Світогядні засади палеоастрономії культури европейських неоліту та бронзового віку

Abstract

У статті розглянута проблема світоглядних засад культури європейського неоліту та бронзового віку. Описані та проаналізовані матеріальні артефакти, які стосуються палеоастрономії, тобто пов’язані тим чи іншим чином з астрономічними спостереженнями, або якось відображали об’єкти спостереження та цілі, для чого це робилося. Аналіз усіх артефактів вказує на те, що основним об’єктом спостереження було Сонце та особливі точки його річного руху: весняне та осіннє рівнодення, зимове та літнє сонцестояння. З урахуванням особливостей клімату в Європі, а саме, великих сезонних коливань, великої відмінності зими від літа та неможливості протягом зими займатись вирощуванням рослин (все це пов’язано з положенням Сонця на небі), у статті висувається гіпотеза про те, що світогляд представників цієї культури, який функціонував у рамках релігії, носив космоцентричний характер, у центрі якого було Сонце, а Луна виконувала певні допоміжні функції рахування руху Сонця. Враховуючи загальну властивість перших, і подальших релігій, які робили спробу вирішити проблему людської смерті та безсмертя, та спираючись на розглянуті артефакти, можна з високою долею вірогідності сказати, що культ Сонця не носив антропоморфного характеру, тобто Сонце не персоніфікувалось у людину. Представники цієї культури поклонялися Сонцю як природному явищу у тому вигляді, в якому вони сприймали його органами почуттів безпосередньо. Це пов’язано з тим, що сили природи, на відміну від культур, які знаходились південніше, були більш могутніми на відміну від сил організації людського суспільства. У більш південних культурах організація суспільства впливала на вирощування рослин, і організаційні здібності набували сакрального змісту у персонах богів, а не героїв. Кінець цієї культури, вірогідно, пов’язано кризою та загибеллю світ-системи бронзового віку, куди ця культура була інтегрована.

In the article the considered problem of world view principles of culture of the European neolith and bronze age. Described and analyses material artefacts that touch paleoastronomy, id est constrained to those or by another character with astronomic supervisions, or somehow represented the objects of supervision and aim, what it was done for. The analysis of all artefacts specifies on that the basic object of supervision was a Sun and special points him annual motion: vernal and autumn equinox, winter and summer solstice. Taking into account the features of climate in Europe, namely large seasonal vibrations, large difference of winter from a summer and impossibility during a winter to engage in growing of plants, and all of it is related to position of a Sun on sky, in the article a hypothesis is pulled out that the world view of representatives of this culture, that functioned within the framework of religion, carried cosmocentric character there was a Sun in the center of that, and Echo executed the auxiliary functions of account of motion are certain Sun. Taking into account common property of the first, and further religions that gave it a shoot to decide the problem of human death and immortality, and leaning on the considered artefacts, it is possible with the high fate of authenticity to talk that cult a Sun was not carried by anthropomorphous character, id est a Sun not personified in a man. The representatives of this culture worshiped to a Sun as natural phenomenon in a that kind, in that they perceived him sense-organs directly. It is related to that forces of nature, unlike cultures, that were more south, were more mighty, what forces of organization of human society. In more south cultures organization of society influenced on growing of plants and organizational capabilities acquired sacral maintenance in the persons of Gods and heroes. The end of this culture, for certain, is bound by a crisis and death of the world system of bronze age, where this culture was integrated.