08.00.04 "Екoнoмікa тa упрaвління підприємствaми (зa видaми екoнoмічнoї діяльнoсті)"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/17457
Переглянути
73 результатів
Результати пошуку
Документ Організаційно-економічний механізм управління об’єктами інтелектуальної власності на промисловому підприємстві(2024) Маслак, Марія ВолодимирівнаДисертаційну роботу присвячено вирішенню науково-практичної проблеми розробки теоретичних, концептуальних, методологічних і методичних положень організаційно-економічного механізму управління об’єктами інтелектуальної власності (далі – ІВ) на промислових підприємствах машинобудування. Об’єктом дослідження є процес управління об’єктами ІВ на промисловому підприємстві. Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та методичні засади управління об’єктами ІВ на підприємствах машинобудування. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретичних положень, концепції, методологічного та методичного забезпечення організаційно-економічного механізму управління об’єктами ІВ на промисловому підприємстві на засадах системно-процесного підходу та обґрунтування практичних рекомендацій для забезпечення економічного розвитку в сучасних умовах господарювання. The thesis is dedicated to solving the scientific and practical problem of developing theoretical, conceptual, methodological, and methodical provisions of the organizational and economic mechanism of intellectual property (hereinafter - IP) objects management at machine-building enterprises. The object of the research is the process of IP objects management at an industrial enterprise. The subject of the research is the theoretical, methodological, and methodical foundations of IP objects management at machine-building enterprises.The aim of the thesis is to develop theoretical provisions, concepts, methodological and methodical support for the organizational and economic mechanism of IP objects management at an industrial enterprise, on the basis of the system-process approach and substantiating practical recommendations for ensuring economic development in modern economic conditions.Документ Теоретико-методологічні засади формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Величко, Володимир АнатолійовичВеличко В. А. Теоретико-методологічні засади формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)». – Харківський технічний університет «Харківський політехнічний інститут», 2022. У першому розділі «Теоретико-методологічні підходи до визначення стейкхолдерів будівельних підприємств» систематизовані теоретичні положення щодо визначення стейкхолдерів будівельних підприємств, їх видів, узагальнено міжнародний досвід взаємодії зацікавлених осіб. У результаті систематизації теоретичних положень обґрунтовані підходи та запропоновано авторське визначення стейкхолдерів будівельних підприємств, які характеризуються як фізичні й юридичні особи, що взаємодіють у будівельній сфері на основі стратегічних контурів і соціальних напрямів та визначаються функціональними, результуючими, структурними, процесними, стратегічними, комплексними ознаками, взаємовідносини яких мають певний рівень ризику й загроз, що дозволяє сформувати підрядні відносини у капітальному будівництві, здійснити архітектурний контроль, відповідні розрахунки, що забезпечено проектною документацією, матеріальними й трудовими ресурсами. Визначені групи стейкхолдерів будівельних підприємств та запропонована економіко-математична модель їх формування, яка включає фактори їх функціонування та дозволяє побудувати кількісне підґрунтя для оцінки рівня взаємодії зацікавлених осіб. Визначені моделі управління взаємодією стейкхолдерів, узагальнені методи оцінки та управління стейкхолдерами підприємств, що застосовуються у міжнародній практиці. У результаті дослідження визначені елементи теоретико-методологічної платформи формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, які характеризуються науковими положеннями щодо визначення стейкхолдерів, їх груп, сучасних методів і моделей. У другому розділі «Характеристика функціонування та трансформаційних процесів, що відбуваються на будівельних підприємствах» визначено напрями функціонування будівельної сфери, узагальнено міжнародний досвід, виявлені основні напрями та особливості функціонування будівельних підприємств, взаємодії стейкхолдерів. Доведена необхідність зростання ефективності взаємодії між групами стейкхолдерів будівельних підприємств задля забезпечення їх розвитку, формування основи для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, застосовуючи сучасний прикладний економіко-управлінський інструментарій, методи та моделі, положення методологічного підходу до оцінки рівня взаємодії між зацікавленими особами. У результаті аналізу стану та виявлених особливостей взаємодії будівельних підприємств зі стейкхолдерами визначена неоднозначність змін при формуванні та використанні власного капіталу, грошових коштів, виконанні контрактних зобов’язань, основна увага фокусується на взаємодії із замовниками при зниженні або ігноруваннями напрямами взаємовідносин із іншими групами зацікавлених осіб. Результати дослідження стану та виявлених особливостей розвитку будівельних підприємств, напрямів взаємодії зі стейкхолдерами надають можливість сформувати кількісну основу для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Визначені чинники включаються в аналітично діагностичну систему показників, що використовується для розробки методологічного підходу до оцінки рівня взаємодії із зацікавленими особами. У третьому розділі «Формування напрямів розробки стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств» систематизовані теоретико-методичні підходи до визначення стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, сформовані методи її розробки, охарактеризовані напрями застосування методів оцінки стратегічної позиції будівельних підприємств. Розроблено теоретико-методологічну платформу формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, що характеризується системою взаємопов’язаних дій, спрямованих на прийняття обґрунтованих управлінських рішень відносно забезпечення взаємодії між замовниками, органами державної влади, громадськими та профспілковими організаціями в будівництві та архітектурі, підрядниками, зовнішніми та внутрішніми контролюючи органи, що впливають на функціонування будівельних підприємств, власниками і управлінцями різного рівня, робітниками та іншими стейкхолдерами, які формуються на кількісній основі і спрямованих на розвиток будівельних підприємств та зростання їх інвестиційної привабливості, враховуючи функціональні особливості, стратегічні відносини і напрями. Запропоновані методи розробки стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, як сучасний інструментарій формування та визначення чинників, що впливають на рівень взаємодії зацікавлених осіб. У результаті дослідження запропоновані чинники, що впливають на формування та реалізацію корпоративного управління для забезпечення взаємодії зі стейкхолдерами. Для формування стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, формування кількісної основи прийняття обґрунтованих рішень та визначення відповідних чинників застосовуються методи оцінки стратегічних позицій. У рамках стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств запропоновано застосовувати сучасні методи і моделі, що створює методологічну основу прийняття обґрунтованих управлінських рішень, що забезпечує зростання інвестиційної привабливості. Визначені напрями реалізації процесів економіко-математичного моделювання впливу інтегрального чинника рівня стейкхолдерних відносин на інтегральний показник інвестиційної привабливості. Запропоновані критерії адекватностіекономіко-математичної моделі: коефіцієнти кореляції та детермінації, t-критерій Стьюдента, F–критерій Фішера, критерії перевірки на гомо- або гетероскедастичність, Дарбіна – Уотсона, перевірки на мультиколінеарність. У четвертому розділі «Методологічний підхід до інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств» визначені етапи розробки методологічного підходу до інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств, запропоновані напрями його реалізації, визначені процеси економіко-математичного моделювання впливу системних чинників на інтегральний показник рівня стейкхолдерних відносин. Запропоновані етапи розробки та реалізації методологічного підходу до інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств. Побудована аналітично діагностична система показників інтегральної оцінки стейкхолдерних відносин будівельних підприємств, розроблені локальні й інтегральні моделі. Запропоновано структурно-функціональний алгоритм стратегічного управління на основі розробки варіативного адаптивного мобільного алгоритму стратегій управління стейкхолдерними відносинами будівельних підприємств, який включає комплекс спеціалізованих показників, які формують інформаційно-аналітичне забезпечення щодо взаємодії стейкхолдерів й інтегральної оцінки, що дозволило сформувати моніторингову систему і здійснювати превентивні заходи протидії негативним явищам. У результаті оцінки визначено інтегральний показник рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств, який дозволяє встановити, що найбільшим значенням цього критерію характеризувалось АТ «ХК «Київміськбуд». Запропоновані напрями здійснення економіко-математичного моделювання впливу системних чинників на інтегральний показник рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств. У результаті економіко-математичного моделювання впливу системних чинників на інтегральний показник рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств визначено високий або суттєвий вплив рівня взаємодії досліджених будівельних підприємств із різними групами стейкхолдерів й напрямів формування та реалізації корпоративного управління будівельних підприємств для забезпечення взаємодії зі стейкхолдерами на рівень стейкхолдерних відносин. На помірному рівні впливає системний чинник якості та рівня виконання договірних зобов’язань на інтегральний показник рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств. На низькому рівні визначається вплив стратегічних напрямів функціонування будівельних підприємств на їх стейкхолдерні відносини. У результаті дослідження запропоновані заходи щодо формування та зростання ефективності здійснення стейкхолдерних відносин будівельних підприємств. Основні зусилля спрямовуються на збільшення системних чинників рівня взаємодії досліджених будівельних підприємств із різними групами стейкхолдерів та формування та реалізації корпоративного управління будівельних підприємств для забезпечення взаємодії зі стейкхолдерами на 45% та у 3 рази, відповідно. Для забезпечення позитивних зрушень інтегрального показника рівня стейкхолдерних відносин необхідно забезпечити суттєве зростання системного чинника якості та рівня виконання договірних зобов’язань будівельних підприємств в 4 рази й необхідно змінити напрями та створити можливості для зростання ефективності формування та реалізації стратегічних напрямів більш ніж у 4 рази. Запропоновано економіко-прикладний інструментарій управління будівельних підприємств в рамках формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління на основі методологічного підходу щодо інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин, сучасних методах і моделях економіко-математичного моделювання та побудованої аналітико діагностичної системи локальних й інтегральних стейкхолдерних показниках. У п’ятому розділі «Науково обґрунтовані рекомендації та практика реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств» визначені теоретичні та практичні аспекти визначення інвестиційної привабливості будівельних підприємств, представлені результати економіко-математичного моделювання впливу узагальнюючого чинника рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств на інтегральний показник їх інвестиційної привабливості, здійснено прогнозування інтегрального показника інвестиційної привабливості, враховуючи напрями та особливості взаємодії стейкхолдерів, із застосуванням методу нейронних мереж, розроблені заходи її підвищення, запропоновано аналітико-практичний підхід до розробки структурно-логічної моделі формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств. Інвестиційна привабливість будівельних підприємств розглядається як системна категорія, що визначається сукупністю факторів, характеристик і ознак, які характеризують потенційні можливості, інвестиційні та економічні переваги, формують кількісну основу для прийняття обґрунтованих управлінських рішень і забезпечення розвитку підприємств. На основі застосування методу групування визначені будівельні підприємства за рівнем інвестиційної привабливості: 1 група (ТОВ «Житлобуд–2», Українська державна будівельна корпорація «УкрБуд», Будівельна група «Фундамент» – низький рівень; 2 група (АТ «ХК «Київміськбуд», ВАТ АТ «КДБК», АТ «Трест Житлобуд–1», ТОВ Будівельна компанія «Міськжитлобуд») – несуттєвий; 3 група (ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій», ПрАТ «Нерухомість столиці») – помірний. Результати дослідження свідчать про низький або несуттєвий рівень інвестиційної привабливості більшості будівельних підприємств. Помірні значення інтегрального показника наближаються до межі несуттєвого його рівня. Це потребує формування та реалізації системних дій щодо зростання інвестиційної привабливості