удосконалено класифікацію інструментарію цифрового маркетингу, що відрізняється диференціацією ознак за технологічними, організаційними та загальними характеристиками, а також виокремленням ознак: "за технологією виготовлення та поширення", "за видом посередництва", "за ступенем спеціалізації", "за типом відносин". Удосконалено теоретичний базис концептуальних основ просування продукції промислових підприємств за допомогою інструментарію цифрового маркетингу в умовах глобалізації. Набули подальшого розвитку методичні рекомендації щодо оцінювання економічної ефективності використання Digital-засобів. Поглиблено методичний підхід до розроблення програми просування продукції промислових підприємств за допомогою інструментарію цифрового маркетингу та методичний підхід до розроблення медіа-плану; розширено визначення Інтернет-платформи та удосконалено методичні положення до використання інструментів просування продукції промислових підприємств (у т. ч. інтернет-платформ).Документ Формування економіко-організаційного забезпечення реорганізації діяльності промислового підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Александрова, Вікторія ОлександрівнаДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Харків, 2020. Дисертацію присвячено розробці та науковому обґрунтуванню теоретичних і науково-методичних підходів щодо розвитку організаційно-економічного забезпечення реорганізації промислових підприємств. Досліджено світові тенденції розвитку машинобудування в світі та в національній економіці, основні теоретичні підходи щодо формування організаційно-економічного забезпечення проведення реорганізації промислового підприємства. Обґрунтовано сутність дефініції «реорганізація діяльності промислового підприємства», яке враховує ключові компетенції функціонування та розвитку соціально-економічної системи з виокремленням наскрізних бізнес-процесів для забезпечення генерації доданої економічної вартості. Обґрунтовано необхідність при реорганізації діяльності промислового підприємства враховувати функціональні складові (маркетинг, проектування, підготовка виробництва, закупівлі та логістика, моніторинг якості, реалізація продукції, підтримка та супроводження) наскрізного бізнес-процесу, що відображає реалізацію ключових компетенцій суб‘єкта господарювання, структурних елементів (управлінських, основних, допоміжних), формування функціональних зон і організаційних контурів. Виокремлено основні форми й види проведення реорганізації промислового підприємства в координатах: технологія, простір, час, структура, клієнти, результат, що є у підґрунтям розробки методичних підходів до оцінки, діагностики його фінансово-економічного стану та формуванні заходів проведення реорганізації. Розроблено теоретико-методичні положення формування організаційно-економічного забезпечення реорганізації діяльності промислових підприємств, що містять: виділення функціональних складових наскрізних бізнес-процесів; формування функціональних зон і організаційних контурів; виокремлення цілей, форм й видів реорганізації діяльності. Проаналізовано фінансовий стан та економічну діяльність суб‘єктів господарювання машинобудівного комплексу України. Сформовано науково-практичні рекомендації щодо визначення факторів впливу на ефективність діяльності промислових підприємств, які передбачають оцінку генерації економічної доданої вартості та імітаційне моделювання закономірностей і взаємозв‘язків показників функціонування та розвитку підприємства. Удосконалено науково-методичний підхід до оцінювання рівнів економічного розвитку та активності, який базується на побудові моделей факторів, які характеризують функціональні зони і організаційні контури реорганізації діяльності промислового підприємства Формування організаційно-економічного забезпечення реорганізації діяльності промислового підприємства базується на економіко-математичному моделюванні та теорії ігор при визначенні комплексів цільових заходів реорганізації за напрямами та враховує взаємозв‘язок та взаємообумовленість їх впливу на внутрішні та зовнішні фактори формування рівня досягнення ефективності, що дозволяє визначати найбільш доцільні комбінації фінансово-економічного і організаційного інструментарію реорганізації діяльності промислового підприємства з визначеними параметрами впливу. Розроблено підхід до формування організаційно-економічного забезпечення реорганізації діяльності та прогнозування результатів запровадження важелів реорганізації діяльності промислового підприємства,що ґрунтується на сценарному підході, врахуванні обмежень фінансово-економічного характеру та визначенні періоду досягнення цільового рівня генерації економічної доданої вартості, що дозволяє підвищити ступінь обґрунтованості доцільності їх застосування та реалізації у середньостроковій перспективі. Розроблені пропозиції доведені до рівня методичних підходів, а їх практична реалізація у контексті розвитку організаційно-економічного забезпечення реорганізації промислових підприємств Харківського регіону довела їх практичну значущість і доцільність подальшого використання сформованого інструментарію.Документ Оцінка впливу конкурентної стратегії на результативність діяльності промислового підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Фощій, Петро МиколайовичДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2020. Дисертація присвячена розробці і науковому обґрунтуванні теоретичних і науково-методичних підходів щодо оцінки впливу конкурентної стратегії на результативність діяльності підприємств кондитерської промисловості. На основі дослідження сучасних поглядів провідних науковців щодо сутності та існуючої систематизації видів конкурентних стратегій підприємства, виявлено різноманітність підходів та класифікаційні розмежування, згідно яких, однi типи конкуpентних cтpaтегiй пеpетинaютьcя, iншi ‒ доповнюють однa одну. Ґрунтуючись на принципах системного підходу, проведено систематизацію видів конкурентних стратегій, з урахуванням сучасних реалій господарювання промислових підприємств та викликів вітчизняної економіки, що дозволяє розширити теоретичний базис формування портфелю конкурентних стратегій