Вісники НТУ "ХПІ"
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2494
З 1961 р. у ХПІ видається збірник наукових праць "Вісник Харківського політехнічного інституту".
Згідно до наказу ректора № 158-1 від 07.05.2001 року "Про упорядкування видання вісника НТУ "ХПІ", збірник був перейменований у Вісник Національного Технічного Університету "ХПІ".
Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" включено до переліку спеціалізованих видань ВАК України і виходить по серіях, що відображають наукові напрямки діяльності вчених університету та потенційних здобувачів вчених ступенів та звань.
Зараз налічується 30 діючих тематичних редколегій. Вісник друкує статті як співробітників НТУ "ХПІ", так і статті авторів інших наукових закладів України та зарубіжжя, які представлені у даному розділі.
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Публікація Управління ризиками в інноваційному стартап-проєкті і у міжнародному бізнес середовищі(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Линник, Олена Іванівна; Гаврись, Ольга Олександрівна; Безверха, Анжеліка Іванівна; Подрез, Ольга ІванівнаБуло проаналізовано сутність інноваційного стартап-проєкту, який слугує рушійною силою економічного зростання будь-якої країни, оскільки розроблені нові ідеї, продукти та послуги стимулюють конкурентоспроможність, генеруючи нові робочі місця та вирішуючи актуальні економічні проблеми. Вихід на міжнародний ринок відкриває перед стартапами широкі можливості, але, одночасно, несе з собою ряд унікальних викликів, пов'язаних з культурними відмінностями, правовим середовищем, конкуренцією та необхідністю побудови партнерських зв'язків. Дослідження показало, що успіх інноваційних стартап-проєктів залежить від комплексу факторів, серед яких ключову роль відіграє чітко вибудувана система управління ризиками. Міжнародне бізнес-середовище має свої особливості, які зумовлюють специфіку викликів, з якими стикаються стартап-проєкти на даному ринку. Авторами проаналізовано етапи життєвого циклу інноваційного стартап-проєкту та типові ризики, пов'язані з кожною стадією розвитку. Визначено, що ефективне управління ризиками є невід'ємною складовою успішного розвитку інноваційних стартап-проєктів на міжнародному ринку. В рамках даного дослідження значну увагу було приділено вивченню та аналізу методів мінімізації ризиків, які застосовуються в стартап-середовищі. За результатами було виділено три ключові методи: диверсифікація діяльності, укладення партнерських угод та використання страхових продуктів. Проте, варто акцентувати увагу на тому, що жоден з цих методів не є універсальним і не може гарантувати повне усунення проблем. Ефективна стратегія мінімізації ризиків повинна включати в себе комплексний підхід, який поєднує в собі різні стратегії, адаптовані до специфіки конкретного проєкту, продукту або послуги та його середовища. Згідно з результатами аналізу зроблено висновки, що правильне управління ризиками значно підвищує шанси стартапів на успіх у глобальному бізнесі та сприяє їхньому стійкому розвитку у складних умовах сучасного підприємницького середовища. Результати аналітичної роботи можуть бути використані стартаперами, інвесторами, органами державної влади та іншими зацікавленими сторонами для розробки та впровадження ефективних систем управління ризиками в інноваційних стартаппроєктах, які орієнтовані на міжнародний ринок.Документ Управління конкурентоспроможністю агропідприємств в умовах воєнного стану(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Яценко, Ольга Миколаївна; Деренько, Олександр МиколайовичАгросектор під час воєнних дій в Україні зазнав значних втрат. На конкурентоспроможність вітчизняних агропідприємств суттєво вплинуло скорочення придатних для використання сільськогосподарських земель, проблеми з експортом, логістикою, обсягами інвестиції. Нагальна потреба сьогодення – пошук та визначення конкурентних переваг і підвищення конкурентоспроможності підприємств агропромислового сектору. Актуальними стають питання пошуку нових підходів в управлінні підприємствами, що будуть враховувати особливості