Стаття присвячена дослідженню проблеми гендерних особливостей міжособистісної взаємодії в організації та особистісних характеристик, які її визначають. Виявлено, що існують певні соціальні уявлення про нормативну поведінку чоловіків та жінок у спілкуванні. Зазвичай, чоловікам приписують агресивність, конфліктність, незалежність, схильність до домінування, лідерські якості, а жінкам – поступливість, толерантність, залежність, емоційність, адаптивність. Результати проведеного дослідження показали, що жінки мають потребу в підтримці позитивних відносин із іншими людьми, часто використовують контроль та авторитет, від бажання керувати іншими до потреби бути контрольованими. Вони надають перевагу співпраці та взаємодії у взаєминах. Опитані чоловіки виявили тенденцію до контролю над іншими та прийняття домінуючої позиції у міжособистісній взаємодії. Вони також мають потребу у дружніх та гармонійних стосунках з іншими людьми, прагнуть співпраці та встановлення контактів через включення та увагу до інших. Майже не використовують емоційні вияви у робочому колективі, вдаються до товариського спілкування. Чоловіки розвивають гармонійні відносини з іншими, використовуючи контроль, авторитет та силу.
