Formation of a mechanism for strategizing enterprise development in a changing environment

Abstract

In the context of turbulent economic conditions and growing uncertainty in both domestic and global markets, enterprises face increasing pressure to enhance their strategic adaptability and resilience. This article presents a comprehensive examination of the theoretical and practical foundations for forming an effective mechanism of strategizing enterprise development in a changing environment. The authors emphasize the significance of internal organizational transformations that encompass not only structural and functional realignments but also the integration of digital technologies, innovation, and human resource development. The proposed mechanism reflects a systemic approach that integrates dynamic, structural, and process-based changes aimed at achieving a synergistic effect from coordinated enterprise activities. Special attention is given to the impact of internal contradictions and external environmental fluctuations on the trajectory of organizational development. Through the identification of key components – such as management subsystems, organizational design, and performance support – the article highlights the necessity of a flexible yet coherent strategy that can guide enterprises through complex transformational processes. By analyzing the causal relationships between quantitative, structural, and qualitative shifts within the enterprise system, the authors offer insights into the design of resilient development strategies. The findings underline the importance of aligning organizational changes with long-term strategic goals, maintaining continuity in planning, and embedding adaptive mechanisms that ensure sustained competitiveness and growth. This research contributes to the development of methodological tools for enterprise leaders and policymakers to navigate the multidimensional challenges of modern business environments.В умовах економічної турбулентності та посилення невизначеності як на внутрішньому, так і на глобальному рівнях, підприємства стикаються з необхідністю підвищення своєї стратегічної адаптивності та стійкості. У статті здійснено всебічний аналіз теоретичних і прикладних засад формування механізму стратегування розвитку підприємства в умовах мінливого середовища. Акцент зроблено на внутрішніх організаційних трансформаціях, які охоплюють структурно-функціональні зміни, цифрову трансформацію, впровадження інновацій та розвиток людського капіталу. Запропонований механізм ґрунтується на системному підході, що поєднує динамічні, структурні та процесні зміни, орієнтовані на досягнення синергії через узгоджені дії всіх підсистем підприємства. Особливу увагу приділено впливу внутрішніх суперечностей і зовнішніх змін на траєкторію організаційного розвитку. Виокремлено ключові елементи механізму – підсистеми управління розвитком, організаційної структури та забезпечення ефективності функціонування, які разом формують комплексну модель адаптації до змін. Автори підкреслюють необхідність узгодження організаційних перетворень із довгостроковими стратегічними цілями підприємства, забезпечення наступності у плануванні та впровадження гнучких управлінських рішень. У статті представлено методологічні рекомендації щодо побудови ефективної системи управління розвитком, яка дозволяє підприємствам зберігати конкурентоспроможність, адаптуватися до змін та досягати стійкого зростання в умовах сучасних викликів.