В роботі досліджено основні хімічні, фізичні та технологічні властивості біогенного гідроксиапатиту, який застосовується для отримання композиційних матеріалів медичного призначення. Встановлено, що зменшуючи розмір пористих гранул гідроксиаптиту від 1000 до 160 мкм проявляється здатність порошку до агломерації. Величини питомої поверхні пористих гранул (5-8 м²/г) свідчать про крупність їх пор. Ущільнення матеріалу є максимальним для найдрібніших гранул та залежить від насипної густини та густини утрушування.
