Вісники НТУ "ХПІ"
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2494
З 1961 р. у ХПІ видається збірник наукових праць "Вісник Харківського політехнічного інституту".
Згідно до наказу ректора № 158-1 від 07.05.2001 року "Про упорядкування видання вісника НТУ "ХПІ", збірник був перейменований у Вісник Національного Технічного Університету "ХПІ".
Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" включено до переліку спеціалізованих видань ВАК України і виходить по серіях, що відображають наукові напрямки діяльності вчених університету та потенційних здобувачів вчених ступенів та звань.
Зараз налічується 30 діючих тематичних редколегій. Вісник друкує статті як співробітників НТУ "ХПІ", так і статті авторів інших наукових закладів України та зарубіжжя, які представлені у даному розділі.
Переглянути
8 результатів
Результати пошуку
Документ Єврейське населення Харкова в період пізньої Російської імперії у працях Дмитра Багалія(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Харченко, Артем ВікторовичДмитро Багалій – важлива для регіональної харківської пам’яті постать. Плідний історик та активний громадський діяч, більшість своїх досліджень він присвятив локальній історії – Слобідській Україні. Опинившись в Харківському університеті до певної міри випадково, дослідник до кінця життя вже не розлучався з містом. Він був дієвий у політичному житті, і одночасно був віддалений від радикальних позицій. Його помірковані публічні погляди перегукувались з академічними інтересами. Не торкаючись політичних процесів, він був дослідником міграційних рухів, культури і побуту населення регіону. Традиційно, в оптиці свого часу він бачив регіон і його головне місто – Харків як територію, де взаємодіяли дві спільноти – українці та росіяни – «малороси» та «великороси», у термінології Дмитра Багалія. Дмитро Багалій опинився у Харкові в період стрімкого зростання міста, його швидкої модернізації. Дослідник не міг не помітити, що одним з акторів у цих процесах була єврейська спільнота. Дмитро Багалій сам відзначав, що чисельність єврейського населення міста постійно і неухильно зростала. Тим не менш, в основних своїх працях дослідник відводить євреям мінімальне місце. Він легко використовує стереотипи щодо євреїв, характерні для тогочасного дискурсу Російської імперії. Можливо, це мовчання було спробою обійти «єврейське питання», яке вже з моменту прибуття Дмитра Багалія до Харкова набуло серйозної гостроти. У 1881-1882 рр. на півдні імперії прокотилася хвиля антиєврейського насильства. В Харкові не мали місце так звані погроми, але антисемітський дискурс був достатньо поширеним, зокрема, серед колег Дмитра Багалія у політичній діяльності. Надалі ситуація не ставала кращою, період єврейської емансипації, який тривав з 1859 р., було завершено. Дмитро Багалій, безперечно, не мав намірів писати про зародження сіонізму в Харкові, або про революційну діяльність євреїв, але у своєму описі єврейської громади він не вийшов за межі офіційних переписів.Документ Історична політика в Україні: 2014-2019(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Харченко, Артем ВікторовичВ 2014-2019 рр. історична політика в Україні перетворилась на важливе для політичної еліти поле, в межах якого розгорнулась активна діяльність за посилення національного наративу, як його розуміли реалізатори політики. Головним актором на цьому полі став Український інститут національної памяті, на чолі з істориком Володимиром В’ятровичем. Основним підґрунтям для активізації «битв за минуле» стала агресія Російської Федерації і конфлікт на Донбасі. З точки зору діячів історичної політики та правлячого істеблішменту їх активність мала консолідувати українське суспільство. Однак, вся діяльність Інституту перетворилась на перманентний конфлікт з інтелектуалами та суспільством. Інтелектуали були занепокоєні інструменталізацією історії і фактичним перетворенням діяльності Інституту у пропаганду, глорифікацією праворадикальних рухів часів Другої світової війни. Активні групи в суспільстві і активісти турбувались з приводу нехтуванням з боку Інституту прав жінок – наступом на свято 8-го березня, тавруванням критиків Інституту, як «п’ятої колони Кремля». Зміна голови Інституту наприкінці 2019 р. дозволяє