Інструменти та засоби розвитку людського капіталу суб’єктів аграрного бізнесу в контурах дотримання соціально-економічної безпеки

Abstract

Статтю присвячено комплексному аналізу ролі людського капіталу як фундаментального елемента системи соціально-економічної безпеки агробізнесу в умовах дестабілізації світових продовольчих ланцюгів та стрімкої цифровізації. Обґрунтовано, що в реаліях 2024–2025 років людський капітал розглядається не просто як виробничий ресурс, а як іманентний чинник операційної стійкості (resilience), здатний генерувати додану вартість та забезпечувати адаптивність підприємства до воєнних та кліматичних ризиків. У роботі систематизовано набір індикаторів оцінки стану людського капіталу, включаючи демографічний профіль, освітній ценз та соціальну інтеграцію. Особливу увагу приділено ролі EdTech-рішень, зокрема платформі AgriAcademy, як вирішальному інструменту подолання "цифрового розриву" на сільських територіях через персоналізоване навчання за напрямами AgTech, ШІ та точного землеробства. Автор доводить, що трансформація ролі викладача у фасилітатора самонавчання є стратегічним пріоритетом для сучасного агробізнесу. Проаналізовано практичні кейси провідних агрохолдингів України (МХП, Кернел, Астарта), що демонструють пряму кореляцію між інноваційними HR-стратегіями та ринковою капіталізацією. У 2025 році капіталізація МХП зросла на 44,6% завдяки впровадженню моделі «70/20/10» та програм реінтеграції жінок, тоді як Кернел продемонстрував ріст на 61,2%, підкріплений високими показниками соціального аудиту (BSCI Grade A). Окремий фокус зроблено на реінтеграції ветеранів через державні ваучери та корпоративні програми адаптації, що дозволяє трансформувати соціальні ризики у кадрові можливості. Наукова новизна полягає у математичному моделюванні приросту людського капіталу з урахуванням прискореного морального зносу знань в епоху Індустрії 4.0. Сформовано висновок, що інтеграція людиноцентрованих інструментів у стратегічне планування агробізнесу є передумовою забезпечення відповідності ESG-стандартам ЄС та збереження конкурентоспроможності на глобальному ринку.

The article is devoted to a comprehensive analysis of human capital as a fundamental element of the socio-economic security of agribusiness in the context of global food chain destabilization and rapid digitalization. In the conditions of 2024–2025, human capital is considered not merely as a production resource but as an immanent factor of operational resilience, capable of generating added value and ensuring an enterprise's adaptability to military and climate risks.The study systematizes a set of indicators for assessing the state of human capital, including demographic profiles, educational levels, and social integration. Attention is paid to the role of EdTech solutions, specifically the AgriAcademy platform, as a decisive tool for overcoming the "digital divide" in rural areas through personalized training in AgTech, AI, and precision farming. The author substantiates that the transition from a traditional knowledge transmitter to a facilitator of self-learning is a strategic priority for modern agribusiness. Practical cases of leading Ukrainian agricultural holdings (MHP, Kernel, Astarta) are analyzed, demonstrating a direct correlation between innovative HR strategies and market capitalization. In 2025, MHP's capitalization grew by 44.6% due to the 70/20/10 model and reskilling programs for women, while Kernel achieved a 61.2% increase, supported by high social audit scores (BSCI Grade A). A separate focus is placed on the reintegration of veterans through state vouchers and corporate adaptation programs, transforming social risks into human resource opportunities. The scientific novelty lies in the mathematical modeling of human capital growth, accounting for the accelerated obsolescence of knowledge in the era of Industry 4.0. It is concluded that integrating human-centric tools into agribusiness strategic planning is a prerequisite for ensuring compliance with EU ESG standards and maintaining competitiveness in global markets.