Вісники НТУ "ХПІ"

Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2494


З 1961 р. у ХПІ видається збірник наукових праць "Вісник Харківського політехнічного інституту".
Згідно до наказу ректора № 158-1 від 07.05.2001 року "Про упорядкування видання вісника НТУ "ХПІ", збірник був перейменований у Вісник Національного Технічного Університету "ХПІ".
Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" включено до переліку спеціалізованих видань ВАК України і виходить по серіях, що відображають наукові напрямки діяльності вчених університету та потенційних здобувачів вчених ступенів та звань.
Зараз налічується 30 діючих тематичних редколегій. Вісник друкує статті як співробітників НТУ "ХПІ", так і статті авторів інших наукових закладів України та зарубіжжя, які представлені у даному розділі.

Переглянути

Фільтри

20072

Налаштування

Автор: search.filters.author.Путятин, В. П.Містить файли: Так

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Математическая модель задачи оптимизации разбиений в АПК
    (НТУ "ХПИ", 2007) Путятин, В. П.; Элькин, А. Б.
    Рассмотрена математическая модель задачи оптимизации разбиения двумерной области сложной формы на подобласти равной площади. Такие задачи возникают, например, при передаче земельных наделов из коллективной в частную собственность членов сельхозпредприятий. Исследуются особенности математической модели, которые в дальнейшем легли в основу численной реализации математической модели.
  • Ескіз
    Документ
    Комбинаторные аппаратные модели для решения задач оптимизации
    (НТУ "ХПИ", 2007) Путятин, В. П.; Коваленко, С. Н.
    Предлагаются структуры и состав блоков специализированных цифровых вычислительных устройств для повышения эффективности решения комбинаторных задач оптимизации. Основное внимание уделяется принципам синтеза блоков селекции элементов комбинаторных множеств по ограничениям их недопустимости или предпочтения одних элементов над другими. Это дает возможность выделить область допустимого решения задачи, на которой в дальнейшем осуществляется оптимизация соответствующей функции цели.