У статті пропонується аналіз релігійної складової суспільного життя українців на рубежі ХХ–ХХІ ст. Акцентується увага на процесах секуляризації та їх негативних наслідках, особливо в сфері духовності та моралі. На зміну християнським нормам, які співзвучні з загальнолюдськими цінностями, приходять категорії користі, практицизму та індивідуалізації. Актуалізація дослідження даних питань пов’язана з потребою національного духовного відродження України та залученням тих духовних засад, що тисячоліття слугували фундаментом української духовності та культури. Національне відродження передбачає звернення до кращих зразків духовності і моральності, традицій і обрядів, витоки яких сягають християнської історії Київської Русі.
