Вісник № 05. Економічні науки
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/51572
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Ділове спілкування у закладах готельно-ресторанного бізнесу(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Юр'єва, Ірина Анатоліївна; Гаряєва, Ганна МихайлівнаСучасне розуміння питання ділового спілкування багатозначне. Мова ділової людини особлива, тому що помилки у вимові і вживанні слів відволікають співрозмовника від суті ділової розмови, а іноді і призводять до непорозумінь. Мова завжди повинна відповідати ситуації, культурному і професійному рівню слухачів. З цим пов’язане і вживання жаргонів чи сленгових виразів. Деякі із жаргонних слів дуже яскраві і точні, і якщо ужити їх у неформальній обстановці, до місця й у розмові зі співрозмовником, що напевне знає їхнє значення, т о це цілком припустимо. Ділова людина повинна утриматися від уживання жаргонних слів. Мова повинна бути зрозуміла співрозмовнику. Тому варто обережніше вживати професійні слова, за допомогою яких представники однієї професії розмежовують близькі поняття, що мають для неспеціалістів загальну назву. При цьому професійні слова відрізняються від офіційних наукових термінів. Спілкування – це міжособистісна та між групова взаємодія, основу якої становлять пізнання одне одного і обмін певними результатами психічної діяльності (інформацією, думками, почуттями, оцінками та ін.).Способом спілкування, що призначений для передавання інформації, можна вважати повідомлення. Спрямованість у стилі ділового спілкування може бути різною — на іншого або на себе. За допомогою спілкування передаються певні відомості від однієї людини до іншої як під час безпосереднього спілкування, так і через різні засоби масової комунікації. До способів спілкування, відносять також способи впливу однієї людини на іншу (або інших). Будь-який вплив здійснюється з метою формування, закріплення або зміни установок, поглядів, взаємин, почуттів, дій тощо. Психологічні механізми різних за природою видів впливу не однакові.Документ Економічна безпека підприємства як об’єкт управління(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Бондаренко-Берегович, Валерія ВалеріївнаУ статті проведено дослідження формування теоретико-методичної основи для створення ефективних передумов управління економічною безпекою підприємства. Виявлено, що заходи щодо управління та зміцнення економічної безпеки у переважній більшості проводяться несистематично або зовсім не проводяться та процес управління економічної безпеки підприємств є багатокомпонентним та складним у зв’язку із значною кількістю різноманітних загроз зовнішнього і внутрішнього походження, що перешкоджають забезпеченню його стійкості, стабільності та ефективному розвитку. Доведено, що дослідження самого підприємства, його істотних характеристик, складових частин, внутрішніх і зовнішніх зв'язків у контексті дослідження питань управління його економічною безпекою стає особливо актуальним у мінливих умовах сьогодення. Узагальнено поняття підприємства з точки зору законодавства країни, а також системного підходу. З’ясовано, що рушійною силою створення, функціонування та розвитку підприємства є діяльність, що завжди пов’язана з інтересами, міра узгодження яких і формує його економічну свободу, досягаючи того чи іншого рівня економічної безпеки. Систематизовані властивості економічної безпеки підприємства як об’єкта управління. Сформовані теоретичні засади економічної безпеки підприємства як об’єкта управління. Побудовано структурно-логічну схему функціонування системи еконмоічної безпеки підприємства. Зроблено висновок, що теоретичні засади управління економічною безпекою підприємства мають комплементарно-вибірковий характер, зумовлений тим, що однозначний вибір тієї чи іншої концепції щодо функціонування підприємства практично унеможливлений через існування лише короткого проміжку часу, в межах якого використовуються ті чи інші постулати економічної безпеки підприємства. Вибір раціональних рішень щодо теоретичних засад управління економічною безпекою підприємства має спиратися на результати здійснення аналітичного процесу, які можуть не залежати від попереднього досвіду.