відповідно до рівня прогнозної результативності діяльності підприємств кондитерської промисловості. Досліджено сучасні підходи провідних науковців до визначення та сутності поняття "результативність діяльності підприємства". Обґрунтовано характеристику результативності діяльності підприємств та визначено її взаємозв'язок з результатами реалізації конкурентних стратегій, що стало підґрунтям систематизації теоретико-методичних підходів при уточненні дефініції "результативність діяльності підприємства" в проекційному представлені, як основи для формування класифікації конкурентних стратегій залежно від очікуваної результативності. Здійснений аналіз конкурентної ситуації та результативності діяльності підприємств кондитерської промисловості показав наявність активної діяльності, направленої на підвищення результативності та прагнення до розробки нових дієвих конкурентних стратегій. Досліджено фактори та здійснено оцінку їх впливу на забезпечення досягнення результативності діяльності підприємств кондитерської промисловості. Виявлено, що фактори впливають різною мірою на різні проекції результативності. У зв’язку з тим, що оприлюднені КС не завжди відповідають фактичній поведінці підприємства на ринку, а також для визначення стратегій інших підприємств, розроблено методичне забезпечення до експрес-оцінки проекцій результативності діяльності підприємств. Визначено перелік та здійснено аналіз впливу факторів на загальну результативність діяльності промислового підприємства. Доведено, що кожен фактор впливає на різні проекції результативності. Побудовано матрицю впливу факторів на загальну результативність діяльності підприємств кондитерської промисловості вибіркової сукупності. Отримані результати досліджень стали підґрунтям розробки комплексного підходу до формування конкурентної стратегії, який базується на врахуванні рейтингу їх впливу. Визначено прогнозні рівні показників результативності підприємств ПрАТ "Кондитерська фабрика "Харків’янка" та ТОВ "ВКГ "Лісова казка" в результаті реалізації рекомендованих КС. Розроблені в роботі положення доведені до рівня методичних підходів, а їх практична реалізація у контексті оцінки впливу конкурентної стратегії на результативність діяльності підприємств кондитерської промисловості Харківського регіону довела їх практичну значущість і доцільність подальшого використання сформованого інструментарію.Документ Оцінка впливу конкурентної стратегії на результативність діяльності промислового підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Фощій, Петро МиколайовичДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2020. Дисертація присвячена розробці і науковому обґрунтуванні теоретичних і науково-методичних підходів щодо оцінки впливу конкурентної стратегії на результативність діяльності підприємств кондитерської промисловості. В роботі досліджено сутність конкурентної стратегії підприємства; визначено основні етапи та особливості формування конкурентної стратегії; обґрунтовано характеристики результативності діяльності підприємств та її взаємозв'язок з результатами реалізації конкурентної стратегії. На основі проведеного аналізу конкурентної ситуації в кондитерській промисловості розроблено науково-методичний підхід до оцінки результативності діяльності, що відрізняється їх узагальненням за цільовим, витратним та спрямованим на розвиток підходами, дозволяє здійснити проекційне представлення результативності як об’єкта оцінки. Визначено конкурентні стратегії підприємств кондитерської промисловості. Здійснено факторний аналіз забезпечення досягнення результативності діяльності підприємств кондитерської промисловості. Запропоновано процесний підхід до формування конкурентної стратегії, що дозволяє врахувати принципи комплексності та цілеспрямованості під час обґрунтування конкурентної поведінки в стратегічній перспективі.Документ Формування економіко-організаційного забезпечення реорганізації діяльності промислового підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Александрова, Вікторія ОлександрівнаДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут". – Харків, 2020. Обґрунтовано сутність дефініції "реорганізація діяльності промислового підприємства". Розроблено теоретико-методичні положення формування організаційно-економічного забезпечення реорганізації діяльності промислових підприємств, що містять: виділення функціональних складових наскрізних бізнес-процесів; формування функціональних зон і організаційних контурів; виокремлення цілей, форм й видів реорганізації діяльності. Проаналізовано фінансовий стан та економічну діяльність суб‘єктів господарювання машинобудівного комплексу України. Сформовано науково-практичні рекомендації щодо визначення факторів впливу на ефективність діяльності промислових підприємств, які передбачають оцінку генерації економічної доданої вартості та імітаційне моделювання закономірностей і взаємозв‘язків показників функціонування та розвитку підприємства. Удосконалено науково-методичний підхід до оцінювання рівнів економічного розвитку та активності, який базується на побудові моделей факторів, які характеризують функціональні зони і організаційні контури реорганізації діяльності промислового підприємства. Розроблено підходи до формування організаційно-економічного забезпечення реорганізації діяльності та прогнозування результатів запровадження важелів реорганізації діяльності промислового підприємства.Документ Управління стратегіями випереджаючого науково-технологічного розвитку промислових підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Ілляшенко, Наталія СергіївнаДисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 "Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)" (08 – Економічні науки). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2020. Інтегральним результатом дисертаційного дослідження є розроблення, наукове обґрунтування та практична апробація теоретико-методологічних та методичних засад управління стратегіями випереджаючого науково-технологічного інноваційного розвитку промислових підприємств. Для досягнення мети в роботі поставлено та вирішено завдання щодо: дослідження теоретичних засад існуючих типів розвитку економічних систем різних рівнів, визначення особливостей, уточнення поняття та характеристик випереджаючого розвитку; виконання порівняльного аналізу та систематизації підходів до стратегічного управління промисловим підприємством; уточнення понятійного апарату теорії інноваційного менеджменту в частині стратегічного управління інноваційним розвитком; удосконалення класифікації стратегій інноваційного розвитку промислових підприємств; дослідження за різними класифікаційними ознаками взаємозалежності стратегій інноваційного розвитку промислового підприємства; здійснення аналізу особливостей розвитку; визначення, систематизації та структуризації перспективних стратегічних напрямів випереджаючого науково-технологічного розвитку провідних інноваційних компаній; формування системи показників та критеріальної бази для вибору стратегічних напрямів і відповідних їм стратегій науково-технологічного інноваційного розвитку промислового підприємства в умовах неповної визначеності; розроблення методичного підходу до обґрунтованого визначення перспективних напрямів та стратегій науково-технологічного інноваційного розвитку промислового підприємства; дослідження теоретико-методологічних засад визначення пріоритетних напрямів використання знань промислових підприємств; розроблення методологічного підходу до вибору стратегічних напрямів орієнтованого на знання випереджаючого науково-технологічного інноваційного розвитку промислового підприємства в умовах зміни технологічних укладів; удосконалення теоретико-методичного підходу до оцінки відповідності напрямів інноваційного розвитку сфері функціонування промислового підприємства; удосконалення методичного підходу до формування орієнтованої на знання стратегії випереджаючого розвитку промислового підприємства; розроблення теоретико-методологічних засад організаційно-економічного механізму управління стратегіями випереджаючого науково-технологічного інноваційного розвитку промислового підприємства; удосконалення організаційних засад функціонування організаційно-економічного механізму управління стратегіями випереджаючого інноваційного розвитку промислового підприємства; розроблення методичного підходу до оптимізації вибору інноваційних проектів в межах реалізації відповідних стратегій випереджаючого розвитку промислового підприємства. При вирішенні завдань наукового дослідження було застосовано наступні методи: абстрактно-логічний та порівняльний аналіз – при дослідженні ролі і значення науки та техніко-технологічних інновацій у інноваційному розвитку; сутності і ефективності функціонування інноваційних систем; сутності, змісту і ролі випереджаючого інноваційного прискорення у забезпеченні розвитку промислових підприємств; факторний аналіз – при визначенні передумов успіху випереджаючого інноваційного прискорення та дослідженні перспектив і проблем розроблення і реалізації стратегій випереджаючого інноваційного розвитку промислових підприємств; порівняльний аналіз, логічне узагальнення – при класифікації підходів до стратегічного управління розвитком промислових підприємств, класифікації стратегічних напрямів та стратегій науково-технологічного інноваційного розвитку, а також стратегій інноваційного розвитку промислових підприємств; системний аналіз та метод синтезу – при формуванні критеріальної бази, системи показників та методичних засад управління вибором напрямів та стратегій науково-технологічного інноваційного розвитку підприємства, управління знаннями промислового підприємства, управління розробленням орієнтованої на знання стратегії інноваційного розвитку підприємства; структурний аналіз та узагальнення – при дослідженні теоретико-методологічних засад вибору траєкторій випереджаючого інноваційного прискорення промислових підприємств; економіко -математичного моделювання – при розробленні моделей оптимізації вибору стратегій випереджаючого інноваційного розвитку промислового підприємства; системний підхід, метод декомпозиції – при розробленні організаційно-економічного механізму управління стратегіями випереджаючого науково-технологічного розвитку промислового підприємства та організаційних засад його функціонування. Основні положення наукової новизни дисертації полягають у такому: вперше: визначено, систематизовано і структуровано напрями науково-технологічного розвитку інноваційних компаній, обґрунтовано їх відповідність типам інноваційного розвитку виокремленим відносно позиції лідера випереджаючого інноваційного зростання, що надає принципову можливість промисловим підприємствам цілеспрямовано обирати перспективні напрями інноваційного розвитку певного типу, спираючись на існуючий успішний досвід; запропоновано методологічний підхід до вибору стратегічних напрямів орієнтованого на знання випереджаючого науково-технологічного інноваційного розвитку промислового підприємства в умовах зміни технологічних укладів, які ідентифікуються у залежності від співвідношення потреб (існуючих чи нових) основних груп споживачів, а також засобів їх задоволення (інноваційних продуктів чи технологій), що дозволяє визначати підходи до формування порівняльних конкурентних переваг підприємства-інноватора у межах кожного з напрямів; розроблено систему показників і критеріальну базу формалізованого управління вибором напрямів і стратегій інноваційного розвитку промислового підприємства, що дозволяє встановити рівень достатності зовнішніх і внутрішніх передумов визначеному типу розвитку та оцінити відповідність напрямів і стратегії існуючим тенденціями розвитку науки і техніки з метою вибору кращих з альтернатив; розроблено теоретико-методологічні засади організаційно-економічного механізму управління стратегіями випереджаючого науково-технологічного інноваційного розвитку промислового підприємства – сформовано сутність і зміст складових механізму, що надає можливість цілеспрямовано управляти впровадженням стратегій технологічного прориву і виведенням на ринок "підривних" інновацій для забезпечення конкурентних переваг в довгостроковій перспективі; удосконалено: класифікацію стратегій інноваційного розвитку промислового підприємства, яка на відміну