Вісники НТУ "ХПІ"
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2494
З 1961 р. у ХПІ видається збірник наукових праць "Вісник Харківського політехнічного інституту".
Згідно до наказу ректора № 158-1 від 07.05.2001 року "Про упорядкування видання вісника НТУ "ХПІ", збірник був перейменований у Вісник Національного Технічного Університету "ХПІ".
Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" включено до переліку спеціалізованих видань ВАК України і виходить по серіях, що відображають наукові напрямки діяльності вчених університету та потенційних здобувачів вчених ступенів та звань.
Зараз налічується 30 діючих тематичних редколегій. Вісник друкує статті як співробітників НТУ "ХПІ", так і статті авторів інших наукових закладів України та зарубіжжя, які представлені у даному розділі.
Переглянути
13 результатів
Результати пошуку
Публікація Управління персоналом як основним ресурсом діяльності сфери послуг(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Якименко-Терещенко, Наталія Василівна; Куниця, Катерина Вікторівна; Кармінська-Бєлоброва, Марина ВолодимирівнаТрудові ресурси, які належать до соціально-економічної категорії, є одним з найважливіших аспектів теорії і практики управління на підприємств будь-якої галузі, у тому числі і у готельно-ресторанній. Специфіка готельно-ресторанної галузі полягає в тому, що даний вид діяльності являє собою, насамперед, продаж послуг, якість надання яких залежить від виконавця, тобто від персоналу готелю. Ресурсне забезпечення управління персоналом в готельно-ресторанному підприємстві включає в себе різноманітні аспекти, що охоплюють планування, набір, розвиток, мотивацію та утримання персоналу. Система управління персоналом в такому підприємстві повинна бути добре організованою та адаптованою до специфіки галузі. Інтелектуальні ресурси в сфері готельно-ресторанного бізнесу можуть бути домінантним джерелом розвитку підприємства через їх вплив на ефективність управління, якість обслуговування, конкурентоспроможність і створення унікальної конкурентної переваги. Ключові аспекти, які характеризують інтелектуальні ресурси як домінантне джерело розвитку готельноресторанного підприємства. Успішна система управління персоналом в готельно-ресторанному підприємстві сприяє підвищенню продуктивності, покращенню якості обслуговування та збільшенню задоволення як клієнтів, так і працівників. В статті розглянуто фактори, що стримують динамічний розвиток сфери послуг, інноваційні підходи в управлінні персоналом. Визначено процедури та операції, що використовуються в процесі управління знаннями персоналу, ознаки синергетичного ефекту в управлінні персоналом. Інновації управління персоналом в готельно-ресторанному бізнесі тісно пов’язані з екологізацією. Цей напрямок пов'язаний із створенням дослідницьких центрів, підготовкою науково-технічних програм, орієнтованих на підтримку екологічних інноваційних технологій. В умовах глобальної кризи кадри готелів необхідно орієнтувати на дбайливе здійснення технологічного процесу. Ефектом від впровадження інновацій має бути збереження та відновлення ресурсів, здоров'я населення та навколишнього природного середовища.Документ Концепції стійкого організаційного розвитку великомасштабних економіко-виробничих систем(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Шматько, Наталія Михайлівна; Пантєлєєва, Ірина Вікторівна; Кармінська-Бєлоброва, Марина ВолодимирівнаСформована система концептуальних положень забезпечення стійкості організаційного розвитку великомасштабних економіко-виробничих систем орієнтовна на реалізацію авторської системи гіпотез щодо: необхідності використання інтеграційних можливостей окремих суб'єктів господарювання для отримання переваг у конкурентній боротьбі та для підтримки стійкості узгодженого розвитку; підтримки стійкості життєдіяльності великомасштабних економіко-виробничих систем за рахунок оптимізації складових інтеграційного базису, вірного утворення архітектури великомасштабних економіко-виробничих систем та вибору найбільш доречної її організаційної форми; можливість моделювання розвитку великомасштабних економіко-виробничих систем через співвіднесення її архітектурного представлення зі стадіями життєвого циклу; використання компетенцій суб'єктів господарювання як базису інтеграційної взаємодії в рамках певної економіко-виробничої