шляхом підвищення ефективності взаємодії зі стейкхолдерами будівельних підприємств у рамках стейкхолдерноорієнтованої стратегії їх управління. У результаті дослідження розроблена економіко-математична модель залежності між узагальнюючим чинником рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств та інтегральним показником їх інвестиційної привабливості. Значення коефіцієнтів кореляції та детермінації свідчать про низький їх взаємозв’язок, узагальнюючий чинник рівня стейкхолдерних відносин всього на 2% обумовлює зміни інтегрального показника інвестиційної привабливості будівельних підприємств. На основі економіко-математичного моделювання встановлено неоднозначність впливу узагальнюючого чинника рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств на інтегральний показник їх інвестиційної привабливості. У результаті застосування методу нейронних мереж, встановлено хвилеподібний характер змін інтегрального показника інвестиційної привабливості у короткостроковій перспективі, де періоди зростання змінюються на періоди зниження. Подібна динаміка свідчить про відсутність стабільності в сфері формування інвестиційної привабливості, неоднозначність інвестиційного клімату та політики держави, відношення вітчизняних і зарубіжних вчених до будівельних підприємств. Забезпечуючи зростання рівня ефективності стейкхолдлерних відносин більш ніж у 2,1 раз, рівень інвестиційної привабливості збільшується у середньому у 7,5 рази. Причому збільшується значення стейкхолдерних відносин у системі формування інвестиційної привабливості будівельних підприємств (коефіцієнт детермінації дорівнює 0,73). Запропоновані заходи підвищення інвестиційної привабливості будівельних підприємств шляхом зростання ефективності напрямів та реалізації стейкхолдерних відносин, визначення та системне врахування чинників територіального розташування будівельних підприємств, забезпечення протидії корупційним ризикам, інфляційної стабільності; системне формування та застосування нормативно-правового забезпечення, конкурентних переваг в будівельній сфері, розвиток виробничо-господарської бази, маркетингової діяльності, забезпечення повноти та достовірності управлінського обліку й контролінгу, зростання показників фінансового стану, розробка та реалізація стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління. Розроблена схема формування стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств дозволяє сформувати інформаційно-аналітичне та нормативно-правове забезпечення й створити кількісне підґрунтя для прийняття управлінських рішень щодо зростання ефективності стейкхолдерних відносин будівельних підприємств, спрямованих на підвищення їх інвестиційної привабливості. Розроблена дорожня карта забезпечення ефективності рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств, яка дозволила об’єднати локальні стейкхолдерно-орієнтовані стратегії їх управління та результати інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин. Запропонована структурна логічна модель формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, яка включає комплекс взаємопов’язаних етапів та інструментів, локальних стратегій, спрямованих на зростання їх інвестиційної привабливості, враховуючи напрями та особливості рівня стейкхолдерних відносин. Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному: вперше:- запропоновано аналітично-діагностичну систему локальних та інтегральних стейкхолдерних показників, що базується на чинниках, формування яких здійснювалось шляхом застосування квазиметричних моделей та використанні сукупності методів для розробки теоретико-методологічного підходу інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин; - розроблено теоретико-методологічний підхід інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств на основі застосування комплексу аналітичних і експертних методів, локальних й інтегральних моделей, що дозволяє сформувати кількісне підґрунтя економіко-прикладного інструментарію управління будівельними підприємствами; - розроблено теоретико-методологічну платформу формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, яка ґрунтується на наукових положеннях щодо типологізації видів стейкхолдерів, системі взаємопов’язаних дій, спрямованих на формування кількісної основи прийняття обґрунтованих управлінських рішень, інформаційно-аналітичного забезпечення щодо підвищення інвестиційної привабливості, що дозволяє виокремити стейкхолдерні відносини у системі стратегічного управління будівельних підприємств, як важливий елемент забезпечення їх ефективності; удосконалено: - визначення поняття «стейкхолдери будівельних підприємств», що на відміну від усталених виокремлює особливості функціонування підрядних відносин у капітальному будівництві та здійснення архітектурного контролю і відповідних розрахунків, забезпечених проектною документацією, матеріальними й трудовими ресурсами, що дозволяє враховувати сукупність функціональних, результуючих, структурних, процесних, стратегічних ікомплексних ознак при формуванні типологічних засад визначення видів стейкхолдерів; - типологічні засади видів стейкхолдерів будівельних підприємств,що на відміну від наявних враховують особливості характеристик і взаємодії замовників будівельної продукції, працівників, топ-менеджменту, власників, державних органів, органів корпоративного управління, проектних організацій та інших стейкхолдерів, що дозволяє сформувати аналітично-діагностичну систему показників для розробки та реалізації інформаційно-аналітичного забезпечення інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств; - інформаційно-аналітичне забезпечення інтегральної оцінки рівня взаємодії та взаємовідносин стейкхолдерів будівельних підприємств, що на відміну від існуючих базується на оцінюванні даних бухгалтерської й фінансової звітності, рівня виконання контрактних зобов’язань, з урахуванням особливостей формування та застосування матеріально-технічної бази, напрямів взаємовідносин між різними групами зацікавлених осіб, що є підґрунтям формування аналітично-діагностичної системи стейкхолдерних чинників; - економіко-прикладний інструментарій управління будівельними підприємствами, що на відміну від наявних ґрунтується на результатах інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин шляхом застосування економіко-математичного моделювання чинників у контексті формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління, що дозволяє обґрунтувати напрямки збільшення ефективності рівня взаємодії стейкхолдерів;- структурно-функціональну систему реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, що на відміну від існуючих ґрунтується на формуванні варіативних адаптивних мобільних напрямків побудови та