діяльності в умовах воєнного стану. Метою дослідження є аналіз зовнішніх факторів, що вплинули на конкурентоспроможність агропідприємств і пошук шляхів щодо підвищення конкурентоспроможності агропідприємств в умовах воєнного стану. У результаті аналізу з’ясовано, що агропідприємства Харківської області зазнали значних руйнувань і збитків. Досліджено і проаналізовано рекомендації, спрямовані на стабілізацію зовнішніх факторів, що мають вплив на агропідприємства. Виявлено проблеми, що заважають функціонуванню і розвитку підприємств агропромислового сектору у східних регіонах країни: міграція, рейдерство, проблеми з паливом і електропостачанням. Наголошено, що тільки третина фермерів націлені на зростання поточного напрямку діяльності, а близько половини лише на підтриманні показників діяльності на поточному рівні. Проаналізовано рекомендації щодо зовнішніх факторів, які мають вплив на агропідприємства: прозорість і передбачуваність дій державних інституцій в сфері законодавства і податкового обліку; сприяння держави на політичному рівні в налагоджуванні зовнішньої торгівлі; залучення донорських і гуманітарних організацій для подолання наслідків військової агресії. Запропоновано шляхи підвищення конкурентоспроможності агропідприємства і зазначено їхні переваги на стратегічному рівні – вертикальна диверсифікація; на тактичному рівні – запровадження інноваційних технологій в обробці і зберіганні врожаю; на оперативному рівні – перегляд внутрішньої політики щодо покупців, постачальників і працівників. Таким чином, механізми управління конкурентоспроможністю агропідприємств України повинні включати в себе створення конкурентних переваг, які мають враховують міжнародний контекст та умови функціонування національної господарської системи в умовах війни.Публікація Особливості організації зв'язків з громадськістю для диверсифікованої компанії(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Брінь, Павло Володимирович; Грицовець, Альона Валентинівна; Меченкова, Наталія МихайлівнаУ статті розглянуто теоретико-методичні засади зв'язків з громадськістю та використання цього інструменту стратегічного маркетинг менеджменту для підвищення ефективності діяльності підприємства. Основною метою статті є дослідження організації зв'язків з громадськістю для диверсифікованої компанії на рівні корпоративної стратегії. У статті авторами доведено, що функції зв’язків з громадськістю розрізняються в залежності від рівня стратегії підприємства; традиційні підходи до зв'язків з громадськістю, як правило, зосереджуються на підтримці загального позитивного ставлення до компанії або її підрозділів, в той же час корпоративна стратегія диверсифікованої компанії повинна включати в себе окреме специфічне коло завдань зв'язків з громадськістю. У статті проведено аналіз позитивних та негативних рис диверсифікації. У якості позитивних рис диверсифікації виділено те, що при втіленні стратегії диверсифікації, по-перше, може існувати стратегічна відповідність між існуючим і новим різновидами бізнесу фірми, що є джерелом додаткової конкурентної переваги, по-друге, з'являється можливість маневрування інвестиціями в межах портфеля бізнесу фірми, по-третє, зменшується залежність фірми від діяльності на одному цільовому ринку. До недоліків стратегії диверсифікації можна від нести: складність пошуку резервного капіталу для освоєння нового виробництва, потреба у отриманні нових знань і навичок управлінського персоналу. Диверсифікована компанія потребує включення специфічних елементів зв'язків з громадськістю до власної корпоративної стратегії , а саме інформаційної підтримки дій щодо поглинання інших компаній, отримання синергічного ефекту та переливу ресурсів корпорації в найбільш перспективні галузі. У статті обґрунтовано, що основними елементи зв'язків з громадськістю на рівні корпоративної стратегії п овинні є подоланням опору з боку персоналу та суспільства щодо поглинання інших компаній; використання позитивного іміджу компанії для розвитку нового бізнесу та зменшення негативних наслідків закриття неефективних підрозділів компанії.