Сучасний стан відновлення деталей машин та конструкцій

Abstract

У статті розглянуто концепцію технологічного забезпечення процесів відновлення деталей та реверсивного інжинірингу. Показано, що традиційні підходи до ремонту та відновлення не забезпечують необхідної точності та ефективності в умовах сучасних вимог до ресурсу та надійності виробів. Відновлення зношених деталей залишається дуже важливим резервом підвищення ефективності використання техніки, економії матеріальних, паливно-енергетичних і трудових ресурсів. Технічна та економічна доцільність відновлення деталей зумовлена можливістю повторного (дуже часто неодноразового) використання 65–75 % деталей. Собівартість відновлення зношених деталей не перевищує 50 % вартості нових, а витрати на матеріал в 15–20 разів нижчі, ніж під час виготовлення деталей. Наукова новизна роботи полягає у розробленні концептуальної схеми технологічного забезпечення відновлення деталей, яка враховує конструктивні особливості виробу. Практичне значення дослідження полягає у скороченні термінів підготовки виробництва, зниженні собівартості ремонтних процесів та економії матеріальних, енергетичних, трудових і природних ресурсів за рахунок зниження кількості деталей, що надходять на утилізацію.The article considers the concept of technological support for parts' restoration processes and reverse engineering. It is shown that traditional approaches to repair and restoration do not provide the necessary accuracy and efficiency in the conditions of modern requirements for the resource and reliability of products. Restoration of worn parts remains a very important reserve for increasing the efficiency of equipment use, saving material, fuel, energy and labor resources. The technical and economic feasibility of restoring parts is due to the possibility of repeated (very often repeated) use of 65–75 % of parts. The cost of restoring worn parts does not exceed 50 % of the cost of new ones, and material costs are 15–20 times lower than during the manufacture of parts. The scientific novelty of the work lies in the development of a conceptual scheme for the technological support of the restoration of parts, which takes design features of the product. The practical significance of the study lies in reducing the time for preparing production, reducing the cost of repair processes and saving material, energy, labor, and natural resources by reducing the number of parts sent for recycling.