2021

Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/52264

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Міжнародні підходи соціально-трудових відносин та ведення бізнесу
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Юр'єва, Ірина Анатоліївна; Гаряєва, Ганна Михайлівна
    Соціально-трудові відносини є ключовим елементом будь-якої економічної системи, тому актуальним питанням для України є дослідження теоретичних засад регулювання соціально-трудових відносин в країнах із розвиненою ринковою економікою, а саме на прикладі країн Європейського Союзу, з метою підвищити ефективність національного трудового законодавства. Соціально-трудові відносини залежно від способу їхнього регулювання, методів розв'язання проблем класифікують за типами. Тип соціально-трудових відносин визначається їх характером, способами їх регулювання. Світовий досвід, накопичений країнами з розвиненою ринковою економікою, має у своєму арсеналі різноманітні моделі соціально-трудових відносин. Для регулювання соціально-трудових відносин держава створює систему законодавчої і нормотворчої діяльності. Вона охоплює такі напрямки, як зайнятість, соціальна політика, умови й охорона праці, міграційна і демографічна політика і т. i. У зарубіжній соціальній практиці стали загальновизнаними три моделі соціальної держави, а відповідно і соціальної політики: ліберальна (англосаксонська), континентальноєвропейська (консервативнаі скандинавська (соціально-демократична). В основу цієї класифікації покладені принципи доступності, ступені охоплення населення та перерозподілу доходів у системах соціального забезпечення. Розглянуто практику впливу на трудові відносини на прикладі регулювання зайнятості населення, де основною задачою фінансового впливу на зайнятість — це стимулювання збереження старих і створення нових робочих місць, а також залучення в трудову діяльність мало конкурентоспроможних на ринку праці груп населення Це здійснюється шляхом створення найсприятливішого клімату для тих підприємців, які у своїй діяльності сприяють реалізації соціально-економічних задач. Міжнародна організація праці у своїх документах дотримується позиції, що єдиної моделі соціального партнерства, яка була б придатна для всіх країн не існує.
  • Ескіз
    Документ
    Державне управління – системне суспільне явище
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Гаєвая, Олександра Валентинівна; Гаряєва, Ганна Михайлівна; Лисенко, Ірина В'ячеславівна
    У статті досліджується, яким чином відбувається становлення громадянського суспільства в країні, яке наукове переосмислення потрібно для визначення місця влади в державному управлінні. Відстежується шлях становлення державного управління, політичної системи, державних інститутів від періоду Давньоруської держави до сьогодення. Аналізуються зародки проблем теорії та практики соціального управління та політики Стародавнього світу у становленні держав у світі. Зазначається цінність держави як філософсько-правової теорії і практики організації політичної влади і управління суспільством. Висвітлюється відстоювання ідей верховенства закону, вимог дотримуватися правової справедливості, договірної концепції держави. Розкривається сутність управління, в якому первинною складовою виступає людина, її свідома діяльність. Висвітлюється два підходи для розуміння змісту державного управління: «американський» та «європейський». Аналізуються різні погляди науковців на визначення поняття «державне управління». Розглядаються етапи еволюції управлінської (менеджерської) школи і визначається термін «соціальне управління». Висвітлюються різні підходи цього «механізму впливу» на суспільство. Визначаються два підходи управління: «менеджеризм» і теорія «наукового управління суспільством». Розкривається значення поняття «адміністрація», і як воно трактується з різних точок зору. Висвітлено розгляд цього поняття у зарубіжній практиці, і, відповідно, в Україні. Розкрито поняття «публічне адміністрування» і визначено «механізм» його дії. Розглядаються суб’єкти публічного управління: органи виконавчої влади, їх апарати, посадові та службові особи; виконавчі органи і посадові особи місцевого самоврядування, посадові та службові особи виконавчих органів місцевого самоврядування. Висвітлюються характерні ознаки трансформації пострадянського державного управління в публічне адміністрування.