Роль людського чинника в управлінні виробничою безпекою

Abstract

У статті основну увагу приділено дослідженню питання впливу людського чинника на рівень безпеки людини вумовах сучасного виробництва. Актуальність дослідження обумовлена фактом швидкої зміни принципів організації іроботи виробництва, наслідком чого є зміна вимог до персоналу. У цьому процесі на перший план виходять вимоги доіндивідуальних характеристик людини. Сьогодні надійність і безпечність виробничої системи напряму пов’язані злюдським чинником. У зв’язку із цим дослідження питання визначення ролі людського чинника у системі управліннявиробничою безпекою є основною метою роботи. Для досягнення поставленої цілі у роботі проаналізовані сучаснітехнології з управління людським чинником на виробництві, на підставі чого встановлено, що найбільш ефективним єпоєднання традиційних підходів до забезпечення безпеки працівника (ергономічні методи) з сучасними досягненнями(інформаційні і когнітивні технології). Розглянуто поняття «ризикована поведінка» та визначені системні причини їївиникнення. Показано, що підвищення виробничої безпеки базується на програмуванні моделі безпечної поведінки людини увиробничому середовищі, що відображено за допомогою модифікованої піраміди Хайнриха, згідно якої основою длястворення безпечних умов діяльності є опанування працівниками поняття «людський чинник» і його важливості длязабезпечення індивідуальної та виробничої безпеки. Показано, що врахування людського чинника у питаннях безпекидозволяє підвищувати ефективність прогнозування виникнення небезпечних подій і обирати найбільш ефективні заходищодо забезпечення безпеки на виробництві. У якості одного із практичних заходів щодо управління виробничою безпекою уроботі запропоновано впроваджувати у систему навчання при підвищенні кваліфікації працівників виробництв курсу«Людський чинник на виробництві». Наявний позитивний досвід викладання цієї навчальної дисципліни підтверджуєдоцільність застосування такого заходу. У подальшому розвиток цього напрямку дозволить розробити індивідуальнийпідхід до формування навичок і вмінь людини, що приймає рішення у виробничому середовищі.