Видання НТУ "ХПІ"
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/62886
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Конкуренція як ключова властивість ринку сільськогосподарської продукції(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Волик, Сергій ВолодимировичКонкуренція в аграрному секторі є результатом дії єдності суперечливих факторів: максимальної свободи діяльності ринкових сил і значного впливу держави на процеси, що відбуваються у галузі, що забезпечує в цілому ефективність суспільного виробництва. Регулювання конкуренції на аграрному ринку в розвинених країнах є розвиненою і дорогою системою. В даний час в країні неможливо забезпечити таку ж потужну підтримку аграрної сфери, але можна врахувати принципи та методи, які використовуються для цього. На агропродовольчому ринку набувають розвитку різні види конкуренції. Внутрішньогалузева конкуренція можлива лише за зниженні витрат виробництва та реалізації продукції і на тому, що слабкі, технічно відсталі підприємства витісняються з ринку. Міжгалузева конкуренція призводить до перерозподілу капіталу та інших ресурсів між галузями з урахуванням норми прибутку. Участь сільського господарства у цій конкуренції неможлива без державної підтримки через низьку швидкість обороту капіталу та високу фондомісткість у цій галузі. Внутрішньогалузева конкуренція ініціює технічний прогрес, а міжгалузева конкуренція сприяє структурній розбудові АПК. Ринкам сільськогосподарської продукції до певної міри властива досконала конкуренція, а ринків продовольства - монополістична конкуренція. Наголошується, що конкуренція охоплює всі сфери товарного виробництва, розподілу, ринкового обміну та споживання та по-різному проявляється в кожній галузі економіки, що зумовлено специфікою їхньої діяльності. Проведені дослідження конкуренції на ринку сільськогосподарської сировини та продовольства свідчать про необхідність посилення конкурентоспроможності вітчизняної продукції АПК та забезпечення порівнянних зі світовим рівнем споживчих, якісних та цінових характеристик сільськогосподарської продукції, сировини та продовольства незалежно від орієнтації на внутрішній чи зовнішній ринки. Зазначено, що конкуренція в сільському господарстві відрізняється великою кількістю конкурентів на ринку та перешкод на шляху виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.Документ Ключові аспекти трансформації характеру конкуренції на Українському ринку продовольчих товарів(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Волик, Сергій ВолодимировичСукупність можливостей аграрного підприємства щодо створення конкурентних переваг складають потенціал його конкурентоспроможності. Втім, конкурентні переваги, особливо ті, які можна характеризувати як стійкі, формуються на основі мобілізації економічного потенціалу підприємства, який є сукупністю можливостей для тривалого провадження основної діяльності суб'єкта господарювання. Відповідно, в дослідженні було ідентифіковано місце та роль потенціалу конкурентоспроможності в структурі потенціалу підприємства та його співвідношення з економічним потенціалом. В свою чергу, встановлено, що складовими економічного потенціалу є виробничий потенціал у поєднанні з комерційно-збутовими можливостями, в основі всіх видів потенціалу підприємства лежить ресурсний потенціал, а потенціал конкурентоспроможності продукції та конкурентоспроможності підприємства ґрунтується на економічному потенціалі підприємства, сприяючи нарощуванню останнього. Сільгоспвиробники стикаються з багатьма проблемами, які можуть заважати їм вирощувати та з вигодою продавати свою продукцію. Проблема забезпечення ефективної економічної діяльності досліджуваних суб’єктів аграрного виробництва полягає у відносній складності взаємин між ними в рамках діючого ринкового середовища. ринкове середовище функціонування комерційних структур не є однорідним, а важелі державного регулювання не мають однозначного ефекту на всіх операторів того чи іншого товарного ринку одночасно Для підвищення продуктивності та розширення участі у ринкових відносинах їм абсолютно необхідні відповідні механізми та заходи політики. У нинішній ситуації для кожного виробника стають необхідними аналіз його конкурентоспроможності та розробка дієвих засобів щодо її підвищення. Важливою умовою забезпечення конкурентоспроможності підприємств є ефективне використання ресурсів, кваліфікацій персоналу, досягнень сучасного менеджменту, інноваційних, фінансових та інформаційних можливостей підприємства, що у сукупності являють собою його потенціал. Визначення державою правового поля існування учасників ринку потребує чіткої уяви щодо релевантного стану їх взаємодії та тенденцій розвитку цієї взаємодії. Наслідки політики регулювання сільського господарства та прояву дії ринкових сил стосовно продуктивності та еволюції харчової промисловості варіює залежно від сфери, напряму виробництва тощо.Документ Управління якістю та бізнес-процеси в концепції технологічного реінжинірінгу(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Попов, Олександр Вікторович; Мехович, Сергій АнатолійовичУ статті досліджено теоретичні аспекти проведення технологічного реінжинірингу на промисловому підприємстві. Сучасний стан українських підприємств вимагає переосмислення способів організації бізнесу та використання принципово відмінного від функціонального підходу, який дозволив би в повній мірі реалізувати переваги нових технологій та людських ресурсів. Орієнтація на окремі завдання застаріла у світі конкуренції та змін. Економіка потребує корінних перетворень, що означає її реінжиніринг. В даний час виділяють такі основні види реінжинірингу, як біореінжиніринг, превентивний, міжгалузевий, пов'язаний реінжиніринг, ризик-інжиніринг, будівельний, організаційно-виробничий, соціальний прямий та зворотний реінжиніринг, інноваційний, комплексний реінжиніринг, реінжиніринг фінансових бізнес-процесів, екс-реінжиніринг, технологічний реінжиніринг. Особливо виділено поняття "технологічний реінжиніринг". Технологічний реінжиніринг розглядається як система корінних перетворень технологічних процесів на промислових підприємствах, які сприяють їх виходу з кризи, прискореної адаптації до ринкових умов, системного оновлення виробничих систем, тощо. Під технологічним реінжинірингом розуміється комплексна процедура, яка передбачає розробку або купівлю-продаж нових НДДКР та технологій, виробничого досвіду, знань персоналу, ноу-хау з метою подальшого впровадження нових технологій виробництва та їх дифузії у виробництво для комерціалізації нових товарів та нових послуг, для розширення ринкової присутності та посилення конкурентних переваг, або перепроектування та модернізацію діючих технологій. Запропоновано власний варіант підходу до проведення технологічного реінжинірингу, обґрунтовано його зв'язок з якістю продукції та бізнес-процесами. Доведено, що управління якістю процесів (Process Quality Management, PQM), відіграє важливу роль у будь-якому масштабному проекті з реінжинірингу.