Вісники НТУ "ХПІ"

Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2494


З 1961 р. у ХПІ видається збірник наукових праць "Вісник Харківського політехнічного інституту".
Згідно до наказу ректора № 158-1 від 07.05.2001 року "Про упорядкування видання вісника НТУ "ХПІ", збірник був перейменований у Вісник Національного Технічного Університету "ХПІ".
Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" включено до переліку спеціалізованих видань ВАК України і виходить по серіях, що відображають наукові напрямки діяльності вчених університету та потенційних здобувачів вчених ступенів та звань.
Зараз налічується 30 діючих тематичних редколегій. Вісник друкує статті як співробітників НТУ "ХПІ", так і статті авторів інших наукових закладів України та зарубіжжя, які представлені у даному розділі.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 3 з 3
  • Ескіз
    Документ
    Становлення гендерної історії та її предмету
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Маліков, Василь Володимирович
    Стаття має на меті виявити особливості формування гендерної історії як наукової дисципліни та розкрити процес становлення і трансформацій предмету гендерної історії у дослідженнях американських, європейських та вітчизняних істориків. Цей процес від початку був пов’язаний з розвитком руху за права людини, фемінізму, боротьбою за гендерну рівність і недискримінацію. Показано плюралізм підходів до вивчення гендерної історії та визначення її предмету з огляду на різноманітність підходів щодо сутності історії та гендеру, їхньої взаємодії з сексуальністю, тілом, ідентичністю, расою, етнічною та національною приналежністю, колоніалізмом, відносинами влади, панування й підлеглості та значення гендеру в історії.
  • Ескіз
    Документ
    Вивчення історії ЛГБТ-спільноти в міському просторі: доступність джерел та етичні виклики
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Маліков, Василь Володимирович
    Дослідження різних аспектів життя закритих і невидимих соціальних груп у новітній історії України та Слобожанщини пов’язано з необхідністю розв’язання низки методологічних, джерелознавчих та етичних завдань. Відсутність теоретичної рефлексії щодо особливостей вивчення історії ЛГБТ-спільноти та обмежене коло наявних досліджень з цієї теми у вітчизняній науці породжують низку викликів та проблем, на які можливо знайти відповіді, спираючись на досвід американських, британських та канадських вчених, так само як і на настанови вітчизняних дослідниць усної історії. Специфіка доступних для дослідження міського простору в історії ЛГБТ-людей джерел визначається як особливостями репрезентації їхнього досвіду, враховуючи ставлення суспільства та його інститутів до вразливої соціальної групи, так і можливостями самого дослідника до комунікації з ЛГБТ-спільнотою, включеністю тих каналів інформації, якими транслюється відповідний досвід. Найпершим і найважливішим джерелом є усні свідчення безпосередніх учасників та учасниць створення і функціонування низки значущих для ЛГБТ-спільноти місць в публічному просторі міста. Від 2000-х років до сучасності посилюється роль Інтернет-форумів, сайтів, мобільних додатків, а також публікацій в ЗМІ, електронних та друкованих видань, які містять спогади ЛГБТлюдей. Перспективним джерелом залишаються особисті речові, фото і відеоархіви, лише незначну частину яких можна знайти у відкритому доступі. Специфіка кола й доступності джерел обумовлює важливість розробки й дотримання відповідних етичних підходів дослідника. Ключовими принципами мають стати довіра, конфіденційність, а в більшості випадках й дотримання анонімності респондента у комунікації й отриманні усних свідчень, чіткість і відкритість дослідницьких цілей та завдань, проактивність, толерантність і недискримінація, підтримка стійкого і тривалого зв’язку з ЛГБТ-спільнотою, повернення результатів дослідження самій спільноти у вигляді як наукових публікацій, так і науково-популярних видань, заходів, виставок і презентацій. Результати такого дослідження мають спрямовуватися на зміну становища вразливої соціальної групи, подолання бар’єрів на шляху до рівних прав і можливостей, вирішення низки соціокультурних, економічних, медичних та правових проблем, з якими стикається ЛГБТ-спільнота. Проведений аналіз доступності джерел та етичних аспектів і отримані результати знаходять практичне застосування в дослідженні історії ЛГБТ-спільноти і міського простору Харкова.
  • Ескіз
    Документ
    Міжкультурна компетентність у професійній діяльності
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Маліков, Василь Володимирович
    У цій статті автор осмислює роль міжкультурної компетентності у професійній діяльності педагогів і соціальних працівників. Звертаючись до вітчизняних і закордонних кейсів, визначаються зміст, результати впровадження та переваги мультикультурного підходу в освіті та культурній політиці в цілому. Прийняття та захист культурного різноманіття має позитивний вплив на добробут і стабільний розвиток місцевих спільнот, безпечність розвитку сучасного міста та соціальну згуртованість. Показано зв’язок між концепцією мультикультуралізму та важливістю формуванням міжкультурної компетентності для професій соціального працівника і педагога. У дослідженні презентуються результати практичного досвіду викладання міжкультурного підходу в межах циклу тренінгів, спрямованих на формування толерантного ставлення до людей з числа вразливих соціальних груп. Актуалізація базових знань щодо сутності культури, її динамічності і різноманітності, глибше розуміння структури культури та особливостей субкультур є передумовою до опрацювання комплексних тем соціальної вразливості, інклюзії та толерантності. Шляхом освоєння таких понять і феноменів як ідентичність та множинність ідентичностей, соціальні привілеї, права людини, інклюзія та (не)дискримінація можна продемонструвати важливість формування культурної компетентності на індивідуальному рівні та її значення у професійній діяльності. Пропонуються конкретні вимоги і показники, які необхідні для освоєння міжкультурної компетентності у професійній діяльності. Високоосвічені соціальні працівники та педагоги мають потребу в практичних інструментах для успішної діяльності в сучасному багатоманітному культурному просторі.