Енергозбереження. Енергетика. Енергоаудит
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/62920
Офіційний сайт http://eee.khpi.edu.ua/
Журнал "Енергозбереження. Енергетика. Енергоаудит" створений з метою всебічної підтримки державної політики в галузі енергозбереження, та інформування широких верств населення про нові наукові досслідження, актуальні проблеми та шляхи їх реалізації. Наукові статті журналу відображають дослідження вчених та фахівців в галузі економіки та енергетики направлених на підвищення енергоефективності.
Рік заснування: 2002. Періодичність: 12 раз на рік. ISSN 2313-8890 (Online), ISSN 2218-1849 (Print)
Новини
Журнал включено до категорії Б «Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора наук, кандидата наук та ступеня доктора філософії» (накази МОН України № 886 від 02.07.2020 та № 1188 від 24.09.2020)
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Управління інноваційними проєктами на ринку ІТ-послуг за умов змін та ризиків сучасності(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Павлов, Костянтин Володимирович; Новосад, Оксана Володимирівна; Опашнюк, Юрій Володимирович; Березюк, Максим Русланович; Коритко, Михайло ВасильовичУправління інноваційними ідеями на ринку ІТ-послуг у наш час є надзвичайно важливим завданням. Загальна динаміка розвитку технологій, постійні зміни вимог споживачів та зростаюча конкуренція ставлять перед компаніями, що працюють у цій сфері, серйозні виклики. Інноваційність стає основною ланкою успіху в цьому сегменті ринку, оскільки вона дозволяє підприємствам не тільки виживати, а й активно розвиватися, надаючи конкурентні переваги та відповідаючи зростаючим потребам клієнтів. Тому вивчення питань управління інноваційними проєктами в ІТ-сфері в умовах змін і ризиків є дуже важливим як для практики, так і для теоретичного розвитку. Стаття приділяє увагу дослідженню стратегій управління такими проєктами в умовах нестабільного середовища. Вона розглядає ключові аспекти управління, такі як ідентифікація та аналіз ризиків, адаптація до змін, використання На поточному ринку послуг у сфері інформаційних технологій інноваційні ініціативи стають стратегічним елементом конкурентного просування компаній. Проте, зміни у технологічному ландшафті, мінливість у споживчих вимогах, а також регулятивні перетворення породжують значні виклики для управління такими проектами. Значна частина завдання полягає в тому, як ефективно керувати інноваційними проєктами в умовах невизначеності та ризику, забезпечуючи їх успішне впровадження та конкурентоздатність на ринку. Це важливо розглянути стратегічні підходи до управління, які дозволять підприємствам адаптуватися до змін та ефективно використовувати інноваційні можливості для забезпечення свого успіху. Управління інноваційними проектами представляє собою складний та важливий процес у сучасному бізнесі, що потребує використання різноманітних теоретичних та методологічних підходів для досягнення мети. В даному тексті ми розглянемо основні теоретичні та методологічні аспекти управління інноваційними проектами, включаючи стратегічне планування, управління ризиками, використання методів та інструментів управління проектами, а також особливості впровадження інновацій. Стратегічне планування виступає як ключовий етап управління інноваційними проєктами. Воно включає в себе визначення мети проекту, аналіз ринкових умов та конкурентного середовища, встановлення стратегічних напрямків розвитку, а також розробку планів комерціалізації новаторських продуктів. Стратегічне планування є ключовим для вирішення основних викликів та визначення оптимального шляху досягнення успіху у проекті. Управління ризиками відіграє важливу роль у контексті управління інноваційними проєктами. Оскільки такі проекти часто пов'язані з великим ризиком, ефективне управління ним стає критично важливим для їх успішної реалізації. Це включає ідентифікацію потенційних загроз, оцінку їх впливу на проект, розробку стратегій мінімізації ризиків та планування заходів щодо управління кризовими ситуаціями. Управління інноваційними проєктами на ринку ІТ-послуг в умовах змін та ризиків представляє складне завдання, що вимагає комплексного підходу та урахування різноманітних чинників. Проведене дослідження дозволяє зробити кілька ключових висновків. В першу чергу, необхідність змін стала неухильною реальністю сучасного ринку ІТ-послуг, і тому компанії повинні бути готові до оперативної адаптації до нових умов. Стабільне управління змінами стає визначальним фактором успіху в цій сфері. Другий висновок стосується важливості ефективного управління ризиками, які є неодмінною складовою будь-якого інноваційного проекту, особливо в галузі інформаційних технологій. Підприємства повинні бути готові виявляти, оцінювати та керувати ризиками, щоб зменшити їх негативний вплив на проекти. Третій висновок підкреслює необхідність використання сучасних методів та інструментів управління проектами, таких як Agile, SCRUM, Lean тощо, для успішного управління інноваційними проєктами в галузі ІТ. Використання цих методологій дозволяє ефективно реагувати на зміни та впроваджувати інноваційні ідеї. Нарешті, важливість врахування організаційних аспектів, таких як корпоративна культура, комунікація зі зацікавленими сторонами та створення сприятливого середовища для інноваційного розвитку, підкреслюється як четвертий висновок. Загалом, висновки підкреслюють, що управління інноваційними проєктами на ринку ІТ-послуг в умовах змін та ризиків вимагає комплексного підходу та професіоналізму від керівництва та команди проекту. Тільки при уважному розгляді всіх факторів та використанні сучасних методів можна досягти успіху в цій галузі. новаторських методів управління та ефективне використання ресурсів.