системи; підпорядкованості ефективності функціонування та розвитку великомасштабних економіко-виробничих систем визначається ступеню розкриття потенціалу інтеграційної взаємодії вхідних до великомасштабних економіко-виробничих учасників. Доведення даних гіпотез дозволило наголосити, що забезпечення стійкості організаційного розвитку великомасштабних економіко-виробничих систем досягається за рахунок оптимізації структури та параметрів взаємодії стратегічних бізнес одиниць (учасників) великомасштабної економіко-виробничої системи, що збільшує актуальність розробок у сфері інституціональної регламентації життєдіяльності великомасштабних економіко-виробничих систем. Таке формування великомасштабних систем створює додаткові переваги у конкурентній боротьбі через, наприклад, концентрацію ресурсів на найбільш дієвих практиках діяльності чи через створення більш дієвої системи розрахунків. Разом з тим, провадження інтеграційних процесів чи збільшення масштабів діяльності завжди спричиняє прояв певних факторів-загроз та труднощів, вирішення яких потребує належного економічного підґрунтя. Так, по-перше, збільшення масштабів діяльності підприємств призводить до ускладнення організаційної структури та появи численних вад в забезпеченні роботи механізмів управління. По-друге, виникнення будь-якого з видів об'єднань підприємств збільшує ймовірність негативного прояву корпоративних конфліктів. По-третє, слід звернути увагу на загрозу розпорошеності відносин власності внаслідок інтеграційно-дезінтеграційних процесів. Наостанок, розмаїття можливих організаційних форм взаємодії підприємств потребує певної теоретичної уніфікації.Документ Аналіз сучасних методів та підходів до управління ризиками на підприємстві(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Шматько, Наталія Михайлівна; Кармінська-Бєлоброва, Марина ВолодимирівнаВ статті зазначається, що підвищення результативності системи менеджменту передбачає необхідність виконання запобіжних дій на основі планування, аналізу та покращення діяльності, пов'язаної з ризиками та можливостями, зроблено наголос, що основна мета ризик-менеджменту полягає у координації дій керівництва для покращення фінансових результатів та створення таких умов, щоб підприємство не перевищило допустимі втрати. Проведено аналіз сучасних методів та підходів для успішного управління ризиком та виявлення особливостей формування системи управління ризиками. Створена на підприємстві система ризик-менеджменту повинна керувати ризиками для досягнення поставлених цілей та завдань, при цьому застосовують концепції ризик-орієнтованого підходу, що реалізується у необхідності визначення ризиків під час планування діяльності підприємства. Система управління ризиками полягає у дослідженні та аналізі ймовірності настання негативної події чи ризику, її мінімізації чи усунення. Важливим перевагою цього стандарту є опис 31-го методу оцінювання ризиків з погляду сфери їх застосування, переваг та недоліків кожного з них. Варто зазначити, що саме цей стандарт є найпоширенішим у практиці управління ризиками українських підприємств. Основні методи стандарту це можливість отримання кількісних вихідних даних, невизначеність результатів оцінки. На етапі експлуатації важливо застосовувати методи з високим ступенем визначеності результатів оцінки та мати кількісну інформацію про об'єкти оцінки. Управління ризиками спрямоване на підвищення шансів на досягнення цілей проекту шляхом усунення та мінімізації ризиків, щоб підвищити шанси проекту на успіх. При цьому виникнення серйозних ризиків, які можуть призвести до провалу проекту, має бути по можливості зведено до мінімуму. Визначено, що при професійному управлінні ризиками необхідно регулярно перевіряти запланований та фактичний стан. Це включає переоцінку ймовірності виникнення ризику і коригування заходів і планів підприємства. Особливу увагу при побудові системи управління ризиками необхідно приділяти встановленню переліку допустимих власнику ризику видів впливу та способів модифікації факторів ризику.