051 "Економіка"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/49026
Переглянути
1 результатів
Результати пошуку
Документ Формування та оцінювання показників сталого розвитку підприємств енергетичного сектора(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Туран, Угур; Turan, UgurДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 – Економіка (05 – Соціальні та поведінкові науки). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки України, м. Харків, 2020. Роботу виконано на кафедрі Менеджменту інноваційного підприємництва та міжнародних економічних відносин Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки України. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за адресою: 61002, м.Харків, вул. Кирпичова, 2. Метою дослідження є уточнення теоретичних положень, розробка методичного інструментарію та практичних рекомендацій щодо формування і оцінювання показників сталого розвитку підприємств енергетичного сектору. Обє’кт дослідження – процеси формування та оцінювання показників сталого розвитку підприємств енергетичного сектору. Предмет дослідження – є розвиток теоретико – методичних положень з формування та оцінювання сталого розвитку підприємств енергетичного сектору. Сучасні економічні умови підкреслили той факт, що підприємства стають все більш чутливим до змін зовнішнього середовища і підвищують ризики своєї господарcької діяльності, особливо в умовах нестабільного функціонування енергетичного ринку. Саме тому, на нашу думку, вони потребують відповідної методичної підтримки у напрямку використання можливостей концепції сталого розвитку. Щороку все більше науковців розробляють нові технології безвідходного виробництва, альтернативних джерел електроенергії та багато інших інновацій, проте багато із цих розробок так і не знаходять свого споживача. Водночас, вектор європейського розвитку вимагає від вітчизняних підприємств шукати ефективні технології виробництва і все більше орієнтуватися на успішний європейський досвід. У таких умовах важливою складовою сучасного економічного розвитку є енергетична безпека України, ефективність та подальший розвиток енергетичного сектору, саме, за допомогою інноваційних рішень та найкращих європейських практик. У розвинених країнах підприємства (і бізнес) стають все більш відповідальними до загальних вимог сталого розвитку. Існує нагальна потреба пошуку і визначення показників для підприємств, що відповідають інноваційному характеру сучасної економічної системи. Значною проблемою для підприємств, які визначають для себе необхідність впровадження стратегій, що пов’язані зі сталим розвитком, є недостатня компетентність у питаннях відповідності до умов сталого розвитку, важливість розуміння та впровадження "енергетичної концепції 4.0" з точки зору розвитку, аналізу та оцінки найкращих світових практик, визначення напрямків розвитку тенденцій в енергетичному секторі, які висвітлюють проблеми та можуть вчасно реагувати на їх появу. Виробник, орієнтований на європейський ринок збуту, також часто має відповідні проблеми, пов’язані з нерозумінням та впровадженням концепції сталого розвитку, відсутності відповідних стратегій та інструментарію, які б дозволяли це робити. У роботі були використані наступні методи для вирішенні науково-дослідницьких завдань: методологія нормування, програма Statistica, графічні методи, багатофакторний аналіз, компаративний аналіз, порівняльний аналіз з використанням найкращих європейських практик, методи системного підходу, синтезу, групування, порівняння та узагальнення, економіко-статистичні методи, методи анкетування і експертної оцінки. Вступна частина розкриває актуальність теми дослідження, визначає мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, відображає наукову новизну та практичне значення, наводить дані щодо підтвердження результатів. У першому розділі "Теоретичний аналіз сталого розвитку в енергетичному секторі" основна увага приділялась аналізу та узагальненню літературних джерел, порівнянню концепції стійкості та сталого розвитку, а також дослідженню економічних наслідків сталого розвитку, розумінню його внеску в енергетичний сектор та узагальненню цілей дисертаційного дослідження за допомогою використання порівняльного аналізу різних прикладів у рамках проектування концепції сталого розвитку. У розділі висвітлено науково-прикладну значущість досліджуваної проблеми. Розкрито сучасний стан питань, що пов’язані з концепцією сталого розвитку, проаналізовано та представлено формування ефективних комунікацій в енергетичному секторі як