Вісники НТУ "ХПІ"
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2494
З 1961 р. у ХПІ видається збірник наукових праць "Вісник Харківського політехнічного інституту".
Згідно до наказу ректора № 158-1 від 07.05.2001 року "Про упорядкування видання вісника НТУ "ХПІ", збірник був перейменований у Вісник Національного Технічного Університету "ХПІ".
Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" включено до переліку спеціалізованих видань ВАК України і виходить по серіях, що відображають наукові напрямки діяльності вчених університету та потенційних здобувачів вчених ступенів та звань.
Зараз налічується 30 діючих тематичних редколегій. Вісник друкує статті як співробітників НТУ "ХПІ", так і статті авторів інших наукових закладів України та зарубіжжя, які представлені у даному розділі.
Переглянути
6 результатів
Результати пошуку
Публікація Проблеми маркетингового забезпечення створення інклюзивного середовища для дорослих осіб з особливими потребами в Україні(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Райко, Діана ВалеріївнаСтаття розкриває теоретичні та практичні підходи до побудови толерантного до людей з особливими потребами суспільства. в статті описано історію гноблення та утиску прав інвалідів часів Радянського Союзу, окреслено порушення їх прав та свобод, уникнення питань їх соціалізації, визнання та дотримання конституційних засад рівності, які були проголошені усіма радянськими конституціями. Також названо групи та організаторів, які намагалися сформувати організацію підтримки інвалідів з проблемами опорно-рухового апарату, що виникли після війни (набутої інвалідності); описано історію їх залякування, тиску органами КДБ та цілою радянською системою. Далі позначено, що невирішені проблеми та усталена практика традиційного відношення до людей з інвалідністю перейшла у державницький спадок українському суспільству. І, в свою чергу, українське законодавство 20 років не піднімало ці проблеми на рівень їх вирішення. Тобто, бачимо, що поняття інвалідності залишилося і в суспільній уяві і в законодавчій практиці вирішальним і незмінним. Вказано, що в останні 10 років українське законодавство змінилось під впливом європейських конвенцій та ввело в свій юридичний супровід поняття інклюзивності, але лише в систему освіти від дошкільних закладів до закладів професійно-технічної та вищої освіти. Щодо дорослого населення поняття інклюзивного суспільства і наближення середовища до потреб інклюзії в Україні не відбувається. Люди з особливими потребами лишаються ізольованими, є тягарем для своїх родин, вони не можуть нарівні з іншими членами суспільства отримати гідну заробітну плату за свою роботу чи отримати роботу взагалі. Видатки на їх утримання є непомірними порівняно з доходами опікунів дорослих осіб з інвалідністю. В Україні відсутні як теоретичне, так і практичне маркетингове забезпечення суспільно і публічно окреслені заходи, методи та методики, зацікавлені організації чи програми щодо введення дорослих людей з інвалідністю в соціальне середовище для пониження економічного навантаження на їх родини і дотримання задекларованих принципів рівності для усіх права на працю та гідне життя.Публікація Дослідження ринкових детермінант процесу комерціалізації інноваційних технологій(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Райко, Діана Валеріївна; Дюжев, Віктор Геннадійович; Косенко, Андрій Васильович; Ткачова, Надія ПетрівнаВ статті розглянуто та узагальнено ринкові детермінанти комерціалізації (трансферу) інноваційних технологій, які передбачають різні способи здійснення цього процесу. У широкому сенсі до основних способів комерціалізації інноваційних технологій авторами віднесено наступні: торгівля товарами шляхом механізму трансферу технологій; торгівля інноваційними технологіями, включаючи передачу технологій, технічні консультаційні послуги, імпорт та експорт повних комплектів обладнання та ключового обладнання, технічні послуги та допомогу, інжинірингові контракти та проекти під ключ, франчайзинг, лізинг обладнання, компенсаційну торгівлю тощо; прямі інвестиції, такі як кооперативна діяльність, спільне підприємство, одноосібне підприємництво тощо; стратегічний альянс, який є особливою формою обміну технологіями та ресурсами знань між усіма сторонами альянсу, в