Документ Конкуренція як ключова властивість ринку сільськогосподарської продукції(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Волик, Сергій ВолодимировичКонкуренція в аграрному секторі є результатом дії єдності суперечливих факторів: максимальної свободи діяльності ринкових сил і значного впливу держави на процеси, що відбуваються у галузі, що забезпечує в цілому ефективність суспільного виробництва. Регулювання конкуренції на аграрному ринку в розвинених країнах є розвиненою і дорогою системою. В даний час в країні неможливо забезпечити таку ж потужну підтримку аграрної сфери, але можна врахувати принципи та методи, які використовуються для цього. На агропродовольчому ринку набувають розвитку різні види конкуренції. Внутрішньогалузева конкуренція можлива лише за зниженні витрат виробництва та реалізації продукції і на тому, що слабкі, технічно відсталі підприємства витісняються з ринку. Міжгалузева конкуренція призводить до перерозподілу капіталу та інших ресурсів між галузями з урахуванням норми прибутку. Участь сільського господарства у цій конкуренції неможлива без державної підтримки через низьку швидкість обороту капіталу та високу фондомісткість у цій галузі. Внутрішньогалузева конкуренція ініціює технічний прогрес, а міжгалузева конкуренція сприяє структурній розбудові АПК. Ринкам сільськогосподарської продукції до певної міри властива досконала конкуренція, а ринків продовольства - монополістична конкуренція. Наголошується, що конкуренція охоплює всі сфери товарного виробництва, розподілу, ринкового обміну та споживання та по-різному проявляється в кожній галузі економіки, що зумовлено специфікою їхньої діяльності. Проведені дослідження конкуренції на ринку сільськогосподарської сировини та продовольства свідчать про необхідність посилення конкурентоспроможності вітчизняної продукції АПК та забезпечення порівнянних зі світовим рівнем споживчих, якісних та цінових характеристик сільськогосподарської продукції, сировини та продовольства незалежно від орієнтації на внутрішній чи зовнішній ринки. Зазначено, що конкуренція в сільському господарстві відрізняється великою кількістю конкурентів на ринку та перешкод на шляху виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.Документ Ключові аспекти трансформації характеру конкуренції на Українському ринку продовольчих товарів(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Волик, Сергій ВолодимировичСукупність можливостей аграрного підприємства щодо створення конкурентних переваг складають потенціал його конкурентоспроможності. Втім, конкурентні переваги, особливо ті, які можна характеризувати як стійкі, формуються на основі мобілізації економічного потенціалу підприємства, який є сукупністю можливостей для тривалого провадження основної діяльності суб'єкта господарювання. Відповідно, в дослідженні було ідентифіковано місце та роль потенціалу конкурентоспроможності в структурі потенціалу підприємства та його співвідношення з економічним потенціалом. В свою чергу, встановлено, що складовими економічного потенціалу є виробничий потенціал у поєднанні з комерційно-збутовими можливостями, в основі всіх видів потенціалу підприємства лежить ресурсний потенціал, а потенціал конкурентоспроможності продукції та конкурентоспроможності підприємства ґрунтується на економічному потенціалі підприємства, сприяючи нарощуванню останнього. Сільгоспвиробники стикаються з багатьма проблемами, які можуть заважати їм вирощувати та з вигодою продавати свою продукцію. Проблема забезпечення ефективної економічної діяльності досліджуваних суб’єктів аграрного виробництва полягає у відносній складності взаємин між ними в рамках діючого ринкового середовища. ринкове середовище функціонування комерційних структур не є однорідним, а важелі державного регулювання не мають однозначного ефекту на всіх операторів того чи іншого товарного ринку одночасно Для підвищення продуктивності та розширення участі у ринкових відносинах їм абсолютно необхідні відповідні механізми та заходи політики. У нинішній ситуації для кожного виробника стають необхідними аналіз його конкурентоспроможності та розробка дієвих засобів щодо її підвищення. Важливою умовою забезпечення конкурентоспроможності підприємств є ефективне використання ресурсів, кваліфікацій персоналу, досягнень сучасного менеджменту, інноваційних, фінансових та інформаційних можливостей підприємства, що у сукупності являють собою його потенціал. Визначення державою правового поля існування учасників ринку потребує чіткої уяви щодо релевантного стану їх взаємодії та тенденцій розвитку цієї взаємодії. Наслідки політики регулювання сільського господарства та прояву дії ринкових сил стосовно продуктивності та еволюції харчової промисловості варіює залежно від сфери, напряму виробництва тощо.