033 "Філософія"

Постійне посилання зібрання

https://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/54122

Переглянути

Перегляд 033 "Філософія" за Автор "Лобас, Вікторія Володимирівна"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Сучасна Йога: рецепції та практики (філософсько-антропологічний аналіз)
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Лобас, Вікторія Володимирівна
    Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (PhD) за спеціальністю 033 – Філософія – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2021. Об'єктом дослідження є феномен сучасної Йоги. Предметом дослідження є рецепції та практики сучасної Йоги у філософсько-антропологічному дискурсі. У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної теми. Описано зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами, наведено наукову новизну, а також, сформульовано практичне значення отриманих результатів. В першому розділі здійснено аналітичний огляд стародавніх текстів, аналіз праць сучасних фахівців в області історії, формування і розвитку Йоги з метою дати визначення Йоги і показатити складність цього процесу. Орієнтуючись на давні тексти, можна тільки окреслити можливі її загальні значення, бо кожна наступна давня книга давала свої уточнення або ставила наголоси на деяких нових аспектах її тлумачення. Була зроблена спроба вийти на загальні характеристики раціональності Йоги, звернувшись до давніх текстів і міфологічних джерел. Розглянуто сотеріологічне та онтологічне значення тіла в практиках ритуалу у вигляді "інструкцій" для подолання людського стану і конструювання нового. Доведено, що тіло має особливу цінність для людини, бо виступає фізичною базою у процесі здійснення, з одного боку, будь-яких дій (соціального та індивідуального характеру), в іншому, ‒ для реалізації зв'язку із космічними процесами. Обидва напрями можна характеризувати як вертикальні та горизонтальні реалізації життя йога, які здійснюються водночас і які неможливо уявити відокремленими один від іншого. В другому розділі було розглянуто питання взаємовпливу культур Сходу і Заходу на рубежі ХІХ і ХХ століття з метою проаналізувати характер становлення Йоги як практичної діяльності та Йоги як феномену, характерному для дискурсу інтелектуальної культури Заходу того часу. Ґрунтовний аналіз відведено для розуміння реалізації ідей Свамі Вівеканади, особливостей розуміння його релігійних ідей. Підкреслено, що його ідеї мали масштабні відгуки з боку американського, британського, російського наукових товариств. Були описані гілки сучасної йоги у американо-європейському середовищі. В розділі була реалізована мета по аналізу статистичних даних і зроблено соціально-аналітичні висновки про причини популярності та зацікавленості Йогою у сучасний час. Тому було виконане завдання по пошуку детермінант розвитку сучасної Йоги, відштовхуючись від соціологічної статистики і загальних характеристик розвитку суспільства. У третьому розділі було показано, як культура споживання сучасного Заходу сприяє пошукам духовних основ, спрямованих до розвитку людини як у фізичному вимірі, так і в духовному. Показано, як змінюється відношення до тіла у сучасних урбаністичних контекстах, підкреслюється його феноменологічний аналіз. Підкреслено загострення опозицій соціальне-асоціальна і тілесне-духовне. Опозиції, які стали репрезентувати себе в режимі протиріч, загострили і прискорили пошуки шляхів їх вирішення, що й активізувало бажання гармонізувати їх. Культура тіла і техніка зміни свого не тільки внутрішнього, а і зовнішнього "Я" з метою вдосконалення реальності і, отже, соціуму здійснюється в контексті соціального замовлення на нову інтелектуальну чутливість. Аналізується робота школа сучасної Йоги Asaṅga (असङ्ग) Yoga, описується її програма, яка формується на ґрунті певних принципів. Таким чином, у дисертаційній роботі вирішується науково-прикладна задача, за якою ми знайомимося із феноменом сучасної Йоги і підкреслюємо, що формула "Роби себе і постійно рухайся далі", яка є основою Йоги, в сучасному суспільстві набирає обертів як її практична реалізація. В роботі вперше отримано такі результати: проаналізовано характер розповсюдження Йоги на теренах простору культури Сходу на ґрунті стародавніх текстів за умов її діахронічного і географічного розвитку і обґрунтовано авторське тлумачення її парадигмального розвитку; встановлено корені і характер раціонального в традиційній Йозі, розкрито його антропологічно-релігійне смислове навантаження у якості чинника інтеграційної цілісності космічного, антропологічного, аксіологічного; виявлені детермінанти розвитку сучасної Йоги, які виникають на грунті нового відчуття культури, часу і під впливом певних викликів суспільства споживання; обґрунтовано розуміння габітусу сучасної людини в нових контекстах, який змінюється залежно від якісних процесів роботи із тілом на ґрунті не тільки його функціонального удосконалення, але і з метою дотику до духовного і реалізації соціального як нерозривних процесів у формуванні загального розуміння "людяності"; запропоновані принципи, на ґрунті яких людина, яка займається Йогою, орієнтується у вирішенні проблеми збереження і пошуку самоідентичності як процесу комплементарного поєднання внутрішніх і зовнішніх смислів свого існування в складному і насиченому великою кількістю інформації світі з метою не загубити свою ідентичність та індивідуальність; розроблена і верифікована комплексна методологічна програма викладання сучасної Йоги школи "Асанга (असङ्ग) Йога", яка сприяє розкриттю вітальноонтологічного потенціалу людини, враховуючи її мікро-, макро- та мезорівні (буденний, граничний та понадграничний виміри) буття. Набуло подальшого розвитку: ідея унікальності феномену сучасної Йоги у забезпеченні входження особистості в урбанізовану культуру, відтворюючи і розвиваючи її одночасно, а функціональний потенціал соціального в Йозі отримує нове розуміння, яке детермінує, живить і відтворює конструктивні процеси сучасного міста; транскультурний характер сучасної Йоги, яка стала платформою для удосконалення міжнаціональних, міжкультурних, міжрелігійних відносин і активно застосовується у міжнародних організаціях, націлених на співдружність і співіснування націй; теоретична та практична рефлексія того, що феномен сучасної Йоги є універсальним феноменом існування та історичного розвитку людства, який репрезентується за рахунок багаточисленних шкіл, студій і виступає в якості синтезатору в процесі формуванні світоглядної та просвітницької бази сучасної людини. Поглиблено значення ролі культурних антропотехнік в обґрунтуванні активізації занять Йогою з метою удосокналення не тільки фізичних, але й інтелектуальних, і духовних складових людини, що підкреслює не тільки їхню вітальну направленість, але і відкриває комплексний характер націленості на трансцендентну складову; розуміння ролі неформальної освіти у вигляді практичної діяльності студій, шкіл, секцій з Йоги, мета яких ‒ формувати смислові орієнтири життєтворчості на основі комплементарного поєднання різних методологічних можливостей в рамках зближення культур Сходу та Заходу; доцільність використання запропонованої методології викладання сучасної Йоги, яка відтворює характерні особливості функціонування формотворчих принципів не тільки в антропо-культурному середовищі для унаочнення гармонії тілесного, ментального, соціального, але і посилює інтерес до філософії Йоги, до філософії взагалі, підкреслюючи її практичне значення в особистому просторі людини. Дисертація є частиною науково-дослідних робіт, виконаних на кафедрі Філософії "Філософські проблеми людини та культури" (2017/2018 р., No ДР 0117U004726).