дозволяє розвинути теоретико-методологічну платформу теорії стейкхолдерів, стратегічного управління будівельних підприємств; набули подальшого розвитку: - науково-методичний підхід до визначення впливу стейкхолдерних відносин на рівень інвестиційної привабливості будівельних підприємств шляхом економіко-математичного моделювання, що на відміну від існуючих дозволяє прогнозувати зміни інтегрального показника інвестиційної привабливості при формуванні та реалізації структурно-функціональної системи управління будівельними підприємствами; - методичний підхід до прогнозування інтегрального показника інвестиційної привабливості будівельних підприємств з урахуванням зміни рівня стейкхолдерних відносин на основі застосування методу нейронних мереж, що на відміну від наявних враховує напрями та особливості взаємодії стейкхолдерів та дозволяє запропонувати заходи щодо підвищення інвестиційної привабливості в контексті аналітико-практичного підходу до реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств; - аналітико-практичний підхід до розробки структурно-логічної моделі формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств на основі застосування сучасного економіко-аналітичного інструментарію, що на відміну від існуючих дозволяє визначити напрямки забезпечення ефективності рівня стейкхолдерних відносин, та сформувати системне середовище для зростання рівня їх інвестиційної привабливості. Методичні та практичні рекомендації, представлені у дисертаційній роботі, використовуються у діяльності будівельних та інших підприємств, органів місцевого самоврядування, у навчальному процесі Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова.Документ Теоретико-методологічні засади формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Величко, Володимир АнатолійовичДисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2022. У дисертації систематизовано теоретичні положення щодо визначення стейкхолдерів будівельних підприємств та їх типологічних характеристик, узагальнено міжнародний досвід взаємодії зацікавлених осіб, визначено напрями функціонування будівельної сфери, виявлені основні напрями та особливості функціонування будівельних підприємств, взаємодії стейкхолдерів. Розроблено теоретико-методологічну платформу формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств. Запропоновано методи розробки стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, як сучасний інструментарій формування та визначення чинників, що впливають на рівень взаємодії зацікавлених осіб. Сформовано інформаційно-аналітичне забезпечення інтегральної оцінки рівня взаємодії та взаємовідносин стейкхолдерів будівельних підприємств. Визначені напрями розробки теоретико-методологічного підходу до інтегральної оцінки рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств, запропоновані напрями його реалізації, визначені процеси економіко-математичного моделювання впливу системних чинників на інтегральний показник рівня стейкхолдерних відносин. Охарактеризовано економіко-прикладний інструментарій управління будівельними підприємствами. Обґрунтовано теоретичні та практичні аспекти визначення інвестиційної привабливості будівельних підприємств, представлені результати економіко-математичного моделювання впливу узагальнюючого чинника рівня стейкхолдерних відносин будівельних підприємств на інтегральний показник їх інвестиційної привабливості, здійснено прогнозування інтегрального показника інвестиційної привабливості, враховуючи напрями та особливості взаємодії стейкхолдерів, із застосуванням методу нейронних мереж, розроблені заходи її підвищення. Розроблено структурно-функціональну систему реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств, запропоновано аналітико-практичний підхід до розробки структурно-логічної моделі формування та реалізації стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління будівельних підприємств.Документ Інвестиційне забезпечення впровадження інновацій на промисловому підприємстві з урахуванням ризиків(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Івахненко, Андрій ВолодимировичДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2021. Дисертацію присвячено дослідженню актуальної наукової проблеми – інвестиційному забезпеченню впровадження інновацій на промисловому підприємстві з урахуванням ризиків. В роботі доведено, що вирішальними факторами розвитку світової економіки стають інноваційні й інвестиційні процеси, які в умовах глобалізації набувають все більшої значущості. Глибинна інтеграція економіки України на світові ринки вимагає розробки нових підходів щодо формування інвестиційного забезпечення впровадження інновацій, зважаючи на необхідність інтенсифікації модернізації промислових підприємств з урахуванням недостатності внутрішніх джерел інвестиційного забезпечення, що зумовлює доцільність уточнення понятійно-категоріального апарату щодо інвестиційного забезпечення впровадження інновацій підприємства. В роботі доведено, що основною формою впровадження інновацій на підприємствах виступає трансфер інновацій, що відображає комплекс взаємовідносин суб'єктів інноваційно-інвестиційної діяльності, визначає струмуючі бар'єри та ефективність її здійснення з урахуванням високого рівня ризиків. Визначено, що трансфер інновацій. Обґрунтовано основні види трансферу інновацій та відповідні форми: управлінські (інжиніринг; франчайзинг; аутсорсинг; консалтинг та ін.), технологічні (передача патентів на винаходи; патентне ліцензування; торгівлю безпатентними винаходами та ін.), організація спільної діяльності (спільні НДКР, наукові та виробничі консорціуми, стратегічні альянси, придбання прав власності у нових технологічних компаніях та ін.). Доведено, що найбільш загальною характеристикою підприємства, що відображає спроможність до прийняття інвестицій в інновації є "інноваційність" – рівень готовності соціально-економічної системи до інноваційних змін, нових ідей, здатність підтримувати і реалізовувати нововведення у всіх сферах діяльності та залучати інвестиції. Таким чином, рівень інноваційності відображає спроможність підприємства щодо подолання бар‘єрів з залучення інвестицій у трансфер інновацій з урахуванням ризиків інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства. Все це є підґрунтям щодо удосконалення класифікації ризиків інвестиційного забезпеченням впровадженням інновацій на промисловому підприємстві, яка є узагальненою та такою, що об’єднує в систему додатково виокремлені ознаки залучення та впровадження інновацій, дозволяє обрати організаційні та економічні інструменти інвестиційного забезпечення впровадження інновацій залежно від характеру ризиків, здійснити більш точну оцінку інноваційності підприємства. Для