Вісники НТУ "ХПІ"

Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2494


З 1961 р. у ХПІ видається збірник наукових праць "Вісник Харківського політехнічного інституту".
Згідно до наказу ректора № 158-1 від 07.05.2001 року "Про упорядкування видання вісника НТУ "ХПІ", збірник був перейменований у Вісник Національного Технічного Університету "ХПІ".
Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" включено до переліку спеціалізованих видань ВАК України і виходить по серіях, що відображають наукові напрямки діяльності вчених університету та потенційних здобувачів вчених ступенів та звань.
Зараз налічується 30 діючих тематичних редколегій. Вісник друкує статті як співробітників НТУ "ХПІ", так і статті авторів інших наукових закладів України та зарубіжжя, які представлені у даному розділі.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Вдосконалення ключових компетенцій програм біадаптивного розвитку проєктно-орієнтованих організацій
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Чернова, Любава Сергіївна; Чернова, Людмила Сергіївна; Войтенко, Олександр Степанович; Тімінський, Олександр Георгійович
    Розглянуті програми біадаптивного розвитку проєктно-орієнтованих організацій як основа забезпечення їх конкурентоспроможності. Поставлена задача вдосконалення індивідуальних компетенцій співробітників, організаційної компетентності і ключової компетенції проєктно-орієнтованої організації на основі когнітивних моделей. Сформульовано методологічний підхід до реалізації програм біадаптивного розвитку проєктно-орієнтованих організацій на основі когнітивного вдосконалення їх ключових компетенцій. Набуло подальшого розвитку поняття ключової компетенції. Сформульовано поняття і шляхи розвитку ключової компетенції проєктно-орієнтованих організацій як основи когнітивного механізму забезпечення успіху програм їх біадаптивного розвитку. У розвиток існуючих досліджень запропоновано модель ключової компетенції програми біадаптивного розвитку проєктно-орієнтованої організації. Зроблено висновок, що для вирішення складних завдань програм біадаптивного розвитку, використання стандартних методів лінійної оптимізації недостатньо, оскільки класична задача лінійної оптимізації не враховує додаткових умов, що виникають при переході організації з одного стану до іншого в програмах біадаптивного розвитку, що досягається шляхом когнітивного вдосконалення існуючих компетенцій. Для таких задач запропоновано використовувати двоїсту задачу лінійної оптимізації. Запропонована формалізація сприятиме розв’язанню задачі синхронізованого розвитку компетенцій персоналу з метою отримання когнітивної синергії і вдосконалення когнітивного потенціалу проєктно-орієнтованої організації в програмах біадаптивного розвитку. Запропоновано підхід холакратії як засіб біадаптивного когнітивного вдосконалення компетенцій команди управління програмою біадаптивного розвитку проєктно-орієнтованих організацій. Окреслено перспективи подальших досліджень у обраному напрямі.
  • Ескіз
    Документ
    Проблемы научной формулировки в восприятии экологии как целостного системного образования с позиции философии науки
    (НТУ "ХПИ", 2014) Годзь, Наталья Борисовна
    В статье продолжена работа над раскрытием тематики функционирования в научном сообществе понятий, их трансформации, расширения и модификации. Проанализировано ряд положений по эволюцию предмета экология. Подчеркивается важность коммуникации в науке и важность тщательного анализа возврата и перепроверки при поднятии реликтовых теорий, которые в силу специфики истории и глобальных проблем разного характера остаются на периферии научного знания, и, следовательно – забытыми. Это приводит к отсеканию ряда исследований. Экологию следует связывать с такой ее уникальной чертой, как максимальной характеристикой в единении научных интересов в изучении прошлого и будущего. Подчеркивается роль библиотек. Нам важна точка зрения Гр. Грузинцева про сдвиг науки (системность, релятивизм, экзактность) и определение экзактности как более высоких требований к своим методам при разрешении задач, которые наука не может решить при помощи старых логических средств.