Методи прогнозування раціональних строків початку проведення профілактичних робіт при зміні інтенсивності експлуатації повітряних суден

Abstract

У статті розглянуто проблему зміни фактичного технічного стану та вичерпання ресурсу складних технічних систем, зокрема повітряних суден (ПС), що перебувають в активній експлуатації. Встановлено, що інтенсивність використання ПС постійно змінюється, що призводить до невідповідності між розрахунковими та фактичними даними щодо їхнього технічного стану та залишкового ресурсу. Це, у свою чергу, викликає непередбачене зростання експлуатаційних витрат. Традиційні методи обслуговування, які базуються на жорстко встановлених строках або розрахунковому терміні експлуатації, виявляються неефективними в умовах інтенсивної експлуатації. Вони часто призводять до передчасної заміни ще придатних компонентів або, навпаки, до виникнення критичних відмов, що значно підвищує ризики. Підґрунтям дослідження є встановлений факт невідповідності між прогнозованими та фактичними показниками технічного стану авіаційної техніки протягом усього життєвого циклу. Ця розбіжність зумовлює нагальну необхідність розробки адаптивного підходу до планування технічного обслуговування. Невідповідність між прогнозами та реальністю, у свою чергу, спричиняє неконтрольоване зростання експлуатаційних витрат та зниження залишкової вартості об'єкта.

The article addresses the problem of changes in the actual technical condition and resource depletion of complex technical systems, particularly aircraft (AC), which are in active operation. It has been established that the intensity of AC use constantly changes, leading to a discrepancy between calculated and actual data regarding their technical condition and residual resource. This, in turn, causes unforeseen increases in operational costs. Traditional maintenance methods, based on rigidly set deadlines or the calculated service life, prove ineffective under conditions of intensive operation. They often lead to premature replacement of still-serviceable components or, conversely, to the occurrence of critical failures, which significantly increases risks. The basis of the study is the established fact of a discrepancy between the predicted and actual indicators of the technical condition of aviation equipment throughout its entire life cycle. This discrepancy necessitates the urgent development of an adaptive approach to maintenance planning. The inconsistency between forecasts and reality, in turn, causes an uncontrolled increase in operational costs and a decrease in the object's residual value.