оцінки інноваційності промислового підприємства в роботі було запропоновано методичний підхід за запропонованою системою комплексних показників, які враховують вплив факторів та ризиків інвестування при впровадженні інновацій на промисловому підприємстві за удосконаленою класифікацією ризиків. Для визначення рівня ризику інвестицій під час впровадження інновацій за допомогою шкали Харрінгтона для Kr було визначено три інтервали: високого (0< Kr ≤0.6), середнього (0.6< Kr ≤ 0.8) та низького (0.8< Kr ≤1) рівня ризику відповідно. Розрахунки показника інноваційності та рівня ризику інвестування в інновації на промислових підприємствах за роками. У відповідності до значень показника інноваційності та рівня ризику сформовано напрями зниження ризиків інвестиційного забезпечення впровадження інновацій на промисловому підприємстві. Для аналізу економічної ефективності діяльності підприємства та прогнозування тенденцій щодо її зміни було запропоновано методичні положення щодо оцінки та прогнозування фінансово-економічного стану підприємства з використанням трендових моделей та методу ARIMA. Положення включають дворівневу систему діагностики: оцінку та аналіз динаміки капіталізації й показників, що відображають ефективність використання капіталу підприємства; оцінку та аналіз достатності наявних та можливість залучення традиційних інвестиційних джерел фінансування впровадження інновацій. Такий підхід дозволяє як визначати дієвість заходів, спрямованих на зниження ризикованості інвестицій в інноваційну діяльність підприємства, так і достатність власного та традиційного залученого капіталу при формуванні інвестиційного забезпечення впровадження інновацій та надасть можливість у подальшому визначати їх практичну реалізацію за кожним прогнозним періодом. В роботі обґрунтовано, що формування інвестиційного забезпечення впровадження інновацій на підприємствах вітчизняної машинобудівної промисловості потребує удосконалення організаційних форм та розробки підходів до визначення економічної доцільності впровадження інновацій, імплементації інноваційних бізнес-моделей організації діяльності з формування інвестиційного забезпечення впровадження інновацій. Інтеграція вітчизняних підприємств у світовий ринок та децентралізація й дерегуляція інвестиційної і інноваційної діяльностей, необхідність технологічної модернізації та оновлення номенклатури продукції передбачає утворення нових форм взаємодії підприємств з суб'єктами ринку капіталу (ризикованого, венчурного) та знань. Запропонований підхід щодо організаційного забезпечення з залучення ризикованого капіталу для фінансування інноваційної діяльності передбачає запровадження організаційної матричної структури щодо управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємства. Для прогнозування результатів організаційних та фінансово-економічних змін щодо формування інвестиційного забезпечення впровадження інновацій у дисертаційній роботі запропоновано застосування сценарного підходу, який передбачає формування 3-х сценаріїв (еволюційного, найбільш вірогідного та оптимістичного), що відрізняються параметрами запровадження змін та відповідно впливають на фактори, що обумовлюють обсяг та вартість залучення ризикованого капіталу з урахуванням оцінки достатності капіталу. Для цілей економічної оцінки та здійснення прогнозування на період середньострокової перспективи доцільності формування інвестиційного забезпечення впровадження інновацій, обґрунтовано використання визначення модифікованої величини зміни чистої поточної вартості підприємства, що відображає вплив запропонованих заходів на величину додаткового чистого фінансового потоку та ставки дисконтування, що дозволяє її коректувати в залежності від наявного рівня ризику інвестування щодо впровадження інновацій (основою визначення є інновативність підприємства). Запропоновані в дисертації теоретичні положення, методичні підходи та практичні рекомендації забезпечать обґрунтованість управлінських рішень у процесі інвестиційного забезпечення впровадження інновацій на промисловому підприємстві з урахуванням ризиків.Документ Інвестиційне забезпечення впровадження інновацій на промисловому підприємстві з урахуванням ризиків(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Івахненко, Андрій ВолодимировичДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). − Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2021. Дисертацію присвячено комплексу питань, пов’язаних з інвестиційним забезпеченням впровадження інновацій на промисловому підприємстві з урахуванням ризиків. Для цього уточнено понятійний апарат щодо інвестиційного забезпечення впровадження інновацій, удосконалено класифікацію ризиків, пов’язаних із інвестиційним забезпеченням впровадження інновацій на промисловому підприємстві. Визначено, що найбільш загальною характеристикою підприємства, що відображає його здатність до сприйняття інвестицій в інновації є «інноваційність». Для оцінки інноваційності промислового підприємства в роботі було запропоновано методичний підхід на основні запровадження системи комплексних показників, що відображають вплив факторів та ступень ризикованості інвестування щодо впровадження інновацій на промисловому підприємстві. В роботі запропоновано методичні положення щодо оцінки та прогнозування рівня забезпеченості підприємства інвестиційними ресурсами впровадження інновацій, що поєднує результати оцінки та аналізу капіталізації підприємства, визначеності достатності власного капіталу та можливості залучення традиційних інвестиційних джерел, з подальшим прогнозуванням їх зміни на основі використання адаптивної авторегресії – інтегрованого плинного середнього (ARIMA) з визначенням найбільш вірогідних довірчих інтервалів за детермінованими факторами впливу на інвестиційно-інноваційну діяльність. Запропоновано теоретико-методичний підхід щодо формування інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності в умовах ризиків, удосконалено організаційне забезпечення залучення ризикованого капіталу для фінансування інноваційної діяльності. Розроблено сценарний підхід щодо визначення зміни капіталізації та структури капіталу підприємства при розширенні джерел інвестицій при впровадженні інновацій та диверсифікації ризиків.