від існуючих базується на принципах виокремлення конкурентних стратегій з урахуванням типів інноваційного розвитку, є узагальнюючою та такою, що об'єднує в єдину систему існуючі класифікації, сприяє розширенню теоретичного підґрунтя інноваційного менеджменту в частині стратегічного управління інноваційним розвитком; класифікацію підходів до стратегічного управління промисловим підприємством шляхом поділу їх на два рівні – базові підходи, які виділені у відповідності з загальними елементами системи управління (об'єктом, цілями, концепцією), підходи, які забезпечують управління і розглядають його процес з позицій джерела формування конкурентних переваг (зовнішнього чи внутрішнього), що дозволяє визначити роль і місце кожного з підходів, а також порядок їх взаємодії у загальній системі стратегічного управління підприємством; теоретико-методичний підхід до оцінки відповідності напрямів інноваційного розвитку промислового підприємства тенденціям техніко-технологічного розвитку сфери функціонування за показниками, які характеризують нові технології, продукти та методи маркетингу, що дає змогу отримувати більш аргументовану оцінку управлінських рішень при різних комбінаціях вхідних даних та обирати більш ефективні для підприємства-інноватора стратегії; методичний підхід до визначення стратегій інноваційного науково-технологічного розвитку промислового підприємства, який на відміну від існуючих, передбачає застосування таблиць рішень – для вибору типів стратегій у залежності від рівня складових його потенціалу інноваційного розвитку, а також їх різновидів – у залежності від обраного типу інноваційного бізнесу і варіантів інноваційного циклу нової продукції, що дозволяє підвищити ефективність та зменшити ризики інноваційних рішень; методичний підхід до оптимізації вибору інноваційних проектів на основі трьохкомпонентної системи критеріїв: "рівень передумов розвитку/витрати" з урахуванням ризику, "відповідність параметрів інноваційної діяльності його учасникам/витрати", порівняння за допомогою показників інвестиційної привабливості проекту – що дозволяє кількісно оцінювати інтереси суб'єктів інноваційного процесу, формувати комплекс заходів з підвищення ефективності інноваційної діяльності та приймати обґрунтовані рішення в умовах неповної визначеності; організаційні засади функціонування організаційно-економічного механізму управління стратегіями випереджаючого інноваційного розвитку підприємства, у контексті формування чотирьох проектних груп для реалізації комплексів однорідних функцій механізму, визначення і систематизації внутрішньоорганізаційних і міжорганізаційних конфліктів суб'єктів інноваційного процесу та шляхів їх розв'язання, що підвищує ефективність функціонування механізму управління стратегіями випереджаючого розвитку; набули подальшого розвитку: визначення сутності поняття "випереджаючий розвиток підприємства" в частині уточнення його базових характеристик та передумов реалізації, що поглиблює теоретичне підґрунтя механізму управління випереджаючим інноваційним розвитком на мікрорівні; уточнення дефініції "стратегія інноваційного розвитку", яке доповнює та уточнює існуючі трактування в частині урахування головних структурних елементів процесу стратегічного управління інноваційним розвитком, що поглиблює підґрунтя теорії інноваційного менеджменту; методичний підхід до визначення пріоритетних напрямів використання системи знань підприємства як основи інноваційного розвитку, який на відміну від існуючих, передбачає можливість вибору розширеного спектру напрямів – від комерціалізації продукції, що створена на основі системи знань, до внесення коректив в механізм управління підприємством та напрями отримання знань, що підвищує якість управління орієнтованими на знання стратегіями інноваційного розвитку; комплексний методичний підхід до формування орієнтованої на знання стратегії випереджаючого розвитку промислового підприємства, який на відміну від існуючих передбачає орієнтацію на розв'язання проблем споживачів, а не на задоволення їх потреб, що дозволяє підвищити ступінь обґрунтованості інноваційних рішень, а відповідно, – шанси інноватора на успіх. Практичне значення одержаних результатів для управління підприємствами полягає в розробці та розвитку теоретичних, методологічних та методичних положень, висновків і рекомендацій. Результати дисертаційної роботи доведені до рівня практичних розробок та впроваджені в діяльність промислових підприємств Сумської та Харківської областей: ТОВ "Технохім" (акт № 11 від 12.12.2019 р.), ПП "Променергомаш" (довідка № 236 від 21.12.2019 р.), ПФ "Спецобладнання" (акт № 017 від 12.12.2019 р.), ТОВ "Варіант-Гермотехніка" (довідка № 26-9 від 06.02.2020 р.), ТОВ "Технолог" (акт № 23 від 15.12.2019 р.), ТОВ НВП "Техно" (довідка № 12 від 21.12.2019 р.), ТОВ "Сумський машинобудівний завод" (довідка № 34 від 11.01.2020 р.), ТОВ "НВП "Техносінтез" (довідка № 7 від 26.12.2019 р.), ТОВ "НТЦ "Екомаш" (акт № 15 від 21.01.2020 р.), ТОВ "НВП "Машинобудівник" (довідка № 6 від 26.12.2019 р.). Результати дослідження використані в навчальному процесі Сумського державного університету при викладанні дисциплін "Маркетинг послуг", "Інноваційна культура", "Маркетинг інновацій", "Маркетинг", "Управління інноваційним процесом", "Товарна інноваційна політика" студентам спеціальностей 073 "Менеджмент" та 075 "Маркетинг" (акт від 21.06.2019 р.), а також в навчальному процесі Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" при викладанні дисциплін "Стратегічне управління", "Маркетингова товарна політика" для студентів спеціальності 075 "Маркетинг" (акт від 23.04.2020 р.).