якому передача технологій є двосторонньою або різноспрямованою; поєднання виробництва, освіти та досліджень є одним із кращих і найперспективніших підходів до передачі технологій, включаючи спільні дослідження, спільні розробки та спільне виробництво; відкриття нового підприємства; науково-технічне співробітництво; наукові та технологічні обміни, наукові дослідження, навчання між підприємствами, країнами чи регіонами; технічне сприяння стороні, яка надає допомогу повними комплектами сучасного обладнання; технічна розвідка, яка проникає в усі галузі та рівні економіки та технологій, або викрадає відповідну технічну документацію та комерційні таємниці, або купує технології в однієї сторони та продає її іншій через нейтральні країни чи посередників, ухиляючись від контролю відповідних законів та правил.Публікація Моніторинг комерційного потенціалу інтелектуально-інноваційних бізнес-структур(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Шаульська, Лариса Володимирівна; Райко, Діана Валеріївна; Дюжев, Віктор Геннадійович; Долина, Ірина ВолодимирівнаВ статті доведено, що принципи моніторингу комерційного потенціалу інтелектуальних технологій мають одну спільну властивість – системність, тобто, не дивлячись на високу важливість кожного окремого фактору (показника), економічний моніторинг розглядає їх тільки в певній сукупності (системі). Крім того, розгляд окремих чинників комерційного потенціалу може призвести до певного перекосу результуючого показника, так як кожний показник має свій ранг, свою ступінь впливу на кінцевий результат, що, безперечно, слід також враховувати. Виходячи з цих посилок, пропонуємо до системи традиційних принципів моніторингу додати ще, на наш погляд, два надзвичайно важливих принципи: принцип системності і принцип інтеграції. Обґрунтовано, що моніторинг комерційного потенціалу інтелектуальних технологій повинен проводитися з урахуванням певних вимог, сутність яких відтворюється в пропонованих в статті принципах моніторингу комерційного потенціалу: принцип організації; принцип ідентичності; принцип цілеспрямованості; принцип точності; принцип деталізації; принцип інтеграції; принцип цілеспрямованості; принцип об’єктивності; принцип ефективності результатів моніторингу. Розроблено організаційна система моніторингу комерційного потенціалу інтелектуально-інноваційних бізнес-структур для забезпечення стійкості його розвитку і функціонування передбачає наступні заходи на промисловому підприємстві: визначення складу підрозділів, що беруть участь у здійсненні моніторингу комерційного потенціалу; підготовка фахівців, відповідальних за моніторинг, методологію та методи аналізу інформації, отриманої від підрозділів; проведення роботи та зустрічей з керівниками зацікавлених підрозділів для надання їм допомоги в організації роботи зі створення та функціонування системи моніторингу; визначення джерел вихідної інформації; систематизація, обробка та інтерпретація отриманих показників; розробка стратегії сталого інтелектуально-інноваційного розвитку підприємства; регулярне коригування поточних управлінських рішень в сфері комерціалізації інтелектуально-інноваційних технологій. Застосування розроблених інструментів забезпечення сталого розвитку підприємства на основі формування та використання системи моніторингу інноваційного потенціалу на практиці дає можливість обґрунтовано переглянути стратегічні орієнтири підприємства щодо впровадження інновацій та отримати економічний ефект, виражений у сталому розвитку підприємства, зміцненні його позицій на ринку, підвищенні ефективності його функціонування.Публікація Стратегічне управління маркетинговою діяльністю підприємства щодо формування та реалізації товарної політики(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Райко, Діана Валеріївна; Федоренко, Ірина Анатоліївна; Сокол, Катерина Михайлівна; Ланько, Олена ВасилівнаМетою даної статті є визначення стратегічного управління в межах маркетингової товарної політики на підприємстві, оскільки стратегічне управління з реалізації контролю та координації маркетингової товарної політики підприємства дозволяє створити модель її реалізації на підприємстві згідно з цілями та завданнями. У даній роботі були розглянуті теоретичні основи, на основі проаналізованих літературних джерел було запропоновано власні визначення та сформульовано різницю між товарної політикою та маркетинговою товарною політикою. Розроблений та запропонований в роботі механізм формування і реалізації маркетингової товарної політики підприємства забезпечує взаємозв'язок організаційних, методичних та аналітичних процедур на всіх стадіях управління. Втілення в життя заходів має забезпечити активізацію і підвищення маркетингового потенціалу товару, зокрема і товарної політики підприємства в цілому.