Документ Формування механізму управління ризиками переробних підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Жадан, Юлія ВолодимирівнаДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2020. Дисертацію присвячено розробці і науковому обґрунтуванню теоретичних і науково-методичних підходів до формування механізму управління ризиками переробних підприємств України. На підставі аналізу еволюції поглядів на сутність поняття "ризик" виокремлено чотири етапи становлення і розвитку теоретичної концепції управління ризиками та її методичного інструментарію: I етап (XIII ст. – друга третина XVIII ст.) – перші спроби осмислити поняття "ризик", який асоціюється з небезпекою настання негативних наслідків; II етап (остання третина XVIII ст. – кінець XIX ст.) – становлення уявлень про ризик як чиннику формування прибутку; III етап (кінець XIX ст. – середина XX ст.) – формування концепції ризиків у підприємницькій діяльності; IV етап (50-60-ті роки ХХ ст. по теперішній час) – формування сучасних концепцій управління ризиками (теорія портфельних інвестицій, теорія нечітких множин і нечіткої логіки та ін.). Така періодизація дає змогу в більш раціональний спосіб впорядкувати масив емпіричної та теоретичної інформації стосовно становлення уявлень про економічну природу ризику. Узагальнення та систематизація сучасних наукових підходів до розуміння економічної сутності понять «ризик» та "управління ризиками", дозволило виділити найістотніші ознаки та властивості ризиків (об'єкт, суб'єкт, джерело, наслідки, причини й умови виникнення та існування), які конкретизують особливості їх виникнення, існування та запобігання в умовах невизначеності, та запропонувати їх авторські дефініції. Це сприяє подоланню неоднозначності розуміння їх економічної сутності та розпливчастості термінології теорії управління ризиками. На основі критичного аналізу основних переваг та недоліків існуючих класифікацій ризиків розроблено фасетно-їєрархічну класифікацію ризиків переробних підприємств, що передбачає одночасне їх групування на трьох ієрархічних рівнях джерел походження (глобальному, галузевому та рівні самих підприємств) за екзогенними і ендогенними причинами та об'єктивною і суб'єктивною природою виникнення. Запропонована класифікація враховує специфіку, характер та умови діяльності переробних підприємств та сприяє спрощенню процесу ідентифікації ризиків для цілей їх якісної і кількісної оцінки. Розроблено структурно-логічну схему формування механізму управління ризиками переробних підприємств та обґрунтовано її складові елементи, що є сукупністю суб'єктів, об’єктів, мети, завдань, принципів, функцій, методів та інструментів, які забезпечують управлінський вплив на ризики залежно від рівня їх виникнення. Такий підхід дозволяє встановити рівень ризикованості діяльності переробних підприємств, сформувати склад організаційно-економічних заходів, спрямованих на мінімізацію та нейтралізацію ризиків, та оцінити ефективність їх впровадження. Доведено, що олійно-жирові підприємства відіграють надзвичайно важливу роль в економіці України, експортний потенціал яких є джерелом валютних надходжень, стимулом розвитку аграрних підприємств та підприємств харчової промисловості. Встановлено, що чинником економічного зростання підприємств олійно-жирової галузі, щорічного збільшення їх переробних потужностей та обсягів виробництва є інноваційний розвиток, який характеризується високою конкурентоспроможністю готової продукції та її експортною орієнтацією; впровадженням новітніх технологій комплексної переробки олійної сировини, виробництво нерафінованої і рафінованої соняшникової олії, маргарину, майонезу і побічних продуктів – шроту та лушпиння, останній з яких є альтернативним джерелом енергії. Розвинуто науково-практичний підхід до якісної оцінки впливу екзогенних та ендогенних, об'єктивних і суб’єктивних ризиків на господарську діяльність переробних підприємств олійно-жирової галузі шляхом проведення експертного опитування та економіко-статистичної обробки його результатів. Використання такого підходу надає можливість здійснити ранжування ідентифікованих ризиків за відносною вагомістю впливу та визначити найбільш ризиковані напрями діяльності підприємства. Розроблено методичний підхід до кількісної оцінки фінансових ризиків переробних підприємств олійно-жирової галузі на основі використання нормативного методу. Запропоновано оцінювання майнових ризиків, ризиків втрати ліквідності, платоспроможності, ділової активності та прибутковості підприємства здійснювати на основі співставлення науково-обґрунтованої системи фінансово-економічних коефіцієнтів та відповідних їм динамічних, порівняльних, статичних і комбінованих нормативів. Використання такого підходу дає змогу визначати частоту появи та ступень впливу фінансових ризиків на діяльність олійно-жирових підприємств у короткостроковій перспективі та використовувати зазначені результати для інформаційної підтримки процесу підготовки та прийняття управлінських рішень. Вдосконалено методичний підхід до інтегральної оцінки ризиків переробних підприємств олійно-жирової галузі, який базується на результатах логіт-моделювання ризикованості діяльності олійно-жирових підприємств в динаміці, побудованої на головних компонентах за групами фінансових ризиків підприємства. Запропонований підхід дає можливість отримати узагальнюючу оцінку рівня ризикованості діяльності олійно-жирових підприємств та використати зазначені результати для розробки складу організаційно-економічних заходів, спрямованих на його мінімізацію. Удосконалено методичний інструментарій маржинального аналізу діяльності переробних підприємств олійно-жирової галузі з урахуванням невизначеності реалізації господарських рішень. Для оцінювання рівня ризику в умовах стохастичної невизначеності класичного типу запропоновано використання геометричної ймовірності та її емпіричні оцінки. За результатами імітаційного моделювання основних показників CVP-аналізу (costs-volume-profit) сформовано множину сценаріїв беззбиткового обсягу виробництва соняшникової олії з урахуванням фактору ризику, поведінки цін і змінних витрат. Запропонована імітаційна модель є основою для розв'язання оптимізаційних завдань беззбиткового обсягу виробництва олійно-жирової продукції та прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності і ризику. Для мінімізації можливих втрат у фінансово-господарській діяльності переробних підприємств олійно-жирової галузі, що виникають внаслідок дії найбільш небезпечних ризиків (зокрема, фінансових, техніко-технологічних, кадрових та ін.), рекомендовано передавати відповідальність за них третім особам шляхом страхування. Встановлено, що одним із вирішальних факторів укладання договору страхування ризиків для підприємства (страхувальника) та страхової компанії (страховика) є розмір франшизи, оптимальний рівень якої запропоновано визначати на основі рівномірного розподілу випадкових збитків підприємства з урахуванням ступеню ризикованості його діяльності та схильності / несхильності керівництва до ризику. Даний підхід рекомендовано для використання переробними підприємствами олійно-жирової галузі при трансфері фінансових, виробничих, комерційних та інших