Документ Організаційно-економічний механізм забезпечення комплаєнс-безпеки промислового підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Кобєлєва, Тетяна ОлександрівнаДисертаційна робота присвячена розробленню та науковому обґрунтуванню концептуальних положень, теоретико-методологічних засад, методичних підходів та практичних рекомендацій щодо розробки організаційно-економічного механізму забезпечення комплаєнс-безпеки промислового підприємства. У дисертації розглянуто теоретико-методологічне підгрунття концепції «комплаєнс» та можливості її використання для підвищення рівня забезпечення економічної безпеки промислових підприємств. Розглянуто, систематизовано та удосконалено формулювання понять «економічна безпека», «комплаєнс», «комплаєнс-контроль», «комплаєнс-підрозділ» та «комплаєнс-ризики». Проаналізовано сучасний стан та перспективи змін комплаєнс-порушень в економіці України та на цій основі запропоновано ввести в науковий обіг термін «комплаєнс-безпека», який визначається виходячи з сутності як самого терміну «комплаєнс», так і поняття «економічна безпека» як міра захищеності життєво важливих інтересів промислового підприємства від зовнішніх та внутрішніх порушень законів, нормативних правових актів, стандартів, установчих та внутрішніх документів підприємства шляхом визначення, оцінювання та максимального зменшення (усунення) комплаєнс-ризиків. Розроблено методичні рекомендації по формуванню та практичній реалізації комплаєнс-програми промислового підприємства, в основу якої покладено організаційні, процесові та технологічні складові, що дозволяє створити для бізнесу адекватну систему комплаєнс-контролю, включаючи попереджувальні і спрямовані на виявлення скоєних порушень процедури та навчальні програми. Обґрунтовано важливість та необхідність введення в організаційну структуру промислового підприємства самостійного комплаєнс-підрозділу, запропонована концептуальна схема чотирьох рівнів комплаєнс-захисту промислового підприємства. Розроблено методичні положення щодо організаційної побудови комплаєнс-підрозділу на промисловому підприємстві на основі централізованого, децентралізованого та комбінованого підходів, що дозволяє враховувати особливості певного підприємства при впровадженні в його діяльність комплаєнс-програми та запобігти виникненню фінансових, матеріальних, репутаційних та інших втрат. Надано науково-практичні рекомендації по оцінюванню ефективності діяльності комплаєнс-підрозділу, в які покладено порівняння результатів роботи підприємства з наявністю або без такого, що дозволяє графічним та аналітичним методами проводити об’єктивне оцінювання ефективності його роботи. З використанням найбільш важливих для країни та підприємства індикаторів економічної безпеки розроблено методичні положення експрес-діагностики поточного стану комплаєнс-безпеки, в основу яких покладено найбільш важливі складові економічної безпеки країни (енергетична, фінансова, соціальна та інноваційно-інвестиційна) та промислового підприємства (фінансова, політико-правова, енергетична та інтерфейсна), які формують комплаєнс-клімат у країні в цілому та на промисловому підприємстві. Розроблено методичні рекомендації щодо оцінювання рівня комплаєнс-безпеки промислових підприємств на основі застосування інтегрального показника. Сформовано порядок розрахунку його рівня, визначено перелік індикаторів з метою оцінювання кожного виду комплаєнс-загроз. Для визначення ймовірності реалізації окремих комплаєнс-загроз економічній безпеці промислових підприємств та їхньої вагомості у розмірі інтегрального показника було застосовано бальні оцінки експертів – науковців і висококваліфікованих фахівців промислових підприємств з урахуванням їх компетентності. У роботі визначено, обґрунтовано та систематизовано загрози комплаєнс-безпеці промислових підприємств шляхом доповнення нової класифікаційної ознаки – за можливістю управління та джерелами комплаєнс-загроз з урахуванням специфіки промислових підприємств – з подальшою деталізацією керованих та некерованих типів загроз. Конкретні значення кожного індикатора визначалися аналітичним або експертним шляхом. З метою переведення значень індикаторів комплаєнс-загроз в єдину матричну систему розроблено методичні рекомендації щодо розрахунку ймовірності настання комплаєнс-загроз за наступною схемою: а) визначення значення кожного з показників (індикаторів) за поточний і попередній період часу за даними виробничо-комерційної роботи підприємства; б) переведення темпу зміни індикаторів у бали з урахуванням стимулюючого чи дестимулюючого напряму їх зміни; в) розрахунок ймовірності настання комплаєнс-загроз по досліджуваному підприємству за кожним видом комплаєнс-загроз. Запропоновано методичний підхід до проведення моніторингу стану комплаєнс-безпеки підприємства, який передбачає використання тригонометричних функцій та дозволяє аналізувати і оцінювати макро- та мікроекономічні показники роботи підприємства. що дозволяє систематизувати і оцінювати ринкові, виробничі, фінансові, екологічні та інші показники роботи підприємства, здійснювати постійний комплаєнс-моніторинг своєї діяльності, своєчасно попереджати небажані тенденції як на самому підприємстві, так і на ринку його продукції. В основу моніторингу стану комплаєнс-безпеки підприємства покладено макро- та мікроекономічні показники стабільності роботи певного підприємства, а також значення інтегрального показника комплаєнс-безпеки та визначення рівня комплаєнс-ризику. Показник макростабільності характеризує загальний стан комплаєнс-безпеки в нашій державі. В якості такого показника запропоновано використовувати показник стану економічної безпеки України, який розраховується і оприлюднюється відповідними урядовими установами. В якості показника мікростабільності запропоновано для використання показник інтегральної економічної безпеки промислового підприємства та його бізнес-оточення, який розраховується з урахування рекомендацій, що були використані урядовими установами при розрахунках показника, що надає змогу для об’єктивного порівняння значень цих показників. У дисертації здобувачем доведено точність і об’єктивність оцінки поточного стану рівня показника комплаєнс-ризику на даному підприємстві та інтегральний показник комплаєнс-безпеки, які розраховуються по авторській методиці в певні періоди часи, в які і здійснюються моніторингові функції. Удосконалено методи визначення рівня комплаєнс-ризику на основі методу попарних порівнянь факторів комплаєнс-ризику, що дозволяє визначити відносні пріоритети кожного з факторів впливу на ступінь комплаєнс-ризиків для конкретного підприємства. Пропонований метод дозволяє оцінювати комплаєнс-ризики функціонування ринку в умовах обмежених статистичних даних та дії ряду факторів, які важко піддаються вимірюванню. У дисертаційній роботі метод попарних порівнянь передбачає кожним з експертів порівняння між собою 120 пар факторів комплаєнс-ризику і вибір серед кожної пари більш вагомого чинника комплаєнс-ризику (або вказати їх рівноцінну вагомість). Практичним досягненням дисертаційної роботи є використання результатів дослідження в процесі управління промисловими підприємствами щодо забезпечення необхідного рівня комплаєнс-безпеки, а також при підготовці та реалізації заходів щодо його досягнення. Працездатність та практична доцільність розроблених пропозицій, рекомендацій та теоретикео-методолонгічні положень дисертаційної роботи доведена результатами їх апробації на низці промислових підприємств електротехнічного профілю Пінічно-Східного промислового регіону.