2022
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/56991
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Публікація Управління персоналом як фактор підвищення ефективності діяльності підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Погорєлова, Тетяна ОлексіївнаМетою даної статті є розгляд проблем, пов’язаних з впливом ефективності управління персоналом на ефективність господарської діяльності підприємств. Доведено, що основним джерелом економічного розвитку підприємства є його персонал. Персонал підприємства є важливим ресурсом підприємства, ефективність використання якого потребує особливої уваги. Роль людських ресурсів у високоефективному виробництві зумовлена їх здібностями, рівнем знань і кваліфікацією, до яких сьогодні висуваються все більш високі вимоги. Таким чином, одним із найефективніших способів підвищення економічного розвитку підприємства є поліпшення ефективності управління персоналом. Наголошується, що управління персоналом – це стратегічна функція, важливість якої зросла з неминучою потребою в глобалізації. Швидке зростання глобалізації бізнесу створило жорстке конкурентне середовище, де єдиний ефективний спосіб залишатися в конкуренції – це розвивати та вдосконалювати робочу силу. Для досягнення поставленої мети розглянуті основні напрями роботи менеджерів з персоналу. Особливу увагу приділено чотирьом основним моментам, які менеджери з персоналу повинні проаналізувати, щоб створити здорову та ефективну стратегічну функцію управління персоналом. Відзначається, що службою управління персоналом слід керувати та розвивати її разом із загальною стратегією для встановлення найкращої відповідності між підприємством, його працівниками та середовищем. Це вимагає систематичного узгодження організаційних цілей і процесів із потребами та можливостями співробітників. Це дозволить співробітникам отримати різноманітні можливості для навчання та розвитку. Це критично важливо, тому що, натомість, підприємства з більшою ймовірністю отримають конкурентну перевагу, та існує велика ймовірність того, що загальна ефективність організації та зв’язок між працівниками та підприємством покращиться. Зроблено висновок, що від ефективності та раціональності управлінської діяльності залежать успіхи підприємства, міра розкриття його економічного потенціалу.Документ Безпілотні системи: проблеми людського фактора(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Мигаль, Галина Валеріївна; Протасенко, Ольга ФедорівнаЗ появою безпілотних систем розвиток ергономіки увійшов у новий етап вивчення людино-машинної взаємодії та загострив проблеми безпеки. Змінилися вимоги до безпеки, стійкості до відмов і надійності як самих систем так і головної їх ланки – людини-оператора. Нові виклики – нові проблеми людини у цифрових системах. Цифровізація дозволила створити безпілотні системи, але й створила ергономічне протиріччя між намірами та отриманим результатом. Суть його в тому, що на відміну від очікуваного підвищення ефективності та безпеки, зростання автоматизації в безпілотних системах призводить до збільшення ризиків, пов'язаних з людським впливом. Безпілотні авіаційні системи мають унікальні ергономічні проблеми, пов’язані з особливостями діяльності оператора безпілотних літальних апаратів та технічними особливостями самих безпілотних літальних апаратів як складних систем. У зв'язку з цим актуальним є аналіз причин проявів феномену людського фактору, що продовжуються, у функціонуванні безпілотних систем, а також пошук шляхів їх зниження. Мета роботи – аналіз проблеми людського фактору у складних системах, які активно використовують інформаційно-комунікаційні технології, на прикладі безпілотних авіаційних систем. У статті наводиться критичний погляд на проблеми людського фактору у безпілотній авіації, які не вирішуються у рамках наявних підходів. Запропоновано модель айсберга керування змінами у сфері безпеки складних систем. Показано, що людський фактор у безпілотних системах виникає та тяжко знижується внаслідок нетрансдисциплінарності освіти сучасних інженерів та операторів. І головну роль в подоланні цієї проблеми є знання, спрямовані на розуміння можливостей і обмежень людини як головної ланки системи, що потім приймає рішення у процесі управління. Показано, що треба приділяти значну увагу розвитку саме ергономічного мислення у кожного, чия діяльність стосується життєвого циклу складної системи – розробників та тих, хто обслуговує, операторів, менеджерів, викладачів. Тобто саме трансдисциплінарність освіти спеціалістів – від розробників до операторів цифрових систем дозволяє знизити вказані ризики людино-машинної взаємодії.