ризиків. Обґрунтовано систему організаційно-економічних заходів, спрямованих на формування здатності переробних підприємств олійно-жирової галузі протистояти впливу негативних наслідків прояву ризиків на їх поточну діяльність, практична реалізація яких передбачає впровадження ризикозахисного механізму та удосконалення його організаційно-ресурсного забезпечення. Удосконалення організаційно-ресурсного забезпечення потребує чіткої координації між його організаційно-управлінською, кадровою, фінансовою, інформаційно-аналітичною, матеріально-технічною та нормативно-правовою складовими. Організаційно-управлінське забезпечення спрямоване на організацію процесу управління ризиками на підприємстві, формування єдиної методологічної бази з управління ризиками, розробку функціонально-посадових обов'язків фахівців з ризик-менеджменту, застосування сучасних технологій управління ризиками; кадрове – на підготовку висококваліфікованих фахівців з ризик-менеджменту; фінансове – на створення резервів для фінансування заходів з управління ризиками та компенсацію збитків від наслідків їх прояву; інформаційно-аналітичне – на збір, аналіз та обробку інформації про ризикованість фінансово-господарської діяльності підприємства; матеріально-технічне – на наявність сучасної комп’ютерної техніки та ліцензійних програм з управління ризиками; нормативно-правове – на розробку та впровадження норм, правил, регламентів з управління ризиками підприємства. Запропоновано оцінку ефективності впровадження механізму управління ризиками на переробних підприємствах олійно-жирової галузі здійснювати на підставі використання чинника NPV. Доведено, що удосконалення складових елементів організаційно-економічного механізму управління ризиками переробних підприємств є підґрунтям для прийняття раціональних і обґрунтованих управлінських рішень, спрямованих на мінімізацію та упередження виникнення ризиків, досягнення високого рівня фінансової стійкості, прибутковості і конкурентоспроможності промислових підприємств.Документ Управління економічною стійкістю підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Сітак, Ірина ЛеонідівнаДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2021. Дисертацію присвячено аналізу, розробці і науковому обґрунтуванню теоретичних і науково-методичних підходів щодо управління економічною стійкістю підприємств. Обгрунтовано сутність дефініції "економічна стійкість", яке враховує особливості функціонування підприємств у динамічних умовах зміни зовнішнього оточення і визначена мета забезпечення економічної стійкості. Визначено основні відмінні риси економічної стійкості як об'єкту управління. Встановлено основні складові процесу управління економічною стійкістю: внутрішні складові й зовнішні чинники впливу, що можуть бути прогнозовані при проведенні зовнішнього моніторингу; виробнича, фінансова, соціальна та інноваційна складова діяльності підприємства; адаптація та гнучкість задля можливості підприємства мати здатність до реагування на слабкі сигнали мінливого середовища. Розглянуто існуючі підходи до управління економічною стійкістю, її класифікації, оцінки і аналізу, з урахуванням особливостей функціонування підприємств машинобудування. Дослідження існуючих методів та підходів забезпечення стійкості промислових підприємств довело, що найбільш перспективним є підхід до формування стійкості підприємства на основі виробничої, фінансової, соціальної, маркетингової та управлінської складових, які дають змогу враховувати основні зміни, що відбуваються в процесі діяльності підприємства. Для прийняття рішень на основі системного і комплексного підходу забезпечення економічної стійкості розроблено елементи системи управління економічною стійкістю підприємства, що дозволяють сформувати базу даних, котра сприяє прийняттю ефективних управлінських рішень щодо реалізації стратегічних і тактичних цілей підприємства в умовах невизначеності зовнішнього середовища. Визначено фактори ефективної реалізації системи управління стійкістю. Розроблено методичний підхід до прийняття управлінських рішень щодо вибору стратегій забезпечення економічної стійкості, який базується на системному підході та дозволяє всебічно розглядати поточну і перспективну управлінську діяльність підприємства на основі різних внутрішніх факторів, а також враховувати зміну очікувань з боку інститутів фінансового ринку стосовно подальших перспектив фінансової та економічної стійкості досліджуваного підприємства. Обґрунтовано використання збалансованої системи показників для інтегральної оцінки економічної стійкості, що надає можливість відстежувати зміни в проміжних і кінцевих результатах діяльності, встановлювати і корегувати цілі, визначати напрям і зміст дій, спрямованих на забезпечення належного рівня економічної стійкості підприємства. Розроблено матричний підхід до обґрунтування управлінських рішень стосовно забезпечення стійкості машинобудівного підприємства. Встановлено джерела інформаційних потоків, котрі дають змогу побудувати діючу систему управління стійкістю відповідно до запропонованого матричного підходу та завчасно приймати рішення як на оперативному так і на стратегічному рівнях управління. Досліджено підходи щодо прийняття рішень у сфері управління економічною стійкістю машинобудівних підприємств і запропоновано систему раннього попередження та реагування, котра базується на проведені перманентного моніторингу показників економічної стійкості підприємства. Дану систему запропоновано впровадити до завдань служби контролінгу або департаменту стратегічного розвитку на підприємствах досліджуваного комплексу, які одночасно з виконанням традиційних функцій повинні займатися питаннями управління економічною стійкістю підприємства, проведенням внутрішнього моніторингу та модифікацією організаційно-інформаційного забезпечення розрахунку запропонованих показників економічної стійкості. Запропонована система доповнює вдосконалені організаційні засади управління економічною стійкістю машинобудівних підприємств та забезпечує обґрунтованість, релевантність та ефективність рішень.