Документ Розвиток інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності промислового підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Безпрозванних, Олег ОлександровичДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2020. Дисертацію присвячено розробці та обґрунтуванню теоретико-концептуальних засад і методичного інструментарію формування механізму управління розвитком підприємства обробної промисловості з урахуванням нелінійної природи перебігу економічних процесів, що притаманні трансформаційній економіці України. У роботі визначено сутність та зміст понятійного апарату і обґрунтовано структуру інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств. Для його формування у роботі проаналізовані та узагальнені визначення понять "інновація", "інвестиція", показано зв'язок між ними. Проведений критичний аналіз визначень поняття "інновація" свідчить про те, що його специфічний зміст вчені розкривають залежно від об'єкту (процес або зміни, систему чи результат) дослідження, що пов’язаного із цілями, предметом, середовищем дослідження й іншими особливостями, які притаманні інноваційній діяльності. Аналіз сутності та ознак інновацій дозволив виділити головні характеристики та критерії цього поняття, а саме: наявність істотного з погляду менеджменту характеру змін; інноваціям має бути притаманна науково-технічна новизна; прояв творчої діяльності; зв'язок із високим ризиком; володіння потенціалом підвищення ефективності усіх процесів загалом або їх частин; досягнення цільової ефективності; практичне втілення, використання у різноманітних сферах діяльності; здатність задовольняти ринковий попит, тобто потреби споживачів; приносити прибуток суб'єктам підприємницької діяльності; здатність створити довготривалий корисний ефект; екологічна безпека. Проаналізовано існуючі економічні, правові та організаційні можливості створення, фінансування та комерціалізації результатів інноваційної діяльності промислових підприємств. В Україні запроваджено такі організаційно-економічні механізми стимулювання розвитку інновацій як наукові та індустріальні парки, а також спеціальні правові режими економічної діяльності (СПРЕД), до яких належать технологічні парки, спеціальні (вільні) економічні зони та спеціальні режими інвестиційної діяльності – території пріоритетного розвитку. Існуючі організаційно-економічні механізми розвитку інновацій не є ефективними. Інноваційна діяльність підпорядкована загальнодержавним напрямам розвитку економіки призводить до переважання в структурі ВВП низькотехно-логічної, ресурсо-та капіталоємкої продукції і послуг, які характеризуються низьким рівнем доданої вартості та конкурентоспроможної переважно за ціновим параметром. На відміну від цього, основу гібридної економіки становить поєднання елементів операційної економки та "пласких" інтегрованих мереж. При цьому, завдання останніх полягає у забезпеченні інноваційних проривів у міжгалузевих нішах, їх оцифруванні та трансформації інтелектуальної власності у комерційний продукт, який є об'єктом попиту як на внутрішньому, так і на міжнародних ринках. Сформовано організаційно-економічні засади інноваційної діяльності промислового підприємства. У роботі обґрунтовано, що сьогодні інноваційна економіка повинна забезпечуватись за рахунок підтримки та розвитку підприємств, орієнтованих на інноваційну діяльність, тобто трансформацію ідей, винаходів та ноу-хау у конкурентоспроможну продукцію, яка здатна забезпечити зростання економіки країни у глобальному конкурентному середовищі. Сьогодні такими підприємствами є інноваційні посередники, які забезпечують реєстрацію, комерціалізацію і трансфер технологій, здійснюють консолідацію глобальних ресурсів учасників інвестиційно-інноваційних процесів та вирішують конфлікти менеджерів різних рівнів ієрархії управління і спеціалізації в процесі розробки та реалізації інновацій. Проаналізовано інноваційно-інвестиційний потенціал України, фінансові форми інвестування інноваційної діяльності промислових підприємств за участю банків та бюджетів різних рівнів. Встановлено, що незадовільний стан виробничо-технічної бази промислових підприємств вимагає проведення техніко-технологічної модернізації вітчизняної промисловості шляхом забезпечення належного рівня інвестування інноваційної діяльності. Комерційне інвестування інновацій здійснюється суб’єктами фінансового ринку. Аналіз їх ресурсного забезпечення продемонстрував фінансову спроможність інвестування інновацій лише банківськими установами. Також проведений у роботі аналіз показав, що кожен об'єкт інноваційної діяльності має специфічні джерела у фінансуванні, зокрема: найбільший внесок у формування вартості основних засобів досліджуваних промислових підприємств здійснюють статутний капітал та коротко- і довгострокові кредити банків; вартість нематеріальних активів формується також переважно за рахунок статутних і додаткових капіталів та цільового фінансування; вартість незавершених капітальних інвестицій формується переважно за рахунок цільового фінансування, довгострокових кредитів банків, статутних капіталів та векселів виданих. Обґрунтувати методичний підхід до відбору інноваційних проектів промислового підприємства за критеріями ефективності для комерціалізації результатів інноваційної