на місцевих, так і на міжнародних рівнях взаємодії, наведено особливості сталого розвитку для ефективної взаємодії підприємств в енергетичному секторі. Було детально проаналізовано основні європейські інформаційні джерела у галузі формування та визначення показників сталого розвитку, проведено порівняльний аналіз відповідно до стратегічних цілей України в цьому напрямку. Крім того, у цьому розділі представлено структуру енергетичного сектору України як в цілому, так і на рівні підприємств. У другому розділі «Розвиток методичних підходів до оцінки макро- та мікро-економічних показників сталого розвитку підприємств» запропоновано методичні рекомендації щодо оцінки макро- та мікро- економічних показників сталого розвитку підприємства. Сталий розвиток підприємств було визначено як складову частину концепції сталого розвитку. Доведено необхідність дослідження відповідних факторів (проведення аналізу впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовища) підприємств відповідно до цілей сталого розвитку на підставі трендового аналізу показників за період з 2000–2018 роки. У прикладній частині запропоновано методичний підхід, за яким аналізується 121 показник та проводиться процедура узагальнення показників відповідно до визначених чотирьох основних інноваційних груп сталого розвитку: економічної та політичної; енергетичної та навколишнього середовища; інновацій та підприємництва; інтелектуального та соціального капіталу. До показників відповідних груп було застосовано метод нормалізації, коефіцієнти кореляції показників визначені за допомогою програми Statistica. Також ряд показників були вилучені за шкалою Чеддока, проведена процедура багатофакторного аналізу та досліджено вплив різних груп факторів на обрані показники. Після проведення всіх етапів, відповідно до запропонованого методичного підходу, фактори та визначені групи було проаналізовано за допомогою методу компаративного аналізу. Такий підхід дозволив задовольнити потребу визначення факторів, які мають найбільший вплив на сталий розвиток на макро- та мікро- рівні підприємств та можливості розробити ефективну систему їх взаємодії. Все це стане підґрунтям для підприємств при формуванні відповідних стратегій розвитку. У третьому розділі "Формування методичного забезпечення з оцінювання показників сталого розвитку підприємств в енергетичному секторі України", на підставі визначених методичних рекомендацій з формування показників сталого розвитку підприємств, були проаналізовані аналітичні звіти 20-ти підприємств українського енергетичного сектору та за допомогою експертного аналізу визначено внутрішні фактори впливу на сталий розвиток підприємств. Також результати діяльності підприємств, з врахуванням можливих змін обраних факторів були детально проаналізовані. Сформований, таким чином, методичний підхід було використано для визначення матриці стратегій в існуючому бізнес-середовищі підприємств енергетичного сектору України для забезпечення процесу використання можливостей сталого розвитку. Завдяки запропонованим рекомендаціям можна буде ще більше висвітлити необхідність змін в енергетичному секторі та включити механізм швидкої адаптації їх до концепції "Energy 4.0" у майбутньому, зрозуміти нагальні проблеми цифровізації. Також у розділі було представлено стратегії та рекомендації підприємствам відповідно до визначених внутрішніх та зовнішніх факторів впливу, базуючись на аналізі двадцяти підприємств. Такий методичний підхід надасть відповідну перспективу підприємствам при дослідженні та визначені своїх стратегії на підставі формування та оцінки показників внутрішніх та зовнішніх факторів сталого розвитку. У роботі було зазначено, що цілі Енергетичної стратегії України на 2035 рік та Цілі сталого розвитку, які є важливими для посилення енергетичної економіки України, складають стратегію, за якою країна буде слідувати у найближчі 10–15 років. З цієї точки зору, існування правильних стратегічних рішень підприємств, орієнтованих на зростання, інновації, прозорість та модернізацію, мають вирішальне значення для ефективної роботи підприємств на довгі роки. Ключове завдання, до якого привертається увага в дисертаційній роботі, полягає у активному використанні успішних європейських економічних практик для можливого розвитку та встановленні більш стійкої енергетичної структури з більш визначеними, стратегічними планами, спрямованими на збільшення використання відновлюваної енергії та діджиталізації. Як певну додану вартість цієї дисертаційної роботи, слід розглядати можливість створення