Документ Формування механізму управління ризиками переробних підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Жадан, Юлія ВолодимирівнаДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2021. Дисертацію присвячено розробці і науковому обґрунтуванню теоретичних і науково-методичних підходів до формування механізму управління ризиками переробних підприємств України. Узагальнено наукові погляди на економічну сутність понять "ризик" і "управління ризиками" та удосконалено їх дефініції. Запропоновано фасетно- їєрархічну класифікацію ризиків переробних підприємств, що враховує специфіку їх діяльності та включає одночасне групування ризиків за причинами та природою виникнення на трьох ієрархічних рівнях джерел їх походження (глобальному, галузевому та рівні самих підприємств). Обґрунтовано складові елементи формування механізму управління ризиками переробних підприємств та побудовано його структурно-логічну схему. Розвинуто науково-практичний підхід до якісної оцінки ризиків переробних підприємств олійно-жирової галузі на основі класифікації ризиків переробних підприємств та експертного оцінювання. Запропоновано методичні підходи до кількісної оцінки фінансових ризиків переробних підприємств олійно-жирової галузі на основі нормативного та інтегрального методів. Розроблено методичний інструментарій маржинального аналізу діяльності переробних підприємств олійно-жирової галузі з урахуванням невизначеності реалізації господарських рішень. Обґрунтовано систему організаційно-економічних заходів, спрямованих на мінімізацію та нейтралізацію ризиків переробних підприємств олійно-жирової галузі.Документ Управління економічною стійкістю підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Сітак, Ірина ЛеонідівнаДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2021. Дисертація присвячена аналізу, розробці і науковому обґрунтуванню теоретичних і науково-методичних підходів до управління економічною стійкістю підприємств. В роботі проведено аналіз існуючих підходів до управління економічною стійкістю, її класифікації, обліку і аналізу, визначено особливості функціонування підприємств машинобудування. Охарактеризовано основні відмінні риси економічної стійкості як об’єкту управління. Встановлено основні складові процесу управління економічною стійкістю. Розроблено методичний підхід до прийняття управлінських рішень щодо вибору стратегій забезпечення економічної стійкості. Обґрунтовано застосування збалансованої системи показників для забезпечення стійкості. Доведено до практичної реалізації можливість застосування інтегральної оцінки економічної стійкості на основі збалансованої системи показників. Розроблено матричний підхід до обґрунтування управлінських рішень стосовно забезпечення стійкості машинобудівного підприємства. Досліджено підходи щодо прийняття рішень у сфері управління економічною стійкістю машинобудівних підприємств і запропоновано систему раннього попередження та реагування на появу кризових явищ для забезпечення стійкості підприємства.Документ Просування продукції промислових підприємств за допомогою інструментарію цифрового маркетингу(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Дериколенко, Анна ОлександрівнаДериколенко А.О. – Просування продукції промислових підприємств за допомогою інструментарію цифрового маркетингу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 "Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)" (галузь знань – "Економічні науки"). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2021. Дисертація присвячена вирішенню важливого науково-прикладного завдання розроблення теоретико-методичних положень щодо просування продукції промислових підприємств за допомогою інструментів цифрового маркетингу. В дисертаційній роботі удосконалено методичні положення щодо використання інструментів просування продукції промислових підприємств, які на відміну від існуючих, ґрунтується на застосуванні інтернет-платформ для більш результативного пошуку нових партнерів, впровадження технологічних рішень у виробничо-збутову діяльність та скорочення витрат часу, що дозволяє підвищити ефективність діяльності, покращити ринкові позиції серед конкурентів та забезпечує вихід на нові ринки. Удосконалена класифікація інструментарію цифрового маркетингу, що відрізняється від існуючих диференціацією ознак за технологічними, організаційними та загальними характеристиками, а також виокремленням нових ознак: "за технологією виготовлення та поширення", "за видом посередництва", "за ступенем спеціалізації", "за типом відносин", що дозволяє визначити форми співпраці, конкретизувати характеристики цифрових інструментів, визначати напрямки найбільш ефективного їх застосування, формалізувати процес інструментального забезпечення та управління процесами просування продукції промислових підприємств. Удосконалений теоретичний базис концептуальних основ просування продукції промислових підприємств, що на відміну від наявних, ґрунтується на уточненні та доповненні передумов забезпечення, принципів, переваг діяльності, вимог ринку, а також на розширенні й систематизації методичного апарату та інструментарію. Це дозволяє формалізувати змістовну складову діяльності підприємств з використанням технологій та інструментарію цифрового маркетингу. Набули подальшого розвитку методичні рекомендації щодо оцінювання економічної ефективності використання Digital-засобів, що, на відміну від інших дають змогу врахувати негрошові показники важливості заходів в довгостроковій перспективі, які складно формалізувати в монетарних термінах. Це дозволяє розширити інструментальне забезпечення програм просування продукції. Поглиблено методичний підхід до створення програми просування продукції ПП, в якому, на відміну від існуючих, оптимізація комунікаційних витрат здійснюється на основі плаваючого бюджету з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що дозволяє забезпечити максимальну кількість контактів з цільовою аудиторією та вибір маркетингових інструментів відповідно до комплексних оцінок перспективності їх застосування (з позицій отримання комерційного результату у майбутньому). Набув подальшого розвитку методичний підхід до формування медіа-плану просування продукції промислових підприємств, який, на відміну від існуючих, ґрунтується на психологічних патернах сприйняття і запам’ятовування інформації споживачами із застосуванням інструментарію передачі специфічних особливостей інформації, що створює можливості коригування маркетингової та виробничої діяльності на основі онлайн-аналізу засобами Web-аналітики (Google Analytics, Unit-economics аналітики, Yahoo Web Analytics, meta.ua тощо). Це дозволяє за рахунок відстеження і регулювання показників (у першу чергу, частоти впливу на споживачів) оптимізувати ефективність комунікаційної кампанії. Основні положення і висновки дисертаційної роботи доведені до рівня теоретико-методичних розробок і практичних рекомендації, що підтверджується актами про їх впровадження у діяльність промислових підприємств машинобудівної та хімічної галузей: ТОВ "Турбомаш", ПП "Завод ПЕМ", ТОВ "Сумський машинобудівний завод", ТОВ "Азовський механічний завод", ТОВ КБ "Укрспецмаш", а також у навчальний процес СумДУ. Пропозиції автора дозволять у комплексі вирішити завдання просування продукції вітчизняних промислових підприємств в сучасних умовах господарювання.