Вісники НТУ "ХПІ"
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2494
З 1961 р. у ХПІ видається збірник наукових праць "Вісник Харківського політехнічного інституту".
Згідно до наказу ректора № 158-1 від 07.05.2001 року "Про упорядкування видання вісника НТУ "ХПІ", збірник був перейменований у Вісник Національного Технічного Університету "ХПІ".
Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" включено до переліку спеціалізованих видань ВАК України і виходить по серіях, що відображають наукові напрямки діяльності вчених університету та потенційних здобувачів вчених ступенів та звань.
Зараз налічується 30 діючих тематичних редколегій. Вісник друкує статті як співробітників НТУ "ХПІ", так і статті авторів інших наукових закладів України та зарубіжжя, які представлені у даному розділі.
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Якісна вища менеджерська освіта – умова ефективності економічних реформ в Україні(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Лінькова, Олена ЮріївнаЯкісна вища освіта формує національну конкурентоспроможність та зміцнює статус країни у глобальній економіці. В роботі доведено актуальність забезпечення якості вищої освіти в галузі менеджменту через зони впливу на: людину, її життєву позицію, оточуючий світ і майбутнє. Систематизовано: актуальні виклики до практичної діяльності менеджерів в Україні: реінжиніринг бізнес-процесів з використанням штучного інтелекту; формування проєктних команд на основі холократії; вимоги щодо прискорення прийняття управлінських рішень; розвиток персоналу за програмами інновацій та професійного інтелекту; розвиток емоційного інтелекту менеджера та аутентичного лідерства з метою підвищення продуктивності проєктної діяльності; коучінг менеджмент для концентрації індивідуальних можливостей найманих працівників при виконання бізнес-завдань; підвищення стресо стійкості менеджера; та виклики щодо якісної підготовки менеджерів у вітчизняних вищих навчальних закладах: учасники освітнього процесу, які опинилися в епіцентрі бойових дій, зазнали значних психічних і фізичних травм; вимушено переміщені із зони активних бойових дій, зазвичай стикаються з проблемами соціальної адаптації; пошкоджена та зруйнована інфраструктури; повернення вимушено переміщених учасників освітнього процесу; реалізація політики реформування сфери освіти на всіх рівнях: удосконалення галузевих стандартів вищої освіти, з урахуванням новітніх технологій; діджиталізація освіти; невідповідність матеріально-технічної бази освітніх установ технологічному розвитку дослідницьких, операційних процесів; методичне забезпечення відповідно до оновлених вимог галузевих стандартів вищої освіти; рівні можливості (прозорість та повнота інформації) для отримання якісної освіти. В роботі автором структуровано заходи щодо їх подолання сучасних викликів в сфері вищої менеджерської освіти за напрямами: інноваційного менеджменту вищого навчального закладу; актуалізації стратегій закладу освіти з підготовки менеджерів за кожною глобальною проблемою (забруднення екосистем – стратегія інтеграційного зростання за рахунок впровадження сумісних проєктів із екологічного менеджменту різних освітніх програм і кооперації освітніх закладів різних країн; низькі темпи росту економіки – стратегія диверсифікації через формування освітніх проєктів з менеджменту, щодо реструктуризації господарюючих суб’єктів на основі можливостей штучного інтелекту; енергетична та продовольча кризи – стратегія інтенсивного зростання через формування нових логістичних систем в Україні; діджиталізація та технологічний розвиток – стратегія скорочення адміністративних витрат вищого навчального закладу через запровадження проєктів практичної підготовки студентів за програмою менеджменту); інвестування програм навчання викладачів. Наведені заходи, що сприяють розвитку вищої освіти в галузі менеджменту: діалог навколо викладання та навчання на міжнародному рівні; інноваційні творчі викладацькі практики із високим рівнем впливу; інноваційні освітні технології; сумісні дослідження викладачів і студентів у галузі менеджменту; інтеграція науково-інноваційної системи України до європейського дослідницького простору; інтелектуальні обговорення та дебати у міждисциплінарному контексті при підготовці менеджерів. Зазначено питання для проведення подальших досліджень: інтеграція індивідуальних траєкторій навчання студентів у структуру навчальних планів вищих навчальних закладів за різними освітніми програмами.Документ Ініціатива - основа успіху бізнесу в економіці знань(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Лінькова, Олена ЮріївнаВ роботі проаналізовано виклики економіки знань до менеджменту: глобалізація, інтернаціоналізація, інформатизація та інтелектуалізація праці, інтеграція, міграція, екологізація. Поглиблено тлмачення концепції ціннісного управління, як узгодження пріорітетів розвитку суспільства в цілому з пріорітетами бізнесу (клінтів, власників, менеджерів, персоналу). Формування цінностей пов’язано з емоціями людини, а не раціональними ідеями, тобто вони утворюються з мотиваційними підсистемами (матеріальної мотивації, нематеріальної мотивації, контролем ключових показників, концентрація на досягненні цілей). Ціннісне управління дозволяє ефективно розподілити зусилля компанії та на рівні протиріч мінімізувати конфлікти пріорітетів. Пріорітети формують критеріальну базу прийняття управлінських рішень менеджерами на всіх рівнях ієрархії підприємства. Структуровано особливості цінністного управління: постійне управління змінами (технології, менеджмент, цінності, потреби, культура, структура, ефективність, імідж, соціальна відповідальність, екологічний менеджмент); ініціювання змін бізнесом через оновлення товару (для міжнародноі конкуренції та створення стійких конкурентних переваг). Вивчено особливості ціннісного управління з метою підвищення конкурентоспроможності бізнесу: вивчення суспільних потреб; ефективні партнерські угоди на ринку; використання можливостей інформаційних технологій; навчання топ-менеджменту в межах концепції ціннісного управління; розвиток корпоративної культури; командне лідерство; управління змінами; професійний супровід структурних змін. Виділено складові менеджменту щодо формування умов для сприяння прояву ініціативи фахівцями за всіма стадіями ціннісного управління: відбір персоналу (прийняття командних рішень); навчання (максимальна віртуалізація програм); адаптація (ротація персоналу); мотивація (залучення до реалізаціі соціальних завдань); контроль (систематизація та індивідуалізація результатів); підвищення кваліфікації (узгодження цінностей). Використання ціннісного управління в практичному менеджменті дозволить: забезпечити конкурентоспроможність бізнесу; збільшиити продуктивність праці фахівців, які виконують інтелектуальні завдання; оптимізувати використання ресурсів; постійно впроваджувати інновації; підвищувати мотивацію персоналу; ефективно реалізовувати заходи соціальної відповідальності бізнесу. Зазначені питання для проведення подальших досліджень: вивчення механізмів управління ризиком для бізнесу від звільнення персоналу.