діяльності. В рамках підходу сформовано сукупність оціночних критеріїв відбору ідей; методом аналізу ієрархій визначено їх вагові внески у загальну оцінку; визначено експертною групою індекси інноваційної ідеї за розробленою сукупністю критеріїв; обґрунтовано порядок визначення інтегрального оцінювання інноваційних ідей; розроблено шкалу визначення відповідності ідей критеріям інноваційності. У роботі розроблений методичний підхід до оцінювання економічної ефективності інноваційних проектів, в рамках якого систематизовано перелік різних за спрямуванням висвітлення аспектів економічної ефективності інноваційних проектів одиничних показників та обґрунтовано порядок їх узагальнення в інтегральний критерій економічної ефективності, який слугує основою для побудови рейтингу інноваційних проектів. Практична апробація методичного підходу до оцінювання економічної ефективності інноваційних проектів здійснена на базі прогнозних фінансових показників комерціалізації відібраних інноваційних ідей шляхом масового виробництва інноваційної продукції. За результатами проведених розрахунків за розробленим методичним підходом визначено найбільш привабливі для інвесторів інноваційні проекти та побудовано їх рейтинг, який слугує основою обґрунтування рішень потенційних інвесторів щодо вкладання коштів у той, чи інший інноваційний проект, визначення їх обсягів, вартості. Обґрунтоване організаційне забезпечення діяльності та взаємодії промислового підприємства та інноваційного посередника на ринку промислових інновацій. У контексті запропонованого організаційного забезпечення діяльність інноваційного посередника доцільно організувати у формі товариства з обмеженою відповідальністю шляхом консолідації компетенцій його учасників у різних сферах інноваційно-інвестиційного процесу: капітал у грошовій та матеріальній формі, інтелектуальний внесок із закріпленням генерального партнера, який має здійснювати поточне управління діяльністю інноваційного посередника, несе персональну відповідальність за зобов'язаннями власним майном тощо. Досягнення цілей інноваційного посередника забезпечується застосуванням інструментів ідентифікації, класифікації, сертифікації, реєстрації, стандартизації, оцінки, обліку, комерціалізації і трансферу об’єктів інтелектуальної (промислової) власності в процесі доведення їх до кінцевого споживача. Функції інноваційного посередника реалізуються за умов співпраці з національними виробничими центрами, а також, використання міжнародних інвестиційних стандартів та стандартів фінансової звітності, що забезпечить можливості трансферу інновацій закордон. Розроблене методичне забезпечення комерціалізації інтелектуальних результатів інноваційної діяльності промислових підприємств передбачає послідовну реалізацію етапів ринкового оцінювання об'єктів інтелектуальної власності; маркетингових досліджень потенційних ринків; визначення напрямів комерційного впровадження об'єктів інтелектуальної власності та укладання відповідних договорів; бухгалтерський облік нематеріальних активів; визначення обсягів та структури інвестицій; контроль виконання договірних положень; трансфер об'єктів інтелектуальної власності. Визначення ринкової вартості досліджуваних в роботі об'єктів інтелектуальної власності (патентів на винаходи) рекомендовано здійснити за дохідний підходом та методом прямої капіталізації доходів. У результаті застосування методичного забезпечення комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності, маркетингових досліджень та опитування представників промислових підприємств Харківського регіону визначено підприємства, які зацікавлені у комерційному впровадженні пропонованих інноваційних проектів. Розроблені пропозиції доведені до рівня методичних підходів, а їх практична реалізації у контексті інвестиційно-інноваційної діяльності промислових підприємств Харківського регіону довела їх практичну значущість і доцільність подальшого використання сформованого інструментарію.Документ Формування засобів маркетингових комунікацій машинобудівних підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Чернобровкіна, Світлана ВіталіївнаДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2020. Дисертацію присвячено дослідженню актуальної наукової проблеми маркетингових комунікацій промислових підприємств. З цією метою узагальнено наукові основи, проаналізовано сучасний стан та рівень маркетингових комунікацій машинобудівних підприємств, а також обґрунтовано найбільш перспективні напрями їх удосконалення. Завдяки виділенню і аналізу ключових формулювань в роботі систематизовано основні наукові підходи до трактування таких понять, як засоби маркетингових комунікацій, їх вплив на фінансовий результат підприємства, оптимізовано витрати на засоби маркетингових комунікацій тощо. Відповідно до цього наголошено на потребі розуміння і усвідомлення завдань маркетингових комунікацій як важливого інструменту забезпечення розвитку машинобудівних підприємств. Маркетингові комунікації є не тільки вагомим інструментом забезпечення збуту виробленої продукції, а і засобом створення пабліситі та позитивного іміджу підприємства. Разом з тим особливості машинобудівного виробництва, відсутність адаптованих методик формування комунікацій із зовнішнім середовищем призводять до відсутності їх практичного застосування у необхідному об'ємі. У роботі комунікації розглядаються в якості одного з базових ресурсів, що забезпечує нормальну життєдіяльність підприємства в умовах глобалізації економіки. Узагальнено поняття комунікації на рівні підприємства. Запропоновано класифікацію засобів комунікацій промислових підприємств: відображено розділ класичних комунікацій на немережеві, які вже тривалий час використовуються більшістю машинобудівних підприємств, та мережеві, які не використовуються більшістю машинобудівних підприємств. На основі аналізу й узагальнення зображено процес зовнішніх маркетингових комунікацій підприємства, де показано, який вид зворотного зв'язку досягає підприємство від різних груп одержувачів. Узагальнено фактори, що впливають на ефективне функціонування машинобудівних підприємств України: фактори ресурсного забезпечення