Вісники НТУ "ХПІ"

Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2494


З 1961 р. у ХПІ видається збірник наукових праць "Вісник Харківського політехнічного інституту".
Згідно до наказу ректора № 158-1 від 07.05.2001 року "Про упорядкування видання вісника НТУ "ХПІ", збірник був перейменований у Вісник Національного Технічного Університету "ХПІ".
Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" включено до переліку спеціалізованих видань ВАК України і виходить по серіях, що відображають наукові напрямки діяльності вчених університету та потенційних здобувачів вчених ступенів та звань.
Зараз налічується 30 діючих тематичних редколегій. Вісник друкує статті як співробітників НТУ "ХПІ", так і статті авторів інших наукових закладів України та зарубіжжя, які представлені у даному розділі.

Переглянути

Фільтри

2012 - 201922020 - 20232

Налаштування

Автор: search.filters.author.Погорєлов, Сергій МиколайовичКлючові слова: search.filters.subject.innovation

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 4 з 4
  • Ескіз
    Документ
    Використання сітьового методу планування інноваційних процесів при створені й освоєнні нової техніки
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Погорєлов, Сергій Миколайович; Кобєлєва, Тетяна Олександрівна; Самойленко, Владислав Сергійович
    В статті розглянуто теоретико-методичні питання планування інноваційних процесів, які здійснюється головним чином за допомогою лінійних (чи стрічкових) графіків Ганта і сітьових методів. Лінійні графіки, як правило, укрупнено відбивають процес створення й освоєння нової техніки (СОНТ) у масштабі часу по основних його стадіях чи етапам. При цьому передбачають, де це можливо, паралельно-послідовне чи паралельне виконання робіт (етапів). Лінійним графікам властиві такі недоліки: умовність при визначенні загальних термінів розробки; неможливість установлення важливості кожної з робіт для досягнення кінцевої мети; труднощі із внесенням коректив у зв'язку зі змушеними простоями і відстрочками за окремими суміжними роботами; неможливість багатоваріантного прогнозування; труднощі із автоматизацією планово-облікових робіт. Ці недоліки значною мірою усуваються застосуванням систем сітьового планування і управління (СПУ). Ця система являє собою комплекс графічних і розрахункових методів, організаційних заходів і контрольних прийомів, що забезпечують моделювання, аналіз і динамічну перебудову плану виконання складних проектів. СПУ є одним з методів кібернетичного підходу до управління складними динамічними системами з метою забезпечення визначених оптимальних показників, наприклад, мінімального часу виконання всього комплексу робіт чи мінімальної вартості розробки. Реалізація досягнень НТП при створенні, виробництві й експлуатації нової техніки підвищує її ефективність і конкурентоздатність у порівнянні з застосовуваною технікою. З іншого боку, безперервність НТП і прискорення його темпів скорочують період ефективності конкретних моделей техніки і зменшують їх сумарний економічний ефект, а відповідно і їхню конкурентоздатність за період використання. У цьому виявляється взаємозв'язок економічної ефективності нової техніки і її морального зносу. Ця форма впливу НТП на економічну ефективність нової техніки висуває в число найважливіших фактор часу. Програш у часі може звести до нуля ефективність найбільш прогресивних на момент розробки технічних засобів. Для більш раннього виходу на ринок особливо важливо при цьому скорочення періоду створення й освоєння виробництва нової моделі і періоду освоєння її проектного випуску.
  • Ескіз
    Публікація
    Формування міжнародної конкурентоспроможності та моделей бізнесу
    (Національний технічний інститут "Харківський політехнічний інститут", 2020) Перерва, Петро Григорович; Черепанова, Вікторія Олександрівна; Новік, Ірина Олексіївна; Погорєлов, Сергій Миколайович; Синіговець, Ольга Миколаївна
    В статті проведена систематизація історичних та новітніх теоретичних підходів до аналізу конкурентоспроможності на макрорівні і існуючих прикладних методів розрахунку міжнародної конкурентоспроможності. Детально розглянуто пріоритетні моделі європейської концепції інноваційного розвитку бізнесу: бізнес-модель № 1 – створення інвестиційних інститутів, що стимулюють суб`єктів міжнародної фінансової, наукової та промислової діяльності до впровадження інновацій; бізнес-модель № 2 – створення сприятливого середовища для інноваційної економіки; бізнес-модель № 3 - розвиток гуманітарного капіталу та формування в суспільстві загальної інноваційної культури. Доведено, що конкурентоспроможність є складною концепцією, яка визначається безліччю факторів, найбільш прийнятним способом оцінки рівня конкурентоспроможності є використання багатовимірних або складових показників конкурентоспроможності.
  • Ескіз
    Документ
    Шляхи збільшення зовнішньоторговельного обороту
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Погорєлов, Микола Іванович; Погорєлов, Сергій Миколайович
    Майже кожна нація у світі розвивається через процес інтернаціональної торгівлі. Відрив від цього процесу, свого роду самоізоляція неминуче веде до застою в розвитку наукової думки, уповільненню темпів науково-технічного прогресу й кінець-кінцем до об'єктивного спаду в розвитку економіки. Зазначеного принципу дотримуються у світі вже сотні років, тому використання і розвиток зовнішньоекономічних зв'язків є неминучим і для вітчизняної економіки. На розвиток зовнішньоторговельних відносин впливає безліч різноманітних факторів. Визначити пріоритетний ранг кожного з них досить складно в силу відсутності прямого кореляційного зв'язку між абсолютними значеннями кожного з факторів і кінцевим результатом, в якості якого виступає обсяг зовнішньоторговельних операцій. Для більш докладного висвітлення цього питання проаналізуємо деякі фактичні матеріали.
  • Ескіз
    Документ
    Особливості праці менеджера на інноваційному підприємстві
    (НТУ "ХПІ", 2012) Погорєлов, Микола Іванович; Погорєлов, Сергій Миколайович
    У пошуках консенсусу важливо, аби люди мали можливість виражати свої думки, вислуховувати один одного і знаходити загальне нестандартне рішення. Саме до цього прагне інноваційний менеджер. Він досліджує зовнішнє середовище, і його не потрібно стимулювати для того, щоб виступити ініціатором нововведення.