сподіватись на зміну політики. Однак, ситуацію ускладнює те, що чинна команда залишається на своїх посадах. Але, більш важливим є контекст, в який можна вписати український випадок – зміна політичних трендів у Східній Європі, а можливо і за її межами. Головні ознаки цього повороту – прихід до влади правих урядів, які використовують популістську риторику, в якій може бути присутня ксенофобія, мова ненависті, шовінізм. В умовах військового конфлікту українське суспільство, яке переживає певну мілітаризацію життя, стає легкою здобиччю такої політики і схожої риторики. В цьому фокусі, діяльність Інституту лише відповідає таким трендам, і обслуговує інтереси політичного істеблішменту.Документ "Населення рухливе ... і кількість його з кожним роком зростає": до постановки проблеми впливу міграції на формування єврейської громади Харкова(НТУ "ХПІ", 2015) Харченко, Артем ВікторовичУ статті автор досліджує роль фактору міграції у формуванні єврейської громади Харкова другої половини XIX – першої чверті XX століття. Формування громади відбувалося на тлі модернізації її традиційних інститутів. Традиційне суспільство Російської імперії протягом означеного періоду переживало великі трансформації, у різних сферах свого життя, однак жоден з цих процесів, навіть наприкінці періоду не було завершено. Втім, протягом досліджуваного періоду в Харкові склалась доволі чисельна єврейська громада, присутність якої як таку годі було заперечувати.Документ "Торгові війни" в єврейській громаді Харкова наприкінці ХІХ століття(НТУ "ХПІ", 2015) Харченко, Артем ВікторовичУ статті автор досліджує історію відносин в середовищі єврейської громади Харкова наприкінці XIX – на початку XX ст. Формування громади відбувалося на тлі модернізації її традиційних інститутів. Центральна і місцева влада проводила дискримінаційну політику щодо єврейського населення. Вивчення взаємодії влади на різних рівнях дозволяє говорити про поєднання імперської та ліберальної моделі в підході до єврейської громади. Відносини в середовищі громади могли бути сповнені конфліктності, яка ставала підставою для взаємних звинувачень і пошуку підтримки влади.Документ Пошуки голки в скирді, або як знайти купецьку родину у вітчизняній історичній літературі(НТУ "ХПІ", 2012) Харченко, Артем ВікторовичУ статті автор досліджує історіографічну ситуацію вивчення купецької родини Харківської губернії у вітчизняній історіографії. Проблема має тривалу традицію вивчення, тим не менш, доволі складно скласти її цілісну картину. Кожен з окреслених хронологічних періодів вивчення історії родини гільдійців мав свої особливості і потребує ретельного аналізу, що дозволить з’ясувати можливі напрямки подальших розвідок.Документ З життя єврейської громади Харкова кінця XIX – початку XX ст.: конформізація під батогом(НТУ "ХПІ", 2014) Харченко, Артем ВікторовичУ статті автор досліджує історію формування єврейської громади Харкова наприкінці XIX – на початку XX ст. Формування громади відбувалося на тлі модернізації її традиційних інститутів. Центральна і місцева влада проводила дискримінаційну політику щодо єврейського населення. Вивчення взаємодії влади на різних рівнях дозволяє говорити про поєднання імперської та ліберальної моделі в підході до єврейської громади.Документ Сімейне законодавство як регулятор відносин у купецькій родині XIX ст.(НТУ "ХПІ", 2013) Харченко, Артем ВікторовичУ статті автор досліджує еволюцію сімейного законодавства Російської імперії. Ці зміни безпосередньо впливали на життя купецької родини Харківської губернії. Купецька родина була невід’ємною складовою традиційного, патріархального оточуючого суспільства. Протягом періоду відносини у родині змінювались в бік емансипації окремих її членів.Документ Купецька родина Харківської губернії наприкінці XVIII–на початку XX ст.: історико-демографічне дослідження(НТУ "ХПІ", 2013) Харченко, Артем ВікторовичУ статті автор досліджує демографічні аспекти розвитку купецької родини Харківської губернії. Історико-демографічне вивчення купецької родини регіону дозволило визначити основні тенденції та напрямки цього розвитку. Як основна тенденція простежується спрощення родинної структури. Така ситуація певним чином відповідала так званій «східній» демографічній моделі.