Вісники НТУ "ХПІ"
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2494
З 1961 р. у ХПІ видається збірник наукових праць "Вісник Харківського політехнічного інституту".
Згідно до наказу ректора № 158-1 від 07.05.2001 року "Про упорядкування видання вісника НТУ "ХПІ", збірник був перейменований у Вісник Національного Технічного Університету "ХПІ".
Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" включено до переліку спеціалізованих видань ВАК України і виходить по серіях, що відображають наукові напрямки діяльності вчених університету та потенційних здобувачів вчених ступенів та звань.
Зараз налічується 30 діючих тематичних редколегій. Вісник друкує статті як співробітників НТУ "ХПІ", так і статті авторів інших наукових закладів України та зарубіжжя, які представлені у даному розділі.
Переглянути
17 результатів
Результати пошуку
Документ Єврейське населення Харкова в період пізньої Російської імперії у працях Дмитра Багалія(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Харченко, Артем ВікторовичДмитро Багалій – важлива для регіональної харківської пам’яті постать. Плідний історик та активний громадський діяч, більшість своїх досліджень він присвятив локальній історії – Слобідській Україні. Опинившись в Харківському університеті до певної міри випадково, дослідник до кінця життя вже не розлучався з містом. Він був дієвий у політичному житті, і одночасно був віддалений від радикальних позицій. Його помірковані публічні погляди перегукувались з академічними інтересами. Не торкаючись політичних процесів, він був дослідником міграційних рухів, культури і побуту населення регіону. Традиційно, в оптиці свого часу він бачив регіон і його головне місто – Харків як територію, де взаємодіяли дві спільноти – українці та росіяни – «малороси» та «великороси», у термінології Дмитра Багалія. Дмитро Багалій опинився у Харкові в період стрімкого зростання міста, його швидкої модернізації. Дослідник не міг не помітити, що одним з акторів у цих процесах була єврейська спільнота. Дмитро Багалій сам відзначав, що чисельність єврейського населення міста постійно і неухильно зростала. Тим не менш, в основних своїх працях дослідник відводить євреям мінімальне місце. Він легко використовує стереотипи щодо євреїв, характерні для тогочасного дискурсу Російської імперії. Можливо, це мовчання було спробою обійти «єврейське питання», яке вже з моменту прибуття Дмитра Багалія до Харкова набуло серйозної гостроти. У 1881-1882 рр. на півдні імперії прокотилася хвиля антиєврейського насильства. В Харкові не мали місце так звані погроми, але антисемітський дискурс був достатньо поширеним, зокрема, серед колег Дмитра Багалія у політичній діяльності. Надалі ситуація не ставала кращою, період єврейської емансипації, який тривав з 1859 р., було завершено. Дмитро Багалій, безперечно, не мав намірів писати про зародження сіонізму в Харкові, або про революційну діяльність євреїв, але у своєму описі єврейської громади він не вийшов за межі офіційних переписів.Документ 1917 – революція: 100 років потому(НТУ "ХПІ", 2017) Журавльов, Ю. В.; Кіпенський, Андрій ВолодимировичДокумент "Населення рухливе ... і кількість його з кожним роком зростає": до постановки проблеми впливу міграції на формування єврейської громади Харкова(НТУ "ХПІ", 2015) Харченко, Артем ВікторовичУ статті автор досліджує роль фактору міграції у формуванні єврейської громади Харкова другої половини XIX – першої чверті XX століття. Формування громади відбувалося на тлі модернізації її традиційних інститутів. Традиційне суспільство Російської імперії протягом означеного періоду переживало великі трансформації, у різних сферах свого життя, однак жоден з цих процесів, навіть наприкінці періоду не було завершено. Втім, протягом досліджуваного періоду в Харкові склалась доволі чисельна єврейська громада, присутність якої як таку годі було заперечувати.