Феноменологія дитячого запитування: дитинство як подія зустрічі зі світом у філософії освіти

Abstract

Стаття присвячена феноменологічному аналізу дитячого запитування як форми первинного пізнання та становлення суб'єктності. Розглядається дитинство як межа освіти, де поєднуються спонтанність дитини та педагогічна структура, а поняття «педагогічного хаосу» визначається як джерело творчості, гри та формування смислу. Показано освітні імплікації для розвитку критичного мислення та індивідуальної ціннісної оптики. Доведено, що освітня практика, що враховує ці феноменологічні особливості, має перебувати на межі між системною організацією навчального процесу та непередбачуваністю дитячої спонтанності, що ефективне навчання виникає там, де дитина отримує свободу для експериментування, постановки власних питань і формування смислів.

The paper presents a phenomenological analysis of children’s questioning as a form of primary cognition and subjectivity formation. Childhood is examined as the threshold of education, where spontaneity meets pedagogical structure, and the concept of “pedagogical chaos” is identified as a source of creativity, play, and meaning-making. Educational implications for fostering critical thinking and individual value orientation are discussed. It has been proven that educational practice, taking into account these phenomenological features, should be on the border between the systemic organization of the educational process and the unpredictability of children's spontaneity, that effective learning occurs where a child is given the freedom to experiment, ask their own questions, and form meanings.