Документ Особливості колективного методу прийняття управлінських рішень в умовах ризику(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Шматько, Наталія Михайлівна; Кармінська-Бєлоброва, Марина Володимирівна; Пантелєєв, Михайло СергійовичНа етапі розвитку економіки у сфері прийняття управлінських рішень відбулися істотні зміни. Приватний бізнес передбачає свободу дій власників організацій у вирішенні його господарських проблем, тому менеджери всіх рівнів управління стикаються з низкою методологічних проблем. Слід звернути увагу на виникнення не тільки складності в управлінні, а й вимог до якості та оперативності прийнятих рішень. У процесі управління керівники прагнуть к знаходженню рішення, яке об'єктивно є вигідним не тільки внутрішньому середовищі, а й контактної аудиторії організації. Актуальність дослідження пов'язана з тим, що сучасне зовнішнє середовище сприяє виникненню комплексних проблем, ефективне вирішення яких можливе лише за допомогою методів колективного прийняття рішень. Прийняті управлінські рішення завжди спроектовані в майбутнє, тому менеджер в момент прийняття рішення не може з абсолютною впевненістю знати, як буде змінюватися ситуація. Іншими словами, в момент прийняття управлінських рішень є значний елемент невизначеності і ризику. Умови невизначеності існують, коли керівник точно не знає результат, який буде мати кожен вибір. В умовах ризику ймовірність результату кожного рішення можна визначити з відомою вірогідністю. При прийнятті управлінських рішень в умовах невизначеності і ризику необхідно проводити аналіз ризиків. Після проведення аналізу ризиків в процесі розробки управлінських рішень використовуються спеціальні прийоми управління ризиком. У даній статті досліджується використання колективного методу прийняття управлінських рішень для оптимального досягнення мети та підвищення ефективності роботи підприємства в умовах ризику.Документ Боротьба з конфліктами в колективі в операційному менеджменті(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Шматько, Наталія Михайлівна; Пантелєєв, Михайло Сергійович; Кармінська-Бєлоброва, Марина Володимирівна; Сахацька, Єлизавета ІгорівнаУ статті розглянуто поняття конкуренція в колективі в операційній системі. Також розглянуто вплив цього поняття на загальну атмосферу, яка значно позначається на роботі персоналу, і якщо є негативною, то це може призвести до зменшення продуктивності праці, виникнення конфліктів, і в цілому до поглиблення проблем організації чи підприємства та виникнення нових, зменшення ефективності функціонування. З'ясовано, що конкурентоспроможність персоналу забезпечується не тільки за рахунок вмілого використання індивідуальних конкурентних переваг, але також і за рахунок ефективної системи управління персоналом та системи менеджменту підприємства.Документ Ризик-менеджмент, як аспект операційного менеджменту(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Шматько, Наталія Михайлівна; Кармінська-Бєлоброва, Марина ВолодимирівнаУ статті розглянуті поняття ризик менеджменту, основні процеси управління ризиком. Запропоновані процедури процесу управління ризиками. Управління ризиками - це одна з складових загальноорганізаційного процесу виробництва, тому вона повинна бути інтегрована в цей процес, повинна мати свою стратегію, тактику, оперативну реалізацію. При цьому важливо не тільки здійснювати управління ризиками, але і періодично переглядати заходи і засоби такого управління. Будь-яка організація має власні переваги діяльності, направлено пов'язані з ризиком, і на основі цього виявляє ризики. Такі дії називаються системою управління ризиками. Це особливий вид діяльності, спрямований на пом'якшення впливу ризику на результати діяльності підприємства. Виявлені етапи та переваги ризик-менеджменту. На сьогоднішній день аналіз і управління ризиками є дуже доцільним і актуальність питань ризик-менеджменту набуває все більшого значення, саме це необхідно для подальшого коректного і оптимального застосування ризик-менеджменту в основних бізнес процесах підприємства, на основі яких формується основний прибуток підприємств, що використовують процеси аналізу та управління ризиками. У статті доведено, що ризик-менеджмент являє собою систему управління ризиком та включає в себе стратегію і тактику управління.