альтернативних перспектив для підприємств та розвитку академічних досліджень у напрямку, визначеному Міжнародним енергетичним агентством, відповідно з яким, енергетична економіка рухається до цифровізації. Дана дисертаційна робота зосереджена на дослідженні можливостей сталого розвитку для підприємств енергетичного сектора в Україні та формуванні відповідного методичного інструментарію для оцінки показників забезпечення сталого розвитку підприємств. – Запропоновано концептуальні положення формування та оцінювання показників сталого розвитку підприємств, які синтезують в собі аналіз впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища на сталий розвиток та на цій підставі враховують можливі ризики для підприємств, що дозволить розширити конкурентні можливості на енергетичному ринку; – Теоретико–методичний підхід до побудови формування відповідних груп показників впливу зовнішнього і внутрішнього середовища на сталий розвиток підприємства, реалізації бізнес-процесів, як системи взаємозв’язків між функціональними підрозділами підприємства на мікро– рівні, де визначено набір основних параметрів та здійснено їх оцінку за допомогою багатофакторної моделі, новизна якої полягає в комплексному дослідженні різнохарактерних чинників та їх об'єднанні з урахуванням потенційних інтересів суб'єктів господарювання, що надає можливість суттєво підвищити об’єктивність та достовірність проведеного оцінювання; – Визначено стратегії ділового середовища підприємств енергетичного сектора за матрицею, що базуються на підставі методичного інструментарію, який дозволяє формувати та оцінювати показники сталого розвитку за якісними обмеженнями та відповідно запропонованими стратегіями управління ризиками; – Подальший розвиток понятійно-категоріального апарату, а саме понять «сталий розвиток», яке, на відміну від інших, доповнено необхідністю пошуку сучасних підходів до використання ресурсів відповідно до сталого бізнесу та враховує пошук нових більш енергозберігаючих, "сталий бізнес" трактується як ефективна взаємодія суб’єктів господарювання на різних рівнях та в різних сферах господарської діяльності, закріплена формальною чи усною домовленістю, характерною ознакою якої є наявність спільної кінцевої мети, та поняття "відносини", що визначаються як тип економічних відносин, які формуються між суб’єктами господарювання на взаємовигідній основі за рахунок оптимізації об’єднання та вибору ресурсів для енергетичних джерел, відповідальності та ризиків при використанні сучасних технологічних процесів, з чітко визначеним часовим діапазоном їх реалізації, з метою захисту та зміцнення конкурентних позицій на ринку відповідно з запропонованим концептуальним підходом до забезпечення сталого розвитку підприємства; – Методичний підхід для комплексного оцінювання складових формування сталого розвитку підприємств, який, на відміну від існуючих, базується на чотирьох групах: "Економіка та політика", "Енергетика та екологія", "Інновації та підприємництво", "Інтелектуальний та соціальний капітал", на основі проведення багатофакторного аналізу з визначенням резервів розвитку та можливістю аналізу причинно– наслідкових зв'язків між складовими груп сталого розвитку, що дозволяє не тільки визначити відповідні напрями, а і окремі вузькі місця сталого розвитку підприємства, що дає змогу більш точно визначати напрями формування стратегічних цілей і отриманих результатів діяльності підприємств; Також у дисертаційному дослідженні було обґрунтовано та розроблено методичні рекомендації щодо формування та оцінки макро- і мікро- показників для характеристики сталого розвитку підприємств. У них включені такі групи факторів як: економічні, соціальні та екологічні, які є ключовими, з точки зору, сталого розвитку та підприємницький фактор. Дана методика враховує відповідні 4-и групи, які були запропоновані автором. Алгоритм складається з п'яти підетапів, які включають побудову факторної моделі і виділення найбільш значущих чинників, аналізу та відбору 121-го показника із 231-го за період 2000–2018 років. У роботі доведено, що українські підприємства повинні і надалі зосередитись на цілях ЕСУ 2035, а розвиток перспективних можливостей відбуватиметься за допомогою визначення та впровадження відповідних стратегій, які були запропоновані. Також стратегічно важливим є розуміння концепції "Енергії 4.0", що стає життєво необхідною умовою для прискорення доручення до реалізації європейських економічних проектів та зосередження уваги на структурних проблемах та на розвитку необхідної інфраструктури.