Публікація Стратегія стійкого розвитку: проблеми та шляхи вирішення(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Райко, Діана Валеріївна; Маслак, Ольга Іванівна; Маслак, Марія ВолодимирівнаУ статті визначено, що сьогодні задля забезпечення прозорого інформаційного представлення всіх аспектів діяльності компанії важливим є розуміння, відображення та втілення стратегічних орієнтирів підприємства з орієнтацією на забезпечення стійкого розвитку, що надасть можливість краще розуміти бізнес-модель компанії, її вплив на соціум та навколишнє середовище. При цьому необхідність виокремлення елементів успішної стратегії стійкого розвитку підприємства є актуальною проблемою як у теоретичному, так й у практичному сенсі. За результатами дослідження з’ясовано, що основними компонентами успішності втілення засад стійкого розвитку виступають такі елементи як взаємодія з широким колом стейкхолдерів та соціальна відповідальність, лідерство, ідеї, бренд та інновації. За таких умов актуальним є завдання забезпечення більш ефективної трансформації концептуальних положень в дієвий інструментарій управління підприємством на всіх рівнях його функціонування. Мета дослідження полягала у вивчені найважливіших параметрів стійкого розвитку підприємств, умов і передумов для формування напрямів вдосконалення стратегії стійкого розвитку. Узагальнюючи запропоновані методичні підходи до стійкого розвитку підприємств, зазначено що для забезпечення подальшого зростання ефективності підприємств потрібними є заходи щодо втілення новітніх ресурсозберігаючих технологій, підвищення ефективності бізнес-процесів, вирішення проблем технологічного відставання, раціоналізації використання ресурсів, організації використання вторинних ресурсів, аналізу ефективності використання трудового потенціалу. У статті авторами наголошується на тому, що переорієнтація на слідування принципам стійкого розвитку здатна сприяти переосмисленню ролі окремих підприємств та галузей в цілому як перспективи майбутнього, а не баласту минулого.Публікація Напрями вдосконалення системи управління еколого-економічним розвитком за індексом конкурентоспроможності як основи добробуту країни, регіонів, промислових підприємств, суспільства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Райко, Діана Валеріївна; Подрез, Ольга Іванівна; Черепанова, Вікторія ОлександрівнаПропонується науково-методичний підхід вдосконалення системи управління еколого-економічним розвитком країни, який базується наєдиній системі управління. Актуальність проблеми полягає в тому, що в умовах пандемії багато з підприємств працюють не на повну потужність. У результаті цього країна недоотримає обсяги матеріального виробництва – знижується валовий внутрішній продукт та інші показники економічного розвитку країни, а також знижується економічний добробут населення. З іншого боку призупинення або навіть зупинка діяльності промислових підприємств веде до покращення стану екології держави та її регіонів, але на його стан впливають природні катаклізми, виникнення додаткового сміття, що пов’язано з пандемією (маски, рукавичка, тощо) та інше. Тому, метою написання статті є обґрунтування напрямів вдосконалення управління розвитком, що охоплює усі рівні управління – макро-, мезо-, мікрорівень. У статті запропоновано новий підхід до оцінки соціального добробуту через еколого-економічний розвиток країни, регіонів, промислових підприємств та стан матеріальної, культурної та навчальної забезпеченості населення. Науково-методичний підхід побудовано на використанні зарубіжних показників оцінки, що дає можливість здійснювати порівняльний аналіз розвитку України з іншими країнами світу. Використання запропонованого підходу дозволить підвищити обґрунтованість прийняття управлінських рішень на всіх рівнях управління.