Документ Туристична привабливість регіону як один із ключових факторів його конкурентоспроможності(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Кармінська-Бєлоброва, Марина Володимирівна; Матросова, Вікторія Олександрівна; Шматько, Наталія Михайлівна; Глізнуца, Марина Юріївна; Колотюк, Олена ІванівнаУ статті розглянуті питання значущості та важливості туристської привабливості регіону для підвищення його конкурентоспроможності, а також виявлені фактори, що впливають на туристичну привабливості регіону. Глобалізація у туризмі виявляється у збільшенні міжнародних туристичних потоків, капіталу, інформації і технологій, посиленні взаємозв'язку та взаємодії підприємств туристичного бізнесу, виникненні глобальних форм його інтеграції. Внаслідок зазначеного процесу формується глобальний ринок туристичних послуг - сфера стійкого міжнародного руху туристичних послуг, у межах якої на основі кон'юнктурних змін формуються глобальні попит і пропозиція на туристичні продукти. Світова тенденція глобалізації туризму поки що у меншій мірі торкнулася України, але необхідність відстоювання національних інтересів на світовому ринку туризму обумовлює доцільність "рухатися" у руслі світової структурної динаміки, дотримуючи і сприймаючи еталонну траєкторію світового розвитку. Україна має величезний потенціал у розвитку туризму як внутрішнього так і в’їзного туризму. Проте для реального розвитку галузі бракує чіткої та об’єктивної інформації щодо туристичного продукту, який пропонує Україна на внутрішньому та міжнародному ринку, а також інформації щодо туристичних ресурсів, якими володіє держава. Зараз в регіоні невисокий темп розвитку внутрішньобласного туризму. Вирішення цього питання є як економічно важливим, так і іміджоформуючим, оскільки дозволить створити імідж регіону як комплексно розвиненого та здатного задовольнити як економічні, так і соціальні потреби людей. У статті наведені чинники зростання привабливості туризму в Харківський області. А також запропоновано комплекс заходів який дозволить підвищити туристичний імідж Харківської області, що, в свою чергу, спричинить зростання фінансових надходжень.Документ Бренд-менеджмент в стратегічному управлінні підприємством(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Шматько, Наталія Михайлівна; Пантелєєв, Михайло Сергійович; Кармінська-Бєлоброва, Марина Володимирівна; Мирошник, Тетяна ОлегівнаБрендинг є невід'ємною складовою маркетингової діяльності підприємства та може аналізуватись в різних аспектах. Бренд-менеджмент – це процес створення і управління брендом, який заснований головним чином на збуті товару. Основними складовими в даному процесі є ідеї бренду, аналіз ринку, розробка стратегії, організація рекламної компанії. Крім того, на сьогодні брендингова політика являється однією з елементів маркетингу, вона визначає позиції інших видів політики, оскільки на сьогодні роль бренду для підприємства являє собою визначальний фактор конкурентоспроможності та виживання підприємства на ринку. При формування бренду необхідно формувати проблеми, що стосуються потреб, пропозиції і попиту, так як вони в повній мірі відображають специфіку функціювання ринку продукції. Диференційовано процес управління брендом в блоки; запропоновані методи визначення вартості бренду підприємства. Передумови зміни бренд-менеджменту мають зв'язок з процесами та циклами, що відбуваються в економіці такі, як: глобалізація бізнесу, розвиток науково-технічного прогресу, зміни в зовнішньому середовищі та соціумі та навіть розширення меж ринкової діяльності, тому відображено порівняння динаміки бренд-менеджменту підприємств; проведено порівняння концепцій бренд-менеджменту. Процес стратегічного управління брендом важливий для створення і підтримки капіталу бренду. Розробка стратегії, яка успішно підтримує або поліпшує пізнаваність бренду, зміцнює асоціації бренду, підкреслює якість бренду і його використання, є частиною управління брендом. В сучасному світі «Бренд-лідерство» запропоновано як нова концепція у бренд-менеджменті. Таким чином для утримання конкурентної позиції кожен керівник повинен в першу чергу при розробці своєї стратегії враховувати цінність свого бренду та приділити увагу брендингу і найти ключові моменти для виграшної позиції.