В статті розглядається компаративістський аналіз розвитку наукового і художнього пізнання в ХХ ст. Визначається гносеологічна специфіка наукового і художнього пізнання. Робиться висновок про подолання розриву і відчуженості між двома видами пізнання, що є особливо актуальним у зв’язку зі зростанням потреби співвідношення цілей і результатів науково-теоретичного пізнання з етичними і моральними нормами людського існування.