Документ Взаємодія митрополита Київського та Галицького Антонія (Храповицького) з гетьманом П. П. Скоропадським(НТУ "ХПІ", 2015) Телуха, Світлана СтепанівнаУ статті на основі джерел та наукової літератури досліджуються особливості взаємовідносин, що склалися в результаті революційних подій 1917-1920-х років між двома відомими особистостями - Гетьманом Павлом Скоропадським і митрополитом Київським і Галицьким Антонієм (Храповицьким). Розглянуто ставлення П. Скоропадського до призначення Владики на Київську митрополичу кафедру, проаналізовано зміни у відносинах між двома керівниками. Охарактеризовано їх головні ініціативи в державно-церковних справах.Документ Товариства виправних притулків для неповнолітніх в Україні (друга половина XIX – початок XX ст.)(НТУ "ХПІ", 2011) Кравченко, О. В.Проблема піклування над малолітніми злочинцями стала однією з ключових для держави й громадськості у другій половині ХІХ ст. У статті аналізується процес створення та діяльності товариств виправних притулків для неповнолітніх на території українських губерній у складі Російської імперії.Документ Соціальний статус та юридичне становище провінційного парафіяльного духовенства Російської імперії в ХІХ – на початку ХХ ст.(НТУ "ХПІ", 2014) Захарченко, Є. Ю.У статті, на основі широкого кола джерел, зроблено спробу проаналізувати відповідність юридично задекларованого та реально існуючого соціального статусу провінційного парафіяльного духовенства Російської імперії в ХІХ – на початку ХХ ст. Головна увага приділяється різним аспектам соціального та економічного становища православних священнослужителів. Поняття "соціальний статус" інтерпретується як місце, що дає індивіду можливість впливати на суспільство і отримувати через це привілейовані позиції під час розподілу матеріальних благ. Автор звертає увагу на невідповідність реального та номінального соціального статусу парафіяльного духовенства.Документ Російська революція 1905-1907 рр. очима акторів Наддніпрянської України(НТУ "ХПІ", 2014) Єремєєва, Ірина ВікторівнаУ статті, на основі документів Центрального державного архіву України (м. Київ), а також мемуарів та епістолярної спадщини акторів, проаналізовано вплив революційних подій 1905-1907 рр. на життя та світосприйняття акторів Наддніпрянської України. Під час першої російської революції актори брали активну участь у соціально-політичному житті регіону. В акторському середовищі не існувало чіткої політичної визначенності.Документ Працевлаштування польських біженців за часів перебування у внутрішніх губерніях Російської імперії в роки першої світової війни(НТУ "ХПІ", 2014) Лихачова, Т. М.У статті проаналізовані основні напрями працевлаштування польських біженців у внутрішніх губерніях Російської імперії в роки Першої світової війни, що стало важливим аспектом в організації допомоги польським біженцям. Біжінці-селяни влаштовувалися до сільськогосподарських робіт, кваліфіковані робітники працювали на евакуйованих підприємствах, у той час як біженці з освітою найчастіше реалізовували себе в якості вчителів.Документ Робота земських органів саморядування Харківської губернії з впровадження вогнестійкого будівництва у сільській місцевості (кінець XIX – початок XX ст.)(НТУ "ХПІ", 2014) Логовський, І. М.У статті досліджується робота земських органів самоврядування Харківської губернії з впровадження у сільських населених пунктах вогнестійкого будівництва наприкінці ХІХ – на почату ХХ ст. в результаті якої було налагоджено постачання селянам за собівартістю та у позику дахового заліза, влаштоване земське виробництво черепиці, шиферу-етерніту, цегли. Ці заходи значно підвищили пожежну безпеку сільських населених пунктів, скоротили відсоток масових пожеж, знизили соціальну напруженість та покращили добробут сільських мешканців.Документ Підкидьки чи знайди?: державна та суспільна опіка над незаконнонародженими в Україні наприкінці XVIII – на початку XX ст.(НТУ "ХПІ", 2014) Кравченко, О. В.У статті розглядається процес становлення і розвитку системи опіки над незаконнонародженими дітьми на українських землях Російської імперії. Проаналізовано діяльність Приказів громадської опіки, земств, доброчинних товариств у сфері опіки підкидьками. Встановлено регіональні особливості цього процесу. На почтаку XX ст. стало зрозумілим, що без залучення держави до справи опіки підкидьками не обійтися, оскільки приватні установи, обмеженні у фінансуванні, були неспроможні вирішити цю проблему.