Публікація Бізнес-комунікації і бізнес-культура підприємництва у міжнародному туризмі(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Шматько, Наталія Михайлівна; Пантелєєв, Михайло Сергійович; Кармінська-Бєлоброва, Марина Володимирівна; Новік, Ірина ОлексіївнаБізнес-комунікації є основою будь-якої економічної діяльності, але мають свою специфіку для кожної галузі сфери економіки. При цьому кожен туроператор створює власну унікальну систему бізнес-комунікацій, оформлену договорами і відображену в турпродукте. Якщо туроператор не створений, то і не існує його бізнес-комунікацій. Розглянуто особливості міжнародного туризму, проаналізовано сучасний стан та висвітлені основні питання розвитку бізнес-комунікацій і бізнес-культури у міжнародному туризмі як найбільш перспективного та пріоритетного виду туризму; запропонувати шляхи їхнього розвитку з метою перетворення ділового туризму у високоприбуткову галузь вітчизняної економіки. Таким чином, бізнес-культура та правила поведінки в комунікаційному процесі відіграють одну з ключових ролей ефективності ведення туристського міжнародного бізнесу, тому що від цього залежить ефективність переговорів, ділова репутація туристської організації, взаємодія з партнерами, відносини з клієнтами, а також розвиток міжкультурних зав’язків. Проаналізовано міжнародні туристичні прибуття та доходи від міжнародного туризму, таким чином ділова людина, особливо іноземний бізнесмен, хотіла б поселитися в Україні не просто в першокласному готелі, а у спеціалізованому бізнес-готелі, обов’язковою складовою якого є диверсифікований бізнес-центр, що має надавати безліч ділових послуг з обов’язковою розважальне-ознайомлювальною програмою. Запропоновано чинники, які спричинили бурхливий розвиток туризму за останні десятиліття, на основі яких розглянуто процес бізнес-комунікації та бізнес-культури у міжнародному туризмі. Для організаційних комунікацій найважливішим є вдосконалення інформаційного потоку, основні способи досягнення цього результату наведені у статті, сформульовані основні завдання менеджера підприємства міжнародного туризму по організації ефективних бізнес-комунікацій підприємництва. Комунікацію слід здійснювати з урахуванням здатності клієнта до сприйняття. Спілкування приносить найбільший результат, коли люди, яким адресовано повідомлення, докладають менше зусиль для його розуміння. Це залежить від таких факторів, як можливості, звички, здатність читати і рівень освіти, вік, соціальний статус.Документ Конкурентні бізнес-перспективи туристичної індустрії: економіка, маркетинг, менеджмент(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Носирєв, Олександр Олександрович; Кобєлєва, Тетяна Олександрівна; Ілляшенко, Сергій Миколайович; Кармінська-Бєлоброва, Марина Володимирівна; Глізнуца, Марина ЮріївнаВ статті доведено, що наша країна має високий потенціал для розвитку різних видів туризму, що має усі шанси створити вагомі передумови для його перетворення на дієвий чинник соціально-економічного розвитку України, джерело поповнення її бюджету. Але матеріальна база туризму, яка завжди повинна бути на висоті, катастрофічно слабка. Це супроводжується зниженням якості надання послуг. Спираючись на вищесказане, вивчення досвіду програм організації туризму у країнах Центральної Європи і впровадження його в практику здійснення українського національного і міжнародного туризму є актуальним науково-практичним завданням, що заслуговує на всебічну увагу. Подальший розвиток туризму в Україні потребує застосування нетрадиційних інноваційних підходів до організації управління галуззю як на державному рівні, так і на рівні підприємства. Для забезпечення сталого розвитку туристичної галузі України в умовах посилення конкуренції, збільшення попиту як на міжнародні, так й на внутрішні туристичні продукти, зростання вимог споживачів до наповнення, різноманітності та якості туристично-рекреаційних послуг дедалі більшого значення для суб’єктів туристичної діяльності набуває необхідність розробки науково-обґрунтованої маркетингової стратегії. В Україні темпи розвитку туристичної галузі послуг розвиваються не так динамічно, як у світі. На тлі бурхливого розвитку світового туризму закономірно постає питання про роль України на світовому ринку туристичних послуг. Слід зазначити, що об'єктивно вона має всі передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму: особливості географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалів. На тлі світового туризму, який набирає потужність фантастично швидкими темпами, Україна виглядає досить скромно. На сьогодні українські громадяни є своєрідними інвесторами зарубіжних країн. Туризм, за розрахунками фахівців, лише у вигляді податків міг би щороку приносити в державну скарбницю до 4 млрд. дол.