виробництва, фактори, що забезпечують бажаний рівень економічного і технічного розвитку підприємства та фактори, що забезпечують комерційну ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства. Запропоновано сукупність шляхів забезпечення ефективної діяльності машинобудівних підприємств у сучасних умовах господарювання як на державному рівні, так і на рівні підприємства. Розроблено модель впливу засобів маркетингових комунікацій на фінансовий результат промислового підприємства за рахунок складових комунікативного ефекту та комунікативно-економічного результату, що дозволяє відстежити вплив кожного засобу маркетингових комунікацій на фінансовий результат промислового підприємства. Узагальнено перелік витрат на організацію комунікаційних засобів, факторів впливу та критеріїв визначення ефекту від засобів. Проведено аналіз діяльності вітчизняних машинобудівних підприємств. Показано структуру реалізованої продукції за групами підприємств машинобудування України, рівень їх рентабельності, об'єми нереалізованої продукції. Проведені дослідження основних засобів маркетингових комунікацій підприємств машинобудування України. Побудовано профілі поточної та цільової PR – активності машинобудівних підприємств. Відображено динаміку витрат на збут машинобудівних підприємств України, показано зв'язок між витратами на збут та фінансовим результатом діяльності підприємства. Запропоновано визначення та розрахунок показника комунікативності машинобудівних підприємств. Розраховано показники комунікативності обраних машинобудівних підприємств. Запропоновано методичний підхід до формування засобів маркетингових комунікацій машинобудівних підприємств за тривимірною моделлю в залежності від галузі, продукції машинобудування та цільової аудиторії. Проведено економіко-математичне моделювання витрат на засоби маркетингових комунікацій на прикладі машинобудівних підприємств України, де враховано показники, які характеризують збільшення чистого фінансового результату діяльності підприємства, а саме: частки ринку, товарообігу, марочного капіталу машинобудівного підприємства що дозволяє визначити оптимальний рівень витрат на засоби маркетингових комунікацій підприємства. У досліджених підприємств отримано єдине оптимальне за Парето рішення, яке забезпечує оптимальний обсяг витрат на засоби маркетингових комунікацій з точки зору чистого фінансового результату, частки ринку, об'ємів реалізації продукції та марочного капіталу. На основі отриманих ступенів важливості кожної складової комунікативного ефекту для машинобудівних підприємств України побудовано матрицю, що ілюструє результати дії спільного використання маркетингових засобів у кожному випадку. Також визначено коефіцієнт комунікативного ефекту від засобу з урахуванням витрачених на нього коштів. Розраховано оптимальне відсоткове співвідношення засобів на маркетингові комунікації машинобудівних підприємств України. Оцінку ефективності комунікативних витрат для машинобудівних підприємств України зроблено за допомогою розрахунку чистої приведеної вартості.Документ Організаційно-економічний механізм забезпечення комплаєнс-безпеки промислового підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Кобєлєва, Тетяна ОлександрівнаДисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2020. Дисертаційна робота присвячена розробленню та науковому обґрунтуванню концептуальних положень, теоретико-методологічних засад, методичних підходів та практичних рекомендацій щодо розробки організаційно-економічного механізму забезпечення комплаєнс-безпеки промислового підприємства. Проаналізовано сучасний стан та перспективи змін комплаєнс-порушень в економіці України та на цій основі запропоновано ввести в науковий обіг термін комплаєнс-безпека. Розроблено методичні рекомендації по формуванню та практичній реалізації комплаєнс-програми промислового підприємства, обґрунтовано важливість та необхідність введення в організаційну структуру промислового підприємства самостійного комплаєнс-підрозділу, запропонована концептуальна схема чотирьох рівнів комплаєнс-захисту промислового підприємства. Розроблено методичні положення економічної оцінки діяльності комплаєнс-підрозділу на промисловому підприємстві. З використанням найбільш важливих для країни та підприємства індикаторів економічної безпеки розроблено методичні положення експрес-діагностики поточного стану комплаєнс-безпеки, запропоновано механізм оцінювання рівня комплаєнс-безпеки промислових підприємств на основі визначення інтегрального показника. Запропоновано методичний підхід до проведення моніторингу стану комплаєнс-безпеки підприємства, який передбачає використання тригонометричних функцій, що дозволяє аналізувати і оцінювати макро- та мікропоказники роботи підприємства. Удосконалено методи визначення рівня комплаєнс-ризику на основі методу попарних порівнянь факторів комплаєнс-ризику.Документ Формування засобів маркетингових комунікацій машинобудівних підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Чернобровкіна, Світлана ВіталіївнаДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Харків, 2020. В дисертації узагальнено наукові основи, проаналізовано сучасний стан та рівень маркетингових комунікацій машинобудівних підприємств, а також обґрунтовано найбільш перспективні напрями їх удосконалення. Розроблено модель впливу засобів маркетингових комунікацій на фінансовий результат промислового підприємства за рахунок складових комунікативного та економічного ефекту. Побудовано профілі поточної та цільової PR-активності машинобудівних підприємств. Запропоновано визначення показника комунікативності машинобудівних підприємств. Розраховано показники комунікативності обраних машинобудівних підприємств. Запропоновано методичний підхід до формування засобів маркетингових комунікацій машинобудівних підприємств за тривимірною моделлю в залежності від галузі, продукції машинобудування та цільової аудиторії. Зроблено оптимізаційне моделювання витрат на засоби маркетингових комунікацій на прикладі машинобудівних підприємств України, де враховано показники, які характеризують збільшення чистого фінансового результату діяльності підприємства.